Астероїди й комети. Чи загрожує Землі зіткнення з ними?

«На світанку 30 червня мешканці одного сибірського села спостерігали надзвичайно загадкове явище. Високо над обрієм з’явився дуже яскравий предмет. Його блиск засліплював очі. Услід за ним низько над небосхилом помітили невелику чорну хмару. А сяючий предмет наблизився до землі й ніби луснув, перетворившись на порох. Потім звідти піднялася велетенська хмара чорного диму і пролунав оглушливий вибух, наче зовсім поруч зійшла камінна лавина. Будинки задрижали, і з хмари в небо шугонув роздвоєний вогненний язик. Перелякані селяни повибігали на вулицю, старші жінки зайшлися плачем: усі думали, що настав кінець світу». (Переказ повідомлення з іркутської газети «Сибір» за 2 липня 1908 року).

ЦІ СЕЛЯНИ навіть не уявляли, що небесний «гість» вибухнув просто у них над головою. Після тієї події пройшло вже понад 90 років, і нині один із найбільш фантастичних сценаріїв кінця нашої планети — це катастрофічне зіткнення з астероїдом або кометою. У страхітливих прогнозах про загибель Землі від удару небесного тіла можна почути такі скорочення, як БЗО (близькоземні об’єкти, NEO) та ПНО (потенційно небезпечні об’єкти, PHO). Аби швидко перетворити ці страхи у джерело прибутків, голлівудські кіностудії зняли стрічки «Важкий удар» і «Армагеддон».

Проте наскільки ймовірно, що ви або ваші діти загинете від вогняної кулі, котра впаде з неба? Чи слід сподіватись, що невдовзі на ваше подвір’я випаде дощ з уламків заліза та льоду? А якщо ви живете на узбережжі, чи не змете вашого житла велетенський водяний вал, спричинений підступним астероїдом, що впав у море?

Політ серед планетарних пройдисвітів

Наша Сонячна система складається не лише із Сонця, дев’яти планет та їхніх супутників. У ній також є комети (скупчення льоду та пилу), астероїди (малі й зовсім крихітні планети), а також метеороїди (здебільшого уламки астероїдів). Ученим вже давно відомо, що Земля зазнає́ бомбардувань із космосу. Вистачає одного-єдиного погляду на пошматовану поверхню Місяця, аби усвідомити, що сусідів у нас більш ніж досить. Якби не атмосфера, а також постійні перетворення земного рельєфу під дією тектонічних рухів та ерозії, поверхня нашої планети була б так само вкрита кратерами, як і поверхня Місяця.

За підрахунками науковців, щодоби в атмосфері Землі можна побачити аж 200 мільйонів метеорів. Більшість небесних тіл, які потрапляють в атмосферу, настільки малі, що згоряють, залишаючись майже непоміченими. Однак декотрі тіла витримують неймовірну спеку від тертя об повітря, а їхня швидкість падає до близько 320 кілометрів за годину. Відтак залишки цих тіл у вигляді метеоритів досягають земної поверхні. Рідко коли вони завдають людям шкоди, бо здебільшого падають в океани або на незаселені ділянки суходолу. Вважається, що кожного дня ці гості з неба додають планеті не одну сотню тонн ваги.

Крім того, за приблизними оцінками астрономів, існує майже 2000 астероїдів діаметром більше кілометра, орбіти яких або перетинають земну, або пролягають неподалік. Дотепер учені відкрили й розрахували траєкторію руху лише близько 200 таких тіл. Припускають також, що є ще мільйон астероїдів поперечником понад 50 метрів, маршрут котрих пролягає на небезпечно близькій відстані від Землі. Об’єкти такого розміру можуть досягти земної поверхні і завдати шкоди. Енергія від вибуху такого відносно немалого снаряда приблизно дорівнює десятьом мегатоннам — потужності великої термоядерної бомби. Хоча земна атмосфера й здатна захистити нас від невеликих зіткнень, вона не в силі зупинити тіло, вибухова потужність котрого становить десять чи більше мегатонн. Деякі дослідники твердять, що теоретично зіткнення з десятимегатонним об’єктом повинно відбуватись десь раз на сторіччя. За певними оцінками, частота зіткнень з тілами діаметром близько кілометра становить раз на 100 000 років.

Про що розповідають кратери, вибухи та зіткнення

Неважко переконатись, що в минулому наша планета неодноразово приймала на себе удари космічних тіл: у наш час відкрито понад 150 кратерів, які, наче віспини, вкривають її поверхню. Декотрі можна помітити відразу, інші — лише з літака чи супутника, а є й такі, що давно злилися з довкіллям або ж сховались на океанічному дні.

Один з найвідоміших кратерів — Чіксулуб — залишив по собі рубець діаметром 180 кілометрів. Цей велетень розташований поблизу північного кінчика мексиканського півострова Юкатан, і гадають, що він утворився внаслідок падіння комети або астероїда 10 кілометрів завширшки. Дехто навіть каже, що цей удар спричинив зміни клімату, а через це вимерли динозаври й інші сухопутні та морські тварини.

У штаті Арізона (США) від падіння залізного метеорита утворився грандіозний Метеоритний кратер — вибоїна майже 1200 метрів упоперек і 200 метрів углиб. Якого б лиха було завдано, коли б такий метеорит влучив у місто? На популярній виставці в Американському музеї природничої історії міста Нью-Йорка показано, що якби небесний прибулець таких розмірів поцілив у Мангаттан, від цього густонаселеного району нічого не залишилося б.

Як згадувалось на початку, 30 червня 1908 року астероїд або шматок комети, що за розрахунками мав трохи менше 100 метрів у попереку, прогримів крізь атмосферу і вибухнув на висоті коло 10 кілометрів над басейном ріки Підкам’яна Тунгуска — малозаселеним регіоном Сибіру. Вибух потужністю близько 15 мегатонн повністю спустошив район площею 2000 квадратних кілометрів: повалив дерева, спричинив пожежі, призвів до загибелі північних оленів. А скільки людей могло б загинути, якби епіцентр вибуху припав на густонаселений регіон?

У липні 1994 року астрономи цілого світу навели свої телескопи на Юпітер, аби побачити як на нього падають уламки комети Шумейкер-Леві-9. Очевидці зіткнень довго пам’ятатимуть тимчасові рубці, що з’явилися на тій планеті. Усіх, і фахівців і аматорів, котрі спостерігали, як Юпітер зносив удар за ударом, бентежило одне: а що, якби комета поцілила не в нього, а в нас?

Сценарії катаклізму

Від думки про те, що́ може статись, коли наша планета зіткнеться з кометою чи астероїдом, у вчених мурашки пробігають по тілу. Ось як вони уявляють собі прямі наслідки великого зіткнення. Спочатку вибух підійме у повітря стовп каміння й пилу. Потім усі ці уламки випадуть у вигляді метеорної зливи, від котрої до червоного розжариться повітря, загоряться ліси та степи і загине більшість мешканців суходолу. Пил, який довго залишатиметься в атмосфері, блокуватиме сонячне світло, що призведе до різкого падіння температури й припинення фотосинтезу на затемненій частині планети. Через затримку фотосинтезу ланцюг живлення в океанах розпадеться, і майже всіх їхніх мешканців чекатиме неминуча загибель. Згідно з цим сценарієм, екологічне лихо завершиться глобальним кислотним дощем та знищенням озонового шару.

А якби такий астероїд упав в океан, це призвело б до утворення цунамі — велетенських хвиль колосальної руйнівної дії. Вони поширилися б набагато далі, ніж початкова ударна хвиля, несучи смерть прибережним районам за тисячі кілометрів від місця зіткнення. За словами астронома Джека Гіллса, «там, де стояли міста, залишаться тільки заплави».

Проте не слід поспішати з такими заявами. Здебільшого все це — суцільні здогади та припущення, адже нікому ще не доводилось бачити на власні очі або вивчати правдиве зіткнення Землі з астероїдом. Не можна забувати й про одержимість, котра штовхає сучасні засоби масової інформації до сенсаційних повідомлень, швиденько складених на підставі неповних, а навіть неточних даних. (Дивіться інформацію в рамці вгорі). Кажуть, що шансів загинути від падіння небесного прибульця набагато менше, ніж шансів померти в автокатастрофі.

Як діяти?

На думку багатьох фахівців, аби запобігти зіткненню з близькою кометою чи астероїдом, найліпше запустити ракету, яка завадить нападникові та принаймні змінить його курс. Такого заходу може вистачити за умови, що астероїд малий і виявлений за багато років до очікуваного зіткнення.

Одначе якщо до Землі наближатиметься тіло більших розмірів, деякі вчені пропонують застосувати ядерну зброю. Вони вважають, що точно спрямованим ядерним вибухом можна буде зіштовхнути такий астероїд на безпечнішу орбіту й не дати йому зіткнутися з планетою. Вирішальними для визначення потужності ядерного вибуху будуть розміри небесного гостя та його близькість до Землі.

Уся складність полягає в тому, що навіть цих теоретичних заходів захисту неможливо вжити без належної, даної заздалегідь перестороги. Хоча астрономічні групи «Спейсвоч» («Служба космосу») та «Ніар ерс естероід трекінґ» («Стеження за близькими до Землі астероїдами») і не займаються нічим іншим, окрім полювання на астероїди, чимало людей вважають, що цього недостатньо.

Слід визнати, що недосконалі люди обмежені у своїх спробах точно визначити місцеперебування та напрямки руху малих небесних тіл. Усе ж не варто надміру непокоїтися чи перейматися страхітливими сподіваннями, що життю на нашій планеті загрожує небезпека. Найтвердішу гарантію того, що жодному астероїду або кометі не буде дозволено знищити все живе на Землі, дає сам Творець Усесвіту, Бог Єговаa. У Біблії міститься таке запевнення: «Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній» (Псалом 37:29; Ісаї 45:18).

[Примітка]

[Рамка на сторінці 27]

Справа об’єкта 1997 XF11

Дванадцятого березня 1998 року світ облетіла погана новина: до Землі прямує півторакілометровий астероїд, його прибуття очікується 26 жовтня 2028 року, тобто «в четвер». Астероїд, прозваний об’єктом 1997 XF11, було виявлено 6 грудня 1997 року астрономом Джимом Скотті з групи «Спейсвоч» при Арізонському університеті. На підставі попередньо зібраної інформації та новіших спостережень, оприлюднених ученими з Гарвардсько-Смітсонівського астрофізичного центру, дехто передрік, що астероїд пролетить за 80 000 кілометрів від Землі. За астрономічними мірками, це настільки мізерна відстань, що небесний прибулець мав влучити у планету «з нульовим промахом». Телепередачі постійно застрашували глядачів картинами, що імітували падіння астероїда. Але не пройшло і дня, як про небезпеку забули. Нові дані та розрахунки показали, що астероїд схибить на 1 500 000 кілометрів. Це вже було безпечніше, хоча й дуже близько, якщо взяти такі ж астероїди, виявлені раніше. Мас-медіа не забарились із повідомленнями на кшталт: «Ну, що ж, трохи прорахувались».

[Ілюстрації на сторінці 26]

1. Комета Галлея.

2. Комета Ікейя-Секі.

3. Астероїд 951 Ґаспра.

4. Метеоритний кратер — вибоїна майже 1200 метрів упоперек і 200 метрів углиб.

[Відомості про джерела]

З люб’язного дозволу ROE/Anglo-Australian Observatory, photograph by David Malin

NASA photo

NASA/JPL/Caltech

Photo by D. J. Roddy and K. Zeller, U.S. Geological Survey

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 25]

NASA photo