Євангеліє від Луки
19 Після того Ісус увійшов в Єрихон і проходив містом. 2 Там жив багатий чоловік, на ім’я Закхе́й, який був головним збирачем податків. 3 Він намагався побачити Ісуса, але через натовп не міг, оскільки був малого зросту. 4 Тоді Закхе́й побіг уперед і виліз на сикомор, щоб подивитися на Ісуса, який мав проходити тим шляхом. 5 А коли Ісус наблизився до дерева, то, подивившись угору, звернувся до нього: «Закхе́ю, швидко спускайся, бо сьогодні я маю зупинитись у твоєму домі». 6 Почувши ці слова, той поспіхом спустився і радо прийняв його в себе. 7 Коли всі побачили це, то почали нарікати: «Дивіться, він в гостях у грішника».+ 8 Та Закхе́й встав і сказав Господу: «Господи, половину маєтку свого я віддам бідним, а тим, на кому нажився*, поверну вчетверо більше».+ 9 На це Ісус сказав: «Сьогодні в цей дім прийшло спасіння, бо він також Авраамів син. 10 Адже Син людський прийшов відшукати і врятувати те, що втрачене».+
11 Оскільки Ісус був неподалік Єрусалима, а люди, які слухали це, думали, що Боже Царство має з’явитись негайно,+ він навів ще один приклад. 12 Він сказав: «Один чоловік шляхетного роду вирушив у далекий край,+ щоб здобути царську владу, а тоді повернутися. 13 Покликавши 10 рабів, він дав їм 10 мін* і сказав: “Пустіть їх в обіг, поки я не прийду”.+ 14 Але співгромадяни ненавиділи його і вислали слідом за ним послів зі словами: “Ми не хочемо, аби цей чоловік царював над нами”.
15 Коли ж він згодом отримав царську владу* і повернувся, то покликав рабів, яким дав гроші*. Він хотів з’ясувати, який прибуток вони отримали, пустивши їх в обіг.+ 16 Тож прийшов перший і сказав: “Пане, твоя мı́на принесла 10 мін”.+ 17 Пан сказав йому на це: “Молодець, добрий рабе! Оскільки ти виявився вірним у такому малому, даю тобі владу над 10 містами”.+ 18 Після того прийшов другий і сказав: “Пане, твоя мı́на принесла 5 мін”.+ 19 І до цього він промовив: “А ти завідуй 5 містами”. 20 Тоді прийшов ще один і сказав: “Пане, ось твоя мı́на, я заховав її в хустці. 21 Я боявся тебе, бо ти людина сувора: забираєш те, чого не вкладав, і жнеш те, чого не сіяв”.+ 22 Пан сказав йому: “Лихий рабе, я буду судити тебе твоїми ж словами. Адже ти знав, що я сувора людина: забираю те, чого не вкладав, і жну те, чого не сіяв.+ 23 Чому ж ти не віддав мої гроші* у лихварську контору? Тоді, прийшовши, я забрав би їх з відсотками”.
24 І він звелів тим, хто стояв поряд: “Заберіть від нього мı́ну і дайте тому, хто має 10”.+ 25 Але вони сказали: “Пане, він уже має 10 мін!” 26 Проте він відповів: “Говорю вам: усякий, хто має, отримає ще більше, а в того, хто не має, заберуть навіть те, що він має.+ 27 Моїх же ворогів, котрі не бажали, щоб я став над ними царем, приведіть сюди і стратьте в мене на очах”».
28 Розповівши це, Ісус вирушив далі в Єрусалим. 29 І коли він наблизився до Вітфа́гії та Віфа́нії, що на Оливковій горі,+ то послав поперед себе двох учнів+ 30 і сказав: «Підіть у село, що перед вами. Увійшовши туди, ви знайдете прив’язане осля, на якому ще не сиділа жодна людина. Відв’яжіть його й приведіть. 31 А якщо хтось запитає вас: “Навіщо ви відв’язуєте його?” — скажіть: “Воно потрібне Господу”». 32 Отже, прийшовши туди, учні побачили, що все було так, як він і говорив.+ 33 Коли вони відв’язували осля, його господарі запитали: «Навіщо ви відв’язуєте осля?» 34 Учні відповіли: «Воно потрібне Господу»,— 35 і привели його до Ісуса. Тоді вони накинули на осля свій одяг і посадили Ісуса на нього.+
36 Коли ж він їхав, люди стелили на дорозі свій одяг.+ 37 А як тільки він наблизився до спуску з Оливкової гори, дуже багато учнів почали радіти й голосно прославляти Бога за всі могутні діла, які побачили. 38 Вони казали: «Благословенний той, хто йде як Цар в ім’я Єгови*! Мир на небі та слава тому, хто у височині!»+ 39 Однак декотрі фарисеї з натовпу сказали йому: «Учителю, вгамуй своїх учнів».+ 40 Але він відповів: «Говорю вам: якщо вони замовкнуть, то кричатиме каміння».
41 І коли Ісус під’їхав ближче, то, подивившись на місто, заплакав за ним+ 42 і сказав: «Якби ж ти в цей день збагнуло, що потрібно для миру... Але тепер це приховано від твоїх очей.+ 43 Бо прийдуть дні, коли вороги зведуть навколо тебе укріплення із частоколу, оточать тебе та візьмуть в облогу*.+ 44 Вони повалять на землю тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі,+ і не залишать у тобі каменя на камені,+ тому що ти не розпізнало часу, коли здійснювалась твоя перевірка».
45 Тоді Ісус ввійшов у храм і почав виганяти продавців,+ 46 кажучи їм: «Написано: “Мій дім буде домом молитви”,+ ви ж зробили з нього печеру розбійників».+
47 Він продовжував щоденно навчати у храмі. А старші священики й книжники, а також впливові люди з народу шукали можливості вбити Ісуса,+ 48 однак не могли придумати, як це ліпше зробити, бо весь народ горнувся до нього й прагнув його слухати.+