Пісня над піснями

7 «Які гарні твої ніжки в сандаліях,

о шляхетна дочко!

Твої округлі стегна — наче оздоба,

наче витвір митця.

 2 Твій пупок — кругла чаша,

хай у ній ніколи не забракне приправленого вина.

Твій живіт — насип пшениці,

обрамлений ліліями.

 3 Груди твої — як малята газелі,

як двійко близнят.+

 4 Твоя шия+ — немов вежа зі слонової кості,+

а очі+ — як хешбо́нські+ ставки

коло брами Бат-Раббı́м.

Ніс твій — наче ліва́нська вежа,

обернена в бік Дамаска.

 5 Голівка в тебе — наче Карме́ль,+

кучері твого волосся*+ — то вовна пурпурна.+

 6 Яка ж ти вродлива, яка ти мила,

кохана моя, ти моя найбільша розкіш!

 7 Твій стан — мов пальма,

груди твої — немов фінікові грона.+

 8 Я сказав: “Виберуся на пальму

і сягну до її плодів”.

Хай груди твої будуть наче грона винограду,

твій подих — запашний, мов яблука,

 9 а уста* твої — мов найліпше вино».

«Нехай воно рівно ллється для мого коханого,

легко стікає по устах тих, хто бачить сни.

10 Я належу своєму коханому,+

і він жадає мене.

11 Прийди, мій коханий,

підемо в поля

і відпочинемо в заростях хни.+

12 Встанемо вранці й подамось у виноградники,

щоб подивитися, чи пустила пагони* виноградна лоза,

чи розпустився цвіт,+

чи розквітли гранатові дерева.+

13 Мандрагорові ягоди+ розливають свій аромат;

біля наших дверей — усілякі добірні плоди.+

Ці плоди, зібрані тепер і раніше,

я берегла для тебе, мій коханий.