Дії апостолів
2 Коли настала П’ятидесятниця,+ усі вони були в одному домі. 2 Раптом з неба донісся шум, наче від сильного пориву вітру, і наповнив увесь дім, в якому вони зібрались.+ 3 Тоді вони побачили немовби вогняні язики, котрі розділилися і по одному опустилися на кожного з них. 4 І всі сповнилися святого духу+ та заговорили різними мовами — так, як їм давав говорити дух.+
5 А в Єрусалимі у той час перебували побожні юдеї з усіх народів, що під небом.+ 6 Тож, коли донісся цей звук, зійшовся великий натовп. Люди були просто приголомшені, оскільки кожен чув, що учні розмовляють його мовою. 7 Це їх настільки вразило, що вони почали питати одне одного: «Хіба всі ці люди не галілея́ни?+ 8 Як же тоді кожен з нас чує рідну мову*? 9 Парфя́ни, мідійці+ та еламітя́ни,+ жителі Месопотамії, Юдеї і Каппадо́кії, По́нту і провінції Азія,+ 10 Фри́гії і Памфı́лії, Єгипту і тих частин Лівії, які біля Кіре́ни, приїжджі з Рима, як юдеї, так і новонавернені*,+ 11 а також критяни та араби — всі ми чуємо, що вони говорять про величні Божі діла нашими мовами». 12 І цілий натовп був вражений і не міг зрозуміти, що трапилось, тому люди перепитували одне одного: «Що це означає?» 13 Хоча були й такі, що кепкували з них, кажучи: «Вони просто повпивалися солодким вином*».
14 Тоді Петро встав разом з 11 апостолами+ і голосно промовив: «Юдеї та всі жителі Єрусалима! Уважно послухайте, що я вам скажу. 15 Не думайте, що ці люди п’яні, бо зараз тільки третя година дня*, 16 а те, що ви бачите, було передречено через пророка Йоı́ла: 17 “В останні дні,— говорить Бог,— я виллю свій дух* на всіляких людей. І будуть пророкувати ваші сини та дочки, юнаки ваші матимуть видіння, а вашим старим чоловікам будуть снитися сни.+ 18 У ті дні я виллю свій дух* навіть на моїх рабів та рабинь, і вони теж пророкуватимуть.+ 19 Також я дам чуда* на небі, а на землі знаки: кров, вогонь та хмари диму. 20 Сонце обернеться на темряву, а місяць — на кров. Усе це станеться ще до приходу великого та славетного дня Єгови*. 21 І кожен, хто кличе ім’я Єгови*, спасеться”.+
22 Ізраїльтяни, прислухайтесь до моїх слів: Ісус назаря́нин — це чоловік, на якого Бог відкрито вам указав, здійснивши через нього могутні діла й чуда* і давши знаки,+ про що ви й самі знаєте. 23 Цей чоловік був виданий вам, щоб виконалося те, що Бог постановив* та передбачив.+ І саме його ви руками беззаконників стратили, прибивши до стовпа.+ 24 Але Бог його воскресив,+ звільнивши від мук* смерті, оскільки було неможливо, щоб вона і далі тримала його.+ 25 Ось що про нього говорить Давид: “Я постійно бачу перед собою* Єгову*; він завжди праворуч від мене, тож я ніколи не похитнуся. 26 Через це моє серце розвеселилось, і я заговорив з великою радістю. Я* житиму надією, 27 бо ти не залишиш мене* в могилі* і не допустиш, щоб твій відданий слуга побачив тління.+ 28 Ти показав мені дорогу життя. Коли я стоятиму перед твоїм обличчям, мене переповнюватиме велика радість”.+
29 Брати! Про Давида, голову родини, можна з упевненістю сказати, що він помер, був похований,+ а його гробниця тут донині з нами. 30 Він був пророком і знав, що Бог поклявся посадити на його трон одного з його потомків*.+ 31 Тому Давид передбачив воскресіння Христа, коли сказав, що він не буде залишений у могилі*, а тіло його не побачить тління*.+ 32 Бог воскресив того Ісуса, і всі ми цьому свідки.+ 33 Тож оскільки Бог, Батько, звеличив Ісуса, посадивши його праворуч від себе,+ і дав йому обіцяний святий дух,+ то Ісус вилив цей дух на нас, і тепер ви це бачите й чуєте. 34 Адже Давид на небо не піднявся, а промовив: “Сказав Єгова* моєму Господу: «Сиди праворуч від мене, 35 поки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги*»”.+ 36 Отже, нехай весь ізра́їльський народ буде впевнений: Ісуса, котрого ви стратили на стовпі,+ Бог зробив Господом+ і Христом».
37 Ці слова вразили їх у саме серце, тому вони почали запитувати Петра та інших апостолів: «Брати, що ж нам тепер робити?» 38 А Петро відповів: «Покайтесь,+ і нехай кожен з вас охреститься+ в ім’я Ісуса Христа, щоб отримати прощення гріхів,+ і тоді ви одержите в дар святий дух. 39 Бо Єгова*, наш Бог, дав таку обіцянку+ вам і вашим дітям, а також тим, хто далеко,— всім, кого він захоче до себе покликати».+ 40 І Петро говорив ще багато іншого, даючи ґрунтовне свідчення та настійно заохочуючи: «Рятуйтесь від цього зіпсованого покоління».+ 41 Тож ті, хто радо прийняв його слова, охрестилися.+ Того дня до них приєдналося приблизно 3000 осіб*.+ 42 І вони далі віддавалися навчанню, яке отримували від апостолів, разом проводили час*, споживали їжу+ і молились.+
43 У той час кожного* охоплював страх, апостоли ж виконували багато чуд* та знаків.+ 44 Усі люди, які ставали віруючими, перебували разом, і в них усе було спільне. 45 Вони продавали своє майно,+ все, що мали, й ділили виручені гроші між усіма — кожному згідно з потребою.+ 46 І день у день вони перебували в храмі, об’єднані спільною метою, їли в різних домах і ділилися своєю їжею з великою радістю та щирим серцем, 47 прославляючи Бога і здобуваючи прихильність цілого народу. А тим часом Єгова* щоденно приєднував до них людей, які ставали на шлях спасіння.+