Книга Єремії
8 «У той час,— каже Єгова,— дістануть з могил кістки царів Юди, кістки князів її, кістки священиків, кістки пророків та кістки мешканців Єрусалима. 2 І порозкидають їх перед сонцем, перед місяцем і всім небесним військом — перед усім, що вони любили, чому служили та поклонялися, чого шукали і перед чим падали ниць.+ Не позбирають їх і не поховають, стануть вони гноєм на поверхні землі».+
3 «Весь останок, який залишиться від цього злого роду, вибере смерть замість життя. І буде так усюди, куди я їх розпорошу»,— говорить Єгова, Бог військ.
4 «Скажи їм: “Так промовляє Єгова:
«Якщо хтось упаде, то хіба вже не встане?
І, якщо хтось покине свій неправедний шлях, хіба інший не зробить те саме?
5 Чому ж народ цей, мешканці Єрусалима, постійно зраджують мене?
Вони міцно тримаються обману,
не хочуть покинути свій неправедний шлях.+
6 Я пильно прислуха́вся до них, але вони говорили не те, що треба.
Ніхто не каявся у своїх злих вчинках, і ніхто не казав: “Що я накоїв?!”+
Мов кінь, що несеться у бій, кожен повертається на шлях, яким іде більшість.
7 Навіть лелека в небі знає свою пору*,
горлиця, стриж і дрізд* пильнують, коли їм повертатися*,
а мій народ не знає часу, коли Єгова виконає над ним свій присуд».+
8 Як ви можете казати: «Ми мудрі, ми маємо закон* Єгови»?
Таж з-під брехливого пера*+ писарів виходить лише брехня.
Вони відкинули слово Єгови —
в чому ж їхня мудрість?
10 Тому їхніх дружин я віддам іншим чоловікам,
а поля — іншим власникам,+
бо кожен з них — від малого до великого — збагачується нечесним шляхом,+
і кожен — від пророка до священика — займається шахрайством.+
12 Чи соромляться вони своїх гидких учинків?
Вони не відчувають жодного сорому!
Вони взагалі не знають, що́ таке сором!+
Тому вони попадають серед тих, хто впав;
вони спіткнуться, коли я покараю їх”»,+ — говорить Єгова.
13 «Я позбираю їх і винищу,— говорить Єгова.—
Не залишиться виноградин на лозі та плодів на фіговому дереві, і листя їхнє зів’яне.
А те, що я дав їм, буде втрачене».
14 «Чому ми сидимо?
Зберімось, увійдімо в укріплені міста,+ і там ми погинемо.
Бо наш Бог Єгова погубить нас.
Єгова поїть нас отруєною водою+
за те, що ми згрішили проти нього.
15 Ми сподівалися миру, але нічого доброго не сталося,
сподівалися часу зцілення, але всюди панує жах!+
16 З Да́на доноситься хропіння ворожих коней.
Від іржання жеребців
здригається вся земля.
Ворог надходить, він пожирає землю і все, що на ній,
місто та його мешканців».
17 «Я посилаю на вас змій,
отруйних змій, на яких не діє заклинання,
і вони будуть вас кусати»,— промовляє Єгова.
18 Невиліковний смуток проймає мене,
серце моє стискається від болю.
19 З далекого краю дочка мого народу
кличе на допомогу і каже:
«Хіба Єгова не на Сіоні?
Хіба немає там царя?»
«Навіщо ж вони гнівили мене своїми різьбленими ідолами,
нікчемними чужими божками?»
20 «Жнива закінчилися, літо минуло,
а ми й далі не врятовані!»
21 Рани дочки мого народу завдають мені болю.+
Сум огорнув мене,
я остовпів від жаху.
22 Хіба немає бальзаму* в Гілеа́ді?+
Чому дочка мого народу не видужує?+