Крижане лихо

«НАЙГІРШЕ стихійне лихо в історії країни» — так «Торонто стар» назвала крижану бурю, що в січні завдала великої шкоди канадським провінціям Онтаріо, Квебек та Нью-Брансуїк. У Сполучених Штатах Америки президент Білл Клінтон оголосив зонами стихійного лиха штати Мен та Нью-Гемпшир, а також частину Вермонта і північну частину штату Нью-Йорк.

Тридцять п’ять чоловік загинуло через бурю, під час якої п’ять днів ішов крижаний дощ. Переважно такий дощ триває тільки декілька годин, але в цьому випадку теплі верхні шари атмосфери залишались нерухомими над холодними повітряними масами. Тому, коли дощові краплі сягали землі, вони відразу замерзали. Через це товщина льодових пластів досягла восьми сантиметрів. Під вагою льоду падали дерева, лінії електропередачі, телеграфні стовпи, опори ліній електропередачі, що часто спричиняло страшні наслідки.

У Квебеку сотні величезних сталевих опор ліній електропередачі падали, ніби зроблені з фольги. Один чоловік, який постійно доїжджає на роботу, хвилюючись, розповів: «Я бачив перед собою [опору], перегнуту, мовби вона пластмасова. Вона була зігнута удвоє, потім перетворилась на кулю і розвалилась. Лінії електропередачі лежали по всій автостраді. Після того як впала одна, решта три позаду неї теж повалились».

Через скупчення льоду впало понад 120 000 кілометрів ліній електропередачі; такої довжини було б достатньо, аби три рази оперезати Землю! Від трьох до чотирьох мільйонів людей в Канаді залишились без електроенергії та опалення протягом трьох тижнів, а в деяких місцях і довше.

У Мені, де губернатор Анґус Кінґ оголосив надзвичайний стан, без електроенергії залишилось понад 200 000 чоловік. Губернатор сказав: «Це найгірше з подібних лих, від яких потерпав цей штат». Губернатор Нью-Йорку Джордж Патакі оголосив: «Є цілі міста, повністю позбавлені електроенергії».

Уздовж південного берега річки Святого Лаврентія буря знищила приблизно 30 000 дерев’яних стовпів комунального призначення. Після сімнадцятигодинного крижаного дощу Джим Келлі, який живе неподалік від цієї річки на півночі Нью-Йорка, написав: «З наших вікон більше нічого не видно. Це не просто паморозь або туман, а суцільний лід. Весь дім тріщить».

Келлі пояснив: «Чути, як десь лунають ніби гарматні постріли. Бах! Тиша. Бах! Тиша. Бах, бах!» Пізніше він дізнався, що з таким звуком ламалися дерева та телеграфні стовпи.

Парадоксально, але після бурі все стало сліпучо гарним. Висловлювались побоювання, що в Онтаріо загинуло 20 мільйонів кленів, і виробництво кленового сиропу сильно постраждає. Одна з садівниць із жалем сказала: «Від дерев залишились тільки стовбури».

«Прекрасна воєнна зона»

Це заголовок статті у «Торонто стар» про Монреаль, друге за розмірами місто Канади. Один мешканець зауважив: «Вулиці виглядають так, наче їх бомбили!» За попередніми оцінками, збитки тільки в області Монреалю становлять понад 500 мільйонів канадських доларів.

Мешканець Белвілла, що в провінції Онтаріо, сказав: «Вигляд такий, ніби пройшла атомна війна. На всьому білий пил; від цього стає моторошно». Він назвав це «моторошною красою».

Наступного тижня після бурі, коли сотні тисяч людей ще були позбавлені електроенергії, а мороз лютував, поліція почала евакуацію до сховищ. Один з офіцерів запитав: «Нам просити чи наказувати?» Відповідальна особа відповіла йому: «Їм потрібно вийти звідси. Але будьте тактовними». Потім додала: «Це як війна».

На краю нещасть

Коли в більшій частині Монреалю припинилось постачання електроенергії, згасли світлофори, закрили мережу метро. До останнього дня бурі чотири з п’ятьох трансформаторних підстанцій, що обслуговували місто, перестали працювати або вийшли з ладу. Чим це загрожувало?

«Після обіду ми зрозуміли, що Монреаль порине у цілковиту пітьму, до того ж буде позбавлений води,— пояснив прем’єр-міністр Квебеку Люсіан Бушар.— Оскільки дві станції зупинились, води залишалось на дві години». При тому, що люди користувались свічками, а води не було, існувала серйозна загроза нещасних випадків.

Ще одне нещастя відвернули через два тижні, коли натовп з 1889 чоловік зібрався 24 січня на районний конгрес у монреальському Залі конгресів Свідків Єгови. Протягом ночі Монреаль вкрився шаром мокрого снігу завтовшки 20 сантиметрів, і під час ранкової програми конгресу було виявлено пошкодження стін та стелі. Післяобідню програму відмінили, а до присутніх звернулись із закликом піти додому, перевдягтися та повернутись для роботи.

Через годину 300 добровольців, споряджених лопатами, кирками та іншими інструментами, почали розчищати величезний дах, площа якого 7100 квадратних метрів. Після того як зняли верхній шар снігу, виявилось, що місцями товщина льоду сягала більше 60 сантиметрів! За допомогою ланцюгових пил кригу розрізали на квадратні пласти, тягли їх до краю даху і скидали. Всього зняли приблизно 1600 тонн снігу і льоду! Пізніше інспекція виявила, що завдяки цьому перекриття стали на свої місця і тріщини на стінах закрилися. Програму благополучно продовжили у неділю вранці.

Вони допомагали один одному

Щоправда, деякі люди намагались скористатись із нещастя інших, але, як і в першому сторіччі, багато хто виявив «надзвичайну людяність» у пору дощу і холоду (Дії 28:2). Ромська газета «Дейлі сентінель», що видається в штаті Нью-Йорк, написала про Свідків Єгови, які допомагали людям: «Чоловіки зібралися в уотертаунському Залі Царства, щоб розбитись на групи, і звідти вирушили до численних домівок співвіруючих. Але вони допомагали і своїм сусідам, що жили вище чи нижче по вулиці».

У статті згадується, що допомогу надавали «у районі Адамса, Потсдама та Малона, Огденсберга та Платсберга, Массіни, Гавернура та Елленберга». Деякі добровольці під’єднали генератори, аби привести в дію груби, і тим на декілька годин забезпечили доми теплом. На жаль, після бурі у багатьох районах температура впала нижче мінус 18 градусів за Цельсієм.

Одного разу поліцейські побачили, як Свідки відвідують домівки, і подумали, що то крадії. Коли Свідки пояснили, чим вони займаються, один поліцейський сказав, що після бурі його батькові, мешканцю Монреалю, допомогли Свідки, хоча сам він не належить до них. Син подякував за допомогу.

Особливо сильно від бурі потерпіли приблизно 100 маленьких містечок на південь від Монреалю, в області, яку назвали «трикутником темряви». Навіть через десять днів після бурі ці містечка залишались без електроенергії. А взагалі багато людей були позбавлені світла більше місяця! Філіал Свідків Єгови, розташований неподалік від Торонто, організував спеціальні відвідини в цей район. Вантаж, у якому крім усього іншого був гас, батареї та ліхтарики, привезли на розподільчий центр, де роздали необхідні предмети всім, хто їх потребував.

Крім того, старійшини мали визначити потреби мешканців потерпілих районів. Протягом тижня одна група старійшин відвідала 11 зборів і провела багато підбадьорливих зустрічей. Після таких зібрань, де кожен духовно підкріпився, ніхто не хотів розходитись. Всі сиділи й сиділи, розмовляли, порівнювали випадки, насолоджуючись теплим товариством. Дійсно, після бурі відвідуваність зібрань була максимальною.

Багато з тих, у кого були джерела тепла, наприклад, груби, котрі можна топити деревом, або генератор, що постачає електроенергію, запрошували до себе інших, які цього не мали. У деяких Свідків гостювало і по 20 чоловік. Крім того, багато братів з тих районів, де постачання електроенергії не припинилось, також запрошували до себе потерпілих. Наприклад, Свідки Сет-Іля, міста, що розташовується на відстані 800 кілометрів від «трикутника темряви», запросили до себе 85 сімей.

Свідки у віддалених сільських районах, як, наприклад, Рімускі, готували і переправляли дрова. Деякі писали на полінах, що відправляли, вірші з Біблії. Один зі Свідків поділився таким дарунком із сусідом, не-Свідком; йому дісталося поліно з написаним на ньому Псалмом 55:17: «Господь [«Єгова», НС] урятує мене». З поліном у руці чоловік подивився вгору і сказав: «Дякую тобі, Єгово».

Які з цього уроки?

Багатьох людей дуже вразило, наскільки легко втратити електроенергію і наскільки велика залежність від неї. Один чоловік сказав: «Обіцяю тобі, у нашому новому домі буде груба, яку топитимемо дровами, буде генератор... та гасова піч».

Через приблизно шість тижнів після бурі один коментатор висловився так: «Навкруги був лід, темрява; можна було довго думати, бо значно легше думати, коли телевізор не працює.» Далі він зазначив: «Ми були вражені своєю безпорадністю перед стихією».

Дослідники Біблії роздумують про обітницю Творця відновити по всій Землі рай. Це станеться після знищення сучасної системи речей. Колись Творець вже знищив подібний світ (Матвія 24:37—39; 2 Петра 2:5). Вказуючи на свою можливу зброю, Бог питає: «Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду [у тому числі крижаного дощу] ти бачив, які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни?» (Йова 38:22, 23).

[Ілюстрація на сторінці 17]

Опори ліній електропередачі падали, наче зроблені з фольги.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Можливе нещастя було усунуто завдяки добровольцям, які скинули сніг та лід з даху Залу конгресів.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Дрова для жертв бурі.