Еквадор. Країна на екваторі

ЯК ТУРИСТИ з Європи, найперше, що ми помітили з дружиною в Еквадорі,— це екватор. Авжеж, це невидима лінія, але її вплив на Еквадор надзвичайно відчутний.

Іспанське слово Еквадор означає екватор. Багато людей вважає, що екватор керує кліматом Еквадору. Проте невдовзі по приїзді ми виявили, що те, яка буде погода, холодна чи тепла, залежить більше від висоти, ніж від географічного розташування. Оскільки у цій широті сонце цілий рік стоїть майже над головою, то висота над рівнем моря є одним з найліпших показників того, як одягатися.

У той час як екватор уособлює Еквадор, Анди надають країні неповторності. Вони пролягають через усю країну, ніби хребет. Неможливо не замилуватися надзвичайно різноманітними краєвидами цих величних гір.

Розмаїття барв

Друге, що вразило нас в Еквадорі,— це барви. Одного ранку невдовзі після нашого приїзду ми сиділи у затінку великих дерев. Нас вітали трупіали своїми мелодійними серенадами, кропивники безперестанним цвіріньканням та зухвалі пітти скрипучим стрекотом. Але кольори вражали ще більше, ніж звуки.

Ніби язичок полум’я, злітає рубінова мухоловка з гілки дерева, ловлячи комара. Зграйка світло-зелених довгохвостих папуг привертала до себе увагу тим, що сварилася з грифом-індиком, який ширяв над ними. Яскраві жовто-чорні трупіали та блакитні переливчасті метелики морфо додають свої мазки до незабутньої палітри кольорів.

Подорожуючи країною, ми помітили, що яскраві кольори птахів та метеликів повторюються в одязі та ручних виробах еквадорців. Наприклад, багряно-червоний колір мухоловки відповідає червоним спідницям індіанських жінок провінції Каньяр. А яскраві тканини індіанців міста Отавали, здається, увібрали в себе усі кольори Еквадору.

Мінливий клімат

Екватор та Анди впливають на надзвичайну різноманітність клімату в Еквадорі. Лише кілька миль вгору, і клімат змінюється від тропічної спеки Амазонії до снігу на гірських вершинах.

Одного разу ми подорожували від передгір’я поблизу верхньої Амазонії до високих гір біля Кіто. У той час, як наш автомобіль піднімався вгору, ми спостерігали, як на зміну вологим тропічним лісам прийшли екваторіальні гірські ліси, а потім і дикі вересовища, або парамос. Такі разючі зміни краєвидів створили враження, ніби лише за кілька годин ми потрапили з екваторіальної Африки в Шотландське нагір’я.

Багато еквадорських міст і містечок туляться до гір в долинах. Цілий рік там стоїть весняна погода. Проте у містах, що розташовані вище в Андах, приходить будь-яка пора року і то в будь-який час, іноді всі чотири пори року в один день! Як сказав один досвідчений мандрівник: «Найбільш передбачуваною рисою еквадорської погоди є її непередбачуваність».

Колібрі та кондори

Різноманітність клімату викликає також багатство флори й фауни. В Еквадорі водиться понад 1500 видів птахів, що вдвічі більше, ніж у Сполучених Штатах Америки та Канаді разом, і становить одну шосту всіх відомих видів у світі. І всі вони живуть у країні, меншій за Італію.

Особливо нам сподобалися крихітні колібрі, а їх в Еквадорі налічується близько 120 видів. Вперше ми побачили їх у міських парках: рано-вранці вони діловито обстежували зарості квітучих кущів. Колібрі водяться глибоко у вологих тропічних лісах Амазонії і навіть на вітряних схилах високо в Андах.

У місті Баньйос ми провели цілу годину, спостерігаючи за мерехтливою колібрі-блискавкою, яка збирала свою їжу з кетяга червоних квітів гібіска. У той час, коли вона невтомно пурхала перед кожною квіткою, спритно висмоктуючи дорогоцінний нектар, прилетіла пташка-конкурентка й почала збирати нектар легшим способом. Це колібрі Lesbia victoriae, яка має чорний довгий хвіст, що робить її схожою на чорну комету, коли вона із дзижчанням облітає свою територію, відганяючи непрошених гостей. Ця колібрі не пурхає в повітрі, а сідає на стебло квітки й дзьобом простромлює її іззаду, щоб висмоктати нектар.

Не всі еквадорські птахи такі маленькі. Величний кондор, найбільший хижий птах, все ще ширяє над Андами, хоча кількість кондорів відчутно зменшилася. Ми безперестанку розглядали високі вершини, сподіваючись побачити його характерний силует, однак даремно. Гарпію, найдужчого у світі хижого птаха, що водиться в Амазонії, так само тяжко побачити. Більшу частину дня він сидить непомітно на гілці якогось велетенського дерева в незайманому тропічному лісі, чекаючи, поки внизу з’явиться неуважний лінивець або мавпа.

Цілющі рослини

Багато рослин в Еквадорі мають лікувальні властивості, а також служать як декоративні. Під час відвідин Національного парку в Подокарпусі, що на півдні країни, екскурсовод показав нам невеличке дерево з червоними ягодами. «Це хінне дерево,— пояснив він.— Сторіччями його кора була єдиним джерелом хініну». Двісті років тому в сусідньому місті Лоха хінін урятував життя одній іспанській вельможній дамі, котра помирала від малярії. Слава про властивості хініну, давно відомого інкам, швидко розійшлася по цілому світі. Хоча хінне дерево здається незначним на перший погляд, але ліки з його кори врятували життя багатьом людям.

В екваторіальних гірських лісах, де росте це дерево, є багато стародавніх дерев, їхні покручені гілки обплетені колючими бромеліями, декотрі з них цвітуть яскраво-червоними квітами. Віддалені ліси є притулком для очкового ведмедя, оцелота та пуми, а також незлічених видів рослин, що їх ботаніки все ще намагаються класифікувати.

Науковці почали ретельніше вивчати крихітну еквадорську жабу, сподіваючись знайти ліпші болезаспокійливі засоби. Шкіра цієї отруйної жаби виробляє анальгетики, котрі, як вважається, в 200 разів сильніші, ніж морфін.

Високо в Андах ми бачили багато рослин не схожих на жодну з відомих нам. Пуйя, рослина з родини бромелієвих, що приваблює колібрі, нагадала нам величезний старомодний віник, який стоїть, чекаючи, поки хтось візьме його підмести довколишню місцевість. У прихованих улоговинах безлюдного парамос ростуть карликові ліси квінои, стійких дерев, які ростуть на такій же рекордній висоті, що й гімалайські сосни. Ці кущуваті дерева, лише 2—3 метри заввишки, утворюють непролазні хащі — бажаний притулок для птахів та тварин.

Проте у вологих тропічних лісах Амазонії дерева ростуть високі й пишні. Під час відвідин біологічної станції «Хатун-Саша» ми стояли під справжнім лісовим велетнем понад 30 метрів заввишки. Раптом нас налякав тихий шурхіт біля величезних коренів, що підтримували дерево. Потім ми зрозуміли, що в одній із щілин між коренями жила сім’я крихітних кажанів. Ця несподівана зустріч нагадала нам, що ліс залежить від багатьох подібних симбіотичних взаємин. Кажани, основні переносники насіння й запилювачі вологих тропічних лісів, є важливими союзниками дерев, які в свою чергу захищають кажанів.

Базари в горах

Близько 40 відсотків населення Еквадору складають індіанські племена. Різні етнічні групи, кожна зі своїм відмінним вбранням, є окрасою долин в Андах. Часто ми бачили індіанських жінок, котрі підіймалися крутими стежками по гірських схилах і водночас пряли овечу вовну. Здавалося, не було такого схилу, який був би надто крутим, щоб на ньому не вирощувалося щось. Ми якось бачили одне маїсове поле на крутому схилі, під кутом щонайменше 45 градусів!

Еквадорські базари, такі, як наприклад в Отавало, стали широковідомими. Вони є центрами, де місцеві люди можуть купити або продати худобу й сільськогосподарські продукти, а також традиційні плетені речі або інші ручні вироби. Оскільки місцеві люди приходять на базар у типовому одязі, то така подія приваблює багатьох туристів. Свідки Єгови також використовують базарні дні, щоб поділитися біблійною вісткою з людьми.

Чарівність плетених виробів у тому, що вони виготовляються стародавнім методом, а також у довільному використанні традиційних кольорів та візерунків. Люди в Андах плели свої знамениті пончо задовго до того, як прийшли іспанці. Хоча техніка виготовлення дещо модернізувалась, однак працьовиті індіанці далі виготовляють гарні в’язані й ткані речі.

Гори в тумані

Подорожі в Андах машиною не для людей, котрих закачує. Дороги там петляють і часто повертають, ідуть різко під гору й круто згори, огинаючи звивисті долини. Відважний мандрівник буде нагороджений завжди іншими краєвидами, які можна назвати просто дивовижними.

Коли ми вперше їхали машиною в Андах, то наш автомобіль потонув у тумані, що майже постійно супроводжував нас. Іноді ми виїжджали з мряки й могли бачити, як бігли в далечінь хвилі оповитих туманом долин. Під час мандрівки вздовж Андійського пасма нам здавалося, що туман жартує з нами. Одна хвилина — і село, яке ми проїжджали, стало повністю невидимим. А через кілька хвилин наступне село купалося в променях яскравого сонця.

Іноді туман піднімався знизу, іноді клубочився додолу з гірських вершин. Хоча нас дратувало те, що ми не бачимо прекрасних краєвидів, однак туман додавав величі й таємничості високим вершинам, які піднімалися над ним. А що важливіше, він дає життя екваторіальним гірським лісам, які отримують від нього дорогоцінну вологу.

Останнього ранку нашого перебування в Еквадорі туман розсіявся. Кілька годин ми насолоджувалися величним виглядом на вулкан Котопахі, майже ідеальний конус, вкритий снігом. Цей активний вулкан найвищий у світі, його зробили предметом головної уваги в Національному парку. Коли ми підійшли ближче до вулкана, то із здивуванням помітили великий льодовик, що повільно сповзав з верхнього схилу. На висоті близько 6000 метрів над рівнем моря він не тане під сильним екваторіальним сонцем.

Наступного дня наш літак вилетів з Кіто додому, і з нього ми востаннє глянули на Еквадор. У світлі вранішнього сонця ми побачили Каямбе, інший засніжений вулкан, що височів над туманом і в променях сонця блищав, ніби золотий. Цей вулкан, вершина якого лежить майже точно на екваторі, здався нам прощальним символом чудової країни, котру ми відвідали. Як і Каямбе, Еквадор велично лежить на екваторі. (Надіслано).

[Ілюстрації на сторінці 25]

Андійський краєвид з вулканом Котопахі на задньому плані.

Індіанська квіткарка.

[Ілюстрації на сторінці 26]

1. Helikonia.

2. Тукан Semnornis ramphastinus.

[Відомості про джерело]

Фотографія: Zoo de Baños