Слонова кістка. Яка її цінність?
ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В КЕНІЇ
У червні 1997 року на міжнародній конференції в Хараре (Зімбабве) делегати зі 138 країн проголосували за полегшення семирічної всесвітньої заборони на торгівлю слоновою кісткою. Згідно з цим рішенням, яке було зроблено після гострих дебатів, три країни Південної Африки — Ботсвана, Намібія та Зімбабве — отримали дозвіл продавати слонову кістку за домовленістю єдиній країні — Японії. Після такого рішення представники Південної Африки на радощах заспівали пісню. Інші делегати з сумом роздумували над тим, що́ принесе таке рішення африканським слонам.
КОЛИ Ганнібал виступив проти римської армії у третьому сторіччі до н. е., то мав із собою караван приручених африканських слонів. У ті дні африканських слонів було, мабуть, десятки мільйонів і вони водилися від мису Доброї Надії до Каїра.
Проте з часом ситуація змінилась. Один спостерігач сказав: «Острівці людей серед моря слонів з часом перетворилися на море людей з надзвичайно маленькими острівцями слонів». Через зріст населення, слони програли у боротьбі за місце поширення. Іншим чинником зменшення кількості слонів стало збільшення на південь пустелі Сахари.
А втім, попит на слонову кістку переважував усі ці фактори. На відміну від кістки тигра або рогу носорога, слонова кістка не пов’язана з вигадками щодо її фармацевтичної цінності. І все ж вона є вишуканим, гарним і довговічним матеріалом, що добре піддається різьбленню. З давніх часів кістку слонових бивнів відносили до коштовних і бажаних речей.
Через чотири сторіччя після Ганнібала Римська імперія винищила майже усіх слонів у Північній Африці, щоб задовольнити жадобу слонової кістки. Відтоді ця жадоба існувала завжди, і особливо в західному світі. На початку цього сторіччя надзвичайно зріс попит, вже не на мистецькі вироби та релігійні предмети із слонової кістки, як раніше, а на фортепіанні клавіші з цього матеріалу. Згідно з книжкою «Битва за слонів» (англ.), лише 1910 року близько 700 тонн слонової кістки (а це 13 000 забитих слонів) пішло на виробництво у Сполучених Штатах Америки 350 000 клавіатур.
Розгул браконьєрства
Після Першої світової війни попит на слонову кістку дещо зменшився, були видані нові закони про охорону природи, і поголів’я слонів збільшилося. Однак до початку 1970-х років знову почалося винищування слонів у великих масштабах. Тепер слонову кістку вимагали щойно розбагатілі азіатські країни.
Цього разу два чинники вказували на наближення катастрофи для африканських слонів. По-перше, у великій кількості з’явилася складна зброя легкої ваги. Несподівано стало дуже просто вбивати слонів не лише по одному, а відстрілювати цілі стада. По-друге, електричні різьбарські пристрої дозволяли швидко перетворювати слонову кістку у готові для продажу вироби. У минулому японському різьбареві потрібно було рік часу, щоб обробити один бивень. Проте за допомогою електричного пристрою лише за тиждень фабрика з восьми працівників, яка спеціалізується на ювелірних виробах та ганко (популярні в Японії факсиміле), могла переробити бивні з 300 слонів. Із збільшенням попиту на слонову кістку підскочили ціни. Звісна річ, великі суми грошей дісталися не браконьєрам, а посередникам та торговельним агентам, чимало з яких надзвичайно розбагатіли.
Слони гинули у жахливих кількостях. Приблизно за двадцять років Танзанія втратила 80 відсотків своїх слонів, здебільшого через діяльність браконьєрів. Кенія втратила 85 відсотків своїх слонів. Уганда — 95 відсотків. Спочатку браконьєри вбивали лише дорослих слонів-самців, тому що ті мали найбільші бивні. Але з часом, коли старших слонів ставало чимраз менше, браконьєри почали вбивати навіть малих слоненят через їхні маленькі бивні. За той період було знищено понад мільйон тварин, що зменшило популяцію африканських слонів до 625 000.
Всесвітня заборона
Спроби контролювати торгівлю слоновою кісткою та зупинити огульне винищення слонів закінчувалися повною невдачею. Кінець кінцем у жовтні 1989 року на конференції у Швейцарії Конвенція про міжнародну торгівлю видами флори й фауни, що зникають (CITES), заборонила серед своїх держав-членів усяку торгівлю слоновою кісткою. Заборона була підтримана створенням солідного грошового фонду для захисту слонів на волі.
Дехто передбачав, що заборона на слонову кістку призведе до того, що на чорному ринку на неї піднімуться ціни і що браконьєрство зросте. Але все сталося навпаки. Ціни впали, і колись прибуткова торгівля зникла. Приміром, в Індії роздрібний продаж слонової кістки зменшився на 85 відсотків, тож більшість майстрів по слоновій кістці в тій країні були змушені шукати іншої роботи. Браконьєрство почало відчутно зменшуватися. До заборони браконьєри Кенії вбивали принаймні 2000 слонів за рік. На 1995 рік ця кількість зменшилася до 35. До того ж популяція слонів у Кенії зросла від 19 000 на 1989 рік до близько 26 000 на сьогодні.
З огляду на ці причини Дослідницька рада з питань охорони навколишнього середовища, що міститься в Лондоні, проголосила заборону торгівлі слоновою кісткою «одним з найбільших успіхів у сучасній історії охорони природи». Однак не всі поділяють цей ентузіазм, особливо у Південній Африці.
Слони Південної Африки
У країнах Південної Африки налічується понад 200 000 слонів, що складає близько третини усієї популяції африканських слонів. Це частково завдяки ефективним заходам в охороні навколишнього середовища, а частково завдяки тому, що ці країни позбавилися озброєних до зубів ополченців, котрі винищували цілі стада слонів у Східній та Центральній Африці.
Проте чим більше зростає популяція слонів, тим частіше виникає конфлікт між слонами та людьми, які живуть у сільській місцевості. Зрештою дорослий слон має добрий апетит і може з’їсти до 300 кілограмів зеленини за день. Якщо у вашій місцевості живе слон, ви обов’язково відчуєте це.
Трест африканських ресурсів, що міститься в Зімбабве, говорить: «У більшості сільських місцевостей в Африці до слонів ставляться із страхом, підозрами та жорстокістю. За кілька годин слони можуть позбавити людей засобів до існування, з’ївши їхній врожай або затоптавши їхню худобу. Вони також руйнують будинки, школи, стайні, знищують фруктові дерева, греблі та огорожі. Кожного дня у місцевих газетах з’являються повідомлення про збитки, завдані слонами».
Держави Південної Африки пишаються своїм успіхом у збереженні здорової популяції слонів. Однак охорона слонів обходиться в чималу суму грошей, і уряди тих держав не вважають, що повинні нести відповідальність за проблеми інших африканських країн. Вони аргументують, що контрольована торгівля слоновою кісткою дасть кошти на охорону природи й допоможе компенсувати сільським фермерам їхні втрати.
Запаси слонової кістки
У країнах, де водяться слони, накопичується слонова кістка. Її обсяг збільшується внаслідок відстрілювання слонів, їхньої природної смерті, а також внаслідок конфіскації прихованих запасів. Що ж роблять із такою слоновою кісткою?
Кенія спалює свою слонову кістку. Від липня 1989 року Кенія прилюдно спалила необроблену слонову кістку на суму в кілька мільйонів доларів без прямого відшкодування із зовнішніх джерел. У 1992 році Замбія також спалила свої запаси слонової кістки. Значення цього зрозуміле — Кенія й Замбія не бажали бути причетними до торгівлі слоновою кісткою.
Інші країни зберігають свої запаси як майбутнє вкладення капіталу. TRAFFIC, найбільша у світі організація з охорони природи, підрахувала, що на сьогодні в африканських країнах у загальному зберігається принаймні 462 тонни слонової кістки, і це коштує 46 мільйонів доларів. Три країни — Ботсвана, Зімбабве та Намібія, які тепер отримали дозвіл торгувати з Японією, посідають 120 тонн слонової кістки. Тому багато хто ставить запитання: «Для чого допускати, щоб слонова кістка вкривалася пилюкою на складах у регіонах, де люди борються з економічними труднощами? Чому б не продати її і вкласти гроші в охорону навколишнього середовища?»
Тривоги не зникають
У той час як одні африканські держави доводять, що полегшення заборони на торгівлю слоновою кісткою допоможе охороні слонів, інші пристрасно вірять, що повна заборона — це єдиний захід, який відверне новий розгул браконьєрства. Тривоги зосереджуються на тому, наскільки строго контролюється торгівля. Чи дає торговельна система лазівки, через які браконьєрська слонова кістка може проникнути в легальну торгівлю? Крім того, що сказати про спекулятивне браконьєрство? Чи полегшення заборони може призвести до того, що слонів будуть винищувати, а слонову кістку складатимуть про запас ті люди, які сподіваються, що в майбутньому заборона буде полегшена ще більше?
До цих занепокоєнь додається й те, що в Африці стало надзвичайно багато вогнепальної зброї. Під час громадянських воєн автоматичні рушниці отримали люди, котрі, переживаючи сильні економічні труднощі, готові застосувати зброю у здобутті грошей. Неємая Ротіч, директор Східноафриканського товариства охорони природи написав: «Оскільки слонова кістка знову стала продаватися [через відновлену торгівлю], не виникає сумніву, що ці гвинтівки стрілятимуть у слонів; урешті-решт набагато легше застрілити слона у великому парку, ніж пограбувати міський банк».
Ще однією проблемою є те, що заходи проти браконьєрства є не лише дорогими, а й складними. Патрулювання безкраїх територій, де мандрують слони, вимагає великих матеріальних затрат. А в Східній Африці важко знайти гроші.
Яке майбутнє слонів?
Наслідки рішення полегшити заборону на торгівлю слоновою кісткою стануть відомими пізніше. Але навіть якщо все обернеться добре, то життя слонів далі буде під загрозою. Над слонами також висить небезпека через дедалі більшу кількість людей, котрі потребують землі для сільського господарства та інших цілей. Лише в Південній Африці кожного року люди знищують переважно для сільськогосподарських цілей понад 850 000 гектарів лісу, а це як пів території Ізраїлю. Чим більшим стає людське море, тим меншими — острівці слонів.
У журналі «Ворлд воч» пишеться: «Усі хто вивчав цю проблему погоджуються принаймні в одному: майбутнє африканських слонів буде складним. Криза їхнього ареалу поширення [через зріст населення] обов’язково означатиме, що багато слонів помруть передчасно, з тих чи інших причин. Якщо їх не вбиватимуть під час дозволених полювань, під час відстрілювання, не винищуватимуть браконьєри, то багато з них помре від голоду».
У передбаченні такої похмурої перспективи не враховано ані поглядів, ані намірів Творця слонів, Бога Єгови. Те, що Бог турбується про своїх створінь видно із слів Ісуса Христа, котрий сказав: «Чи ж не п’ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий» (Луки 12:6). Якщо Бог не забуває крихітного горобця, то ми можемо бути впевненими, що йому не байдуже розпачливе становище великого слона.
[Рамка на сторінці 16]
Про слонову кістку
«Слонова кістка, без сумніву, є чудовим матеріалом. Вона світла, блискуча й тепла, як жодний з інших матеріалів, що використовуються для оздоблення й скульптурних робіт. Але я завжди маю відчуття, немов люди забувають, що слонова кістка є бивнем. У наших розумах ми не пов’язуємо вислову слонова кістка із слонами. Людина схильна прирівнювати її до нефриту, текового та ебенового дерева, бурштину, навіть до золота й срібла; однак існує серйозна відмінність: всі ці інші матеріали не мають тваринного походження, а бивень у слонів є видозміненим зубом-різцем. Коли хтось тримає в руках прекрасний браслет із слонової кістки або тонке різьблення, то повинен розуміти, що цей шматок слонової кістки належав слону, котрий колись використовував свій бивень як знаряддя у пошуках їжі, в ритті, штовханні, іграх, боротьбі. Крім того, слон повинен був померти, щоб цей шматок слонової кістки прикрасив чиюсь руку» (Сінтія Мосс, «Спогади слонів»).
[Рамка на сторінці 19]
Про слонів
Слони є надзвичайно сильними, і коли вони розлютяться, то починає тремтіти земля. Слон може обхопити вас хоботом і шпурнути вами, ніби камінцем. Проте слон може погладити вас своїм хоботом і обережно взяти їжу з руки. Слони розумні, загадкові й смішні. Вони виявляють сильну відданість до членів своєї сім’ї, заліковують рани одне одного, доглядають хворих і сумують, коли помирає хтось з членів сім’ї. У той час як слони ігнорують останки інших тварин, вони пізнають кості слонів і розкидають або закопують їх.
[Ілюстрації на сторінці 18]
Дві країни спалили свої запаси слонової кістки, інші зберігають її на складах як вкладення капіталу.