Адам і Єва — міф чи дійсність?
„ЧИ Ж це не є жахлива суперечність Біблії казати, що Адам і Єва є потомством тваринного царства?” Це питання, поставлене римсько-католицьким щоденником Ла Круа, кількома словами висловлює проблему з якою боряться багато християн. Вони бажають знати значення Християнства, якщо ставлять творення під сумнів.
Щоб краще зрозуміти включену проблему, то необхідно дослідити те, що Біблія говорить про гріх і смерть. По-перше, ми мусимо вернутись до історії про те, що сталось у раю Едемському.
Гріх і викуп
Перша кн. Мойсеєва в 2-му розділі каже, що Бог дав першому чоловікові наказ. Він наказав йому не їсти з одного дерева, „дерева знання добра й зла”. (1 Мойсеєва 2:17) Так як пояснює Єрусалимський переклад Біблії (анг.) в примітці до тексту, коли людина порушила Божу заповідь, то взяла на себе право, яке не належало до неї, „право вирішувати для себе самої те, що було добре, а що було лукаве й поводитись згідно з своїм рішенням, і цим чином заявляла цілковиту моральну незалежність, якою людина відмовляється признати своє становище як створена істота”.
Не послухавшись Божого закону, Адам згрішив і стягнув на людство недосконалість, і результатом цього смерть, так як Бог передсказав. Загубивши їхню досконалість, перша людська пара могла передати своїм нащадкам тільки недосконалість. Усі майбутні потомки Адама й Єви — інакше кажучи, все людство — буде призначене на смерть.— 1 Мойсеєва 3:6; Псалом 51:5; Римлян 5:14, 18, 19.
Як же людству знову мати надію на вічне життя до якого Адам загубив право? Принцип „життя за життя” в Божому законі даному через Мойсея ясно показує чого було потрібно: досконале життя пожертвоване за досконале життя, якого Адам загубив. (5 Мойсеєва 19:21) Ісус, основа Християнства, був повністю кваліфікований викупити людство. Бувши без гріха й досконалий, тільки Він міг пожертвувати тілесне життя, як „відповідний викуп для всіх”. (1 Тимофія 2:5, 6, НС) Христос показав, що це була одна з головних причин чому Він прийшов на землю, сказавши: „Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох”.— Матвія 20:28.
Про цю саму вимогу — тобто, що викуп мусить постачити хтось вищий від недосконалої людини — також говориться в Псалмі 49:7, де читаємо відносно долі людини: „Жоден з них ніяк не може викупити брата свого, ні дати Богові викуп за нього”. (Переклад Короля Якова) Чому ж ніхто не може „викупити брата свого”? Просто, тому що жодне недосконале життя не може відшкодувати досконалого життя загубленого Адамом.
Два важливі докази
Дослідивши те, що апостол Павло й Сам Христос сказали про цю справу, то тепер можемо самі судити чи історія про Адама й Єву була символічна або чи вони дійнсо існували.
Апостол Павло порівнює роль Адама з ролею Ісуса, пояснюючи: „Тому то, як через одного чоловіка [Адама] ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть... Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведности, запанують у житті через одного Ісуса Христа”. (Римлян 5:12, 17) Він доводить це саме положення в іншому з своїх послань, в якому називає Ісуса „останнім Адамом”, і таким чином показує, що тільки Ісус міг викупити те, що Адам загубив. Потім, після Його воскресіння до духовного життя на небі, Ісус міг стати „духом оживляючим” заради всіх тих, які спасались. (1 Коринтян 15:45) Тепер, коли б Адам був тільки символом людської природи, або „колективною істотою”, так як примітка в французькому Традуксіон Екуменік де ла Бібле (Загальноцерковний переклад Біблії) виражає цю думку, то яка ж була б основа на довід апостола Павла?
Проте, найважливіший доказ на те, що історія про Адама й Єву записана в Першій кн. Мойсеєвій є вірогідна було те, що Христос Сам сказав, коли релігійні провідники за Його часів розпитували Його. Він сказав їм так: „,Чи ви не читали [в 1 Мойсеєвій], що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою?’; і сказав, ,Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї,— і стануть обоє вони одним тілом... Тож, що Бог спарував,— людина нехай не розлучує’”. (Матвія 19:4—6) Чи ж можемо уявити собі, щоб Ісус засновував Своє навчання про святість подружжя на чомусь уявленому або міфічному?
Мудрість світу цього чи мудрість Божа?
Французький єзуїт-священик Тейяр де Шарден щонайбільше змінив католицьку думку. Він вірив, що еволюція розвивалась постійним процесом ведучим до духовного існування. Згідно з його теорією, то різні види життя розвиваються тваринними, а тоді людськими фазами, з долею остаточно завершитись з’єднанням у Христі. Хоч спершу Церква осуджувала цю теорію, то згодом дістала схвалення багатьох католицьких священиків. Ясно, ця теорія безсумнівно суперечить доказу в Біблії й стягнула докір на Самого Бога, заперечуючи потребу викупу, щоб людство повернулось до досконалого тілесного життя.
Ця псевдонаукова теорія дуже серйозно вплинула на Церкву. Так як Жан Рондо пояснив в своїй книжці Л’епопе дез адаміт (Епос адам’ян): „Усі бунтарські або революційні напрями в Церкві, між священиками, а також між мирянами, дійсно піднялись у незгоду через теорію Тейяра. Тепер, коли вже дозволяли тлумачення деяких частин Святого Письма (навіть коли треба було змінювати дух тексту), то чому ж не використати цю нагоду й заснувати нову релігію до особистої вподоби?”
Особливо сьогочасно можемо бачити наслідок цього напряму. В 1980 році опит, організований видатним французьким інститутом виявив, що тільки 40 процентів французьких католиків вірили в Адама й Єву й в оригінальний гріх. Сумніви теж зруйнували інші важливі переконання, тому що тільки 59 процентів католиків у Франції тепер вірять у основну християнську доктрину про воскресіння Ісуса Христа.
Замість додержуватись навчання Святого Письма, то різні церкви, які прийняли теорію про еволюцію виявляють, що передусім вони намагаються захоплюватись популярними й сучасними філософіями. Павло перестеріг ранніх християн проти такої думки. Він пригадав коринтянам, що Християнство не мало нічого спільного з популярними ідеями або філософіями його часу. Він написав їм про це так: „Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?.. Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости, а ми проповідуємо Христа розп’ятого,.. для греків — безумство”.— 1 Коринтян 1:20—23.
Так само в наш час, захоплюватись „мудрістю світу” не може довести людину до пізнання Бога або до Його схвалення. (Порівняйте з Єв. Івана 17:3.) Спасіння доводяче до вічного життя є досяжне всім людям, які повністю приймуть Христову жертву, викуп, якого Він постачив, щоб ним викупити досконале життя загублене Адамом. Тільки на основі цієї жертви люди можуть приступати до Бога й Він проститиме їм їхні гріхи. Апостол Павло був зовсім переконаний про це, коли сказав перед релігійними провідниками зібраними в Єрусалимі: „І нема ні в кім іншім спасіння [крім Ісусі]. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали”.— Дії 4:12.
Сотні тисячі людей вже надіються на Цього „життєдайного духа”. Вони палко чекають того часу, коли в недалекій майбутності, Рай буде відновлений на Землі й вони здійснять Адамом загублену надію, а це жити вічно на Землі. Якщо ви ще не зробили цього, то можете набути цього важливого знання студіюванням Біблії із Свідками Єгови, безплатно, і коли будете регулярно приходити на їхні християнські зібрання. Таким то чином ви навчитесь чого вимагається для того, щоб стати одним з Ісусових учнів. З допомогою Ісуса, „останнього Адама”, ви можете успадкувати чудові благословення від Бога.— 1 Коринтян 15:45; Об’явлення 21:3, 4.
[Ілюстрація на сторінці 16]
Ісус був рівний досконалому Адамові