Книга Ісаї
57 Праведний загинув,
але ніхто не бере цього собі до серця.
2 Він заспокоюється.
Кожен, хто ходить у праведності, спочине на своєму ложі*.
4 З кого ви так глузуєте?
На кого ви роззявляєте рота, кому показуєте язика?
Хіба не ви — діти переступу,
діти брехні?+
5 Хіба не ви розпалюєтесь похіттю серед великих дерев,+
під кожним розлогим деревом,+
у скельних розколинах?
6 Твоя частка — гладкі камені в долині*.+
Вони — твій жереб.
Ти приносиш їм виливні жертви і складаєш дари.+
Думаєш, я буду цим задоволений*?
7 На високій, на піднесеній горі ти поставила своє ложе.+
Ти ходила туди, щоб приносити жертви.+
8 За дверима й одвірками ти поставила пам’ятний знак.
Ти покинула мене і оголялася,
схо́дила на своє ложе і робила його просторим.
Ти уклала з ними угоду.
І ти висилала далеко своїх посланців,
так що зійшла у могилу*.
10 Ти трудилась на численних дорогах своїх,
але не казала: “Це безнадійно!”
Ти відновлювала сили.
Тому ти не здаєшся*.
Хіба я не мовчав і не стояв осторонь*?+
Тому ти не боялася мене.
Вітер їх рознесе,
їх здує одним подихом.
А той, хто шукає сховку в мене, успадкує землю
та оволодіє моєю святою горою.+
14 Тоді скажуть: “Прокладіть шлях, прокладіть шлях! Приготуйте дорогу!+
Усуньте всі перепони зі шляху мого народу”».
«Я перебуваю на височині, у святому місці,+
але я також разом з пригніченими та приниженими,
щоб оживляти дух принижених
і серце пригнічених.+
16 Не вічно я буду їм протистояти
і не завжди буду обурюватись,+
інакше через мене ослабнув би дух людини,+
знесилилося б кожне моє створіння, яке дихає.
17 Я розгнівався через його грішне прагнення нечесної наживи+
і вдарив його. В обуренні я сховав своє обличчя.
Але він, зрадник, уперто йшов шляхом,+ яким вело його серце.
19 «Я творю плід уст.
Постійний мир буде в далекого та близького,+ — каже Єгова,—
і я зцілю його».
20 «А грішники подібні до розбурханого моря, яке не може заспокоїтись
і води якого викидають водорості й мул.