Книга Михея
7 Горе мені! Я став немов той,
хто після збору врожаю літніх плодів
та дозбирування останніх ягід винограду
не знаходить уже ані грона, щоб з’їсти,
ані ранньої фіги, якої я* так прагну.
Кожен чатує, щоб пролити кров,+
кожен полює на свого брата і розставляє на нього сітку.
3 Руками своїми вони вправно чинять зло.+
І вони провертають* усе це разом.
4 Найкращий з них — мов тернина,
а найправедніший — гірший від колючого живоплоту.
Але прийде день, про який говорили ваші вартові,— день розплати.+
Тоді вас охопить паніка.+
Пильнуй, що́ говориш жінці, яка лежить у твоїх обіймах.
Ворогами людині стали її ж домашні.+
8 Не тішся, моя супротивнице!
Я впав, але неодмінно підведусь.
Я живу в темряві, але Єгова стане мені світлом.
9 Згрішив я проти Єгови,
тож буду зносити його гнів,+
доки він не заступиться за мене і не встановить справедливості.
Він приведе мене до світла,
і я побачу його праведність.
10 Моя супротивниця також побачить,
і сором укриє її, ту, що казала:
«Де ж він, твій Бог Єгова?!»+
Я на власні очі побачу її лихо.
Люди топтатимуть її, як болото на вулиці.
12 Того дня до тебе звідусіль прийдуть люди:
з Ассирії та з єгипетських міст,
із земель, що простягаються від Єгипту аж до Ріки*,
а також з усіх країв, які лежать між морями й горами.+
Нехай вона пасеться в Баша́ні та в Гілеа́ді,+ як у давні дні.
16 Народи побачать це і, попри свою могутність, засоромляться.+
Вони затулять рукою свої уста,
і вуха їхні оглухнуть.
Вони зі страхом прийдуть до нашого Бога Єгови
і будуть боятися його».+
Ти не будеш гніватися вічно,
бо охоче виявляєш віддану любов.+
19 Ти знову змилосердишся над нами+ і переможеш* наші провини.
Усі гріхи наші ти вкинеш у морську глибочінь.+