Золото. Його таємниці
Золото. З давніх часів цей пластичний, яскраво-жовтого кольору метал цінували за надзвичайні властивості. Колір, блиск, ковкість та корозієстійкість вирізняють його з-посеред інших металів. З погляду шукачів, золото має величезну цінність, тому й історія його особлива.
«ЗОЛОТО! Це золото, вірте мені! Золото!» Знайдено золото — і серце калатає, кров пульсує у жилах, в уяві постають захопливі картини. Його шукають на землі, в річках та струмках, навіть під землею на глибині кількох тисяч метрів.
Золоті коштовні прикраси носили королі й королеви. Ним оздоблювали трони та стіни палаців. Золотим ідолам у вигляді риб, птахів, тварин тощо поклонялись як богам. Постійні пошуки золота помітно вплинули на суспільний розвиток і матеріальну культуру людства.
Золото за давніх часів
Фараони стародавнього Єгипту відряджали по золото купців та солдатів у далекі краї, бо вважали його безумовною власністю єгипетських богів та фараонів. У 1922 році знайшли гробницю Тутанхамона, наповнену безцінними золотими скарбами. Навіть саркофаг був зі щирого золота.
На думку деяких істориків, Александра Македонського «вабили в Азію перш за все знамениті золоті скарби Персії». Кажуть, що його армія послуговувалася тисячами в’ючних тварин, аби перевезти до Греції награбоване в Персії золото. Внаслідок цього Греція стала багатою на золото країною.
Один з істориків розповідає, що римським «імператорам золото допомагало забезпечити вірність їхніх чиновників та заручитися підтримкою іноземних сановників. Демонструючи ефектні золоті прикраси, вони вражали й часто залякували своїх підданих величчю багатства». Як зазначено в одному з джерел, римляни здобули багато золота завдяки тому, що завоювали Іспанію та захопили іспанські золоті копальні.
Однак історія золота не була б повною, якби ми не згадали її кривавих сторінок. Це історія завоювань, жорстокості, поневолення та смерті.
Кривава історія
З розвитком економіки світу на пошуки нових земель, нових колоній та золота вирушали більші й потужніші кораблі. Бажання знайти золото оволодівало багатьма мандрівниками, у тому числі першовідкривачем мореплавцем Христофором Колумбом (1451—1506).
Колумб не зважав на життя місцевих жителів, коли шукав золото. Аби розповісти іспанському королю й королеві, котрі фінансували цю експедицію, про свою подорож до одного з островів, Колумб написав у своєму корабельному журналі: «Щоб правити тут, потрібно тільки оселитись та заявити про свою владу над тубільцями, які виконуватимуть все, що їм накажуть. (...) Індіанці... голі та беззахисні, тому вони будуть виконувати накази і працювати». Колумб гадав, що має Боже благословення: золото допомогло б Іспанії вести святі війни. Одного разу, одержавши в дарунок золоту маску, Колумб сказав: «Хай Бог у своїй милості допоможе мені знайти золото».
Іспанським конкістадорам, які перетинали моря у пошуках золота слідом за Колумбом, король Іспанії Фердінанд наказував: «Привезіть мені золото! Якщо можливо, здобувайте його без жорстокості. Але привезіть мені його, хоч би як воно потрапило до вас». Немилосердні мандрівники вбивали тисячами місцевих мешканців у Мексиці, Центральній і Південній Америці. Золото, відправлене конкістадорами до Іспанії, образно кажучи, обкипіло кров’ю.
Потім з’явились пірати, які плавали під власним прапором. У відкритому морі вони грабували навантажені золотом та іншими коштовностями іспанські галіони. А ті, часто беззбройні, з невеликою кількістю людей, не могли достойно протистояти добре озброєним піратам. Протягом XVII та XVIII сторіч піратство було грозою мореплавців, особливо у Вест-Індії та вздовж берегів Америки.
Золота лихоманка XIX сторіччя
У 1848 році в долині Сакраменто (Каліфорнія, США) відкрили родовище золота. Незабаром чутки про це поширились, і нескінченна кількість переселенців рушила закладати свої ділянки. Наприкінці наступного року Каліфорнія потрапила в облогу десятків тисяч золотошукачів — шукачів удачі зі всього світу. Населення Каліфорнії зросло з близько 26 000 у 1848 році до приблизно 380 000 у 1860 році. Фермери залишали землю, моряки — кораблі, солдати дезертирували — все заради того, щоб спробувати щастя у пошуках золота. Про деяких казали, що вони були «кровожерливими пройдисвітами». Це строкате збіговисько захлиналось у злочинах і насильстві. Ті, кого вабило тільки золото, але відлякувала тяжка праця, пов’язана з його добуванням, вдавалися до крадіжок, грабунку поштових карет та поїздів.
У 1851 році, відразу після каліфорнійської золотої лихоманки, світ облетіла звістка про величезні родовища золота в Австралії. Казали, що «золота там — хоч греблю гати». За короткий час Австралія стала передовим виробником золота. Дехто з каліфорнійських поселенців швидко зібрався й вирушив до Австралії. Населення цієї країни блискавично зросло: з 400 000 у 1850 році до понад 1 100 000 у 1860 році. Сільське господарство та інша робота були полишені напризволяще, бо більшість людей взялися шукати щастя в золоті.
Наприкінці XIX сторіччя, як тільки стало відомо про знахідки на Юконі та Алясці, нестямна лавина людей ринула туди у пошуках золота. Тисячі людей, борючись із лютим морозом, вирушили далеко на північ — до Клондайку й Аляски, аби застовпити ділянки золотих родовищ.
Затонулі скарби
У XX сторіччі, коли розвинулось глибоководне плавання, шукачі золота подались на морське дно. Там вони розшукували затонулі кораблі зі скарбами: золотими прикрасами та іншими пам’ятками, виготовленими сторіччя тому.
Двадцятого вересня 1638 року іспанський галеон «Консепсіон», розбившись об скелі через несприятливу погоду, затонув біля берегів острова Сайпан у Тихому океані. Він був завантажений золотом й іншими скарбами, вартість яких становила б сьогодні десятки мільйонів доларів. З усіх, хто був на галіоні, а їх було 400 чоловік, більшість загинула в катастрофі. Водолази дістали з решток розбитого корабля 32 золотих ланцюги, кожний з півтора метра завдовжки і вагою декілька кілограмів. Загалом було піднято 1300 золотих ювелірних виробів: ланцюжків, хрестів, медальйонів, брошок, перснів та пряжок.
Знайшли й рештки інших кораблів. У 1980 році біля узбережжя Флориди (США) водолази визначили місце затонулого у XVII сторіччі іспанського галіона «Санта Маргарита». Наприкінці наступного року водолази дістали золоті злитки вагою понад 44 кілограми, а також інші золоті предмети.
Золото війни
Після капітуляції німецького уряду у 1945 році союзні війська зробили несподіване відкриття у соляних копальнях Кайзерода в Тюрінгії (Німеччина). За даними газети «Атланта джорнел», «знахідка у копальнях приголомшує: золоті злитки, витвори мистецтва, гроші та цінні папери — все це оцінюється у 2,1 мільярда доларів США». Крім того, знайдено мішки, наповнені золотими й срібними (почасти вже переплавленими) зубними коронками жертв голокосту. Цей грандіозний запас золота давав змогу нацистським воєначальникам фінансувати тривалу війну. Згідно з повідомленням газети, золото на суму приблизно 2,5 мільярда доларів США було повернуто у десять країн, колись окупованих Гітлером. Оскільки дуже поширена думка, що не все сховане нацистське золото знайшли, його пошуки продовжуються.
Золото, звичайно, цінне. Однак Біблія говорить, що ані за золото, ані за якийсь матеріальний скарб його шукачам не купити життя (Псалом 49:7—9; Софонії 1:18). Біблійна приповість говорить: «Набування премудрости — як же це ліпше від золота!» (Приповістей 16:16). Справжня мудрість походить від Творця, Бога Єгови, і знайти її можна у його Слові, Біблії. Вивчаючи Боже Слово, шукач такої мудрості має змогу навчитися Божих законів і принципів та отримати поради, а потім застосовувати їх у житті. Здобута таким чином мудрість бажаніша від золота, яке будь-коли люди можуть знайти. Ця мудрість може зробити змістовнішим життя тепер і принести вічне життя в майбутньому (Приповістей 3:13—18).
[Рамка на сторінці 27]
Деякі відомості про золото
• Серед інших металів золото найбільш ковке та еластичне. З нього можна розплескати лист завтовшки 0,1 мікрометра. Унцією золота (тобто 28 грамами) можна покрити площу приблизно в 17 квадратних метрів. Одну унцію золота можна розтягнути в дріт завдовжки 70 кілометрів.
• Оскільки щире золото надзвичайно м’яке, для виготовлення ювелірних виробів та інших золотих предметів його переважно сплавляють з іншими металами, щоб збільшити міцність. Вміст золота, тобто проба, визначається числом грамів золота в 1000 грамах сплаву. За каратною системою, 1000-на проба відповідає 24 умовним одиницям, що називаються каратами. Отже, 12 каратів — 50 відсотків золота, 18 каратів — 75 відсотків, 24 карати — щире золото.
• Передовими країнами-виробниками золота є Південно-Африканська Республіка та Сполучені Штати Америки.
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 25]
Александр Македонський: The Walters Art Gallery, Baltimore
[Ілюстрації на сторінці 26]
На картині зображено прибуття Христофора Колумба на Багамські острови 1492 року в пошуках золотих скарбів.
[Відомості про джерело]
З люб’язного дозволу Museo Naval, Madrid (Spain), and with the kind permission of Don Manuel González López