Буття

19 Під вечір ті два ангели прийшли в Содом, а Лот у той час сидів біля міської брами. І як тільки він їх побачив, то встав, щоб зустріти їх, і, низько вклонившись,+ 2 сказав: «Будь ласка, панове, зайдіть і переночуйте в домі вашого слуги. Дозвольте помити вам ноги, а рано-вранці встанете і підете собі далі». У відповідь вони сказали: «Ні, ми заночуємо на ринковій площі». 3 Але він так наполягав, що вони пішли до його дому. Там він влаштував для них гостину, напік прісного хліба, і вони поїли.

4 Вони ще навіть не полягали спати, як усі содомські чоловіки — від малого до старого — зібралися в одну юрбу і, обступивши дім, 5 стали кричати до Лота: «Де ті чоловіки, які прийшли до тебе ввечері? Виведи їх до нас, щоб ми зайнялися з ними сексом».+

6 Тоді Лот сам вийшов до них і, закривши за собою двері, 7 сказав: «Брати мої, будь ласка, не робіть цього зла. 8 Я маю двох незайманих дочок. Я виведу їх до вас, і робіть з ними, що хочете. Тільки, прошу вас, не робіть нічого поганого тим чоловікам, бо вони знайшли прихисток* під моїм дахом».+ 9 Але содомля́ни закричали: «Ану відійди! Він тут лише чужинець, а хоче бути нам суддею! Тепер тобі буде ще гірше, ніж їм!» Тож вони навалилися* на Лота і вже збирались виламати двері, 10 але ті чоловіки простягнули руки і забрали Лота в дім, зачинивши за ним двері. 11 Тоді вони вразили сліпотою всіх чоловіків, які були біля дверей дому,— від малого до великого, і ті з усіх сил намагалися знайти вхід, але не могли.

12 Після того чоловіки запитали Лота: «Ти маєш тут ще якихось родичів? Візьми всіх своїх рідних, які живуть у цьому місті,— зятів, синів і дочок — та виведи їх звідси. 13 Ми знищимо це місто, бо Єгова почув голосні* скарги на його мешканців.+ Тому Єгова послав нас, щоб вигубити це місто». 14 Тоді Лот пішов і почав говорити своїм зятям, які мали одружитися з його дочками: «Збирайтеся! Виходьте звідси, бо Єгова знищить це місто!» Але зятям здавалося, що він жартує.+

15 Як тільки засвітало, ангели стали підганяти Лота, кажучи: «Швидко бери свою дружину та двох дочок, щоб ви не загинули, коли це місто буде знищене за свою провину!»+ 16 Та Лот зволікав. Тож ті чоловіки схопили за руку його, а також його дружину й двох дочок і вивели їх за місто, бо Єгова змилосердився над Лотом.+ 17 І, коли всі вони вже були за містом, один з тих чоловіків сказав: «Рятуй своє життя*! Не оглядайся+ і не затримуйся в окрузі*!+ Втікай у гори, щоб не загинути!»

18 На це Лот сказав: «Ні, Єгово, прошу тебе, тільки не туди! 19 Твій слуга знайшов ласку у твоїх очах, і ти виявляєш мені велику доброту* тим, що зберігаєш мені* життя,+ але я не зможу втекти в гори. Боюся, що мене спіткає лихо, і я помру.+ 20 Тут недалеко є маленьке місто, в якому я міг би сховатись. Будь ласка, дозволь мені втекти туди, воно ж таке маленьке! Тоді я врятуюся*». 21 У відповідь Бог сказав: «Добре, хай буде так.+ Я не знищу місто, про яке ти кажеш.+ 22 Швидко втікай у те місто, бо я не зможу нічого зробити, поки ти не дістанешся туди!»+ Тому він назвав це місто Цоа́р*.+

23 Коли Лот прийшов у Цоа́р, вже зійшло сонце. 24 Тоді Єгова послав на Содом і Гоморру сірчаний та вогняний дощ, це був дощ з неба від Єгови.+ 25 І Бог винищив ті міста і всю округу: всіх її мешканців та всю рослинність.+ 26 А дружина Лота, яка йшла за ним, почала оглядатись і стала соляним стовпом.+

27 Авраам же прокинувся рано-вранці і пішов до місця, де раніше стояв і говорив з Єговою.+ 28 Він глянув на Содом і Гоморру та на всю округу і побачив, що з землі, ніби з печі, піднімається густий дим.+ 29 Тож, коли Бог нищив міста́ тієї округи, він пам’ятав про Авраама, тому врятував Лота, вивівши його з міст, в яких той жив+ і які були зруйновані.

30 Пізніше Лот, побоявшись залишатися в Цоа́рі,+ пішов звідти разом зі своїми двома дочками та оселився в горах.+ І він та його дві дочки стали жити в печері. 31 Якось старша дочка сказала молодшій: «Наш батько вже старий, і в цьому краю немає жодного чоловіка, який би одружився з нами, як це робиться по всій землі. 32 Тому треба напоїти батька вином, лягти з ним і продовжити його рід».

33 Тож тієї ночі вони напоїли свого батька вином, і старша дочка прийшла й лягла з ним. Він же не знав ні коли вона прийшла, ні коли пішла. 34 А наступного дня вона сказала молодшій: «Минулої ночі я лягла з нашим батьком, а цієї ми знову напоїмо його, і тоді ти прийдеш і ляжеш з ним. Так ми продовжимо рід нашого батька». 35 Тож тієї ночі вони знову напоїли батька вином, і молодша дочка прийшла і лягла з ним. Він же не знав ні коли вона прийшла, ні коли пішла. 36 І обидві Лотові дочки завагітніли від свого батька. 37 Старша дочка народила сина і дала йому ім’я Моа́в;+ він став батьком тих, кого сьогодні називають моавітя́нами.+ 38 А молодша теж народила сина і дала йому ім’я Бен-А́ммі; він став батьком тих, кого сьогодні називають аммонітя́нами.+