Від наших читачів

Релігія і війна Пишу, щоб висловити вдячність за пізнавальну серію статей про участь релігії у війні (за 22 квітня 1997 року). Мою увагу привернула перша стаття «Убивство в ім’я Бога». Вона коротка та влучна і добре пояснює, чому Бог Єгова схвалив знищення ханаанеян стародавніми ізраїльтянами.

С. Дж., Сполучені Штати Америки

Розповідь Джинджер Клаусс Дозвольте розповісти вам, наскільки мене підбадьорила розповідь Джинджер Клаусс «Тепер я щаслива, що живу!» (за 22 квітня 1997 року). Як і вона, я втратила впевненість у собі, почувалася нікчемною, вважала, що мене ніхто не любить. Я не могла справитися з цими почуттями та кожного дня із слізьми говорила Богові, що хочу померти. Смерть була б для мене бажаним полегшенням. А одного разу я попросила: «Якщо на те твоя воля, будь ласка, дай мені стимул жити». Відразу після цього я одержала цей номер «Пробудись!». Коли я побачила цю статтю, мені спало на думку, що Бог відповів на мою молитву. Завдяки Джинджер я дізналася, що почуття гумору та вміння не замикатися в своїй шкаралупі можуть допомогти мені підтримувати позитивний умонастрій. Із упевненістю можу сказати, що цей журнал повернув мені бажання жити.

М. К., Японія

Я щойно прочитала статтю вшосте і не востаннє! Мені 21 рік, я служу повночасною благовісницею. Я в захопленні від того, що Джинджер Клаусс з ревністю проповідує, будучи прикутою до інвалідного візка. Її розповідь спонукала мене робити все, що в моїх силах у служінні Єгові.

С. З., Італія

Безмежно вдячна вам за чудову розповідь. Через м’язову дистрофію я прикута до ліжка більшу частину дня, і проповідувати на інвалідному візку мені досить важко. Розповідь Джинджер дуже підкріпила мене та допомагає давати собі раду, коли почуваюся пригніченою через хворобу.

М. Р., Італія

Чому я хворію? Дякую за статтю з серії «Молоді люди запитують...» «Чому я хворію?» (за 22 квітня 1997 року). Мені 21 рік, я хвора на серповидно-клітинну анемію. Я дуже розумію почуття молодих, які описані в статті. Я часто запитую себе, чи хтось полюбить мене і захоче одружитись зі мною, незважаючи на мою хворобу. Ваша стаття допомогла мені, тому що тепер я знаю: не одна я так почуваюсь.

Д. Р., Сполучені Штати Америки

Друзі — не розлий вода Дякую за розповідь Анн-Марі Евелдссон (за 22 квітня 1997 року). Мене дуже зворушило те, як ця сестра продовжує духовно збагачуватись, незважаючи на фізичні обмеження. Розповідь змусила мене задуматись. Багато хто з нас не цінує того, що нам дано для служіння Єгові. Я хочу висловити своє захоплення сестрою та її вірним другом. Це чудовий приклад!

Р. А., Еквадор

Знати, що сліпа людина працює, бере участь у служінні від дому до дому, проводить вивчення Біблії та не пропускає щотижневі християнські зібрання, надзвичайно підкріпляє. Це допомагає відчути, що варто служити, стараючись з усіх сил, та віддавати служінню перевагу над будь-чим. Цінність духовного зору перевершує все. Я буду завжди з глибокою вдячністю і любов’ю пам’ятати Анн-Марі Евелдссон.

Дж. О., Нігерія