«Люди неосвічені й прості»

1, 2. Яке чудо зробили Петро та Іван біля храмової брами?

БУВ ясний сонячний день. Сила-силенна побожних юдеїв, а серед них і учні Христа, поволі заходять до храму. Невдовзі почнеться «година молитви»a (Дії 2:46; 3:1). До храмової брами, яка називається Гарною, підходять Петро та Іван. Крізь гул натовпу і човгання ніг проривається голос жебрака. Цей ще не старий, але кульгавий від народження чоловік просить милостиню (Дії 3:2; 4:22).

² Коли Петро та Іван підходять ближче, жебрак починає просити в них грошей. Апостоли зупиняються біля нього, тому чоловік сподівається щось від них отримати. «Нема в мене ні срібла, ні золота,— каже Петро,— але дам тобі те, що маю. В ім’я назарянина Ісуса Христа кажу тобі: встань і ходи!» Люди, мабуть, завмерли з подиву, коли Петро взяв жебрака за руку і він — уперше у своєму житті — встав на ноги (Дії 3:6, 7). Уяви, як цей чоловік несміливо робить перші кроки. Від радості він починає підстрибувати і голосно прославляти Бога!

 3. Який безцінний дар могли отримати зцілений чоловік і люди, що були в храмі?

³ Схвильований натовп ринув до Петра та Івана, що стояли в Соломоновій колонаді. Тут, на місці, де колись навчав Ісус, Петро розповів про справжнє значення того, що сталося (Ів. 10:23). Усім, хто прийшов до храму, та зціленому чоловікові апостол пропонує дар, цінніший за срібло, золото і навіть за відновлене здоров’я. Це можливість покаятися, очиститись від гріхів і стати послідовником Ісуса Христа — призначеного Єговою «Керівника, завдяки якому можна отримати життя» (Дії 3:15).

 4. а) Яке протиборство почалося зі зцілення жебрака? б) Які два запитання ми розглянемо?

⁴ Який дивовижний день! Жебрак був зцілений і тепер може ходити. Тисячі людей отримали можливість зцілитись духовно і «поводитися гідно перед Єговою» (Кол. 1:9, 10). Події цього дня поклали початок протиборству між послідовниками Христа і впливовими людьми, які перешкоджатимуть їм виконувати наказ Ісуса проповідувати звістку про Царство (Дії 1:8). Як повелися Петро та Іван — «люди неосвічені й прості», коли свідчили натовпу?b (Дії 4:13). Чого ми вчимося з того, як вони та інші учні зносили протидію?

 5. Чого можна навчитись з того, як Петро звертався до людей?

⁵ Петро та Іван стояли перед людьми, які зовсім недавно вимагали, щоб Ісуса стратили (Марка 15:8—15; Дії 3:13—15). Подумай, скільки мужності потрібно було Петру, коли він впевнено заявив, що зцілив жебрака в ім’я Ісуса. Петро не боявся говорити правду і прямо сказав присутнім, що вони несуть відповідальність за смерть Христа. Але Петро не мав ненависті до них, адже вони «зробили це через незнання» (Дії 3:17). Він зосереджувався на позитивних моментах звістки про Царство і називав своїх слухачів братами. Якщо вони покаються й повірять у Христа, то для них прийдуть від самого Єгови «часи відсвіження» (Дії 3:19). Нам теж необхідно сміливо та рішуче розповідати про те, що скоро Бог судитиме всю землю. У той же час нам слід уникати різких та категоричних висловлювань. У людях, яким ми проповідуємо, треба бачити майбутніх братів і сестер та, подібно до Петра, звертати увагу на позитивне у звістці про Царство.

 6. Чому можна сказати, що Петро та Іван були смиренними і скромними?

⁶ Апостоли були скромними людьми. Вони не приписували собі заслуги за чудо, яке здійснили. Петро сказав: «Чому ви дивитесь на нас так, ніби ми підняли його на ноги власною силою чи відданістю Богу?» (Дії 3:12). Петро та інші апостоли визнавали, що всі чудеса вони робили завдяки Божій силі. Усю славу вони віддавали Єгові та Ісусу.

7, 8. а) Який дар ми пропонуємо людям? б) Як сьогодні виконуються слова про «відновлення всього»?

⁷ Нам теж потрібно бути скромними в служінні. Сьогодні Бог не наділяє християн силою здійснювати зцілення. Але ми допомагаємо людям розвинути віру в Бога та Христа і отримати такий самий дар, який пропонував Петро,— прощення гріхів та відсвіження від Єгови. Кожного року сотні тисяч людей приймають цей дар і стають охрещеними учнями Христа.

⁸ Ми живемо в період, який Петро назвав «часом відновлення всього». На сповнення слів, котрі «Бог говорив через святих пророків давнини», 1914 року на небі було встановлене Царство (Дії 3:21; Пс. 110:1—3; Дан. 4:16, 17). Невдовзі Христос почав керувати відновленням правдивого поклоніння на землі. Завдяки цьому мільйони людей увійшли в духовний рай, ставши підданими Божого Царства. Вони відкинули стару зіпсовану особистість і одягнулися «в нову особистість, що створена за Божою волею» (Еф. 4:22—24). Як і зцілення жебрака, усе це відбувається за допомогою святого духу. Нам треба наслідувати сміливість Петра і якомога ліпше використовувати Біблію в навчанні людей. Але пам’ятаймо: якщо ми допомогли комусь стати учнем Христа, то зробили це не власною силою, а силою Бога.

 9—11. а) Як юдейські керівники поставились до Петра та Івана? б) Що вирішили апостоли?

⁹ Промова Петра і зцілення жебрака, який почав підстрибувати й голосно прославляти Бога, спричинили велике замішання. Тому начальник храму, котрий наглядав за порядком, та старші священики поквапилися з’ясувати, що відбувається. Скоріш за все, вони були садукеями — членами багатої секти, яка, використовуючи великий політичний вплив, намагалась підтримувати мирні стосунки з Римом. Садукеї відкидали усний закон, якого дотримувалися фарисеї, та висміювали віру у воскресінняc. Вони дуже роздратувалися, дізнавшись, що Петро та Іван сміливо розповідали в храмі про воскресіння Ісуса.

¹⁰ Розлючені противники кинули Петра та Івана до в’язниці, а наступного дня привели в юдейський верховний суд. З погляду зарозумілих членів суду ці учні Христа були «людьми неосвіченими й простими» і не мали права вчити у храмі. Справді, Петро та Іван не навчалися в релігійних школах, проте вони говорили з такою сміливістю і переконаністю, що здивували навіть членів суду. Завдяки чому апостоли вміли так говорити? Зокрема завдяки тому, що «ці чоловіки ходили з Ісусом» (Дії 4:13). Їхній Господь навчав як той, хто має владу, а не як книжники (Матв. 7:28, 29).

¹¹ Суд наказав апостолам припинити проповідувати. За тих часів рішення Синедріону мали величезну вагу. Усього кілька тижнів тому перед цим судом стояв Ісус. Тоді Синедріон постановив: «Він заслуговує смерті!» (Матв. 26:59—66). І все ж Петро та Іван не злякалися. Стоячи перед цими багатими, високоосвіченими і впливовими людьми, вони безстрашно, але шанобливо сказали: «Розсудіть самі: чи правильно було б у Божих очах слухатись вас, а не Бога? Тому ми не можемо не розповідати про те, що бачили й чули» (Дії 4:19, 20).

12. Що допоможе нам поглибити свої переконання і стати більш рішучими?

¹² Чи ти такий же мужній, як апостоли? Скажімо, тобі трапляється нагода проповідувати багатим, освіченим чи впливовим людям. Або твої рідні, однокласники чи колеги по роботі насміхаються з твоїх переконань. Чи не страшно тобі? Навіть якщо так, ти можеш побороти страх. Ісус вчив апостолів, як обстоювати свої переконання з упевненістю і повагою до співрозмовників (Матв. 10:11—18). Після свого воскресіння він пообіцяв учням, що буде з ними «всі дні аж до закінчення цього віку» (Матв. 28:20). Під керівництвом Ісуса «вірний і розсудливий раб» вчить нас, як захищати свої вірування (Матв. 24:45—47; 1 Пет. 3:15). Ми вчимося цього на наших зібраннях, як-от на зібранні «Наше християнське життя і служіння», а також коли вивчаємо біблійні публікації, зокрема статті з рубрики «Відповіді на біблійні запитання» на сайті jw.org. Наскільки серйозно ти ставишся до такого навчання? Вивчення публікацій, підготовка до зібрань та участь у них допоможуть тобі поглибити свої переконання і стати більш рішучим. Як і апостоли, ти не припиниш розповідати про біблійні істини, яких навчився.

13, 14. Що слід робити, коли стикаєшся з переслідуванням? Поясни.

¹³ Одразу після звільнення Петро та Іван зустрілися з братами і сестрами. Разом вони «звернулися до Бога» і попросили мужності, щоб проповідувати далі (Дії 4:24). Петро добре знав, що у виконанні Божої волі не варто покладатися на власні сили. Кілька тижнів тому він самовпевнено сказав Ісусу: «Навіть якщо всі спіткнуться через те, що станеться з тобою, я ніколи не спіткнуся!» Але, як і передрік Ісус, Петро піддався страху перед людиною та зрікся свого друга і вчителя. Ця помилка його багато чого навчила (Матв. 26:33, 34, 69—75).

¹⁴ Щоб свідчити про Христа, самої рішучості недостатньо. Коли хтось намагається зруйнувати твою віру або забороняє тобі проповідувати, зроби так, як Петро та Іван. Проси Єгову про допомогу. Шукай підтримки у членів збору. Розкажи старійшинам чи комусь зі зрілих християн про свої труднощі. Молитви інших мають велику силу (Еф. 6:18; Як. 5:16).

15. Чому тим, хто перестав проповідувати, не треба опускати рук?

¹⁵ Якщо ти колись піддався тиску і перестав ділитись доброю новиною, не опускай рук. Пригадай: після смерті Ісуса всі апостоли перестали проповідувати, але згодом вони знову сміливо свідчили (Матв. 26:56; 28:10, 16—20). Не знеохочуйся через колишні помилки, натомість зроби для себе висновки і допомагай іншим не робити таких помилок.

16, 17. Чого ми вчимося з молитви Ісусових учнів?

¹⁶ Про що слід молитися, коли ми зазнаємо утисків з боку влади? Цікаво, що учні не просили, аби переслідування припинилися. Вони пам’ятали слова Ісуса: «Якщо переслідували мене, будуть переслідувати й вас» (Ів. 15:20). Вірні учні просили Єгову звернути увагу на погрози противників (Дії 4:29). Вони бачили повну картину і розуміли, що протидія, з якою вони зіткнулися,— це те, про що попереджав Ісус. Ці християни знали, що, згідно з молитвою, якої їх навчив Господь, Божа воля буде виконуватись на землі, незалежно від того, подобається це людським правителям чи ні (Матв. 6:9, 10).

¹⁷ Для того щоб виконувати Божу волю, учні благали Єгову: «Допоможи своїм рабам і далі говорити твоє слово з повною сміливістю». Як Єгова відповів на це прохання? «Місце, де вони зібралися, затряслось, і вони всі до одного сповнились святого духу та почали говорити Боже слово сміливо» (Дії 4:29—31). Ніщо не може перешкодити виконанню Божої волі (Ісаї 55:11). Хоч би якою важкою здавалась ситуація і хоч би яким могутнім був противник, Бог обов’язково дасть нам сил сміливо проголошувати його слово, якщо ми звертаємось до нього в молитві.

18. Що робили одне для одного християни в Єрусалимі?

¹⁸ Невдовзі новосформований збір в Єрусалимі вже нараховував понад 5000 братів і сестерd. Попри різне походження в учнів було «одне серце й одна душа». Вони мали єдність у думках і поглядах (Дії 4:32; 1 Кор. 1:10). Учні не тільки просили Єгову благословити їхні зусилля. Вони підтримували одне одного духовно, а коли виникала потреба, і матеріально (1 Ів. 3:16—18). Наприклад, учень Йосип, якого називали Варнавою, продав свою землю і безкорисливо пожертвував усі гроші на допомогу тим, хто прибув здалека і затримався в Єрусалимі, щоб поглибити свої знання правди.

19. Чому Єгова покарав Ананія і Сапфіру?

¹⁹ Ананій і Сапфіра також продали своє майно і зробили пожертву. Однак вони тільки вдавали, що віддають усе. Насправді ж Ананій «приховав частину грошей» (Дії 5:2). Єгова покарав смертю цього чоловіка та його дружину, але не тому, що вони дали мало грошей, а тому, що мали неправильні спонуки і намагались обманути апостолів. Вони сказали неправду «не людям... а Богові» (Дії 5:4). Так само як лицеміри, яких засудив Ісус, Ананій і Сапфіра прагнули здобути славу серед людей, а не схвалення Бога (Матв. 6:1—3).

20. Що необхідно, аби наше служіння було приємним для Єгови?

²⁰ Сьогодні мільйони Свідків, як колись вірні християни в Єрусалимі, своїми добровільними пожертвами щедро підтримують всесвітню проповідницьку працю. Їх до цього ніхто не змушує. Єгова не хоче, щоб йому служили з примусу (2 Кор. 9:7). Коли ми щось даємо, для Єгови важлива не кількість, а наші спонуки (Марка 12:41—44). Тож ніколи не чинімо так, як Ананій та Сапфіра, і не шукаймо в служінні власної користі й слави. Подібно до Петра, Івана та Варнави, ми хочемо служити Єгові з любові до нього і до ближніх (Матв. 22:37—40).