ІСУСА НАВИНА, КНИГА

Біблійна книга, яка повідомляє про важливі події в історії ізраїльського народу і показує, як сповнилися обіцянки, які Бог дав патріархам Аврааму, Ісаку та Якову. Охоплюючи приблизно 20-річний період (1473 — бл. 1450 рр. до н. е.), вона розповідає про завоювання Ханаану та розподіл земель між племенами Ізраїля і закінчується промовами Ісуса Навина, у яких він закликає народ зберігати вірність Єгові.

У книзі згадуються старі назви деяких міст (ІсН 14:15; 15:15), а також наводяться детальні вказівки і те, як їх було виконано; це доводить, що автор книги був сучасником описаних подій. (Див., наприклад, ІсН 1:11—18; 2:14—22; 3:2—4:24; 6:22, 23.) Зі слів автора видно, що він жив у той же час, що і Рахав з Єрихона, а отже, був очевидцем подій, які там сталися (ІсН 6:25).

Достовірність. Дехто, однак, вважає, що книгу Ісуса Навина не можна назвати історичною. Основним аргументом таких людей є те, що згадані в книзі чудеса не відбуваються в наші дні, тому вони просто неможливі. Тим самим критики ставлять під сумнів здатність Бога здійснювати чудеса і навіть сам факт його існування, а також чесність автора цієї книги. Якщо письменник виставляє себе очевидцем описаних подій, але при цьому прикрашає свою оповідь вигадками, то він свідомо обманює читачів. Але було б нелогічно стверджувати, що книга, яка прославляє Бога як Виконавця свого слова (ІсН 21:43—45), заохочує зберігати йому вірність (ІсН 23:6—16; 24:14, 15, 19, 20, 23) і відверто згадує про помилки ізраїльтян, написана лжесвідком (ІсН 7:1—5; 18:3).

Ніхто не заперечує самого факту виникнення ізраїльського народу і того, що він зайняв територію, згадану в книзі Ісуса Навина. Немає вагомих підстав сумніватися і в тому, що ізраїльтяни завоювали ханаанський край саме так, як описано в цій книзі. Її достовірність не піддавали сумніву ані псалмоспівці (Пс 44:1—3; 78:54, 55; 105:42—45; 135:10—12; 136:17—22), ані Неемія (Не 9:22—25), ані перший християнський мученик Степан (Дії 7:45), ані учень Яків (Як 2:25), ані апостол Павло, освічений чоловік (Дії 13:19; Єв 4:8; 11:30, 31). У 1 Царів 16:34 записано, як сповнилося пророче прокляття, виголошене Ісусом Навином приблизно 500 роками раніше, в час знищення Єрихона (ІсН 6:26).

Авторство. Деякі дослідники, хоча й визнають, що книга була написана за життя Ісуса Навина або невдовзі після його смерті, не погоджуються з юдейською традицією, згідно з якою книгу написав саме він. Вони посилаються на те, що деякі події, описані в книзі Ісуса Навина, також згадуються в книзі Суддів, яка починається словами: «Після смерті Ісуса Навина...» (Сд 1:1). Однак ця фраза необов’язково означає, що абсолютно всі події, згадані в книзі Суддів, відбулися після смерті Ісуса Навина. Події в цій книзі викладені не в строго хронологічному порядку, бо принаймні одна з них точно відбулася до його смерті (Сд 2:6—9). Тож такі події, як захоплення Хеврона Калевом (ІсН 15:13, 14; Сд 1:9, 10), Девіра Отніїлом (ІсН 15:15—19; Сд 1:11—15), а також Лешема, або Лаїша (Дана), данівцями (ІсН 19:47, 48; Сд 18:27—29), теж могли відбутися за життя Ісуса Навина. І навіть поставити ідола в Лаїші данівці могли ще за його днів (Сд 18:30, 31). Незадовго до смерті Ісус Навин сказав ізраїльтянам: «Позбудьтеся богів, яким служили ваші прабатьки по той бік Ріки та в Єгипті, і служіть Єгові» (ІсН 24:14). Якби ідолопоклонства в Ізраїлі не було, такий заклик не мав би сенсу.

Тож логічно дійти висновку, що ця книга була написана Ісусом Навином (за винятком кінцевого уривка, в якому повідомляється про його смерть). Якщо Мойсей записував події, які відбувалися за його життя, то цілком доречно, що те саме робив і Ісус Навин. У самій книзі зазначено: «Ісус Навин... записав ці слова у книгу Божого Закону» (ІсН 24:25, 26).

Не суперечить сама собі. На думку декого, книга Ісуса Навина суперечить сама собі, бо в одному уривку вона каже, що він завоював увесь край, а в іншому — що землı́, якою треба заволодіти, ще багато. (Пор. ІсН 11:16, 17, 23; 13:1.) Але цю уявну суперечність легко спростувати, якщо взяти до уваги, що завоювання краю відбувалося в два етапи. Спочатку весь народ на чолі з Ісусом Навином розбив основні сили ханаанців. Потім завоювання краю мали продовжити окремі племена чи навіть люди (ІсН 17:14—18; 18:3). Імовірно, поки Ізраїль воював в одних містах, в інших, як-от у Девірі та Хевроні, знову з’являлися ханаанці, тож ізраїльтяни мусили відвойовувати ці міста. (Пор. ІсН 11:21—23 з ІсН 14:6, 12; 15:13—17).

[Рамка]

ОГЛЯД КНИГИ ІСУСА НАВИНА

Розповідь про те, як Єгова віддав ізраїльтянам ханаанський край згідно з клятвою, даною їхнім прабатькам

Події, що відбувалися протягом приблизно 20 років після смерті Мойсея і завершення мандрівки ізраїльтян пустелею

Ісус Навин готує народ до входу в ханаанський край, посилає розвідників (1:1—2:24)

Єгова уповноважує Ісуса Навина ввести ізраїльтян у край

Ісус Навин розпоряджається, щоб ізраїльтяни підготувалися для переходу через Йордан

Відсилає розвідників оглянути край і місто Єрихон

У Єрихоні жінка, на ім’я Рахав, ховає розвідників; їй обіцяють, що вона і її домашні переживуть знищення Єрихона, якщо виконають дані вказівки

Ізраїль переходить річку Йордан по сухому дну (3:1—5:12)

Народ освячується, готуючись перейти Йордан

Священики, які переносять ковчег, першими ступають у води річки; води вище за течією чудесним способом стають наче вал, і народ переходить річку по сухому дну

З річки беруть 12 каменів як нагадування про цю подію, їх кладуть у Гілгалі; ще 12 каменів кладуть посеред Йордану — там, де стояли священики

Ізраїльських чоловіків, які народилися в пустелі, обрізають; відбувається святкування Пасхи; перестає з’являтися манна, Ізраїль починає їсти плоди краю

Після перемоги над Єрихоном — поразка в Аї (5:13—8:35)

Перед Ісусом Навином з’являється князь небесного війська Єгови; Єгова пояснює Ісусу Навину, як воювати з Єрихоном

Шість днів підряд, раз у день, ізраїльтяни обходять місто довкола; сьомого дня місто обходять сім разів; обійшовши місто востаннє, воїни починають кричати, і мури Єрихона падають; знищення міста

Ахан бере собі дещо з того, що мало бути знищене

Через цей гріх Єгова позбавляє народ своєї підтримки, тож Ізраїль зазнає поразки в Аї; після того як гріх Ахана викривають, разом з домашніми його каменують

Єгова благословляє другий напад на Ай — Ізраїль перемагає

Ісус Навин будує жертовник на горі Евал і читає народу Закон

Гівонітяни просять миру, а мешканців інших міст знищено (9:1—12:24)

Почувши про перемоги Ізраїля, мешканці Гівона хитрістю спонукують Ісуса Навина укласти з ними угоду

П’ятеро царів об’єднуються, щоб напасти на гівонітян, але Ізраїль приходить їм на допомогу; Єгова посилає великий град і чудом продовжує тривалість світлового дня, тож нападники зазнають цілковитої поразки

Під проводом Ісуса Навина ізраїльтяни захоплюють міста на Пд. Зх. і Пд.

Ізраїльтяни завдають поразки союзу царів на Пн.

Розподіл краю між племенами Ізраїля (13:1—22:34)

Рувимівці, гадівці і половина племені Манасії отримують землі на Сх. від Йордану

Калев отримує Хеврон; спадщина для племен Юди та Єфрема, а також іншої половини племені Манасії розподіляється за допомогою жеребка

У Шіло ставлять святий намет, і в тому ж місті кидають жеребки, щоб розподілити спадщину між рештою племен

Левіти отримують 48 міст, з них 13 належать священикам; вибирають 6 міст-сховищ

Чоловіки з племен Рувима, Гада і половини племені Манасії будують біля Йордану жертовник; їхні наміри розуміють неправильно, поки вони не пояснюють, що збудували його на згадку про їхню вірність Єгові

Ісус Навин закликає ізраїльтян вірно служити Єгові (23:1—24:33)

На схилку літ Ісус Навин скликає ізраїльських провідників і заохочує їх залишатися вірними Єгові

Під час зібрання в Сихемі Ісус Навин згадує, як діяв Єгова, і закликає ізраїльтян боятися Єгови й служити лише йому; вони рішуче заявляють, що так і робитимуть, а тоді повторно укладають угоду

Ісус Навин помирає