Як сприймати світ прекрасного

«У всіх мовах одними з найперших слів, котрих ми навчилися, були: «Покажіть мені!» (Вільям Вайт Молодший).

МАЛЯ втупило погляд у метелика, що пурхає з місця на місце, подружжя на схилі літ милується величними барвами призахідного сонця, увагу домогосподарки полонить букет розкішних троянд... всі вони прикуті поглядом до краси.

Оскільки краса Божого творива видніється по всіх усюдах, нам не обов’язково потрібно мандрувати за сотні кілометрів, аби милуватися нею. Грізний вияв краси зустрічається не часто, але зворушливе мистецтво може відкритися нашим очам у нашій же околиці, якщо дивитися за ним і, ще важливіше, знати, як дивитися за ним.

Часто виявляється, що «краса є в очах самовидця». Одначе хоч і краса повсюдна, не кожен може помічати її. Інколи, аби ми зацікавилися нею, нам слід змалювати її чи ж зробити фотографію. Фактично багато малярı́в вважають, що їхній успіх полягає здебільшого не у здібності малювати, а помічати. У книжці «Око художника» (англ.) Моріса Ґроссера пояснюється, що «художник малює очима, а не руками. Все, що він бачить, якщо він бачить чітко, він може відобразити на полотні. (...) Для нього важливо бачити чітко».

Чи ми є малярами, чи ні, ми можемо пильніше придивлятися, аби помічати довколишню красу. Одне слово, нам слід вийти надвір і почати дивитися на все по-іншому.

У цьому плані Джон Барретт, природничий історик, наголошує на значенні особистого сприйняття. «Ніщо не замінить наших відчуттів, коли ми самі бачимо живі істоти та рослини у їхньому природному оточенні, торкаємося до них, нюхаємо і чуємо їх,— сказав він.— Нехай ця краса закарбується в нас... Без різниці, чи з першого погляду, чи після декількох».

Але за чим ми повинні дивитися? Ми можемо для початку помічати чотири головні засоби виразності прекрасного. Ці засоби можна розрізнити фактично у всіх аспектах творення Єгови. Чим більше ми помічатимемо їх — тим більше насолоджуватимемось Його мистецтвом.

Підмічайте засоби виразності прекрасного

Форма та візерунок. Ми живемо у світі найрізноманітніших форм. Деякі форми лінійні, на кшталт бамбукових груп, інші — геометричні, подібні до павутиння, ще інші — аморфні, як хмари, що постійно змінюються. Багато форм ваблять око, скажімо, екзотична орхідея, спіраль морської мушлі чи навіть віття дерев, котрі зняли з себе листя.

Якщо якась форма повторюється, створюється візерунок, котрий також може виглядати дуже гарно. Для прикладу, постарайтесь уявити собі деревостан. Форма кожного одного дерева різниться, а втім, вона дещо подібна й створює приємний візерунок. Але щоб бачити різні форми та візерунки, нам потрібно світла.

Світлотінь. Світло надає особливої принадності тілам різних форм. Воно підкреслює деталі, надає барв текстурі й створює у людини певний настрій. Світло різниться у різні пори дня й року, а також залежно від погоди, а навіть терену, де ми мешкаємо. Похмурий день з розсіяним світлом є ідеальним для милування м’якими тонами польових квітів чи осіннього листя, тимчасом як скелі та стрімчаки гірського пасма хизуються своїми дивовижними монументами, осяяні першим промінням сонця. Ніжне зимове сонце Північної півкулі надає пасторальному ландшафту романтичного вигляду. З другого боку, яскраве сонце тропіків обертає мілкі води моря у прозору країну чудес для нирців.

Але нам бракує ще одного важливого виражального засобу.

Колір. Він оживляє довколишні предмети. Хоча й вони різняться своєю формою, але унікальності їм надає забарвлення. До того ж перерозподіл кольорів у гармонійний візерунок створює неповторну красу. Нашу увагу полонять яскраві кольори, скажімо червоний чи оранжевий, або ж заспокійливі барви синього й зеленого відтінків.

Уявіть-но собі плямку жовтих квітів на галявині. Світло спадає на жовтий цвіт, котрий наче жевріє в ранковому повітрі, тимчасом як стовбури дерев, пофарбовані зайчиками поранкового сонечка, створюють ідеальне тло. Картина готова. Нам лише залишається «обрамити» її, і саме тут вступає в дію композиція.

Композиція. Вона визначається поєднанням трьох головних засобів виразності, а саме: форми, світлотіні й кольору. Власне ми, спостерігачі, відіграємо в ній вирішальну роль. Людина може припасувати виражальні засоби та освітлення, якщо зміщуватиме їх трохи до переду або до заду, вбік, вище або нижче на своїй картині. Картину можна компонувати лише за допомогою бажаних нам засобів.

Часто ми підсвідомо компонуємо картину, коли спостерігаємо пишність природи, обрамлену довколишніми деревами чи рослинами. Але багато виняткових картин ми бачимо у менших масштабах, саме внизу, під ногами.

Помічайте мале й велике

Мале й велике твориво Бога однаково прекрасне, і наша втіха лише зросте, якщо ми навчимось бачити деталі, котрі також приємно скомпоновані. Вони складають манюсінькі картинки великого «полотна» природи. Аби зрозуміти їх, нам просто слід стати й ближче придивитися до них.

Ці малюнки в малюнку описуються фотографом Джоном Шоу в його книжці «Природа великим планом» (англ.): «Я завжди дивуюся тому, що пильніший погляд на деталі природи заохочує мене навіть ще пильніше придивлятися до неї... Спочатку нам в око кидається загальна картина, відтак якийсь кольоровий клаптик в її куточку. Пильніше приглянувшись, ми бачимо квіти, а на одній з квіток — метелика. На його крильцях видніється особливий візерунок, він утворився завдяки акуратному розміщенні лусочок, і кожна лусочка сама по собі є досконалою. Якщо ми в стані по-справжньому зрозуміти досконалість лусочок крильцяток метелика, то в стані почати розуміти досконалість цілої системи природи».

Мистецтво в природі, мале й велике, не лише приносить нам естетичне задоволення, але й може наблизити нас до його Творця. «Підійміть у височину ваші очі й побачте»,— закликав Єгова. Зупинившись, аби подивитися чи навіть роздивитися, приміром зоряне небо або ж інше Боже твориво, ми ще раз задумуємося про Того, «хто те все створив» (Ісаї 40:26).

Люди, котрі навчилися бачити

У біблійні часи Божі слуги особливо цікавилися творивами. У 1 Царів 5:10, 13 ми читаємо: «Збільшилася Соломонова мудрість над мудрість усіх синів сходу... Говорив він про дерева, від кедру, що на Лівані, й аж до ісопу, що росте на стіні. І говорив про худобу, і про птаства, і про плазуюче та про риб».

Можливо, що Соломонова зацікавленість величчю творення частково була прищеплена батьком. Більшість своїх дитячих років Давид був пастухом і часто розмірковував над Божим творивом. Особливо його вражала краса неба. У Псалмі 19:2 він написав: «Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розповідає небозвід». (Порівняйте Псалом 139:14). Вочевидь, це спілкування з творивами зблизило його з Богом. Подібна ситуація може бути з намиa.

Ці побожні чоловіки знали, що пізнання та цінування Божих витворів мистецтва підносить людину на дусі та збагачує життя. Сучасний світ уражений пасивними, часто збоченими розвагами, але, спостерігаючи за творивами Єгови, ми та наші родини можемо знайти для себе здорову діяльність. Для тих, хто жадає обіцяного Богом нового світу, таке спілкування з природою увиразнює майбуття (Ісаї 35:1, 2).

Якщо ми не лише бачитимемо мистецтво в довколишній дійсності, але й роздумуватимемо над якостями Майстра, Маляра́, котрий створив його для нас, то, поза всяким сумнівом, у нашому серці відлунюватимуть слова Давида: «Нема, Господи... такого, як Ти, і чинів нема, як чини Твої!» (Псалом 86:8).

[Примітки]

[Ілюстрації на сторінці 10]

Приклади візерунку та форми, світла, кольору і композиції.

[Відомості про джерело]

Godo-Foto