Книга Ісаї
48 Послухайте, нащадки Якова.
Ви називаєте себе ім’ям Ізра́їля+
і походите від Юди*,
присягаєтесь іменем Єгови+
та кличете Бога Ізра́їлевого,
але робите це не за правдою і праведністю.+
2 Бо вони називають себе мешканцями святого міста+
і шукають підтримки у Бога Ізра́їлевого,+
чиє ім’я — Єгова, Бог військ.
Несподівано я починав діяти, і все збувалося.+
4 Знав я, що ти впертий,
що шия твоя — то залізне сухожилля, а чоло — то мідь,+
5 тому говорив тобі про це давно.
Перш ніж це ставалось, я повідомляв тобі,
щоб ти не сказав: “Мій ідол зробив це,
мій різьблений ідол та ідол з металу* наказали, щоб це сталося”.
6 Ти чув і бачив усе це.
Хіба ти не будеш про це оголошувати?+
Відтепер я повідомляю тобі щось нове,+
те, що раніше я тримав у таємниці і чого ти не знав.
7 Це почало здійснюватись тільки тепер, а не в давні часи,
ти про це донині й не чув,
тож не можеш сказати: “Та я вже знаю про це”.
9 Але заради свого імені я буду вгамовувати свій гнів,+
заради своєї хвали буду стримуватися
і не погублю тебе.+
10 Я очистив тебе, але не як срібло.+
Я випробував* тебе у плавильній печі страждань.+
11 Заради себе, заради себе я діятиму.+
Хіба я дозволю осквернити моє ім’я?+
Слави своєї я не віддам нікому*.
12 Послухай мене, Якове, послухай, Ізра́їлю, покликаний мною.
Я завжди той самий.+ Я перший, і я останній.+
Коли я кличу їх, вони разом стають переді мною.
14 Зберіться всі і послухайте.
Хто з них звістив про це?
Я, Єгова, полюбив його.+
15 Я сказав це, і я його покликав.+
Я привів його, і він матиме успіх на своєму шляху.+
16 Підійдіть до мене і послухайте.
Від самого початку я не говорив потай.+
Відколи це почало сповнятись, я був там».
А тепер Всевладний Господь Єгова разом зі своїм духом послав мене*.
17 Так говорить Єгова, твій Викупник, Святий Ізра́їлів:+
«Я, Єгова,— твій Бог.
18 Якби ти тільки зважав на мої накази!+
Тоді їхнє ім’я ніколи не було б стерте чи знищене переді мною».
Утікайте від халде́їв!
З радісними вигуками звіщайте! Повідомляйте про це!+
Нехай почують це на краю землі.+
І кажіть: «Єгова викупив свого слугу, Якова!+
21 Коли Бог вів їх пустелею, вони не відчували спраги.+
Він дав їм воду зі скелі:
розколов її, і ринула вода».+