Шукання знання

В ТОЙ час, коли я кілька разів об’їхав світ і бачив багатьох людей у жалюгідному становищі, я вирішив, що релігія була нелогічна і безладна. Однак, я дуже прагнув знання та розуміння. Здавалось, що було так багато доказів вказуючих на існування Бога, а однак разом з тим, інші речі натякали, що Бог не міг існувати.

Я переїхав до Нової Зеландії, одружився і став працювати при радіо, а пізніше при телевізії. Спеціалізуючись в документальних програмах, я міг до якоїсь міри задовольнити свою спрагу до знання, витрачуючи багато часу для дослідження по бібліотеках та газетних бюрах. Частково, тому, що я бажав успіху в моїй роботі й почасти, тому, що філософія обіцяла збільшити моє знання, я записався до нашого місцевого університету, щоб студіювати філософію.

Спочатку, я був дуже захоплений. Філософія обіцяла безмежні ділянки знання. Словники пояснюють, що філософія є „знання причин та законів усіх речей”. Мені подобалося, як філософія досліджувала людський процес розсудку, бо мені здавалось, що корінем світових проблем було людське хибне мислення.

Але, що це є правда?

У Новій Зеландії є багато чудової природної краси, й одного дня справжня пишність творення так дуже зворушила мене, що я відчував спонукання хвалити Творця. Я просив Його, щоб Він дав мені привілей навчитись про Нього.

Тиждень або два пізніше, один молоденький хлопчина, Свідок Єгови, пропонував мені журнали Вартова Башта й Пробудись! Я ще з роду не бачив тих журналів і ніколи не чув про Свідків Єгови, але пригадував собі фарисейських та догматичних осіб, які старались нав’язувати неможливі, самозаперечуючі релігійні погляди на мене. Я не взяв тих журналів. Але хлопчина вернувся коло два тижні пізніше з іншими журналами. Цього разу з ним прийшов батько, який втягнув мене в розмову.

Щоб закінчити нашу дискусію скоро, я запитав його чотири важних питань, яких тримав спеціально для священиків і теологів. З досвіду я навчився, що ці напевно спантеличать яку-небудь релігійну людину. Замість спантеличити його, він відповів на мої питання — принаймні на троє — з Біблії. Здивований, я згодився знову поговорити з ним, але не сподівався, щоб він відповідав на всі мої питання з таким успіхом.

Тимчасом я продовжував свої університетські студії. Я найбільше цікавився тим, щоб установити Правду.

Що це є Правда? Я знайшов майже так багато відповідей до цього основного запитання, як багато є філософів.

Доктрина Емпіризму каже: „Якщо бажаєте навчитись про всесвіт, то єдиний правильний спосіб, яким це можливо зробити є піти й самому подивитись, нагромаджувати факти, які одержуєте за допомогою вашого почуття”. Доктрина Раціоналізму мала протилежний погляд, сперечаючись, що тільки чистий розсудок є основним авторитетом для установлення правди. Екзистенціалізм перетинає цю думку, кажучи, що воля є важливіша від причини. „Бог не існує”, сказав Кіркеґаард. „Він є Вічний”. Прагматизм подає думку, що „ті переконання є правдиві, котрим нам вигідно вірити та дотримувати”. Вітґенштайн відчував, що обмеження його мови становило обмеження його світу, отже він не міг навчитись більше від того, чого слова передають. Інтуїцизм Дескартого навчає, що людина може набути теоретичного знання тільки за допомогою інтуїції відчуття, пов’язуючи самоочевидні правди й якщо людина має незатьмарений і уважний розум, то вона буде відчувати замішання, коли б те, над чим вона застановлялась, було неправдою.

Дотепер я був цілком збентежений і в безладді про поняття Правди. Я звужився до одної одиниці знання, яке здавалось мені бути вірогідне, а саме, що його вміщає твердження Картезія: „Я думаю, отже я є”. Чи хтось може мати знання більше від цього? Оскільки все відчування поза нашими процесами думання приходить через чуття, то чи нам можливо навчитись про зовнішній світ? Зір, слух, дотик, смаки й нюх, усі були електричні імпульси в моєму мозкові. Чи зовнішній світ може бути моєю власною вигадкою?

Трохи світла починає сяяти

Десь в той час, ми з дружиною дещо неохочо згодились студіювати Біблію з двома Свідками Єгови. На тему про Правду, вони показали нам вислів Ісуса Христа, який був такий простий, що спочатку він здавався бути трохи ухильний. У молитві Ісус сказав до Бога: „Твоє слово — то правда”.— Ів. 17:17.

У студіях філософської теорії про зв’язність я натрапив на думку, що правда є поза розуміння людини, оскільки всі речі є взаємно зв’язані до такого ступня, що ми не можемо набути такого знання. Було сказано: „Очевидно, що є, ідеально, одна цілковита й всеохоплююча правда — жодна думка не може бути така цілковита, у найкращому наші думки можуть бути тільки частково правдиві — кусочки недосяжного цілого, яке саме в собі, буде відповідне дійсності”. Де інакше може знаходитись така всеохоплююча правда, як не в розумі Творця, Котрий посідає все знання?

Це була захоплююча думка, але чи її можна доказати? Єдиний спосіб був випробувати те знання, котре приходить від Творця. Оскільки Біблія твердить, що знання є від Бога, то мені здавалось, що це було б добре серйозно випробувати Біблію.

На якийсь час я нерішучо коливався між доктриною оптимізму, яка твердить, що всесвіт постійно поліпшується, а доктриною песимізму, яка твердить, що світ і життя на ньому є основно лукаві. З сильними доводами на доказ обох теорій, то єдина відповідь на цей парадокс (заперечена думка) був Августиновий дуже незадовольняючий висновок,— що все у всесвіті є добре, навіть речі, котрі здаються бути лукавими.

Проте, наша біблійна студія знову логічно пояснила цю проблему над якою турбувались найбільші філософи у світі: Якщо Бог є добрий й всесильний, то як лукавство може існувати? Свідки Єгови показали нам, що Всевишній Бог, Єгова, дозволив лукавому створінню (Сатані) тимчасово правити землею для того, щоб залагодити всесвітнє спірне питання.— Йов 1:7—12; Ів. 12:31; 14:30; Об. 12:9.

Чому загальне незадоволення з урядом?

В її дуже широкому зацікавленню, філософія також говорить багато про те, що складає добрий уряд. Платон сказав, що демократичний уряд був би те саме, як би віддати телевізію на ремонт до м’ясника. Він відчував, що маси людства не були знавцями уряду, отже уряд не повинен бути в їхніх руках, але у руках філософів-царів. Іван Стюварт Мил сказав, що тест доброго уряду був ступінь до якого він поширює загальний ментальний успіх суспільства й ступінь до якого організує вже-існуючу вартість у суспільстві.

Людство вже випробовувало всякі уряди, які то уряди наступні філософи дуже критикували і перекидали. З розумовими здібностями та ідеями на цю тему багатьох людей на протязі століть, то мені здавалось, що дотепер ми вже повинні були розвити майже досконалий уряд. Але сьогодні є більше незадоволення з урядами, як було колись раніше.

Біблія спростувала цю справу тільки двома пропозиціями: (1) Що людина не є здібна управляти собою (Єрем. 10:23) і що (2) Всемогутній Бог уже вирішив майбутність людини у цьому відношенні, зробивши розпорядок на Свій власний уряд. (Дан. 2:44) Мені здавалось, що я більше навчився з двох або трьох годин біблійної студії, ніж від місяців дослідження людських філософій.

Проте, я був зобов’язаний докінчити університетський рік, і тому продовжав свої студії.

Які моральні рівні?

Я мав надію, що філософія роз’яснить моральність. Але й на цьому полі, після мого дослідження, я був менш переконаний про моральні справи, ніж раніше.

Формальний Принцип Моральности, так як його пояснює Кантова Моральна Філософія є такий: „Поводьтесь за тим принципом, якого хотіли б мати, як всесвітній закон”. Але, так як роз’яснюють інші філософи, особисте спостереження й досвід у житті котрих-небудь двох осіб правдоподібно будуть інакші, й вони будуть різнитись їхніми висновками про те, що повинно становити всесвітній закон. Помножте все це світовим населенням, і будете мати моральний хаос.

Арістотелева моральна філософія погоджувалась з поняттям про рабство через те, що так, як він сказав — декотрі люди є рабами „з природи” або народження. Утилітаризм твердить, що два „суверенні пани”— біль і задоволення визначають всі вчинки. Те, що було приємне було добре; те, що болісне, погане. Через таке надто спрощене розуміння, то пізніші філософи додали „більші й менші задоволення” так, що вибирати моральні рівні було так само, як би ходити на купівлю до крамниці самообслуговування. Будь-яке число малих задоволень ніколи не можуть дорівнювати одному великому задоволенню. Згідно з утилітарним Принципом, то коли арештування невинного чоловіка приносить йому великий біль, але коли ціле суспільство отримує подвійне задоволення від цього неправосуддя, тоді це морально й правильно ув’язнювати його.

Певно, що мусить бути вища основа на моральність від болів або задоволення людини. Я навчився з Біблії, що Бог зрозуміло пояснив першій людській парі, що це Він рішає,”що є добре, а що є зле, таким чином засновуючи моральні рівні, що життя залежить від покори до тих рівнів, і що смерть приходить через непослух. (1 Мойс. 2:15—17) Справді, так повинно бути! Мені також звернено увагу на Золоте Правило Ісуса Христа — „І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви”. Це є дуже проста заява, але коли б над нею добре подумати, то бачимо, що вона містить в собі глибоку мудрість на тему про моральність. Яка абсолютно чудова філософія! — Луки 6:31.

Вища мудрість

Моє студіювання філософії вже закінчувалось. Хоч я не вірив, що всі філософи є дурнями, то таки прийшов до зрозуміння, що для набуття правдивої мудрості потрібно чогось більше від розумової компетенції. Бог, джерело „всеохоплюючої правди” не відкрив людині всього Свого знання.

Людина може наштовхнутись на кусочки правди без Бога, але дуже мудрий чоловік за стародавніх часів, Соломон, сказав: „Страх Господній [Єгови, НС, анг.] — початок премудрости”. (Прип. 1:7) Більшість філософів, хоч можуть бути великими інтелігентами, не цікавляться Єговою, тому Він не цікавиться їхнім шуканням знання. По суті, Ісус Христос сказав Своїм послідовникам, що фактично Бог стримує знання від них. (Мат. 11:25) Апостол Павло сказав, що його світське знання є глупотою в Бога.— 1 Кор. 3:19.

Навіть декотрі філософи тепер є готові признати Принцип Нісенітниці на їхньому полі. Тома Гобс колись писав, що відмітні здібності людини були „привілей безглуздя, якому жодне живе створіння, крім людини, не покоряється. І з-між людей, найбільш підвладні цьому принципові, є визнаючі філософію”. Але дивно, що багато людей вибирають нісенітницю замість правди. Вони не бажають бути відповідальними перед Богом за їхні вчинки.

Я погоджуюсь з царем Давидом,— що закони, нагадування й рішення Єгови становлять таку вищу мудрість, що їхня цінність є багато дорожча від золота. (Пс. 19:8—12) — Внесок від читача „Пробудись!” у Новій Зеландії.

[Вставка на сторінці 15]

Якщо Бог є Добрий й Всесильний, то як лукавство може існувати?

[Вставка на сторінці 16]

Випробувавши всяку збагненну форму уряду, то чому людина ще не відкрила уряд, який справді задовольнив би все людство?

[Вставка на сторінці 16]

Чи ж на моральність немає якоїсь вищої основи від болів або задоволення людей?