Смак. Дар велелюбного Творця

«СЕРЕД [п’яти] чуттів,— каже Лінда Бартошук, провідний спеціаліст у вивченні смаку,— королем є смак». Смакування — це чудове відчуття, яке захищає нас, допомагаючи відрізняти те, що нам не шкодить, від того, що може пошкодити.

Диво відчуття смаку дає нам можливість втішатися солодкістю свіжого апельсина, відсвіжною прохолодою м’ятного морозива, міцністю гіркоти філіжанки ранкової кави і делікатною приправою таємничого соусу кухаря. Смак настільки впливовий, що з ним поєднують характерні риси людей.

Мабуть, ви називаєте якусь людину солодкою. З іншого боку, ви можете сказати про когось, що він є кисляком. Особу, котра затаює злобу на іншу людину, називають жовчною. Біблія, наприклад, говорить про «гіркодухих» людей та «слова гіркі» (Йова 3:20; Приповістей 31:6; Псалом 64:4).

Смак і світова історія

Смак був важливим чинником географічних відкриттів XV і XVI сторіч. Приблизно 500 років тому Васко да Гама обплив Африку з півдня, прибув до Індії і повернувся назад у Португалію з вантажем прянощів. Упродовж трьох наступних сторіч такі європейські країни, як Великобританія, Голландія, Іспанія, Португалія і Франція, вели боротьбу за контроль над джерелами прянощів.

«Чому,— вас, мабуть, дивує,— люди мали б воювати і навіть гинути заради спецій?» Щоб догодити смакам! Справді, у європейців був сильний смак до спецій. І сьогодні сучасна промисловість, торгівля й наука — усі догоджають смаку.

Але що ж таке смак? І як він співпрацює з нашими іншими чуттями?

Роль язика

Головну роль у відчутті смаку відіграє язик. На ньому розміщено більшість наших смакових цибулин, хоча такі цибулини є також в інших частинах ротової порожнини і в стравоході. Подивіться на свій язик у дзеркалі зблизька. Зверніть увагу на численні маленькі горбочки, через які язик шерхкий. Це сосочки. На поверхні язика розміщені сосочки, на яких зібрані пучками крихітні смакові цибулини. «Кожна цибулина містить у собі приблизно 100 смакових клітин,— говорить журнал «Наука» (англ.),— котрі при подразненні збуджують нервову клітину, яка посилає сигнал до мозку».

У кожної людини своя кількість смакових цибулин, і це впливає на смакові відчуття. Язик людини може мати аж 10 000 смакових цибулин або ж лише 500. Інґліс Міллер, який вивчав будову смакових цибулин, сказав: «Ті, хто має більше смакових цибулин, відчувають смак ліпше, а ті, хто менше,— гірше».

Як працюють органи смаку

Смак—це складний комплекс відчуттів. Власне кажучи, смак пов’язаний з хімією. Розчинені хімічні компоненти їжі в нашому роті збуджують смакові рецептори в порах язика. Клітини-рецептори реагують на подразнення та збуджують нервові клітини (нейрони), щоб ті посилали сигнали від смакової цибулини до мозку.

Дивовижно, але одна смакова цибулина може збудити багато нейронів і один нейрон може приймати сигнали від декількох смакових цибулин. Ніхто точно не знає, як смакові рецептори та їхня складна система розрізняють всі ті сигнали. «Американська енциклопедія» говорить: «Відчуття сприймаються мозком, очевидно, у вигляді комплексу кодованих електричних імпульсів, які висилають клітини-рецептори».

У формуванні відчуття, яке ми називаємо смаком, також беруть участь інші відчуття. У «Новій книзі популярної науки» (англ.) сказано: «Часом людина не знає, чи вона смакує, чи нюхає певну речовину». Приміром, ми проходимо біля хлібної крамниці й вдихаємо аромат свіжоспеченого хліба. У роті виділяється слина. А тоді, якщо ми зайдемо в крамницю та побачимо хліб і, можливо, доторкнемось до скоринки, наші відчуття збуджуються ще сильніше. Ми просто прагнемо з’їсти шматок хліба!

Що ж таке відчуття смаку? Журнал «Омні» пояснює: «Те, що неспеціаліст називає смаком, є сплетінням кількох відчуттів: запаху, смаку, дотику, текстури, зору, хімічних подразнень (пекучість гострого перцю, прохолода м’яти) і температури».

Проте журнал продовжує: «Смак... досить просте відчуття. Ми розрізняємо чотири (і тільки чотири) види смакових відчуттів: солодке, солоне, кисле й гірке». Хоч язик прийнято ділити на зони смакових відчуттів, нині існує думка, що одна-єдина смакова цибулина у будь-якому місці язика може розрізнити кілька або й усі чотири смакові відчуття.

Однак про хімію смаку відомо не все. Наприклад, незрозуміло, чому, коли до їжі додати кілька крапель кислого лимонного соку, вона стає солонішою. Також цікаво, що солодке, кисле і солоне у смакових клітинах збуджують електричні сигнали, а гірке, очевидно, змушує клітини посилати хімічний сигнал.

Розвивання смаку

Мабуть, ви розвинули смак до їжі, яка спочатку вам не подобалась. Це може стосуватися оливок, сиру з прожилками плісені всередині, ріпи, гострих спецій і гірких настойок. З давніх часів «гіркі трави», наприклад, салатний і дикий цикорій, додавали особливого аромату до страв і салатів. Але щоб утішатися такими приправами, ваш смак потрібно привчити до гіркого (Вихід 12:8).

Дослідження виявили, що смак до певної їжі дуже залежить від обставин, за яких ми стикнулися з нею. Наприклад, одна жінка ніколи не пробувала болонської копченої ковбаси. Навіть вигляд і запах болонської були для неї неприємними, бо її мама терпіти не могла тої ковбаси. Проте одного разу — їй тоді було років 20 — вона дуже зголодніла, але не могла нічого знайти поїсти, крім болонської ковбаси. Отже вона трохи з’їла і була вражена тим, що їй дійсно сподобався смак ковбаси!

Тому, якщо ви бажаєте розкуштувати щось нове, спробуйте його, коли ви дійсно голодні. І якщо ви маєте дітей, пам’ятайте: те, як ви реагуєте на певну їжу, а також те, як ви подаєте її, може вплинути на них. Готуючи незнайому для дитини їжу, створіть приємне оточення. Залучіть до цього свою дитину. Одна авторка пропонує:

«Коли готуєте їжу, нехай ваша дитина буде з вами на кухні в дитячому манежику чи на стільці. Вона бачитиме й відчуватиме запах їжі, яку споживає родина, в радісному та приємному оточенні, і звикне до неї ще до того, як підросте, щоб могла її їсти. Через кілька місяців під час готування їжі можете давати їй у руки ласі шматочки недопеченої чи частково звареної їжі».

Вона додала: «Деколи залучайте дитину,— хоча для цього, можливо, потрібно планувати наперед і додатково затрачати час,— щоб вона хоча б трохи допомагала вам готувати їжу, яка для неї або нова, або їй не подобається. Заохочуйте її скуштувати. Тоді ваш помічник буде радісний і голодний, а це чудові умови для знайомства з новою їжею».

Коли підводить смак

На жаль, відчуття смаку з віком може погіршитись, як це сталося з літнім другом царя Давида, Барзіллаєм, котрий сказав: «Я сьогодні віку восьмидесяти літ... Чи розкуштує твій раб, що буду їсти та що буду пити?» (2 Самуїла 19:36). Також інші фактори можуть впливати на погіршення відчуття смаку чи навіть його втрату.

Це може статися через травму голови, алергію, інфекцію, медикаменти, вплив токсинів або навіть через нежить. Глибину розпачу тих, хто втратив відчуття нюху та смаку, частково виявляють слова однієї жінки. Вона пише: «Ми сприймаємо як належне чудовий аромат кави і солодкий запах апельсина, тому коли втрачаємо ці відчуття, то ніби забуваємо, як дихати».

Так званий фантомний смак — це клопітний розлад, коли особа постійно відчуває смак того, чого насправді немає. У хворих на рак людей, котрі проходять курс хіміотерапії, часом спостерігається зміна відчуття смаку і запаху.

Богом дане благословення

Як приємно мати добрий смак! Багато літніх людей з приємністю пригадують, як в молодості вони смакували щойно зірваними з дерева дозрілими фруктами або особливо приготовленими стравами. Те, що наш Творець бажає, аби ми насолоджувались відчуттям смаку, можна побачити з його обітниці про праведний новий світ, де буде гостина «з страв ситих... із шпікового товщу», де не буде вже страждання, старості й смерті (Ісаї 25:6—9, Ог., 1988; Йова 33:25; Об’явлення 21:3, 4).

Дійсно, смак збагачує наше життя. Без нього ми їли б так, ніби заправляли автомобіль. Це, безперечно, благословення від усезнаючого і велелюбного Творця!

[Ілюстрація на сторінці 24]

Навчіть дитину насолоджуватися поживною їжею.