Дії апостолів
11 Тим часом апостоли і брати в Юдеї почули, що люди з інших народів теж прийняли Боже слово. 2 Тож, коли Петро прийшов до Єрусалима, прихильники обрı́зання+ почали його осуджувати*, 3 кажучи: «Ти ввійшов у дім необрізаних і їв з ними». 4 Тоді Петро почав детально все пояснювати:
5 «Якось, будучи в місті Йо́ппії, я молився і побачив у видінні щось*, що спускали з неба за чотири кінці, наче велике лляне полотнище, і воно опустилось якраз переді мною.+ 6 Заглянувши всередину, я побачив земних чотириногих тварин, і звірів, і плазунів*, і небесних птахів. 7 Також я почув голос, який промовив до мене: “Устань, Петре, заріж це і їж!” 8 Але я сказав: “Нізащо, Господи, бо до моїх уст ніколи не входило нічого опоганеного та нечистого”. 9 І голос з неба вдруге промовив: “Не називай більше опоганеним те, що Бог очистив”. 10 Так відбулося ще й утретє, а потім усе це піднялось назад до неба. 11 У ту ж мить до дому, в якому ми зупинились, підійшло троє чоловіків; їх послали до мене з Кеса́рії.+ 12 Тоді дух наказав мені без вагань іти з ними. Також зі мною пішли шестеро братів, і ми ввійшли в дім того чоловіка.
13 А він розповів нам, що бачив ангела, який з’явився в його домі та сказав: “Пошли людей у Йо́ппію. Нехай вони приведуть Си́мона, якого називають Петром.+ 14 Він розкаже тобі, як ти й усі твої домашні можете отримати спасіння”. 15 Але тільки-но я заговорив, на них — як спочатку і на нас — зійшов святий дух.+ 16 Тоді я пригадав, що Господь не раз казав: “Іван хрестив водою,+ а ви будете охрещені святим духом”.+ 17 Отже, коли Бог дав їм той же дар, що й нам — тим, хто повірив у Господа Ісуса Христа, то хто я такий, щоб перешкоджати Богові*?»+
18 Почувши це, вони перестали заперечувати* і прославили Бога, говорячи: «Виходить, Бог дав можливість покаятись та отримати життя і людям з інших народів».+
19 А учні, які розпорошилися+ через гоніння, що почалося після вбивства Степана, дійшли аж до Фінікı́ї,+ Кіпру та Антіо́хії, але ділилися звісткою лише з юдеями.+ 20 Проте серед них були люди з Кіпру та Кіре́ни, які прийшли до Антіо́хії і почали звіщати добру новину про Господа Ісуса грекомовним людям. 21 З ними була рука Єгови, тому багато хто повірив та навернувся до Господа.+
22 Коли вістка про них дійшла до єрусалимського збору, тамтешні брати послали Варна́ву+ аж до Антіо́хії. 23 Прибувши туди, Варна́ва побачив, як Бог виявив незаслужену доброту, і дуже зрадів та почав заохочувати всіх, щоб вони постановили у своєму серці постійно служити Господу;+ 24 а сам Варна́ва був чоловік добрий, сповнений святого духу та віри. Тож у Господа повірило чимало людей.+ 25 Потім він пішов до Та́рса, бо хотів розшукати Са́вла,+ 26 а знайшовши, привів його до Антіо́хії. І цілий рік вони ходили в місцевий збір та навчали багатьох людей. Саме в Антіо́хії за Божим провидінням учнів вперше почали називати християнами.+
27 У ті дні з Єрусалима до Антіо́хії прийшли пророки.+ 28 Один з них, на ім’я Ага́в,+ встав і під дією духу прорік, що по всій населеній землі настане великий голод.+ Саме так і сталося за днів Клавдія.+ 29 Отже, учні постановили, що кожен з них пошле допомогу+ братам в Юдеї — хто що може.+ 30 Вони так і зробили, пославши все старійшинам через Варна́ву і Са́вла.+