Листопад
Середа, 1 листопада
Задоволений життям, [Авраам] дожив до глибокої старості (Бут. 25:8).
Коли ми читаємо, що Авраам був задоволений життям і дожив до глибокої старості, це не означає, що він, так би мовити, переситився життям і не мав бажання жити в майбутньому. Біблія говорить, що Авраам «чекав міста зі справжнім фундаментом, творець і будівничий якого — Бог» (Євр. 11:10). Чи можеш уявити собі, з якою радістю Авраам буде жити в земному Раю і далі зміцнювати свою дружбу з Єговою? Як йому буде приємно, коли він дізнається, що його приклад віри допомагав служителям Єгови впродовж тисяч років після його смерті! У Раю він навіть довідається, що те, як йому було повернено Ісака, «послужило прикладом» чогось набагато величнішого (Євр. 11:19). І Авраам дізнається, що мільйони вірних людей змогли уявляти собі, що́ відчував Єгова, коли віддав свого Сина, Ісуса Христа, на викуп,— адже вони уявляли, який біль зніс Авраам, готуючись принести в жертву Ісака (Ів. 3:16). w16.02 1:15, 16
Четвер, 2 листопада
Сину непокірної жінки, думаєш, я не знаю, що ти заодно з Єссеєвим сином на сором собі і своїй матері?! (1 Сам. 20:30).
Наша відданість Богові може випробовуватися тоді, коли той, хто займає відповідальне становище, має неправильну думку про нас. Йонатан стикнувся з такою трудністю. Цар Саул, помазанець Бога, знав про дружбу свого сина з Давидом, але не розумів, чому вони дружать. Саул принизив Йонатана, вибухнувши на нього гнівом. Проте Йонатан не мстився. Він зберіг відданість Богові і Давиду, який з часом мав стати царем Ізраїля (1 Сам. 20:31—41). Сьогодні у зборах народу Єгови навряд чи до нас будуть ставитися несправедливо. Однак ті, хто бере провід у зборі, недосконалі і можуть неправильно витлумачити наші дії (1 Сам. 1:13—17). Якщо хтось має неправильну думку про нас або неправильно зрозумів нас, залишаймося відданими Єгові. w16.02 3:14, 15
П’ятниця, 3 листопада
Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе [і] візьме свій стовп мук (Матв. 16:24).
Декому важко зрозуміти різницю між присвяченням і хрещенням. Наприклад, деякі хлопці і дівчата кажуть, що вони присвятилися Єгові, але ще не готові охреститися. Чи логічно так говорити? Присвятитися означає пообіцяти Єгові, що ти будеш служити йому вічно. Хрещенням людина засвідчує своє присвячення. Тож, охрещуючись, ти привселюдно показуєш, що особисто присвятився Єгові в молитві. Перш ніж охреститися, тобі необхідно переконатися, чи ти розумієш, що таке присвячення. Просто кажучи, коли ти присвячуєш своє життя Єгові, то обіцяєш йому жити не для себе. Ти даєш обіцянку Єгові, що будеш ставити його волю на перше місце у своєму житті. До будь-якої обіцянки треба ставитися серйозно, тим більше до обіцянки, даної Богу Єгові (Матв. 5:33). w16.03 1:14, 15
Субота, 4 листопада
Виявляймо любов, тоді ми зможемо в усьому зростати до зрілості (Еф. 4:15).
Використавши приклад людського тіла, Павло зосередив увагу на єдності під проводом голови збору, Ісуса Христа. Апостол говорив про взаємодію за допомогою «різних суглобів, які виконують необхідні функції» (Еф. 4:16). Як кожен з нас, незалежно від віку чи сили, може сприяти єдності та духовності збору? Важливо підкорятися тим, кого Ісус призначив брати провід у зборі, тобто старійшинам, і поважати їх (Євр. 13:7, 17). Коритися не завжди легко. Однак ми можемо впевнено просити допомоги в Бога. Завдяки його діючій силі ми зможемо від усього серця слухатись вказівок, які отримуємо у зборі. Тож якщо ми іноді не маємо бажання виконувати якусь вказівку, то повинні подумати над тим, як наша смиренна співпраця посприяє єдності у зборі. До того ж співпраця в таких справах, скоріш за все, допоможе нам зростати в любові. w16.03 3:8, 9
Неділя, 5 листопада
Слово Бога живе і справляє могутній вплив (Євр. 4:12).
Декотрих молодих братів у дитинстві не заохочували ставити духовні цілі. В житті цих молодих людей правда ніколи не була на першому місці (Матв. 10:24). Тому старійшині треба намагатися розвинути дружні стосунки з братом, якого він хоче навчати, щоб той міг виконувати обов’язки у зборі. Хай брат побачить, що потрібний у зборі. Згодом старійшина може обговорити з братом певні біблійні вірші і допомогти йому задуматись над своїм присвяченням Єгові (Еккл. 5:4; Ісаї 6:8; Матв. 6:24, 33; Луки 9:57—62; 1 Кор. 15:58; 2 Кор. 5:15; 13:5). Можна запитати його: «Що ти пообіцяв Єгові, коли присвятився йому?» Щоб торкнутися його серця, старійшина може запитати: «Як, на твій погляд, почувався Єгова в день, коли ти охрестився?» (Присл. 27:11). «А що відчував Сатана?» (1 Пет. 5:8). Старійшини, ніколи не применшуйте того, як сильно можуть вплинути на брата ретельно підібрані біблійні уривки. w15 15.4 2:9, 11
Понеділок, 6 листопада
Всі свої тривоги покладіть на нього, бо він дбає про вас (1 Пет. 5:7).
Чому Єгова не відразу відповідає на кожне наше прохання? Пригадаймо, що він уподібнює наші стосунки з ним до стосунків між дітьми і батьком (Пс. 103:13). Дитина не повинна сподіватися, що батько задовольнятиме кожне її прохання і робитиме це відразу. Декотрі прохання дитини можуть бути лише хвилинними забаганками. З виконанням інших прохань треба почекати до належного часу. А буває, що дитина просить чогось, що не принесе добра ні їй, ні іншим. Крім того, якщо батько негайно виконуватиме кожне прохання дитини, то їхні стосунки нагадуватимуть стосунки між паном і рабом, в яких дитина буде паном. Так само заради нашого добра Єгова чекає певний час, перш ніж відповісти на наші молитви. Він має на це повне право, бо є нашим мудрим Творцем, добрим Паном і небесним Батьком. Якби Єгова негайно виконував усі наші прохання, це спотворювало б стосунки, котрі мають існувати між нами і ним (Ісаї 29:16; 45:9). w15 15.4 4:6, 7
Вівторок, 7 листопада
Протистійте Дияволу, і він утече від вас (Як. 4:7).
Оскільки наближається кінець цієї системи, Сатана хоче, щоб ми послабили свою пильність, «змилосерджувались» над собою, зручно влаштовуючись у цьому світі, і так перестали усвідомлювати близькість кінця. Не дозвольте, щоб це трапилося з вами! Натомість пильнуйте (Матв. 16:22, 23; 24:42). Ніколи не вірте брехливій пропаганді Сатани, ніби кінець ще далеко або взагалі ніколи не прийде. Сатана хоче, аби ми повірили, що ми не гідні Божої любові і що наші гріхи непростимі. Усе це брехлива пропаганда Сатани. Зрештою, хто насправді не гідний любові Єгови? Це Сатана. Чиї гріхи справді непростимі? Сатани. А втім, Біблія запевняє нас: «Не є Бог неправедний, щоб забути вашу працю і любов, яку ви виявляли до його імені» (Євр. 6:10). Єгова цінує наші зусилля, які ми докладаємо, щоб подобатись йому, і наше служіння не марне (1 Кор. 15:58). Хай нас ніколи не введе в оману пропаганда Сатани. w15 15.5 1:16—19
Середа, 8 листопада
Вони здалека побачили й прийняли їх (Євр. 11:13).
Авраам мав дуже багато підстав вважати реальним те, на що він надіявся. Це було так, ніби він бачив щось невидиме. Віра Авраама в Божі обіцянки зміцнювала його рішучість виконувати волю Єгови. Маючи віру, він покинув місто Ур і відмовився оселитися на постійно в будь-якому місті Ханаану. Ханаанські міста, подібно до Ура, мали хисткий фундамент, через те що ними керували безбожні правителі (Іс. Нав. 24:2). Решту свого довгого життя Авраам «чекав міста зі справжнім фундаментом, творець і будівничий якого — Бог» (Євр. 11:10). Авраам «бачив» себе у постійному місці, яким правив Єгова. Авель, Енох, Ной, Авраам та інші вірили у воскресіння мертвих і з нетерпінням чекали життя на землі під правлінням Божого Царства — «мı́ста зі справжнім фундаментом». Роздуми над такими благословеннями зміцнювали їхню віру в Єгову (Євр. 11:15, 16). w15 15.5 3:8, 9
Четвер, 9 листопада
Христос є Божою силою (1 Кор. 1:24).
Єгова виявляв свою силу через Ісуса Христа дивовижними способами. У чотирьох Євангеліях наводяться подробиці декотрих Христових чуд, які зміцнюють нашу віру. Він, мабуть, виконав багато інших чуд (Матв. 9:35; Луки 9:11). Через Ісуса виявлялася Божа сила. Тож не без причини апостол Павло сказав про нього: «Христос є Божою силою». А який вплив Ісусові чуда можуть мати на наше життя? Могутні діла, які здійснював Ісус на землі, були прообразами ще величніших благословень, що зіллються на людей під час його царювання. Вони є тінню чуд, які Ісус виконуватиме в Божому новому світі по цілій землі. Завдяки чудам Ісуса ми ліпше розуміємо його особистість та особистість його Батька. w15 15.6 1:1, 2
П’ятниця, 10 листопада
[Вона] казала собі: «Якщо торкнуся хоча б до його одягу, то одужаю» (Марка 5:28).
Зрозумівши, що його Батько Єгова зцілив жінку, Ісус з добротою поставився до неї і сказав: «Дочко, твоя віра зцілила тебе. Іди з миром і не страждай від цієї тяжкої хвороби» (Марка 5:34). Ісус надзвичайно добрий. Ми бачимо, що він усім серцем співчуває тим, хто страждає від хвороб. Сатана хоче переконати нас, що ми не любимі і нічого не варті. Своїми чудесами Ісус чітко довів, що він справді цікавиться нами і нашими проблемами. Який же співчутливий Цар і Первосвященик! (Євр. 4:15). Інколи нам важко зрозуміти почуття хронічно хворих людей, особливо якщо ми самі так ніколи не почувалися. Пам’ятаймо, що Ісус переймався почуттями хворих, хоча сам ніколи не хворів. Тож з усіх сил намагаймось наслідувати в цьому Ісусів приклад (1 Пет. 3:8). w15 15.6 2:11, 12
Субота, 11 листопада
Через вас зневажається Боже ім’я серед інших народів (Рим. 2:24).
Яка ж честь для нас не лише знати ім’я Бога, але й називатися його іменем, бути «народом для... [його] імені» (Дії 15:14; Ісаї 43:10). Ми благаємо нашого небесного Батька: «Нехай освячується твоє ім’я» (Матв. 6:9). Ці слова молитви спонукують нас просити Єгову допомагати нам уникати вчинків і слів, які стягнули б ганьбу на його святе ім’я. Ми не хочемо бути подібними до декотрих осіб у першому столітті, які не поводилися згідно з тим, про що проповідували, як про це згадується в сьогоднішньому вірші. Що потрібно, аби Боже ім’я було повністю освячене й очищене від будь-якого докору? Для цього Єгова почне діяти, щоб усунути всіх тих, хто свідомо відкидає його верховну владу (Єзек. 38:22, 23). Людство поступово буде приведене до досконалості. Як же ми прагнемо того часу, коли всі розумні створіння будуть ставитися до імені Єгови як до святого! Тоді наш небесний Батько буде «усім для всіх» (1 Кор. 15:28). w15 15.6 4:7, 10
Неділя, 12 листопада
Небеса — мій престол, а земля — підніжок для моїх ніг (Ісаї 66:1).
Слово «підніжок» стосується не тільки землі. У Єврейських Писаннях воно вживається і в переносному значенні, щоб описати стародавній храм в Ізраїлі (1 Хр. 28:2; Пс. 132:7). Він був центром правдивого поклоніння на землі. Тому цей храм був справді гарним в Божих очах і вже саме його існування прославляло підніжок ніг Єгови (Ісаї 60:13). У наші дні центром правдивого поклоніння більше не є буквальний храм на землі. А втім, існує духовний храм, що прославляє Єгову набагато більше, ніж будь-яка споруда. Духовний храм — це устрій, завдяки якому люди можуть примиритися з Богом через священство і жертву Ісуса Христа. Цей устрій з’явився у 29 році н. е. під час хрещення Ісуса, коли він був помазаний як Первосвященик величного духовного храму Єгови (Євр. 9:11, 12). w15 15.7 1:1—3
Понеділок, 13 листопада
Побачать Сина людського, який прийде в хмарі із силою та великою славою (Луки 21:27).
Тоді Ісус винагородить вірних і покарає тих, хто був невірним (Матв. 24:46, 47, 50, 51; 25:19, 28—30). Згідно з Євангелієм Матвія, Ісус закінчив свою розповідь про ознаку прикладом про овець і козлів. Він сказав: «Коли прийде Син людський у славі і з ним усі ангели, він сяде на свій величний престол. Перед ним зберуться всі народи, і він відділить одних людей від інших, як пастух відділяє овець від козлів. І поставить він овець праворуч від себе, а козлів ліворуч» (Матв. 25:31—33). Який присуд почують вівці і козли? Цей приклад завершується такими словами: «Вони [козли] будуть назавжди знищені, а праведні отримають вічне життя» (Матв. 25:46). w15 15.7 2:11, 12
Вівторок, 14 листопада
Як же добре й приємно, коли брати живуть разом у єдності! (Пс. 133:1).
Зрозуміло, що ми любимо місцевість, де виросли, з її культурою, мовою та їжею. А втім, необхідно уникати погляду «моє найліпше». Єгова створив велике розмаїття всього для нашого задоволення (Пс. 104:24; Об’яв. 4:11). Тож навіщо наполягати на тому, що якийсь спосіб дій є ліпший за інший? Бог хоче, щоб усілякі люди набули точного знання правди та отримали вічне життя (Ів. 3:16; 1 Тим. 2:3, 4). Якщо ми неупереджено ставимось до різних прийнятних поглядів, це збагачує нас та оберігає нашу християнську єдність. Залишаючись відданими Єгові, ми не повинні втягуватися в конфлікти світу. Ми не стоїмо на жодному боці. Які ж ми вдячні Єгові за те, що він звільнив нас від поділення, гордощів і суперництва, котрі панують у світі Сатани! w15 15.7 3:17, 18
Середа, 15 листопада
[Бог] дбає про вас (1 Пет. 5:7).
Можна по-різному виявляти свою любов до Єгови. Приміром, ми показуємо свою любов до Бога і ближнього, якщо ревно беремо участь у праці проповідування про Царство (Матв. 24:14; 28:19, 20). Ми виявляємо свою справжню любов до Єгови, коли зносимо випробування віри і залишаємося непорочними (Пс. 84:11; Як. 1:2—5). Під час суворих випробувань будьмо впевнені, що Бог знає про наші страждання і допоможе нам, адже ми дорогоцінні для нього (Пс. 56:8). Любов до Єгови спонукує нас роздумувати про його творіння та інші дивовижні діла. Ми засвідчуємо, що любимо Бога і високо цінуємо його Слово, Біблію, якщо старанно її вивчаємо. Ми любимо Єгову, тому завжди до нього молимось. І ця любов до Бога зростає, коли ми роздумуємо про викупну жертву, яку він дав за наші гріхи (1 Ів. 2:1, 2). Це лише кілька підстав для того, щоб ми любили Єгову, відгукуючись на його незмінну любов. w15 15.8 1:6, 17, 18
Четвер, 16 листопада
Ліпше бути терпеливим (Еккл. 7:8).
У новому світі нам інколи треба буде виявляти терпеливість. Приміром, ми почуємо, що хтось надзвичайно радіє, бо його родичі або друзі вже воскресли. А нам, можливо, доведеться почекати на воскресіння наших рідних. Чи будемо ми тоді радіти з іншими і виявляти терпіння? (Рим. 12:15). Якщо ми сьогодні вчимося терпеливо чекати на сповнення обіцянок Єгови, то будемо терпеливими і тоді. Крім того, ми готуємось до життя в новому світі, якщо виявляємо терпеливість, коли йдеться про зміни в розумінні правди. Наше розуміння правди постійно уточнюється. Чи попри це ми залишаємося старанними і терпеливими дослідниками Біблії? Якщо так, то нам, мабуть, не буде важко виявляти терпіння в новому світі, коли Єгова повідомлятиме про свої вимоги до людей (Присл. 4:18; Ів. 16:12). w15 15.8 3:9, 10
П’ятниця, 17 листопада
Поки всі ми не досягнемо... повноти зрілості Христа (Еф. 4:13).
Апостол Павло писав, що християнам в Ефесі необхідно було рости духовно. Він заохочував їх досягати «єдності у вірі та в точному знанні про Божого Сина» і стати «дорослою людиною, досягнувши повноти зрілості Христа» (Еф. 4:13). Коли Павло писав свого листа, ефеський збір існував уже кілька років. Багато учнів у ньому були досвідченими і зрілими християнами. Однак декому треба було наполегливо йти до зрілості. Щось подібне існує серед Свідків Єгови в наші дні. Чимало братів і сестер вже довго служать Богові і досягли духовної зрілості. Проте цього не скажеш про всіх. Наприклад, щороку охрещуються тисячі нових учнів, тож декому все ще потрібно рости духовно. А що сказати про тебе? (Кол. 2:6, 7). w15 15.9 1:2, 3
Субота, 18 листопада
Фізичні вправи корисні лише де в чому (1 Тим. 4:8).
Багато хто вважає, що регулярні вправи деякою мірою сприяють доброму здоров’ю та відсвіжають фізично й розумово. Якщо ми хочемо займатися вправами у групі, то чи будемо робити це з будь-ким? У Прислів’я 13:20 говориться: «Хто з мудрими ходить, той стане мудрим, а хто має справу з безглуздими — зазна́є лиха». Ці слова показують, що ми повинні бути розбірливими у виборі розваг і керуватися навченим Біблією сумлінням. Важливу роль відіграє питання, коли відпочивати. Чи ти ставиш відпочинок на друге місце після теократичних справ, таких як зібрання, проповідування і особисте вивчення? Чи, навпаки, займаєшся теократичною діяльністю в перервах між розвагами? Що для тебе найважливіше? Ісус сказав: «І далі шукайте найперше Царства і Божої праведності, а все те інше вам додасться» (Матв. 6:33). Чи сумління спонукує тебе розставляти пріоритети згідно з Ісусовою порадою? w15 15.9 2:13, 15
Неділя, 19 листопада
Чому ти так розлютився? Чому лице твоє таке похмуре? Якщо почнеш робити добро, хіба я знову не виявлятиму тобі ласку?.. Чи ти... [гріх] переможеш? (Бут. 4:6, 7).
Це була вчасна і по-доброму дана порада. Так Єгова застеріг Каїна, коли було очевидно, що Каїн стає на небезпечний шлях. Каїн не прислухався до перестороги і в результаті постраждав (Бут. 4:11—13). Коли писар Єремії Барух почувався стомленим і пригніченим, Єгова дав йому пораду, яка допомогла йому побачити, в чому полягала його проблема. На відміну від Каїна, Барух прийняв пораду Єгови, і це врятувало його життя (Єрем. 45:2—5). Павло написав: «Кого Єгова любить, того і повчає. Він навіть карає кожного, кого приймає як сина» (Євр. 12:6). А втім, повчання — це не лише покарання. Воно має різні форми. У Біблії міститься багато прикладів вірних служителів, які зазнавали суворих випробувань, і ці випробування навчили їх цінних уроків. w15 15.9 4:12, 13
Понеділок, 20 листопада
Твої слуги прибули... бо шанують ім’я твого Бога Єгови. Ми чули про його славу, про все, що він вчинив (Іс. Нав. 9:9).
Гівонітяни були мудрими і зрозуміли, що захисником Ізраїля є правдивий Бог. Рахав теж бачила Божу руку в подіях за її днів. Знаючи, як Єгова врятував свій народ, вона сказала двом ізраїльським розвідникам: «Я точно знаю, що Єгова дасть вам цей край». Хоч іти на такий крок було небезпечно, вона вірила, що Єгова врятує її та рідних (Іс. Нав. 2:9—13; 4:23, 24). Ці та багато інших біблійних прикладів допомагають нам зрозуміти, що означає бачити Бога чи його руку в тих або інших справах. Пізнаючи його, ми також можемо помічати його руку і бачити його риси та вчинки «очима... [нашого] серця» (Еф. 1:18). Без сумніву, ми хочемо наслідувати відданих служителів усіх часів, для яких було очевидним те, що Єгова підтримує свій народ. w15 15.10 1:6, 7, 9
Вівторок, 21 листопада
Ісус любив Марту, її сестру та Лазаря (Ів. 11:5).
Марта була єдиною жінкою, згаданою на ім’я серед тих, кого любив Ісус. Звісно, Ісус щиро і безкорисливо любив інших відданих Богу жінок, як-от Марію, свою рідну матір, і Марію, сестру Марти (Ів. 19:25—27). Чому ж у Євангелії говориться, що Ісус любив Марту? Ісус любив Марту не лише за її гостинність і працьовитість, але й за духовність. Ця жінка по-справжньому вірила в Ісусові вчення. Вона мала глибоку віру в те, що Ісус — обіцяний Месія (Ів. 11:21—27). Усе ж вона, як і всі ми, не була досконалою людиною. Одного разу Ісус гостював у домі Марти, і вона наважилась вказувати Ісусу, щоб він виправив неправильну, на її погляд, ситуацію. «Господи,— промовила Марта,— невже тобі байдуже, що моя сестра залишила мене одну поратися коло всього? Скажи, нехай вона прийде і допоможе мені» (Луки 10:38—42). w15 15.10 3:1, 2
Середа, 22 листопада
Наблизьтесь до Бога, і він наблизиться до вас (Як. 4:8).
Продовжуючи розмірковувати над духовними речами, ми збережемо запал до правди. Так ми будемо джерелом відсвіження для наших одновірців та людей, яких зустрічаємо у служінні. Глибокі роздуми над найбільшим даром Бога, викупною жертвою Ісуса, допоможуть нам дорожити близькими стосунками з нашим Святим Батьком Єговою (Рим. 3:24). Марк з Південної Африки, який провів три роки у в’язниці за свою позицію християнського нейтралітету, розповідає: «Роздуми можна прирівняти до захопливої подорожі. Чим більше ми роздумуємо про духовне, тим більше відкриваємо для себе щось нове про нашого Бога Єгову. Іноді, коли я почуваюсь трохи знеохоченим або хвилююсь за майбутнє, я беру Біблію і роздумую над якимось уривком. Це мене по-справжньому заспокоює». w15 15.10 4:15
Четвер, 23 листопада
Дай мені розуміння, щоб я дотримувався твого закону і слухався його від усього серця (Пс. 119:34).
Якщо доречно, пояснюйте дітям, чому встановлюєте якесь правило чи приймаєте певне рішення. Коли дитина-підліток розуміє ваш погляд на справу, то, скоріш за все, охоче вас послухається. Беррі, який виховав чотирьох дітей, каже: «Пояснюючи дітям підстави для ваших рішень, ви сприяєте тому, що вони довіряють вам. Адже вони бачать, що ваші рішення — це не примха чи вияв свавілля, а поміркований крок». До того ж підліток іде до зрілості і вчиться використовувати «свою здатність мислити» (Рим. 12:1). Беррі пояснює: «Підліткам треба навчитись приймати розумні рішення, керуючись здоровим глуздом, а не емоціями». Отже, смиренно пояснюйте підлітку підстави для своїх рішень. Тоді він відчуватиме, що ви бачите, як він стає дорослішим, і вчитиметься приймати власні рішення, використовуючи «свою здатність мислити». w15 15.11 2:11
П’ятниця, 24 листопада
Чинімо добро всім, а особливо одновірцям (Гал. 6:10).
Мільйони людей по цілій землі поклоняються Єгові і звіщають про його ім’я та намір. Як має ставитись до своїх одновірців кожен Свідок Єгови? (Рим. 12:10). Апостол Петро написав: «А тепер, коли ви, послухавшись правди, очистили себе й маєте завдяки цьому нелицемірну братерську любов, сильно, від усього серця любіть одне одного». Петро також сказав своїм одновірцям: «І найважливіше, всім серцем любіть одне одного» (1 Пет. 1:22; 4:8). Ми всім серцем любимо наших братів і сестер, тому в нас унікальна всесвітня організація. І, оскільки ми любимо Єгову та слухаємось його законів, він підтримує нас наймогутнішою силою в Усесвіті — своїм святим духом, або діючою силою. Завдяки цьому ми, як справжнє міжнародне братство, насолоджуємося дивовижною єдністю (1 Ів. 4:20, 21). w15 15.11 4:8, 9
Субота, 25 листопада
Десятеро чоловіків з усіх мов і народів... скажуть: «Ми підемо з тобою» (Зах. 8:23).
Єгова не примушує нас вчити певну мову, щоб ми могли дізнатися про нього і його наміри (Об’яв. 7:9, 10). Чи різні мови і незначні відмінності в перекладах стали на заваді спілкуванню Бога з людьми? Ні, не стали. Приміром, ми знаємо, мабуть, лише кілька слів мови, якою говорив Ісус (Матв. 27:46; Марка 5:41; 7:34; 14:36). Однак Єгова подбав, аби звістку про Ісуса було перекладено грецькою, а пізніше й іншими мовами. До того ж юдеї та християни переписували біблійні рукописи знову і знову. Завдяки цьому зберігалося Святе Письмо. Його перекладали багатьма іншими мовами. За словами Іоанна Златоуста, який жив у IV—V століттях н. е., Ісусові вчення були перекладені на мови сирійців, єгиптян, індійців, персів, ефіопів та безлічі інших народів. w15 15.12 1:10, 11
Неділя, 26 листопада
Слово, сказане у слушний час,— яке ж воно добре (Присл. 15:23).
Наші слова можуть бути саме тим, чого справді потребує наш слухач, але вони можуть не досягти своєї мети, якщо ми не виберемо найліпшого часу для розмови. Наприклад, у березні 2011 року в східній частині Японії стався землетрус і цунамі, які знищили цілі міста. Загинуло понад 15 тисяч осіб. Хоча Свідки Єгови в тій місцевості теж постраждали, вони використовували кожну нагоду, щоб за допомогою Біблії підбадьорювати згорьованих людей. Проте багато місцевих людей мають глибоко вкорінені буддистські вірування і майже нічого не знають про біблійні вчення. Наші одновірці зрозуміли, що не варто говорити постраждалим людям про надію на воскресіння відразу після цунамі. Це був не найліпший час. Натомість вони використали дар мови, щоб емоційно підтримувати їх і пояснювати їм з Біблії, чому стаються такі жахливі біди з невинними людьми. w15 15.12 3:7
Понеділок, 27 листопада
Наївний вірить кожному слову, а далекоглядний обмірковує кожен свій крок (Присл. 14:15).
На жаль, у цьому пожадливому світі дехто дуже добре заробляє на хворобах людей. Інші особи або компанії заради великих прибутків заохочують вживати препарати, що дуже дорого коштують. Для хворої людини, яка відчайдушно шукає полегшення або способу продовжити життя, ці «ліки» можуть здаватися необхідними. Далекоглядна людина буде особливо обережна, якщо «слово», тобто порада, походить від того, хто має сумнівну професійну підготовку. Далекоглядна людина може запитати себе: «Він каже, ніби ці вітаміни, трави, харчові добавки чи дієта вже допомогли комусь. Але чи є свідки, котрі можуть це підтвердити? Всі люди різні. Чи я маю вагому підставу вірити, що це допоможе мені? Чи не повинен я більше довідатись або навіть проконсультуватися з тими, кого знають як кваліфікованого і досвідченого фахівця?» (Повт. 17:6). w15 15.12 4:14, 15
Вівторок, 28 листопада
Нас спонукує Христова любов (2 Кор. 5:14).
Павло усвідомлював: ми не можемо відгукуватися на надзвичайну любов Христа, якщо не відчуваємо спонуки жити для нього. Коли ми розумом повністю збагнули те, що зробив для нас Єгова, і коли серцем відчуваємо його любов, то від усієї душі прагнемо жити для Христа Ісуса. Як ми показуємо, що маємо таке прагнення? Коли ми любимо Єгову, то маємо спонуку наслідувати приклад Христа — хочемо жити так, як він, і точно йти його слідами (1 Пет. 2:21; 1 Ів. 2:6). Своєю слухняністю ми доводимо, що любимо Бога і Христа. Ісус промовив: «Хто приймає мої заповіді та виконує їх, той любить мене. А хто любить мене, того буде любити й мій Батько. І я теж любитиму його» (Ів. 14:21; 1 Ів. 5:3). Тож запитаймо себе: «У чому мені добре вдається йти слідами Христа Ісуса? А в чому я міг би поліпшитись?» Дуже важливо робити такий самоаналіз, адже ми постійно відчуваємо тиск жити за принципами цього світу (Рим. 12:2). w16.01 2:7—9
Середа, 29 листопада
Ми будемо подібними до нього, оскільки побачимо його таким, яким він є (1 Ів. 3:2).
Чи ти вважаєш, що маєш особливу ревність у служінні? Чи ти старанний дослідник Божого Слова і любиш докопуватися до «Божих глибин»? (1 Кор. 2:10). Чи ти бачиш, що Єгова по-особливому благословляє тебе у служінні? Чи палаєш бажанням виконувати волю Єгови? Чи відчуваєш сильну спонуку допомагати іншим духовно? Чи бачиш руку Єгови у своєму житті? Навіть якщо ти впевнено відповідаєш «так» на всі ці запитання, це не означає, що ти маєш небесне покликання. Чому? Тому що згадані вище риси притаманні не лише тим, хто має небесне покликання. Дух Єгови так само впливає і на тих, хто сподівається жити вічно на землі. Фактично, якщо ти роздумуєш над тим, чи маєш небесне покликання, чи ні, це вже само по собі вказує на те, що ти його не отримав. w16.01 3:14, 15
Четвер, 30 листопада
Радіючи перед ним повсякчас (Присл. 8:30).
Ісус з радістю трудився поряд з Батьком. Він радів і своєю працею, і тим, що був утіхою для Єгови. А як щодо нас? За словами Ісуса, ми відчуваємо щастя і коли отримуємо, і коли даємо (Дії 20:35). Ми раділи, коли отримували знання правди, і радіємо, коли ділимось нею з іншими. Розповідаючи людям про біблійні істини, ми бачимо, як вони втамовують свій духовний голод і сповнюються радістю, бо дізнаються більше про Бога та починають цінувати дорогоцінні істини з його Слова. Наше серце зворушується, коли люди змінюють не тільки мислення, але й життя. Ми усвідомлюємо, що проповідницька праця вкрай важлива. Вона примиряє людей з Богом і так відкриває їм шлях до вічного майбутнього (2 Кор. 5:20). Що може приносити більшу радість, ніж допомагати людям знайти дорогу до нескінченного життя? w16.01 5:6, 7