ГАЛАТІВ
Коментарі. Розділ 3
О нерозумні галати! Грецьке слово ано́етос, перекладене як «нерозумні», не обов’язково означає, що християнам в Галатії бракувало розумових здібностей. За визначенням одного словника, у цьому контексті воно вказує на «небажання користуватися своїми розумовими здібностями, аби щось зрозуміти». Перед тим Павло нагадав галатам, що вони визнані праведними не тому, що дотримувалися Мойсеєвого закону, а тому, що повірили в Ісуса Христа (Гл 2:15—21). Ісус звільнив їх від осуду, який ніс Мойсеїв закон. (Див. коментар до Гл 2:21.) Деякі галати нерозсудливо відмовлялися від такого дорогоцінного звільнення і поверталися до Закону, який вже був застарілий і міг лише засуджувати їх (Гл 1:6). Сказавши «О нерозумні галати!», Павло докорив їм за те, що вони зробили крок назад.
Галати. Очевидно, тут Павло звертається до християн у зборах, які були на території південної частини Галатії, де він проповідував. (Див. коментар до Гл 1:2.)
Так погано вплинув на вас. Це переклад грецького дієслова баска́йно, яке в Грецьких Писаннях вживається лише тут. Це слово іноді вживалося в значенні «зачаровувати» або «заклинати», і саме так воно перекладається в деяких перекладах Біблії. Але в давньогрецькій мові це дієслово також мало переносне значення і не завжди вказувало, що для обману використовували магічну силу. Павло вживає це слово в його ширшому значенні, маючи на увазі, що когось вводять в оману або на когось погано впливають. Тут він яскраво описує негативний вплив тих, хто намагався обманути галатів.
Почавши з духовного. Букв. «почавши в дусі». Християни в Галатії вже були на шляху до духовної зрілості, і на початку цього шляху вони слухалися керівництва Божого святого духу.
Тепер закінчуєте плотським? Букв. «тепер довершуєтеся в тілі?». «Почавши з духовного», християни в Галатії потрапили під вплив чоловіків, які не слухалися керівництва Божого духу, зокрема тих, хто наполягав, що потрібно обрізатися і в усьому дотримуватися Мойсеєвого закону (Гл 3:1; 5:2—6). Такий «плотський» шлях міг закінчитися тим, що галати не досягнуть духовної зрілості і втратять надію на вічне життя (Гл 6:8).
Єгові. Це цитата з Бт 15:6, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В1 і В2.) Доступні на сьогодні грецькі рукописи використовують тут слово Тео́с (Бог). Можливо, це слово було взяте тому, що воно містилось в Бт 15:6 у копіях Септуагінти. Це може пояснювати, чому в більшості перекладів використовується слово «Бог». Але оскільки в єврейському тексті, звідки взято цю цитату, міститься тетраграма, Боже ім’я вжито в основному тексті цього вірша. Цілий вислів з Бт 15:6 цитується також в Рм 4:3 і Як 2:23.
Синами Авраама. Угода про обрізання була укладена з Авраамом. Очевидно, «фальшиві брати» стверджували, що «синами Авраама» можуть бути лише ті християни, які дотримуються Закону (Гл 2:4; 3:1, 2; Бт 17:10; див. глосарій, «Обрізання»). Однак Павло пояснює, що справжні «сини Авраама» — це ті, хто тримається віри, тобто ті, хто має таку ж віру, як Авраам (Гл 3:9; див. коментар до Гл 3:29).
Який мав віру. У цьому вірші грецьке слово пісто́с, перекладене висловом «який мав віру», описує людину, яка довіряє комусь або чомусь, іншими словами, вірить в когось або щось. Воно також може означати «вірний». (Див. коментар до 2Кр 6:15.)
Написано: «Проклятий кожен, хто». Тут Павло цитує Пв 27:26. Згідно з цими словами, якщо юдеї будуть порушувати Закон, який пообіцяли виконувати (Вх 24:3), то на них спадуть всі записані в ньому прокляття. Слово «проклятий» (грецькою епіката́ратос) передає думку, що хтось засуджений Богом. (Див. глосарій, «Прокляття».) Павло пояснює, що всі юдеї потребували звільнення не лише від Адамового гріха, але й від прокляття Закону (Рм 5:12; Гл 3:10—13; див. коментар до Гл 3:13).
Праведний буде жити завдяки своїй вірі. Тут Павло цитує Ав 2:4, пояснюючи, що християни можуть бути визнані праведними тільки на основі віри в Христа Ісуса, а не на основі вчинків, яких вимагає Мойсеїв закон (Рм 10:3, 4; див. коментарі до Рм 1:17).
Став прокляттям замість нас. У Мойсеєвому законі говорилося, що кожен, хто був зобов’язаний дотримуватися Закон-угоди, але порушував її постанови, мав бути проклятий. (Див. коментар до Гл 3:10.) У цьому вірші Павло цитує Пв 21:22, 23, де сказано, що тіла́ тих, хто був «проклятий Богом», вішали на стовпі. Тож задля блага юдеїв було необхідно, щоб Ісуса повісили на стовпі як проклятого злочинця. Він повністю взяв на себе прокляття, яке на них накладав Закон. Завдяки Ісусовій смерті кожен юдей, який повірив, що Ісус — Месія, міг звільнитися від цього прокляття. Хід думок Павла, можливо, перегукується з тим, що Ісус сказав фарисею Никодиму. (Див. коментар до Ів 3:14.)
Стовпі. Див. коментар до Дії 5:30.
Угода. У Грецьких Писаннях грецьке слово діате́ке вживається 33 рази і завжди у значенні «угода» (Мт 26:28; Лк 22:20; 1Кр 11:25; Гл 3:17; 4:24; Єв 8:6, 8; 10:16, 29; 12:24). У багатьох перекладах Біблії діате́ке в цьому вірші перекладається як «заповіт». Але з огляду на контекст, в якому обговорюється угода між Богом та Авраамом (Гл 3:16—18), варіант перекладу «угода» в цьому вірші здається точнішим. (Див. коментар до Гл 3:17.)
Аврааму... і його потомству були дані обіцянки. Павло під натхненням називає Ісуса Христа головною частиною Авраамового потомства. (Грецьке слово спе́рма, яке буквально означає «насіння», часто перекладається як «потомство», коли йдеться про обіцянки Єгови щодо Месії. Див. додаток A2.) Після бунту в Едемі Єгова пообіцяв, що «жінка» народить «потомство», яке розчавить голову змію, тобто Сатані (Бт 3:15). В угоді, яку Єгова уклав з Авраамом, зазначалося, що завдяки Авраамовому потомству людство отримає багато благословень (Бт 12:1—3, 7; 13:14, 15; 17:7; 22:15—18; 24:7; Гл 3:8). Бог також виявив, що це потомство буде з племені Юди і буде нащадком царя Давида; саме таке походження мав Ісус (Бт 49:10; Пс 89:3, 4; Лк 1:30—33; див. коментар до вислову твоїм нащадкам... твоєму потомству в цьому вірші). В Гл 3:26—29 Павло говорить, що обіцянка, дана Аврааму, має духовне сповнення і що існуватиме другорядна частина Авраамового потомства. (Див. коментар до Гл 3:29.)
Не говориться. Або, можливо, «він не говорить». Вжитий тут грецький вислів можна перекласти як «він не говорить», де «він» може стосуватися як вірша, котрий цитує Павло, так і Бога.
Твоїм нащадкам... твоєму потомству. Букв. «твоїм насінням... твоєму насінню». Тут Павло говорить про обіцянки, які Бог дав Аврааму та його «потомству» (Бт 12:7; 13:14, 15; 17:7; 22:17, 18; 24:7). Як в єврейській, так і в грецькій мові слово «потомство» (букв. «насіння») в цих обіцянках вживається в однині. Але ці слова часто стосувалися потомства як збірного поняття. Тут Павло протиставляє множину і однину грецького слова спе́рма (у множині воно перекладене як «нащадкам», а в однині — «потомство»). Цим протиставленням він хоче показати, що коли Бог говорив про благословення, які мали прийти через Авраамове потомство, то в першу чергу мав на увазі одну людину, тобто Христа. Авраамове «потомство», через яке всі народи на землі мали отримати благословення, не могло включати в себе всіх потомків Авраама, оскільки Бог не використав його сина Ізмаїла чи синів, народжених від Кетури, щоб благословити людство. Обіцяне потомство мало прийти через Ісака (Бт 21:12; Єв 11:18), потім родовід звузився до Якова, сина Ісака (Бт 28:13, 14), потім — до племені Юди (Бт 49:10), і зрештою — до роду Давида (2См 7:12—16). Ісус був нащадком Авраама і походив саме з цього роду (Мт 1:1—16; Лк 3:23—34). Тому в першому столітті н. е. юдеї чекали, що Месією, тобто Христом, який принесе визволення, буде одна людина (Лк 3:15; Ів 1:25; 7:41, 42). Ці юдеї також вважали, що, оскільки вони за походженням є нащадками Авраама, то стануть благословенним народом, а отже, дітьми Бога (Ів 8:39—41).
430 років. Тут Павло говорить про період часу, який пройшов від укладення угоди з Авраамом до появи Закон-угоди Мойсея. Схоже, що угода між Єговою і Авраамом стала чинною в 1943 році до н. е. Тоді Авраам разом з родиною перейшов річку Євфрат, коли йшов у Ханаан — край, який Бог пообіцяв дати його нащадкам (Бт 12:4, 5, 7). Очевидно, це сталося на 14-й день місяця, який пізніше отримав назву нісан. Такий висновок ґрунтується на Вх 12:41, де сказано, що Єгова визволив свій народ з єгипетського рабства «саме в той день» через «430 років», тобто в 1513 році до н. е.
Бог уклав угоду. Мова йде про угоду, яку Бог уклав з Авраамом. Очевидно, ця угода стала чинною в 1943 році до н. е., коли Авраам перейшов річку Євфрат (Бт 12:1—7). Закон-угода, укладена через 430 років (1513 р. до н. е.), не скасовувала угоди з Авраамом, а була додана до неї. Вона вела народ до Авраамового потомства, Ісуса Христа (Гл 3:15, 16; див. коментар до Гл 3:24).
Угоду. Або «домовленість». (Див. коментар до Гл 3:15 і глосарій, «Угода».) Християни першого століття, читаючи Септуагінту, могли бачити, що єврейське слово берı́т перекладено грецьким словом, яке означало «угода». У Єврейських Писаннях слово берı́т вживається понад 250 разів у значенні «угода», «домовленість» або «договір» (Вх 24:7, 8; Пс 25:10; 83:5, прим.; див. коментар до 2Кр 3:14).
Був доданий. Павло вживає грецьке слово, перекладене як «був доданий», очевидно, для того, щоб показати, що Мойсеїв закон був тимчасовим, на відміну від угоди, укладеної з Авраамом, яка мала залишатися чинною значно довше і яка стосувалася обіцяного «потомства» (Бт 3:15; 22:18; Гл 3:29).
Щоб виявляти переступи. Павло пояснює, що важливою метою Мойсеєвого закону було «виявляти переступи». Закон показував, що ізраїльтяни і всі люди в очах Бога є недосконалими і грішними. (Щоб дізнатися про значення грецького слова, перекладеного як «переступи», див. коментар до Рм 4:15.) Закон чітко вказував на всі можливі вияви гріха. Тому Павло міг сказати, що після появи Закону «можна було побачити більше» проступків і гріхів, адже Закон виявляв, що багато вчинків і навіть думок є грішними (Рм 5:20; 7:7—11; див. коментар до 1Кр 15:56; пор. Пс 40:12). Саме тому всі, хто дотримувався Закону, були по праву ним засуджені. Крім того, жертви, яких вимагав Закон, теж постійно нагадували людям про їхню гріховність (Єв 10:1—4, 11). Тож всі потребували досконалої жертви, яка могла б повністю очистити від гріхів (Рм 10:4; див. коментар до слова потомства у цьому вірші).
До приходу. Цими словами Павло показує, що Закон не мав існувати вічно. Закон-угода втратила чинність, як тільки досягнула своєї мети (Рм 7:6; Гл 3:24, 25).
Потомства. Букв. «насіння». (Див. додаток A2.) В цьому контексті слово «потомство» стосується Ісуса Христа. (Див. коментарі до Гл 3:16.)
Було передано через ангелів. У Єврейських Писаннях прямо не сказано, що Закон-угоду передали ангели. Однак це чітко видно з натхнених слів, записаних у цьому вірші, а також в Дії 7:53 (див. коментар) і Єв 2:2, 3. Очевидно, Єгова вповноважив ангелів говорити від його імені з Мойсеєм, а потім дати йому дві таблиці зі Свідченням (Вх 19:9, 11, 18—20; 24:12; 31:18). Але сам Закон походив від Єгови, а Мойсей був лише посередником угоди між Богом та ізраїльським народом.
Посередника. Тут ідеться про Мойсея. Він виступав посередником між Єговою та ізраїльським народом, коли Бог укладав з ізраїльтянами угоду, тобто договір, що мав юридичну силу. (Див. глосарій, «Посередник».) Грецьке слово месı́тес, перекладене як «посередник», в Грецьких Писаннях вживається шість разів (Гл 3:19, 20; 1Тм 2:5; Єв 8:6; 9:15; 12:24). Це юридичний термін. За визначенням одного словника, це «особа, яка виступає посередником між двома сторонами, для того щоб встановити чи відновити мирні стосунки і дружбу або укласти договір чи затвердити угоду». Виступаючи посередником, Мойсей допомагав ізраїльському народу дотримуватися Закон-угоди та отримати пов’язані з нею благословення. Наприклад, він провів церемонію введення в дію Закон-угоди (Вх 24:3—8; Єв 9:18—22). Він призначив священиків і запровадив священство (Лв 8:1—36; Єв 7:11). Також він передав ізраїльтянам звід законів, який складався з понад 600 постанов, і благав Єгову не карати народ (Чс 16:20—22; 21:7; Пв 9:18—20, 25—29).
Там, де є тільки одна сторона, посередника не треба. Павло говорить тут про угоду між Єговою та Авраамом. Єгова уклав цю угоду, тобто дав Аврааму обіцянку, і саме від Бога залежало, чи буде вона виконана. Він не висував жодних вимог до Авраама (Гл 3:18). На відміну від цього, для Закон-угоди потрібно було дві сторони. Вона була укладена між Єговою та ізраїльським народом, а посередником був Мойсей. (Див. коментар до Гл 3:19.) Ізраїльтяни погодилися виконувати умови угоди і дали урочисту обіцянку слухатися Закону (Вх 24:3—8; Гл 3:17, 19; див. глосарій, «Угода»).
Бог лише один. У деяких грецьких рукописах тут вживається слово «Бог», але ряд перекладів Грецьких Писань єврейською та іншими мовами містять у цьому вірші Боже ім’я. Слова Павла перегукуються з Пв 6:4, де сказано: «Єгова, наш Бог,— один Єгова». Крім того, Пв 6:4 цитував Ісус, як це видно з його слів, записаних в Мр 12:29. (Див. коментарі.) Павло посилається на Пв 6:4 також у Рм 3:30 та 1Кр 8:4.
Під варту гріха. Грецьке дієслово, перекладене тут як «віддало... під варту», означає «оточити; замкнути» і передає думку про те, що звільнитися майже або зовсім неможливо. У буквальному значенні воно стосується ловлі риби, яку оточують сітями (Лк 5:6). Тож зі слів Павла видно, що недосконалі люди перебувають в неволі гріха. Павло каже, що «Писання віддало все»,— тобто всіх нащадків грішних Адама і Єви,— «під варту гріха». Писання, частиною якого був Закон, чітко вказувало, наскільки грішною є кожна людина в Божих очах. (Див. коментар до Гл 3:19.) Тільки Христос міг дати надію на звільнення з цієї жахливої ситуації.
До приходу віри. Тобто віри в Ісуса Христа.
Віддані під варту. Павло щойно пояснив, що всі люди перебувають «під вартою гріха». (Див. коментар до Гл 3:22.) У цьому вірші він використовує те саме грецьке дієслово (перекладене як «віддані під варту»), щоб передати дещо іншу думку. Ізраїльтяни були під вартою, або охороною, Мойсеєвого закону, який вів їх, поки «віра [в Христа] мала виявитися».
Нашим опікуном, який вів до Христа. Грецьке слово пайдаґоґо́с («опікун»), яке Павло вживає у цьому порівнянні, буквально означає «той, хто веде дитину» і може перекладатись як «вихователь». Воно використовується лише в Гл 3:24, 25 та 1Кр 4:15, де Павло порівняв християн до опікунів. (Див. коментар до 1Кр 4:15.) За допомогою цього яскравого образу Павло тут порівнює Мойсеїв закон до опікуна, або вихователя, який щодня супроводжував хлопчика до школи. Опікун не був вчителем; його обов’язком було допомагати дитині дотримуватися сімейних правил, а також оберігати і дисциплінувати її. Подібно до цього Мойсеїв закон вимагав беззастережного дотримання Божих норм і показував ізраїльтянам, що вони грішні та неспроможні досконало виконувати Закон. Усі, хто смиренно слухався цього «опікуна», усвідомлювали, що потребують Месію, або Христа,— єдиного, через кого Бог дасть спасіння (Дії 4:12).
Тепер, коли віра прийшла. Ісус — єдиний, хто повністю, досконало, виконав Закон. Тому Павло міг сказати, що віра, тобто досконала віра, прийшла. Завдяки тому що Ісус виконав Закон, його послідовники мають нагоду здобути схвалення Бога Єгови. Отже, Ісус став «Вдосконалювачем нашої віри» (Єв 12:2). Оскільки Христос пообіцяв своїм учням: «Я буду з вами всі дні аж до закінчення цього віку» (Мт 28:20), вже немає потреби повертатися до опікуна. (Див. коментар до Гл 3:24.) За допомогою таких аргументів Павло показує, що з приходом віри, яка удосконалилась завдяки Ісусу Христу, Мойсеїв закон став застарілим.
Охрестився в Христа. Цей вислів показує, що, коли християни стають помазаними, тобто охрещеними святим духом, вони вступають в особливі стосунки з їхнім Господом. Вони стають частиною «одного тіла», тобто збору помазаних християн, а головою цього тіла є Ісус Христос (1Кр 12:13; Мр 1:8; Дії 1:5; Об 20:6; див. коментар до Рм 6:3). В 1Кр 10:2 Павло використовує подібне порівняння, кажучи, що народ може «охрести[ти]ся» в провідника чи визволителя. (Див. коментар до 1Кр 10:2.)
Одягнулися в нього. Грецьке дієслово, перекладене як «одягнулися», вживається також в Кл 3:10, 12. Згідно з одним словником, цей вислів означає, що «людина в своїх думках, почуттях і ділах настільки наслідує розум Христа, що стає схожою на нього і, по суті, веде таке життя, як він». У своєму листі до римлян Павло вживає це грецьке дієслово в подібному вислові. (Див. коментар до Рм 13:14.)
Ні юдея, ні грека. Слово «юдей» стосується тих, хто мав юдейське походження, тобто ізраїльтян. (Див. глосарій, «Юдей».) Слово «грек», очевидно, вжите тут в ширшому значенні і стосується всіх народів, крім юдеїв. (Див. коментар до Рм 1:16.) Отже, з погляду Бога, необов’язково буквально належати до Авраамового потомства, щоб бути «справді потомством Авраама». Неважливо, до якої раси чи національності належить людина, оскільки в Божому народі «всі — одне» (Гл 3:26—29; Кл 3:11). Бог справді безсторонній, адже до вибраного ним нового народу, «Ізраїля Божого», належать як юдеї, так і люди з інших народів (Еф 2:11—18; див. коментар до Гл 6:16). Павло недарма наголошує на цій істині, коли пише до християн в провінції Галатія, де жили юдеї, греки, римляни, а також корінні жителі.
Ні раба, ні вільного. Слово «раб» стосується того, хто є чиєюсь власністю. «Вільною» була людина, яка народилася вільною і мала усі права громадянина. (Див. глосарій, «Вільний; вільновідпущений».) Для Бога неважливо, чи християнин був рабом, чи вільним. Усі християни куплені за дорогоцінну Ісусову кров і є рабами Бога та Христа Ісуса (1Кр 7:22, див. коментар; 7:23; 1Пт 1:18, 19; 2:16).
Ви справді потомство Авраама. Головною частиною Авраамового потомства є Христос (Бт 22:17; див. коментар до Гл 3:16.) Тут Павло каже, що «потомство Авраама» (букв. «насіння Авраама») має і другорядну частину, це ті, хто «належит[ь] Христу» (Мр 9:41; 1Кр 15:23). Ця група складається зі 144 000 помазаних духом християн (Об 5:9, 10; 14:1, 4). Дехто з них є юдеєм за походженням, але більшість походить з інших народів (Дії 3:25, 26; Гл 3:8, 9, 28).