Дії апостолів
13 А в Антіо́хії, у місцевому зборі, були пророки та вчителі:+ Варна́ва,+ Симео́н, якого називали Ніге́ром, Лу́цій з Кіре́ни, Манаї́л, який навчався з обласним правителем Іродом,+ а також Савл. 2 І, коли вони виконували служіння для Єгови й постили, святий дух сказав: «Виберіть Варна́ву та Са́вла+ для праці, до якої я їх покликав».+ 3 Тож після посту і молитви вони поклали на Варна́ву і Са́вла руки та відіслали їх.
4 Отже, ці чоловіки, послані святим духом, пішли у Селевкı́ю, а звідти відпливли на Кіпр. 5 Прибувши до Саламı́са, вони почали звіщати слово Боже в юдейських синагогах. Також з ними був Іван, який їм допомагав*.+
6 Пройшовши весь острів аж до Па́фоса, вони зустріли одного юдея, на ім’я Вар-Ісус,— чарівника і лжепророка. 7 Він служив у проконсула Се́ргія Павла, розумного чоловіка, який покликав до себе Варна́ву та Са́вла, бо прагнув послухати Боже слово. 8 Однак Елı́ма, чарівник (так перекладається його ім’я), став їм противитися, намагаючись відвернути проконсула від віри. 9 Тоді Савл, якого також називали Павлом, сповнившись святого духу, пильно подивився на Елı́му 10 і сказав: «Чоловіче! Твоє серце сповнене всілякого шахрайства та підлості! Ти син Диявола,+ ти ворог усього праведного! Невже ти так і не перестанеш викривляти прямі дороги Єгови? 11 Ось на тобі рука Єгови: ти осліпнеш і якийсь час не бачитимеш світла». У ту ж мить Елı́му огорнула густа імла й темрява, і він почав ходити туди-сюди, шукаючи поводиря. 12 А проконсул, побачивши, що трапилося, став віруючим, бо його дуже вразило вчення Єгови.
13 Тоді Павло разом з чоловіками, які супроводжували його, відплив з Па́фоса у Пе́ргію,+ що в Памфı́лії. Іван+ же покинув їх і повернувся до Єрусалима.+ 14 А з Пе́ргії вони вирушили далі, до Антіо́хії,+ що в Пісı́дії. Там у суботу вони ввійшли до синагоги+ й посідали. 15 Коли ж закінчилось читання Закону і Пророків,+ начальники синагоги попросили передати їм: «Брати, якщо маєте для народу якесь слово заохочення, то говоріть». 16 Тож Павло встав і, подавши знак рукою, промовив:
«Ізраїльтяни та всі, хто боїться Бога, послухайте! 17 Бог цього народу, Ізра́їля, вибрав наших прабатьків. Він звеличив цих людей, коли вони перебували як чужинці в єгипетському краю, і вивів їх звідти своєю міцною рукою,+ 18 а потім приблизно 40 років терпів їх у пустелі.+ 19 Вигубивши сім народів у ханаа́нському краю, він призначив цей край їм у спадок.+ 20 Усе це тривало приблизно 450 років.
Після того він призначав їм суддів, і так було до часу пророка Самуї́ла.+ 21 Але потім люди стали вимагати царя.+ Тож Бог дав їм Сау́ла, Кı́шового сина, чоловіка з Веніями́нового племені,+ який правив 40 років. 22 І коли Бог усунув його з трону, то поставив над ними царя Давида,+ про якого свідчив і говорив: “Знайшов я Давида, сина Єссе́євого,+ чоловіка, який мені до вподоби.+ Він робитиме все, що я забажаю”. 23 Саме з його потомства Бог згідно зі своєю обіцянкою дав Ізра́їлеві спасителя, Ісуса.+ 24 Перед його приходом Іван проповідував усьому ізра́їльському народу хрещення на знак каяття.+ 25 Коли Іванове служіння наближалося до кінця, він почав говорити: “Як ви думаєте, хто я? Я не той, за кого ви мене приймаєте*.+ Але за мною йде той, кому я не достойний розв’язати на ногах сандалії”.+
26 Брати, нащадки Авраамового роду і всі інші серед вас, хто боїться Бога! Послухайте: нам було послане слово про це спасіння.+ 27 Бо жителі Єрусалима та їхні правителі не визнали Ісуса, але, виступивши в ролі суддів, виконали сказані пророками слова,+ які ви щосуботи читаєте вголос. 28 І, хоча вони не знайшли нічого, за що його можна було б віддати на смерть,+ вони змусили Пилата стратити його.+ 29 Коли ж виконалось усе, що про нього написано, його зняли зі стовпа і поклали в гробницю.+ 30 Але Бог воскресив Ісуса з мертвих,+ 31 і він багато днів з’являвся тим, хто пішов з ним з Галілеї до Єрусалима; тепер ці люди свідчать про нього народу.+
32 Отже, ми проголошуємо вам добру новину про обіцянку, яку отримали наші прабатьки. 33 Бог повністю виконав її для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса,+ про якого в другому псалмі написано: “Ти мій син, нині я став твоїм Батьком”.+ 34 І Бог, воскресивши Ісуса з мертвих, щоб той більше ніколи не повертався до тління, сказав про це так: “Я незмінно* виявлятиму вам віддану любов, яку обіцяв Давиду”.+ 35 Тому в іншому псалмі він також говорить: “Ти не допустиш, щоб твій відданий слуга побачив тління”.+ 36 Коли говорити про Давида, то він за свого покоління служив Богу, заснув смертним сном, був похований з прабатьками і побачив тління.+ 37 А той, кого Бог воскресив, тління не побачив.+
38 Тож знайте, брати: через нього ми звіщаємо вам прощення гріхів.+ 39 І тепер кожен, хто вірить, завдяки Ісусу визнає́ться невинним+ в усьому, в чому вас було неможливо визнати невинними на підставі Закону Мойсея.+ 40 Тому вважайте, щоб на вас не сповнилося сказане у Пророках: 41 “Подивіться, глузії, здивуйтесь і повмирайте, бо я здійснюю за ваших днів те, у що ви ніколи не повірите, навіть якщо хтось детально про це розповість”».+
42 Коли Павло та Варна́ва виходили звідти, люди стали просити їх, щоб вони розказали їм про це і наступної суботи. 43 Тож після того, як збори у синагозі розпустили, багато юдеїв та новонавернених*, що поклонялися Богу, пішли за Павлом і Варна́вою, а ті заохочували їх перебувати в Божій незаслуженій доброті.+
44 Отже, наступної суботи зібралося майже все місто, щоб послухати слово Єгови. 45 Коли юдеї побачили такий натовп, то сповнились ревнощами та почали богозневажними словами заперечувати Павлові слова.+ 46 Тоді Павло і Варна́ва сміливо сказали їм: «Спочатку слово Боже мало бути сказане вам.+ Але оскільки ви відкидаєте його і вважаєте себе недостойними вічного життя, ми будемо розповідати його іншим народам.+ 47 Бо Єгова дав нам такий наказ: “Ти будеш світлом для народів, щоб нести спасіння аж до кінців землі”».+
48 Почувши це, люди з інших народів зраділи і стали прославляти слово Єгови. Тоді всі, хто був схильний прийняти правду, яка веде до вічного життя, стали віруючими. 49 І слово Єгови поширювалось по всьому тому краю. 50 Але юдеї підбурили шанованих богобоязливих жінок, а також впливових чоловіків міста, і ті розпалили переслідування+ проти Павла та Варна́ви й вигнали їх зі своєї місцевості. 51 А Павло і Варна́ва обтрусили порох зі своїх ніг та пішли в Іко́нію.+ 52 Тим часом учні й далі сповнювалися радістю+ і святим духом.