Дії апостолів
14 Прибувши в Іко́нію, Павло і Варна́ва ввійшли до юдейської синагоги і говорили так, що повірило дуже багато людей — як юдеїв, так і греків. 2 Але юдеї, які не повірили, підбурювали людей* з інших народів та настроювали їх проти братів.+ 3 Павло і Варна́ва пробули там досить довго і сміливо говорили, маючи владу від Єгови*, а він підтверджував звістку про свою незаслужену доброту, даючи їм силу виконувати знаки і чуда*.+ 4 Проте в цьому місті думки людей розділилися: одні були за юдеїв, а інші — за апостолів. 5 Коли ж люди з інших народів, а також юдеї зі своїми правителями спробували знайти їх, щоб познущатися над ними, а тоді побити камінням,+ 6 вони довідались про це, втекли в міста́ Лікао́нії — Лı́стру і Де́рвію та їхні околиці+ — 7 і там продовжували звіщати добру новину.
8 А в Лı́стрі жив один чоловік, який не володів ногами. Він був калікою від народження і ніколи в житті не ходив. 9 Цей чоловік сидів і слухав, що́ говорить Павло. А Павло, пильно подивившись на чоловіка, побачив, що той має віру, яка допоможе йому зцілитися,+ 10 і промовив гучним голосом: «Встань на ноги!» Чоловік скочив і почав ходити.+ 11 А натовп, побачивши, що́ зробив Павло, почав голосно вигукувати лікао́нською мовою: «Боги стали подібними до людей та зійшли до нас!»+ 12 І Варна́ву почали називати Зевсом, а Павла — Герме́сом, оскільки він брав провід у розмові. 13 А жрець Зевса, храм якого стояв біля входу в місто, привів до брами биків і приніс вінки*, щоб разом з натовпом скласти жертви.
14 Однак коли апостоли Варна́ва і Павло почули про це, то роздерли своє вбрання і, кинувшись у натовп, закричали: 15 «Навіщо ви це робите? Ми такі ж немічні люди, як і ви.+ Ми звіщаємо вам добру новину, бо хочемо, щоб ви відвернулись від цієї марноти й навернулись до живого Бога, який створив небо, землю, море і все, що в них.+ 16 У минулі часи він дозволив, щоб усі народи ходили своїми шляхами,+ 17 хоча й не припиняв свідчити про себе,+ роблячи добро: давав дощ з неба, врожайні часи+ і вдосталь їжі, а також сповнював ваші серця радістю».+ 18 Цими словами вони ледве стримали натовп, щоб їм не приносили жертв.
19 Тим часом з Антіо́хії та Іко́нії прибули юдеї. Вони підбурили людей з натовпу,+ і ті побили Павла камінням та виволокли за місто, бо думали, що він уже помер.+ 20 Коли довкола Павла зібрались учні, він встав і ввійшов у місто, а наступного дня разом з Варна́вою вирушив у Де́рвію.+ 21 Потім, звістивши добру новину в тому місті і зробивши чимало людей учнями, вони повернулися в Лı́стру, Іко́нію та Антіо́хію. 22 Там вони зміцнювали учнів*+ і заохочували їх триматися віри, кажучи: «Ми маємо багато настраждатися,+ перш ніж увійдемо в Боже Царство». 23 Крім того, після посту й молитви апостоли призначили в кожному зборі старійшин+ і віддали їх у розпорядження Єгови*, в якого ті повірили.
24 Тоді вони пройшли через Пісı́дію та прибули в Памфı́лію.+ 25 Потім, звістивши слово в Пе́ргії, вирушили до Атта́лії. 26 Звідти вони відпливли до Антіо́хії, де свого часу їх ввірили Божій незаслуженій доброті для виконання праці, яку вони тепер завершили.+
27 Прибувши туди і скликавши збір, вони розповіли, скільки всього Бог через них здійснив, а також про те, що він відкрив двері віри для інших народів.+ 28 Тож вони провели з учнями чимало часу.