Буття

24 Авраам дожив до глибокої старості, і Єгова в усьому його благословив.+ 2 Одного дня Авраам сказав слузі, який був найстаршим у його домі та управляв усім, що той мав:+ «Прошу тебе, поклади руку під моє стегно* 3 і поклянися Єговою, Богом неба і землі, що не візьмеш для мого сина дружини з дочок ханаа́нського краю, в якому я живу.+ 4 Піди до мого рідного краю, до моїх родичів,+ і там візьми дружину для Ісака, мого сина».

5 Але слуга сказав: «А якщо вона не захоче прийти сюди зі мною? Що тоді робити? Повернути твого сина до краю, з якого ти вийшов?»+ 6 На це Авраам відповів: «Ні, не роби цього, не повертай мого сина туди.+ 7 Колись Єгова, небесний Бог, вивів мене з дому мого батька і краю моїх рідних.+ Розмовляючи зі мною, він поклявся:+ “Цей край я дам твоєму потомству*”.+ Тож він пошле свого ангела перед тобою,+ і ти обов’язково візьмеш звідти дружину для мого сина.+ 8 Але якщо дівчина не захоче йти з тобою, ти вільний від клятви. Тільки нехай мій син не повертається туди». 9 Тоді слуга поклав руку під стегно Авраама, свого пана, і дав йому клятву.+

10 Після того слуга взяв у свого пана 10 верблюдів та різні дарунки і вирушив у Месопотамію до Нахо́рового міста. 11 Діставшись до колодязя, який був за містом, він зупинився, щоб верблюди могли відпочити. Це було під вечір, коли жінки з міста зазвичай приходили по воду. 12 Слуга сказав: «Єгово, Боже мого пана Авраама, будь ласка, виконай сьогодні моє прохання і вияви віддану любов моєму пану Аврааму. 13 Ось я стою біля джерела, до якого підходять доньки жителів цього міста, щоб набрати води. 14 Нехай дівчина, якій я скажу: “Будь ласка, дай напитись з твого глека”,— і яка відповість: “Прошу, напийся сам, а також я напою твоїх верблюдів”, і буде тою, яку ти вибрав для твого слуги Ісака. Тоді я побачу, що ти виявив віддану любов моєму пану».

15 Не встиг він договорити, як з міста, тримаючи на плечі глек, вийшла Реве́ка, донька Бетуї́ла,+ сина Мı́лки,+ дружини Авраамового брата Нахо́ра.+ 16 Це була дуже вродлива дівчина. Вона була незаймана і ще ніколи не мала інтимних стосунків з чоловіком. Дівчина спустилась до джерела, наповнила глек водою і вже стала підніматись, 17 як слуга підбіг до неї і попросив: «Будь ласка, дай мені ковток води з твого глека». 18 Вона відповіла: «Прошу, пане, пий»,— і, швидко знявши з плеча глек, дала йому пити. 19 Після того як він напився, вона сказала: «Я наношу води, щоб напоїти і твоїх верблюдів». 20 Тож вона швиденько вилила воду з глека в жолоб і знову побігла до колодязя. Вона носила воду доти, доки не напоїла всіх верблюдів. 21 А слуга, онімівши від подиву, весь той час дивився на неї і намагався зрозуміти, чи Єгова поблагословив його подорож, чи ні.

22 Коли ж верблюди напилися, він дав дівчині золоту носову сережку вагою у півше́келя* і два золотих браслети вагою у 10 ше́келів* 23 та сказав: «Скажи, будь ласка, чия ти дочка? Чи в домі твого батька є місце, щоб заночувати?» 24 Вона відповіла: «Я дочка Бетуї́ла,+ сина Мı́лки, якого вона народила Нахо́ру,+ — 25 а потім додала: — Ми маємо і солому, і багато корму для худоби. Також у нас є де переночувати». 26 Тоді чоловік впав на коліна, вклонився Єгові до землі 27 і сказав: «Нехай лине хвала Єгові, Богу, якому служить мій пан Авраам! Адже він не перестає виявляти віддану любов та вірність моєму пану. Єгова привів мене до дому братів мого пана».

28 Дівчина побігла й розповіла про все своїй матері та іншим. 29 У Реве́ки був брат, на ім’я Лава́н.+ Він поспішив до чоловіка, який чекав біля джерела за містом. 30 Коли він побачив у своєї сестри Реве́ки браслети на руках та носову сережку і коли почув, як вона сказала: «Цей чоловік говорив мені так і так», то відразу пішов до того чоловіка, який був біля джерела зі своїми верблюдами. 31 Лава́н сказав: «Благословенний Єговою, чому ти тут стоїш? Ходімо зі мною. Я приготував для тебе дім, а також місце для твоїх верблюдів». 32 Тоді чоловік пішов з ним до дому, і він* розсідлав верблюдів, дав їм соломи й корму, а також дав води, щоб помити ноги йому та людям, які були з ним. 33 Та коли чоловікові подали їсти, він сказав: «Я не буду їсти, поки не розповім, для чого сюди прийшов». Лава́н сказав: «Тоді розповідай!»

34 Тож він почав розповідати: «Я слуга Авраама.+ 35 Єгова рясно благословив мого пана і зробив його дуже багатим, давши йому овець, велику худобу, верблюдів, ослів, срібло, золото, а також слуг і служниць.+ 36 Крім того, Сарра, дружина мого пана, в похилому віці народила йому сина.+ І мій пан дасть йому все, що має.+ 37 Тож мій пан сказав мені: “Поклянися, що не візьмеш для мого сина дружини з дочок ханаа́нського краю, в якому я живу.+ 38 Піди до дому мого батька, до моїх родичів,+ і там візьми дружину для мого сина”.+ 39 Але я сказав пану: “А якщо вона не захоче піти зі мною?”+ 40 Він відповів: “Єгова — Бог, якому я служу*,+ — пошле з тобою свого ангела+ і обов’язково поблагословить твою подорож. Ти візьмеш дружину для Ісака з-поміж моїх родичів, з дому мого батька.+ 41 Ти будеш вільний від клятви, яку мені дав, якщо прийдеш до моїх родичів, а вони не захочуть віддати дівчину. Це звільнить тебе від клятви”.+

42 І коли я прийшов сьогодні до джерела, то сказав: “Єгово, Боже мого пана Авраама, якщо ти благословиш мою подорож, 43 нехай станеться так: ось я стою біля джерела, і коли сюди по воду прийде дівчина+ і я скажу їй: «Будь ласка, дай попити з твого глека», 44 а вона відповість: «Прошу, пий, а також я наношу води для твоїх верблюдів», то вона і буде тою, яку ти, Єгово, вибрав для сина мого пана”.+

45 Не встиг я договорити це у своєму серці, як прийшла Реве́ка з глеком на плечі. Вона спустилась до джерела і почала набирати воду. Тоді я попросив: “Будь ласка, дай мені попити”.+ 46 Вона швидко зняла глек з плеча і сказала: “Прошу, пий,+ а також я напою твоїх верблюдів”. Тож вона дала мені води і напоїла моїх верблюдів. 47 Після того я запитав: “Чия ти дочка?” Вона відповіла: “Я дочка Бетуї́ла, якого Мı́лка народила Нахо́ру”. Тоді я надів їй носову сережку та одягнув браслети на руки.+ 48 Я впав на коліна, вклонився Єгові до землі та прославив Єгову, Бога, якому служить мій пан Авраам,+ адже він повів мене правильним шляхом, щоб я взяв для сина мого пана онуку його брата. 49 Тепер же скажіть, чи ви готові виявити віддану любов і вірність моєму пану, чи ні, аби я знав, що робити*».+

50 У відповідь Лава́н і Бетуї́л сказали: «Не нам казати “так” чи “ні”*, бо ця справа від Єгови. 51 Ось Реве́ка, бери її з собою і йди. Нехай вона, як і сказав Єгова, стане дружиною для сина твого пана». 52 Як тільки Авраамів слуга почув ці слова, то вклонився Єгові до землі. 53 Потім він витягнув одяг, срібні й золоті речі та подарував їх Реве́ці. Також він дав дорогі дарунки її брату і матері. 54 Після того він та люди, які були з ним, сіли їсти й пити і залишились там ночувати.

А вранці, коли вони встали, він сказав: «Тепер відпустіть мене до мого пана». 55 Але брат і мати Реве́ки попросили: «Нехай дівчина побуде з нами ще хоч 10 днів, а тоді підете». 56 На це він сказав: «Не затримуйте мене. Єгова поблагословив мою подорож. Тому відпустіть мене, щоб я повернувся до свого пана». 57 Вони сказали: «Покличмо дівчину і запитаймо її саму». 58 Тоді вони покликали Реве́ку і запитали: «Хочеш піти з цим чоловіком?» — «Хочу»,— відповіла вона.

59 Тож вони відправили свою сестру Реве́ку+ та її годувальницю*+ разом з Авраамовим слугою і його людьми. 60 Вони поблагословили Реве́ку й сказали їй: «Сестро наша, стань матір’ю тисяч десятків тисяч*, і нехай твоє потомство* заволодіє брамами* своїх ненависників».+ 61 Потім Реве́ка та її служниці сіли на верблюдів і поїхали з тим чоловіком. Так слуга взяв Реве́ку і вирушив у дорогу.

62 А Ісак жив у краю Неге́в.+ Одного разу, звернувши з дороги, що вела до Бее́р-Лаха́й-Ро́ї,+ 63 він пішов у поле, щоб подумати.+ Було це під вечір. І ось він помітив, що йдуть верблюди. 64 Коли Реве́ка побачила Ісака, то зіскочила з верблюда 65 і запитала слугу: «Хто цей чоловік у полі, який іде нам назустріч?» Слуга відповів: «Це мій пан». Тоді вона взяла покривало і накинула на голову. 66 Слуга ж розповів Ісаку про все, що зробив. 67 Після того Ісак ввів Реве́ку в намет Сарри,+ своєї матері, і вона стала його дружиною. Ісак полюбив її+ і знайшов потіху після смерті матері.+