“Сповняй Заповідь у Чистий і без Докору Спосіб”
КІЛЬКА років тому тяжкої кляси борець переміг свого суперника, але втратив свій титул через те, що вдарив його невластиво. У минулих Олимпічних перегонах один із бігунів був дискваліфікований (невідповідний) через те, що він вийшов із своєї лінії. Апостол Павло уподоблює христіянина до атлєта, що бере участь в перегонах, кажучи: “Хіба не знаєте, що ті, що на гонах біжать, усі біжать, а один приймає нагороду. Так біжіть і ви, щоб осягли її. Кожний, хто бореться, від усього вдержується. Ті ж, щоб тлінний вінець прийняти, а ми нетлінний. Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повітря бючи. А морю тіло моє і підневолюю, щоб, іншим проповідуючи, самому іноді не бути нікчемним.”— 1 Кор. 9:24—27, НВ.
Атлєт в часі вишколення здержується від певного покарму і активності, і в той же час запевняє собі ту іншу поживу й вірно виконує певні вправи. Він тримається тісно до самоконтролі, що значить підневолювання його тіла, так щоб він міг бігти або боротися із найвищою здібностю й гідно. Якщо він попустить, тоді його атлєтичне виконання потерпить і він не осягне одобрення, яке належиться переможцеві. Подібно так із тим, що біжить христіянським бігом, мусить оставати на вузькій і стисненій стежці, що провадить до життя. Він не може виступити з дороги, не може вагатися або плентатися або бігти непевно, тому що як він виступить зі шляху визначеного в Біблії, він стає невідповідним без ріжниці на ту велику скорість яку він указав на полю служби. Христіянин зайнятий у благородній війні не ціляє безметно і не бє порожного повітря, що спричинило б йому невідповідність і вилучення з товариства. Він біжить прямо й вірно по христіянськім шляху і міряє свою ціль чисто й точно по визначній меті Писаннями.
ПРАВИЛА ВИШКОЛУ
Бог Єгова навчає й вишколює і картає тих, що біжать для нього і воюють за його причину. Він ставить ті правила в Біблії і пристосовує їх до своєї орґанізації. Ми мусимо погодитися з ними, щоб виграти перегони. Він велить нам студіювати, перетворити наш ум, викинути зло і сповнити його добром, роздумувати над його навченням день і ніч. Чи це ви робите? Він велить нам не покидати зібрання, і що Він знаходиться посеред зібраних людей. При помочи своєї орґанізації видимої він постачає сесії вишколу, як от студії книжки, студії Вартової Башти, сесії міністральної школи і служебні зібрання. Він велить нам учащати туди і вивчати їх для проповідування. Чи це ви робите? Якщо ми не вишколюємо себе згідно з його правилами, наші духові мязи стануть мякі й обвислі, і коли ми виступимо на поле компетиції реліґійних ідей, ми не будемо властиво підготовані. Ми можемо хитатися і бути непевними в наших словах. Коли зустрінимось з ложною доктриною, наші устні удари проти них можуть недоціляти мети або знайтися на неправедній або нетактивній дорозі, замість завдати чистий але рішальний удар головному спірному питанню. Ми можемо повернути із служби із нашими невишколеними мязами розбиті Сатаною і зранені переслідуванням проти нас, і ворог може поконати нас і ми втратимо перемогу, що є долею добре вивчених теократичних Свідків Єгови.— 2 Тимофія 2:15; Рим. 12:2; Филип. 4:8; Пс. 1:2; Євреїв 10:25.
Як є установлені правила для виконання певних річей, так є й встанови, що забороняють інші річи. Христіянинові заборонено робити сплетні, сваритися, нарікати, миркати і знаходити ріжні хиби в його братах, або в його соборі або в його слугах, або видимій орґанізації і духовій поживі, що приходить через неї. Йому заборонено боятися людей, бо це замотало б його в сіти страху й перешкодило б йому в бігу. Він не може боятися переслідування, бо це налякало б його з боротьби. Бути гордим або зарозумілим або переступити лінію й пошукувати за світовим багаством або славою — все це не лицює тим, що є вишколені воювати як христіяни. Як і в случаї атлєтів, хрисітяни мусять уважно їсти й пити, щоб не переїдатися або впиватися. Глибше й глибше цей старий світ поринає у багно неморальності, але ж ті вивчені для життя в новому світі праведности Єгови мусять оминати такі багна і ніколи не валятися в них. Така нечистота спричинила б христіянів нездібними; таке збочення з правдивої дороги і такі брудні й підлі вчинки виключали б їх від христіянського бігу віри й праведних діл.— 1 Тимотея 5:13; Рим. 16:17; Юди 16; Прип. 29:25; 2 Тим. 3:12; 1 Тим. 6:10; 1 Пет. 4:3, 4.
Правила вишколу забороняють тілесні вчинки, проте немає закону для обмеження принесення овочів духа: “Явні бо діла тілесні, оце вони: перелюб, блуд, нечистота, розпуст, ідолослуження, чарування, ненависть, гнів, суперечки, незгода, єресі, зависть, убийство, пянство, бенкети і таке інше. Це наперед кажу вам, яко ж і наперед говорив, що хто таке робить, ті царства Божого не наслідять. Знову овочі духа є такі: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, тихість, вдержливість. На таких закону немає. А которі Христові, ті розпяли тіла зі страстями й хотінням.” (Галат 5:19—24, НВ) Ми не можемо дати ґрунту для упавшого тіла; якщо дамо йому ґрунт, то воно поконає нас і тоді ми будемо викинуті з товариства Нового Світу. Якщо ми почнемо погаджати примхам тіла, тоді нам кінець, тому що тіло має небезпечне хотіння того, що є ненаситне. Воно бажає гріху з природи, і воно запровадить нас у грішні навички, якщо ми дозволемо йому. Чим більше ми догаджаємо йому тим більше воно контролює нами, аж поки воно знівечить у нашім житті овочі духа. Отже ради нашої охорони ми мусимо розпинати його пристрасти. Ми не можемо знищити вишколу.
СЛУЖБА БЕЗ ДОКОРУ
Апостол Павло сказав: “Я наказую тобі: Сповняй заповідь у чистий і без докору спосіб.” (1 Тим. 6:13, 14, НВ) Цю заповідь вони мали без плями сповнити і вона обнимає ввесь напрям христіянина, і це що удовідняють контексти. Вона не тільки приказувала публично проповідувати. Вона обнимає благородну посвяту, віру, любов, витривалість, тихість, уникання багаства а погоню за праведністю. Це не тільки як ми проповідуємо через кілька або многі години в місяці, але як ми живемо всякого часу. Хтось може дати багато годинів в проповідуванні на полі служби, поновно відвідувати заінтересовані люди, перепроваджувати студії Біблії в домах, привозити покірних людей на зібрання а навіть вивчити їх бути міністрами взявши їх на поле служби; а однак така одиниця може бути недостатньою. Памятайте слова апостола Павла наведені раніще: “Я підневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, я самий не стався нікчемним.” Коли б він не був підневолював пристрастей свого тіла, тоді все його проповідування не було б принесло йому одобрення. Це не тільки сповнення заповіді, але сповнення її “у чистій і без докору спосіб.”
Як це Біблія каже нам в 2 Тимотея 2:5 (НВ): “Хоч же хто й змагається в перегонах, не заслужить вінця, коли не законно бореться.” Отже всякі правила, будь вони правила для вишколу або для проповідувнаня, або для щоденного життя, мусять бути сповнені як найлучше ми можемо, якщо ми бажаємо осягнути життя в новому світі. Там де ми не домагаємо, після щирого й чесного змагання з нашого боку, тоді ми можемо просити і отримаємо милосердя Єгови і його прощення. Ми показуємо, що бажаємо коритись, і стараємось покірно пристосувати ся до теократичних правил. Але коли ми не осягли мети через унасліджену упавшість, тоді Єгова не є жорстокий і без зрозуміння й милосердя. Але він бажає бачити добре й чесне змагання тепер, щоб ми показали, що ми приложемо всі можливі зусилля в новому світі. Якщо ми відмовляємося робити зусилля тепер, то й в Армаґедоні ми чудом не станемо перетворені. Тепер час нашої спроби, щоб показати який напрям поведінки буде в новому світі. Якщо ми тепер маємо неконтрольований напір робити сплетні, або сваритися, або нарікати, або бути гордими, або зарозумілими або самолюбними, або позволити хотінням тіла поконати нас — якщо ми піддамося таким гріхам тепер, то правдоподібно ми будемо нахилені до них і в новім світі. Коли ж ми будемо воювати проти них тепер, тоді у новому світі ми зможемо цілком поконати їх. Ми мусимо старатися жити тепер з надією жити опісля, сповняючи всі божественні правила.
Є час для всякої цілі під сонцем, а тепер час на чисте почитання. Тепер прийшов час для нас воювати за Єгову і Його орґанізацію і за наших братів, підкоряючи особисті хотіння й пристрасти тіла. Віддайте все Єгові тепер, а він віддасть усе нам в його новому світі. Воно говорити легко але переживати тяжко. Найкращі проповіді треба бачити, а не чути; жити, а не говорити. Якщо ми не відложимо часу, щоб практикувати їх, тоді ми не повинні тратити часу на проповідування їх. Часом найкращі молитви висказані не на наших колінах, але через нашу щоденну поведінку в житті. Якщо ми не зробимо місця для їх сповнення в нашому житті, тоді ми не повинні вимовляти їх на наших колінах. Ми не повинні молитися в один бік, а поступати в другий. Ми не повинні молитися про єдність, а опісля робити сплетні; або молитися про мир, а опісля сваритися; молитися за духову поживу, а опісля приватно спекулювати; або молитися за добробут орґанізації, а опісля не проповідувати; молитися за чистість орґанзації, а опісля поринути в неморальність. За чим молимося, те й мусимо розуміти, і бути готові впокоряти наше тіло згідно з нашими молитвами.
Отже “біжім витривало біг поставлений перед нами, дивлячись пильно на провідника і звершителя нашої віри, Ісуса.” Христіянам сказано: “Для того бо ви покликані, бо і Христос терпів за нас, оставляючи для нас приклад, щоб ви ступали його стопами.” Ми мусимо триматися цих правил, коли ми боремося за віру. Ті що біжать не можуть оглядатися назад; ані христіяни не можуть оглядатися йдучи вперед. Павло сказав: “Забуваючи вже те що позаду, і сягаючи по те, що спереду, біжу до мети по нагороду вишнього поклику.” Біжучи вперед, ми не повинні оглядатися назад до цього старого світу, або хитатися або вагатися непевно на дорозі. Борячись так, нам не треба опоганитися брудними вчинками, але завдати удар чистий і важкий. Щоб зробити це, ми мусимо студіювати і збиратися разом, безплямно сповняти заповіди разом, а тоді через незаслужену ласку Єгови ми всі виграємо разом. Нехай же він поможе нам до тієї перемоги.— Жидів 12:1, 2; 1 Пет. 2:21; Филип. 3:13, 14; Луки 9:62; 17:32, НВ.
[Вставка на сторінці 28]
“Єгово, хто буде пробувати в шатрі твоїм? Хто буде домувати на святій горі твоїй? Той, хто ходить в чистоті, творить справедливість, і говорить щиру правду.”— Пс. 15:1, 2, АС.