Любіть ближнього а не світ
ЦЕ СТАЛОСЯ серед зими й автомобіліст починав відчувати знеохочення. Через довгий час він марно просив помочі в проїжджаючих автомобілістів. Нарешті над’їхав трок (вантажівка), і шофер, побачивши становище автомобіліста, відограв ролю доброго Самарянина. Але це помічне діло глодало глибоко в грудях нужного автомобіліста. Чому? Бо як це він самий сказав: “Боже Мій! Зі всіх переїжджаючих, один котрий став і поміг мені, є з людей Вартової Башти!” Цебто, один зі Свідків Єгови. Трок мав напис Вартової Башти на собі й його шофер був один із членів відділу робітників товариства в Бруклині.
Своїм гарним христіянським поводженням ці люди збудували собі завидну пошану. Професор Бруно Бетлігаєм, в своїй недавно виданій книжці, Поінформоване Серце (1960 р.), розповідає про свої досвіди в німецькім концентраційнім таборі, зображає свідків, як “зразкові товариші, . . . єдина група вязнів, котрі ніколи не збиткувалися над іншими невільниками”.
Чому ж декотрі відчувають неприхильність до Свідків, а інші говорять так гарно про них? Чому така різниця в поглядах? Це буває з невдачі декотрих розріжнити між любовю до світу а любовю до ближнього, як це Свідки зробили. Боже Слово ясно каже, що христіяни не мають любити світу, й так само воно каже, що христіяни мусять любити своїх ближніх.
Отже, з одного боку нам наказано: ‘Не любіте ж світа.’ І також маємо пересторогу: “Хіба не знаєте, що любов світа цього — вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем світа, той стається ворогом Бога.” Дальше, Ісус сказав, що він, його послідовники й його царство не будуть частиною світу і що він не просив у Бога ради світу.— 1 Йоана 2:15; Якова 4:4; Йоана 17:9, 16; 18:36.
Однак, з другого боку, від христіян вимагається, щоб вони ‘любили своїх ближніх як самі себе,’ й “робили добре всім”. Як же можливо христіянам любити своїх ближніх а не любити світу, котрий можна сказати, складається з його ближніх? В цім, що вони розріжняють між “світом”, “системою речей”, організаціями або розпорядками, а особами, які складають ці системи.— Луки 10:27; Гал. 6:10.
Щоб пояснити: В Сполучених Штатах є дві головні політичні партії, Республіканська й Демократична. Добрий й вірний член республіканської партії певно не буде помагати Демократичній партії в її кампаніях, він не буде голосувати на демократа або помагати демократам в їх кампаніях проти республіканців. І коли б демократи мали силу, то він не буде брататися з ними лише, щоб набути політичних користей. Ні, бувши вірний своїй партії, він не буде робити жадні з цих речей. Але це не значить, що він не буде платити податки, лише тому, що демократи орудують бюром податків. Це не значить, що коли б його сусіда, котрий є демократ, горіла хата, то він не поможе йому, лише тому, що він є демократ, або що він не буде торгувати з ним, купувати або продавати йому. Певно, що ні! Отже він розріжняє між Демократично-політичною системою, а особами складаючи ту партію, які є його ближні.
ІСУС ПОСТАВИВ ВЗІРЕЦЬ
Ісус, через ціле своє благовістування ясно розріжняв між цими двома. Коли Сатана подав йому свій світ, цебто сказати, всі царства свої лише щоб він поклонився та почитав Сатану, “Каже тоді йому Ісус: ‘Геть від мене Сатано! Написано бо: “Господу Єгові Богу твоєму кланяти мешся, і йому одному служити меш.” ’ ” Він зрозумів, як це апостол Павло пізніше сказав що Сатана є “богом цієї системи речей”, отже він уважав, щоб Сатана не “заволодів над ним”.— Мат. 4:10; 2 Кор. 4:4; Йоана 14:30.
Але, те що зробило там той світ сатанською системою речей не було лише сатанське правління над ним, але також факт, що чинники, які орудували ним, були під контролею Сатани, виконуючи його наказ. І, які були ці керівні чинники? Політика, комерція й фальшива релігія. Ісус тримався окремо й виразно від усіх трьох. Він не мішався в політику, яка існувала за його часу. Він відмовився кинути свій жереб з римським урядом, відносячись до його представника, Герода Антипи, як “та лисиця”. Він не був спів-робітником з кесаром, але лише оддав “Кесареве, кесареві, а Боже, Богові”. Він навіть не дозволив своїм рідним людям зробити його царем, бо ми читаємо, що “Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.”— Луки 13:32; 20:25; Йоана 6:15.
Ісус також не мішався в комерції, в нагромадженню майна. Він радив своїм послідовникам, щоб вони складали скарб у небі, а не на землі, й щоб вони давали свої служби даром, оскільки він дав їм правду за дармо. По суті, він звертав так мало уваги про матеріальні посідання, що сам “не мав де голови прихилити”.— Луки 9:58.
Далеко від того, щоб спілкувати з релігійними чинниками сатанської системи, він говорив сміло проти її представників. “Горе вам письменники та Фарисеї, лицеміри!” “Ви від отця Диявола.” Він не погоджувався з єднанням вір, бо як це він пояснив: “Ніхто не пришиває шматку нового сукна до старої одежини . . . і не наливають нового вина в старі міхи.” Ясно, що Ісус не любив світу, який існував у його часі, т. є, сатанської системи, складаючись з політики, комерції й фальшивої релігії — Мат. 23:29; Йоана 8:44; Мат. 9:16, 17.
Але, як він любив своїх ближніх! “Поглядаючи ж на люди, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені (сатанським світом) як вівці без пастиря.” Він просив їх: “Прийдіть до мене, всі знеможені та отягчені, я впокою вас. Візьміть ярмо моє на себе, й навчіться від мене: бо я тихий й смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим. Бо ярмо моє любе, а тягар мій легкий.”— Мат. 9:36; 11:28—30.
Він показав любов до своїх ближніх, насамперед через проповідування їм правди про свого Отця і добру новину про царство Отцівське. Більше як три роки він ходив пішком по Палестині, Галилеї, Юдеї й Пері — благовістуючи й навчаючи по школах у храмі в Єрусалимі й по домах, при краю гори й при озері. І щоб додати ваги своїй вістці благи, він робив всякі чуда, вилічував хворих, годував народи, навіть воскрешав мертвих. Певно, що жаден чоловік, який жив на світі перед або після нього не показав такої любови до ближнього в своїм житті. А найбільшу ознаку зі всіх він зробив, коли дав своє життя за життя світу. Чи Ісус любив світ або лукаву систему яка процвітала за його дня? Ні! Чи він любив своїх ближніх? Певно, що так!
ЛЮБИТИ СВІТ? — НІ!
Світ не змінився після Ісусового часу, хоч для більшости читачів цих стрічок державне Христіянство заступило Юдаїзм з Ісусового часу. Сатана далі є богом цього світу; керуючі основи далі є політика, комерція й фальшива релігія. А самий факт, що більшість з цього світу називається державним Христіянством не робить його христіянським. Як йому бути христіянським, коли воно не признає Божі закони й принципи, його наміри й царство? Ісус сказав: “Хто не зо мною той проти мене; і хто не збирає зо мною, той розсипає.”— Мат. 12:30.
Як же можливо христіянинові бути частиною міста, держави або народнього уряду, коли їх політика тхне зіпсуттям? Ледве день перейде без виявлення частини його, а особливо добре-доказаний приклад цього є “Нечисті Гроші в Бостоні”, який появився в журналі Атлантик з березня, 1961 р. В місті, горде про свою релігійність, байдужність щодо зіпсуття досягнула нову найвищу точку. Певно, що жаден щирий христіянин не може мати нічого до діла з такими крутими політиками. “Ледачі бесіди, псують добрі звичаї.”— 1 Кор. 15:33.
А що ж є христіянського про безжалісну й основно-несправедливу комерцію сьогодні? Недавно начальники декотрих головних підприємств у Сполучених Штатах були увязнені за те, що обшахрували уряд і інших з міліон долярів. Велика комерція неуважає на ніщо ради великих зисків: вона псує молодиків своїм порнографічними (шкідлива література вміщаючи непристойні рисунки) забавами, і насильством; вона, підкупством, псує політиків або прямо або посередно; вона псує родинного чоловіка наймаючи проститутки. Добре апостол пререстерігає: “Корінь бо всього лихого сріблолюбство; котрого інші бажаючи заблудили од віри, й себе прибили многими муками.”— 1 Тим. 6:10.
А що про популярні релігії в державнім Христіянстві? Їх захист справ зі зіпсутими політиками й безжалісною та нечесною комерцією є досить, щоб засудити їх; також, фактом є, що коли релігії страшно побільшаються числом, то моралі в громаді стало псуються, і так само їх замішання суперечних віровчень. Згідно з Божим Словом, то Христос не є поділений, але релігія державного Христіянства є поділена, не лише на много сект, але ці секти самі в собі є поділені на много менших кляс, а це свідчить про їх неможливість погодитися одні з одними.— 1 Кор. 1:13.
Ясно, що щирий христіянин, посвячений чинити волю Божу, не може бути частиною такого сатанського світу. Він вживає світ в тім змислі, що він користає з його вигод і платить за вигоди які він дістає. Але він не стається частиною нього, він не є втягнений його зажерливістю, прагненням, привабленням та спокусами, як це сталося з одним з Павлових спів-робітників: “Димас бо мене покинув, полюбивши нинішній лад.” Ні, христіянин підкоряється пересторозі олюбленого ученика: “Не любіть ж світа ані того, що в світі. Коли хто любить світ, нема любови Отцівської в ньому; все бо, що в світі — хотіння тіла й хотіння очей, й гордощі світові — не з Отця а зо світа. І світ перейде й хотіння його; хто ж чинить волю Божу, пробуває по вік.”— 2 Тим. 4:10; 1 Йоана 2:15—17.
ЛЮБИТИ БЛИЖНЬОГО? — ТАК!
Але не любити світ не значить, що христіянин сьогодні не буде любити або не любить свого ближнього. Він розріжняє між системою речей під контролею Сатани, а людьми, які є затримані в неволі Сатаною, його спів-громадяни. Він любить свого ближнього як себе самого в тім, що він поводиться з ним в такий спосіб як він хоче, щоб його ближній поводився з ним. Коли обставини вимагають, то він все є готовий помогти своєму ближньому, як це зробив шофер трока про котрого ми згадали з початку цієї дискусії. Так як Самарян в Ісусовій притчі, він бере нагоду помогти комусь в потребі. Він слухає наказу чинити добро всім людям як він має нагоду, але головно своїм спів-христіянам.— Луки 10:30—37; Гал. 6:10.
Однак, в своїм бажанню обминати приятельство зі світом, посвячені христіяни можуть провинитися в цім. Як христіянські вісники, вони посвятили себе чинити волю Божу, й можуть відчувати, що єдина поміч яку вони можуть подати іншому є духова, але це не так. Правда, що це є найважніща поміч, але є часи коли ближній потребує матеріальної або фізичної помочі, й коли ми годні, то ми повинні помогти, хоч не будемо поконані чутливістю, щоб помогати надмірно.
Так, коли все готові помогти в матеріальний спосіб, згідно з їх засобами й потребою інших, христіянин ніколи не може забути, що всі любимці праведности в цьому світі сьогодні є в великій потребі духової помочі; їм бракує знання і розуміння про Бога Єгову, його імя, Слово й намір, як й його волю для них. Бути пильними задоволити цю духову потребу є найкращий спосіб в який христіяни можуть показати любов, бо коли “під захистом гроша; те знання переважує ще тим, що мудрість дає життя тому, в кого вона є”.— Еклез. 7:12.
Це вимагає великої любови до ближнього з боку христіян регулярно ходити від дому-до-дому, незважаючи на наругу, байдужність і все інше, і роблячи це у всякій погоді, заохочуючи інших, навчитися про Божі провізії на вічне життя. В тім самім разі вони не робили б цієї роботи, коли б любили цей світ. Отже чи нам любити світ? Ні! Чи нам любити ближнього? Так!