30 Тепер сміються наді мною+
чоловіки, молодші за мене,
чиїх батьків я відмовився б тримати
навіть із псами, які стерегли мою отару.
2 Хіба була мені потрібна сила їхніх рук?
Таж люди ті снаги не мають.
3 Вони виснажені через злидні й голод,
гризуть пересохлу землю,
яка вже була розорена і спустошена.
4 Збирають вони солоне листя з кущів,
і корінь чагарників стає їм за їжу.
5 Їх виганяють з громади,+
кричать на них, як на злодіїв.
6 Вони живуть на схилах ущелин,
у ямах і скелях.
7 У кущах вони кричать,
туляться одні до одних у кропиві.
8 Це сини нерозумних і безіменних,
котрі вигнані з краю.
9 І такі зневажають мене у своїх піснях,+
для них я став посміховищем.+
10 Вони мною гидують, тримаються від мене здалека+
і не бояться плювати мені в обличчя.+
11 Бог обеззброїв мене й упокорив,
тому вони не знають ніякого стриму переді мною.
12 Наче зграя негідників, вони піднімаються праворуч від мене й нападають.
Вони змушують мене втікати
і ставлять на моєму шляху перешкоди, щоб мене погубити.
13 Вони нищать стежки мої,
через них лихо моє стає ще гіршим,+
і немає кому їх зупинити.
14 Приходять вони, мов через великий пролом у стіні,
з’являються вони юрбою разом зі спустошенням.
15 Жах мене охоплює,
гідність моя щезає, мов віднесена вітром,
і зникає спасіння моє, немов хмара.
16 Життя моє відпливає, наче вода,+
лихі дні+ захоплюють мене в полон.
17 Вночі біль пронизує кістки мої,+
муки роздирають мене і не стихають.+
18 Величезна сила спотворює моє вбрання
і стискає мене, наче комір тісний.
19 Кинув Бог мене в болото,
я став подібний до пороху й попелу.
20 Я волаю про допомогу, а ти не відповідаєш мені,+
встаю, а ти лише дивишся на мене.
21 Ти став жорстоким до мене,+
своєю могутньою рукою вражаєш мене.
22 Піднімаєш ти мене вітром, несеш на ньому,
і буря жбурляє мною.
23 Я знаю, що ти приведеш мене до смерті,
в дім, де зберуться всі, що живуть.
24 Але ніхто не нападе на розбиту людину,+
коли вона волає про допомогу у своєму нещасті.
25 Хіба я не плакав над тими, у кого були важкі часи?
Хіба я не жалів бідного?+
26 Хоча добра я сподівався, але прийшло зло,
світла чекав, але прийшла темрява.
27 Всередині у мене все бурлить безупинно,
лихі дні спіткали мене.
28 Я ходжу похмурий,+ сонце не світить.
Серед громади я підводжуся і волаю про допомогу.
29 Братом став я для шакалів
і приятелем для доньок страуса.+
30 Шкіра моя почорніла і відпадає,+
кістки горять від жару.
31 Моя арфа грає лише для жалоби,
моя флейта — для плачу.