Зоровий контакт

ОЧІ — дзеркало людських думок та почуттів. Вони розповідають про подив або страх, випромінюють співчуття і любов. Інколи в них може причаїтися сумнів або смуток. Один літній чоловік, оповідаючи про багатостраждальних співвітчизників, сказав: «Ми спілкуємося мовою очей».

Буває, що людину та її слова оцінюють по тому, куди вона дивиться. Представники багатьох культур схильні довіряти тим, хто дружньо поглядає їм в очі. І навпаки: якщо людина дивиться не на співрозмовника, а під ноги чи кудись убік, її щирість або обізнаність можуть поставити під сумнів. Є й такі культурні спільноти, в котрих усякий надто пильний і прямий погляд приймають за ознаку неввічливості, зухвалості або войовничості. Це особливо стосується розмов з особами протилежної статі, начальниками або з якимись іншими титулованими особами. А в декотрих місцевостях виявом неповаги вважають ситуацію, за якої протягом розмови молодший дивиться прямо у вічі старшому.

Одначе там, де прямий погляд не сприймають за образу, ним додатково підкреслюють важливість сказаного. Такий погляд мовця можуть уважати доказом його впевненості. Приміром, зверни увагу на те, як Ісус відповів своїм учням, коли ті вкрай здивовано запитали: «Хто ж тоді може бути спасенний?» Біблія повідомляє: «Ісус глянув на них пильно й мовив: «У людей це неможливо, Богові — все можливо» (Матв. 19:25, 26, Хом.). У Святому Письмі згадано й про те, наскільки уважно спостерігав за реакцією слухачів апостол Павло. Одного разу серед його слухачів опинився чоловік, що був кульгавим з народження. У книзі Дії 14:9, 10 повідомляється: «Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути, то голосом гучним промовив: «Устань просто на ноги свої!»

Поради для проповідування. Звертайся до людей приязно та сердечно. Якщо доречно, постав співрозмовнику кілька запитань, щоб спонукати його до роздумів і зав’язати розмову про те, що цікавить вас обох. Коли робиш це, спробуй встановити зоровий контакт або принаймні шанобливо та привітно подивитися йому в обличчя. Людей дуже приваблює тепла усмішка та очі, що випромінюють внутрішню радість. Бачачи такий вираз обличчя, людина може багато чого дізнатися про твій характер, а також позбутися напруження в розмові.

Вираз очей співрозмовника може підказати тобі, як повестися у тій чи іншій ситуації. По очах можна побачити, що людина роздратована або цілком байдужа до твоїх слів. Ти можеш прочитати в них нерозуміння, а також розпізнати нетерплячість. Неважко помітити в її погляді й ознаки щирого інтересу. Очі співбесідника можуть говорити, що треба змінити темп мовлення або докласти додаткових зусиль, аби залучити його до розмови. Його погляд може підказати, що бесіду слід перервати або ж, навпаки, продовжити, показавши, як вивчають Біблію.

Коли ти проповідуєш або проводиш біблійне вивчення, намагайся утримувати зі співрозмовником шанобливий зоровий контакт. Однак не прикипай поглядом до людини — це може її збентежити (2 Цар. 8:11). Замість цього невимушено, дружньо і часто поглядай їй в обличчя. У багатьох краях так виражають щире зацікавлення. Звичайно, коли ти читаєш Біблію або якусь іншу публікацію, твої очі прикуті до сторінки. Але щоб наголосити на важливій думці, можна на хвильку відірватися від тексту і глянути прямо на слухача. А коли періодично підводити очі, це ще й дозволить стежити за реакцією співрозмовника.

Якщо ти сором’язливий і тобі важко встановлювати зоровий контакт з іншими, не падай духом. Вправляйся — з часом ти навчишся легко робити це і станеш кращим співрозмовником.

Під час виступу. Біблія каже, що перед початком Нагірної проповіді Ісус ‘звів очі на учнів Своїх’ (Луки 6:20). Бери з нього приклад. Перед тим, як звернутися до групи людей, обведи їх поглядом і зроби кількасекундну паузу. Використай цей час, аби подивитись у вічі кільком присутнім. Завдяки цій коротенькій паузі ти подолаєш початкову знервованість, а присутні звикнуть до виразу твого обличчя. Крім того, вони зможуть заспокоїтися і повністю зосередитись на виступі.

Коли говориш, дивися на слухачів. Намагайся бачити не цілу групу, а конкретних осіб. Майже у кожному культурному середовищі від оратора очікують хоч якогось зорового контакту зі слухачами.

А втім, дивитися на присутніх означає не просто раз по раз пробігати поглядом з одного боку в другий. Шанобливо поглянь на когось зі слухачів і прокажи до нього ціле речення. Тоді переведи погляд на іншого і теж звернись до нього з одним-двома реченнями. Проте на жодного зі слухачів не дивись надто довго — це може збентежити його. Крім того, старайся не зосереджувати всієї уваги лише на кількох обличчях. Обводь поглядом присутніх і далі, але коли зупиняєш його на комусь конкретному, звертайся саме до нього, дивись на його реакцію і лише тоді переходь на іншого.

Свої нотатки слід так тримати на підставці, у руці або в Біблії, щоб зазирати в них лише порухом очей. Якщо ж схиляти цілу голову, контакт з аудиторією буде перериватися. Зважай на те, коли і скільки разів ти дивишся у записи. Якщо заглядати в папери у кульмінаційний момент промови, можна не лише прогледіти реакцію слухачів, але й позбавити виступ емоційного заряду і сили. Контакт з присутніми втрачається і тоді, коли зазирати в записи постійно.

Коли ти кидаєш комусь м’яча, то дивишся, чи його впіймали. Кожна думка твоєї промови — це своєрідний «кидок» слухачам. «Упіймали» вони її чи ні, видно з їхньої реакції — кивка, усмішки, уважного погляду. Старайся підтримувати добрий зоровий контакт зі слухачами і тоді зможеш переконатися, чи твої думки «впіймано».

А чи слід намагатися поглядати на слухачів під час читання? Якщо вони стежать у власних Бібліях, більшість з них не помітить, підвів ти очі чи ні. Але якщо все-таки поглядати на аудиторію, читання стає жвавішим, адже ти добре бачиш її реакцію. Тих же, хто не дивиться у Біблію і блукає десь думками, зоровий контакт з мовцем може спонукати знову зосередитись на читаному. Звісна річ, відриватися від тексту ти зможеш лише ненадовго; роби це так, щоб не затинатися в читанні. Найліпша позиція для цього — мати Біблію в руці, а голову тримати прямо, не опускаючи підборіддя на груди.

Інколи старійшинам доручають конгресову промову з готового тексту. Щоб майстерно її виголосити, потрібно досвіду, ретельної підготовки та багаторазових тренувань. Звичайно, читання з рукопису обмежує зоровий контакт зі слухачами. Але якщо оратор добре підготувався, він повинен уміти періодично поглядати на аудиторію і разом з тим не губитися в тексті. Завдяки цьому він зможе втримувати увагу присутніх і допоможе їм здобувати повний пожиток з важливих духовних настанов.