Біблійна книга 49. Ефесян

Письменник: Павло

Місце написання: Рим

Написання закінчено: бл. 60—61 року н. е.

УЯВІТЬ, що ви у в’язниці. Ви потрапили туди через переслідування за вашу ревну діяльність як християнський місіонер. І тепер, коли вже немає можливості подорожувати й відвідувати та зміцняти збори, чим би ви зайнялися? Чи не писали б ви листів тим людям, які завдяки вашій проповідницькій праці стали християнами? Чи ж їм не цікаво довідатись, як у вас справи, і чи не потребують вони часом підбадьорення? Авжеж! Тож ви починаєте писати. Саме так і зробив апостол Павло, коли близько 59—61 року н. е. його вперше ув’язнили в Римі. Павло подав апеляцію до кесаря і, хоча й чекав суду та перебував під вартою, міг займатися певною діяльністю. Павло написав свій Лист до ефесян з Рима, мабуть, у 60 або 61 році н. е., і відправив його з Тихиком, якого супроводжував Онисим (Еф. 6:21; Кол. 4:7—9).

² У перших же словах свого листа Павло представляється його письменником і далі чотири рази називає себе «ув’язненим заради Господа» або ж натякає на це (Еф. 1:1; 3:1, 13; 4:1; 6:20). Закиди, що письменник цього листа не Павло, виявились безпідставними. Папірус Честера Бітті 2 (P⁴⁶), який датується приблизно 200 роком н. е., містить 86 сторінок кодексу, який складається з послань Павла. Серед них є й послання до ефесян, а це доводить, що в той час його зараховували до листів Павла.

³ Ранні церковні письменники також підтверджують, що цей лист написав Павло і що він був скерований «до ефесян». Наприклад, Іриней, який жив у другому столітті н. е., так процитував Ефесян 5:30: «Ми є частинами його тіла, як говорить благословенний Павло в посланні до ефесян». Климент Александрійський, який жив у той же період, процитував Ефесян 5:21, коли сказав: «Тому і в посланні до ефесян він пише: „Підкоряйтесь один одному у Божому страху“». Оріген, який писав у першій половині третього століття н. е., процитував Ефесян 1:4, сказавши: «Але також апостол у посланні до ефесян послуговується такою ж мовою, коли каже: „Хто вибрав нас ще до заснування світу“»a. Євсевій, ще один авторитет у галузі історії раннього християнства (бл. 260 — бл. 340 роки н. е.), включає Лист до ефесян у біблійний канон, і більшість інших ранніх церковних письменників посилаються на Лист до ефесян як на частину натхнених Писаньb.

⁴ Папірус Честера Бітті, Ватиканський манускрипт 1209 та Сінайський манускрипт випускають з першого вірша першого розділу слова «в Ефесі», а отже, в них не вказується, куди мав прийти лист. Цей факт, а також відсутність привітань до окремих осіб в Ефесі (хоча Павло трудився там три роки) спонукали декого зробити припущення, що цей лист призначався в якесь інше місце або ж принаймні що це лист до багатьох зборів у Малій Азії, в тому числі і в Ефесі. Однак більшість інших манускриптів містять слова «в Ефесі» і, як ми вже згадали вище, ранні церковні письменники визнавали, що цей лист був саме до ефесян.

⁵ Деяка додаткова інформація допоможе нам зрозуміти мету цього листа. У першому столітті нашої ери Ефес був відомий своїм чарівництвом, магією, астрологією та поклонінням богині родючості Артемідіc. Навколо статуї цієї богині був зведений величний храм, який вважався одним із семи чудес стародавнього світу. Розкопки, які проводилися там у ХІХ столітті, виявили, що цей храм був збудований на платформі розмірами приблизно 73 на 127 метрів. Сам храм був завширшки приблизно 50 метрів і завдовжки 105 метрів. У ньому було 100 мармурових колон, кожна близько 17 метрів заввишки. Дах був покритий великими білими мармуровими плитами. Кажуть, що для скріплення мармурових блоків замість звичайного розчину використовували золото. Храм приваблював людей з усього світу, а під час свят до міста стікалися сотні тисяч відвідувачів. Ефеські сріблярі отримували величезні прибутки, продаючи паломникам сувеніри у вигляді маленьких срібних святинь Артеміди.

⁶ Під час своєї другої місіонерської подорожі Павло на короткий час зупинився в Ефесі і проповідував там, а потім залишив у тому місті Акилу і Прискиллу, щоб вони продовжували цю працю (Дії 18:18—21). Протягом третьої місіонерської подорожі Павло повернувся до Ефеса й перебував там приблизно три роки, проповідуючи і навчаючи багатьох про «цю Дорогу» (Дії 19:8—10; 20:31). В Ефесі Павло багато трудився. А. І. Бейлі у своїй книжці «Повсякденне життя у біблійні часи» написав: «Павло мав звичай займатися своїм ремеслом від сходу сонця до 11-ої години ранку (Дії 20:34, 35), саме о тій годині закінчував свої виклади Тиранн; потім з 11-ої до 16-ої години Павло проповідував у залі, проводив наради з помічниками... і наостанку, з 16-ої години до пізньої ночі, проповідував євангеліє від дому до дому (Дії 20:20, 21, 31). Дивуєшся, коли він знаходив час на їду і сон» (1943, с. 308, англ.).

⁷ Ревно виконуючи працю проповідування, Павло відверто виступав проти використання зображень у поклонінні. Це розгнівило тих, хто їх виготовляв і продавав,— наприклад майстра срібних справ Димитрія, і через бучу, яка зчинилась, Павло зрештою мусив покинути місто (Дії 19:23—20:1).

⁸ Тепер, у в’язниці, Павло роздумує над проблемами, з якими стикається ефеський збір, що діє в середовищі язичницьких поклонників та в тіні величного храму Артеміди. Ці помазані християни, безсумнівно, потребували влучного прикладу, який тепер наводить їм Павло: він показує, що вони утворюють «святий храм», в якому Єгова перебуває своїм духом (Еф. 2:21). Безперечно, ефесян дуже підкріпила й потішила виявлена їм «священна таємниця» стосовно Божої системи управління (способу, в який Бог керує справами у своєму домі), завдяки якій Бог через Ісуса Христа відновить єдність та мир (1:9, 10). Павло наголошує на об’єднанні євреїв та язичників у Христі. Він заохочує до спільності, до єдності. Отож тепер ми можемо зрозуміти мету, цінність і чіткі докази натхненності цієї книги.

ЧОМУ КОРИСНА

⁹ Послання до ефесян торкається майже кожної сфери життя християнина. Оскільки у світі сьогодні збільшуються серйозні проблеми та зростає злочинність, Павлові мудрі й практичні поради є справді корисними для тих, хто бажає вести побожне життя. Як діти повинні ставитися до батьків, а батьки до дітей? Які обов’язки має чоловік перед дружиною, а дружина перед чоловіком? Що має робити кожен у зборі, аби в цьому злому світі зберігати єдність в любові та християнську чистоту? Павло дає поради, які допомагають знайти відповіді на всі ці запитання, і показує, що́ означає одягнутися в нову християнську особистість. Завдяки вивченню Листа до ефесян кожен зможе добре зрозуміти, що це за особистість, яка подобається Богові і яка «створена за Божою волею і відповідає вимогам справжньої праведності та відданості» (4:24—32; 6:1—4; 5:3—5, 15—20, 22—33).

¹⁰ У цьому листі також показано мету призначень та завдань у зборі. Ті, хто їх отримує, мають ‘виправляти святих, служити іншим і зміцняти Христове тіло’, а це веде до зрілості. Завдяки тісній співпраці в таких заходах збору християнин може, ‘виявляючи любов, у всьому досягати зрілості під проводом голови — Христа’ (4:12, 15).

¹¹ Лист до ефесян дуже допоміг ранньому збору глибше зрозуміти «священну таємницю про Христа». У ньому пояснено, що разом з віруючими євреями були покликані «люди з інших народів», які «завдяки добрій новині... маючи єдність з Христом Ісусом, будуть співспадкоємцями, а також частинами одного тіла і співучасниками обітниці». «Закон, який складався із заповідей» — стіна, що розділяла язичника та єврея,​— був усунений, і тепер через кров Христа всі стали співгромадянами святих і Божими домочадцями. На відміну від язичницького храму Артеміди, вони збудовувалися в єдності з Ісусом Христом в оселю, де Бог перебуватиме своїм духом,— у «святий храм для Єгови» (3:4, 6; 2:15, 21).

¹² У зв’язку із «священною таємницею» Павло також згадав про «систему управління, завдяки котрій знову буде зібране в Христі все, що на небесах [ті, кого вибрано бути в небесному Царстві] і що на землі [ті, хто житиме на землі під правлінням того Царства]». Таким чином на передньому плані виступає Божий величний намір відновити мир і єдність. Тому Павло молився за ефесян, в яких були просвітлені очі серця, щоб вони до кінця збагнули, до якої надії Бог їх покликав, і побачили, «яке славне багатство [він] зберігає у спадщину для святих». Ці слова, мабуть, дуже скріпили їхню надію. А натхнений лист до ефесян і далі зміцняє збір у наш час, щоб ‘ми у всьому були наповнені всією повнотою, яку дає Бог’ (1:9—11, 18; 3:19).

[Примітки]