Дії апостолів
22 «Брати і батьки! Послухайте, що я скажу на свій захист».+ 2 Коли вони почули, що він говорить єврейською, то стихли ще більше, і він сказав: 3 «Я юдей,+ народився в Та́рсі, що в Кілікı́ї,+ але отримав освіту в цьому місті біля ніг Гамалії́ла.+ Мене навчили суворо дотримуватися Закону прабатьків;+ і я був ревним служителем Бога так само, як всі ви сьогодні.+ 4 Я переслідував — іноді навіть до смерті — тих, хто належить до цієї Дороги: зв’язував і кидав до в’язниць як чоловіків, так і жінок,+ 5 і це може засвідчити первосвященик і вся громада старійшин. Від них я також отримав листи до братів у Дамаску та йшов, щоб і звідти привести в кайданах до Єрусалима тих, кого там чекало покарання.
6 Але приблизно опівдні, коли я наближався до Дамаска, довкола мене несподівано спалахнуло яскраве світло з неба.+ 7 Я впав на землю і почув голос: “Са́вле, Са́вле, навіщо ти мене переслідуєш?” 8 Тоді я запитав: “Хто ти, пане?” Він відповів: “Я — Ісус назаря́нин, якого ти переслідуєш”. 9 А чоловіки, які були зі мною, хоча й бачили світло, але не чули голосу того, хто говорив.+ 10 І я сказав: “Що ж мені робити*, Господи?” Господь відповів: “Встань, піди до Дамаска, і там тобі скажуть про все, що ти маєш зробити”.+ 11 Але оскільки я більше нічого не бачив, бо світло було дуже яскраве, то чоловікам, які були зі мною, довелося вести мене в Дамаск за руку.
12 А в цьому місті був один побожний чоловік, Ана́ній.+ Він дотримувався Закону, і про нього добре відгукувались усі тамтешні юдеї. 13 Тож він прийшов до мене, став поряд і сказав: “Са́вле, брате, будь знову зрячим!” І в ту ж мить я його побачив.+ 14 Він сказав: “Бог наших прабатьків вибрав тебе, щоб ти пізнав його волю, побачив праведного+ та почув його голос, 15 бо перед усіма людьми ти маєш бути для нього свідком того, що бачив і чув.+ 16 Чому ти зволікаєш? Встань, охрестися і змий з себе гріхи,+ кличучи його ім’я”.+
17 Але коли я повернувся до Єрусалима+ і молився в храмі, то у видінні 18 побачив Господа, який звернувся до мене: “Поквапся і швидко вийди з Єрусалима, бо тут не приймуть твого свідчення про мене”.+ 19 І я сказав: “Господи, вони добре знають, що я кидав у в’язниці тих, хто вірив у тебе, та сік їх різками по синагогах.+ 20 До того ж, коли проливалась кров Степана, твого свідка, я схвалював це і, стоячи поряд, стеріг вбрання його вбивць”.+ 21 Але Господь сказав мені: “Йди, бо я збираюсь послати тебе в далеку дорогу до інших народів”».+
22 До цього моменту люди слухали його, але, почувши ці слова, почали вигукувати: «Геть його! Такий чоловік не достойний жити на землі!» 23 І, оскільки вони кричали, розкидали свій одяг і підкидали порох у повітря,+ 24 воєначальник наказав відвести Павла в казарму і, піддавши бичуванню, допитати, бо хотів чітко з’ясувати, чому на нього так кричать. 25 Проте коли Павла розтягнули для бичування, він запитав сотника, який там стояв: «Хіба вам дозволено бичувати ри́млянина без суду*?»+ 26 Почувши це, сотник пішов до воєначальника і доповів: «Цей чоловік ри́млянин. Що ти будеш робити?» 27 Тож воєначальник підійшов до Павла і запитав: «Ти що, справді ри́млянин?» — «Так»,— відповів той. 28 Воєначальник промовив: «Я купив це громадянство за великі гроші». На це Павло сказав: «А я маю його від народження».+
29 Тоді ті, хто збирався його катувати і допитувати, зараз же відступили від нього, а воєначальник, з’ясувавши, що закував у ланцюги ри́млянина, налякався.+
30 Отже, наступного дня воєначальник, прагнучи все-таки дізнатися, в чому юдеї звинувачують Павла, звільнив його і наказав зібратися старшим священикам та всьому Синедріо́ну. Він привів Павла і поставив його серед них.+