Книга Неемії
13 Того дня народові читали книгу Мойсея.+ У ній було написано, що аммонітя́ни й моавітя́ни+ повік не приєднаються до збору правдивого Бога,+ 2 бо вони не зустріли ізраїльтян з хлібом і водою, а найняли проти них Валаа́ма, щоб той їх прокляв.+ Але наш Бог змінив прокляття на благословення.+ 3 І як тільки люди почули цей Закон, то стали відділяти від Ізра́їля людей з інших народів*.+
4 Перед тим за коморами* дому* нашого Бога+ наглядав священик Еліашı́в,+ Товı́їн+ родич. 5 Він зробив для Товı́ї велику комору*. Раніше туди зносили хлібне приношення, ладан, посуд, десятину зерна, молодого вина й олії,+ призначену для левітів,+ співаків і вартових при брамах, а також пожертви для священиків.+
6 Протягом усього того часу мене не було в Єрусалимі, бо 32-го року+ правління вавилонського царя Артаксе́ркса+ я повернувся до нього, а за якийсь час знову відпросився. 7 Коли ж я прибув до Єрусалима, то побачив, яке зло вчинив Еліашı́в+ — зробив для Товı́ї+ комору у дворі дому правдивого Бога. 8 Це мені дуже не сподобалось, тож я повикидав з комори* всі Товı́їні речі. 9 Тоді за моїм наказом комори* очистили, і я повернув туди речі дому правдивого Бога,+ хлібне приношення і ладан.+
10 Також я дізнався, що левіти не отримували своєї частки.+ Тому левіти й співаки, які мали нести службу, порозходились по своїх полях.+ 11 І я докорив місцевим урядникам:+ «Чому дім правдивого Бога занедбано?»+ Тоді я зібрав левітів і поставив кожного виконувати свої обов’язки. 12 А всі юдеї поприносили в комори десятину+ із зерна, молодого вина та олії.+ 13 І я призначив відповідати за комори священика Шелемı́ю, переписувача* Садо́ка та левіта Педа́ю, їхнім помічником був Хана́н, син Закку́ра, сина Маттанı́ї, бо цих чоловіків вважали надійними. Їхнім обов’язком було роздавати частки своїм братам.
14 Боже мій, пам’ятай же все це+ і не забудь моєї відданої любові і діл, які я чинив для дому мого Бога і служіння в* ньому.+
15 У ті дні я побачив в Юді людей, які в суботу топтали виноград у давильнях,+ а також нав’ючували ослів збіжжям, вином, виноградом, фігами і багато чим іншим та везли до Єрусалима.+ І я застеріг їх, щоб вони не продавали їжі у цей день*. 16 Жили в місті й тиря́ни, що привозили рибу та різний товар і в суботу продавали народу Юди в Єрусалимі.+ 17 Тож я докорив юдейським вельможам: «Чому ви робите таке зло, оскверняючи суботу? 18 Чи ж не так чинили ваші прабатьки? Хіба не за це Бог навів на нас і на наше місто всі ці нещастя? А ви, оскверняючи суботу,+ ще більше розпалюєте полум’я Божого гніву проти Ізра́їля».
19 І, коли перед початком суботи на єрусалимські брами лягала тінь, я відразу велів замикати їх і не відчиняти аж до закінчення суботи. А при брамах я поставив декого з моїх слуг, щоб суботнього дня ніхто не вносив жодної ноші. 20 Тож купці та торговці різним товаром разів зо два ночували поза Єрусалимом. 21 Тоді я застеріг їх і сказав: «Чому ви ночуєте перед муром? Ще раз так зробите, і я силою змушу вас піти геть». Відтоді вони більше не з’являлись у суботу.
22 І я сказав левітам, що вони мають постійно очищатися і приходити вартувати коло брам, щоб освячувати день суботній.+ Ще й за це пам’ятай мене, Боже мій, і зглянься наді мною, бо велика твоя віддана любов.+
23 Дізнався я теж у ті дні, що деякі юдеї одружувалися з* ашдодя́нками,+ аммонітя́нками та моавітя́нками.+ 24 Половина їхніх синів розмовляли ашдо́дською, а половина — мовами інших народів, але ніхто з них не говорив мовою юдеїв. 25 І я докоряв їм і проклинав їх, а декого з чоловіків бив,+ рвав їм волосся і змушував присягнутися Богом, кажучи: «Не давайте своїх дочок їхнім синам і не беріть жодної з їхніх дочок для своїх синів або для себе.+ 26 Хіба не через них згрішив Соломон, цар Ізра́їля? Серед багатьох народів не було такого царя, як він,+ і Бог дуже любив його+ й поставив царем над усім Ізра́їлем, але навіть його ввели в гріх дружини-чужинки.+ 27 Так само й ви, хіба ж не чините великого зла, коли зраджуєте нашого Бога, одружуючись з чужинками?»+
28 А один із синів Йоя́ди,+ сина первосвященика Еліашı́ва,+ був зятем хороня́нина Санвалла́та.+ І я прогнав його від себе.
29 Боже мій, не забудь, що вони опоганили священство і угоду про священиків+ та левітів.+
30 Тож я очистив народ від усього чужоземного, що їх опоганювало, і попризначав обов’язки священикам та левітам, кожному відповідно до його служіння,+ 31 а також розпорядився про постачання у визначений час дров+ і перших стиглих плодів.