2 Коринфян
10 Тепер я, Павло, хочу вас про щось дуже попросити — попросити з лагідністю і добротою, які виявляв Христос. Звичайно, коли я у вас, то залишаюся непримітним, проте коли відсутній, кажу усе прямо. 2 Тож благаю, зробіть так, аби, прийшовши до вас, я не був змушений діяти з такою прямотою, як намірявся це зробити: щоб не довелося вживати рішучих заходів до тих, хто вважає, ніби ми поводимося по-тілесному. 3 Бо, хоча ми й живемо в тілі, та не воюємо по-тілесному, 4 наша зброя не тілесна. Навпаки, завдяки Богу ми маємо сильну зброю — таку, що здатна повалити будь-яку твердиню. 5 Адже ми обертаємо нанівець хибні ідеї та все високодумне, що повстає проти знання про Бога, а також беремо в полон усіляку думку, аби зробити її слухняною Христу. 6 І як тільки ви доведете свою цілковиту слухняність, ми будемо готові покарати кожного, хто виявить будь-який непослух.
7 Ви судите про все поверхово. Коли хтось переконаний, що належить Христу, то, знову ж таки, хай не забуває, що ми також належимо Христу. 8 І навіть якщо я трохи перейду межу, хвалячись владою, якою наділив нас Господь,— він дав її для того, щоб зміцнювати вас, а не руйнувати,— то не буду засоромлений. 9 Тільки не подумайте, ніби я хочу залякати вас своїми листами. 10 Бо дехто говорить: «У листах він грізний і суворий, та як прийде*, він не справляє особливого враження, а коли починає говорити, то взагалі нема що слухати». 11 Проте хай такі люди знають: які ми в листах, коли відсутні, такими будемо й на ділі, коли прийдемо. 12 Хоча ми не наважуємось ставити себе на рівні з тими, хто сам себе рекомендує, чи навіть порівнювати себе з ними. І коли вже говорити про них — тих, хто міряє себе власною міркою та порівнює себе із самим собою, то вони, без сумніву, нічого не розуміють.
13 Ми ж будемо хвалитися лише тим, чого змогли досягти в межах території, яку нам відміряв Бог і яка сягає аж до вас, а надмірно хвалитися не будемо. 14 Бо ми не розтягуємо меж своєї території, ви й так до неї належите. Адже ми були першими, хто дійшов до ваших країв, проголошуючи добру новину про Христа. 15 Ні, ми не хвалимося чужою працею — тим, чого було досягнуто за межами призначеної нам території. Натомість плекаємо надію, що, у міру того як ваша віра зростатиме, ви й самі будете більше цінувати те, що́ ми зробили на своїй території. Тоді ми досягнемо ще більших успіхів у своїй праці 16 і, щоб не хвалитися чужою територією, де вже все готове, зможемо проголошувати добру новину не тільки у ваших краях, але й далі. 17 І взагалі, «хто хвалиться, нехай хвалиться Єговою». 18 Бо схвалення отримує не той, хто сам себе рекомендує, а той, кого рекомендує Єгова.