Служіть з вічністю на увазі

1, 2. (а) Який погляд мають особи і народи відносно майбутности? (б) Чому деякі навіть не хочуть думати про майбутність?

ЧИ СЬОГОДНІ не є звичайно зустріти осіб, яких основна ціль життя, так як можна бачити з того, що вони говорять або роблять є: “Розкошуйте і користайте з життя поки можете; хто знає, що завтра принесе?” Навіть багато націй наслідують ту ідею. Один із найславніших економістів в Європі обвинувачував свій уряд тим, що його політика була “За нами потоп”— а саме, планував і витрачував гроші маючи лише сьогоднішній день, а не майбутність на увазі.

² І дуже багато людей стали так розчаровані намірами та досягненнями “установи”, що вони вже не цікавляться майбутністю в якій те саме буде відбуватися. У 1972 р. один професор університету зауважив, що “молоді повнолітки не цікавляться своєю власною особистою майбутністю”. Він додав: “Молодим бракує того, що суспільні науковці називають ‘ціль’ і часто здається, що вони лише байдикують і марнують свій час випробовуючи все від наркотиків і опретестовування до життєвих досвідів та безнамірних проектів або приємностей”. А інші не хочуть навіть подумати про майбутність через чимраз збільшаючі страшні перестороги про забруднення, злочин, голод та війну.

3. Що спонукує багато осіб жити лише для теперішнього часу?

³ Навіть коли б великі нації і поліпшили б міжнародне споріднення, щоб запевнити передсказане значне проголошення “мир і безпечність”, то багато осіб далі ‘жили б лише для цього часу’. (1 Сол. 5:3) Вони вірять, що мусять користати як можуть з життя поки ще мають його, тому що наука (на яку вони надіються) не може відвернути смерти. Наприклад, говорячи про винаходи науки, один репортер признав, що професор у Тюбінґен, Фрідгельм Шнайдер установив, що “нічого не підтримує [погляд], що смерть є зв’язана з поняттям життя так, як фізична потреба”. І репортер признав, що сучасний доказ показує, що “коли б було правильне змішання гармонів у клітинах то люди вже більше не вмирали б”. Однак, він був примушений додати: “Лише. Що тепер неможливо витворити таку правильну мішанину!” Отже, для більшости людей це значить ‘жити для сьогоднішнього дня!’ Тому що виявляється, що смерть неможливо відвернути.

4. (а) Чи це є погляд свідків Єгови? (б) Але над чим кожний з нас повинен застановитися?

⁴ Але який інший погляд знаходимо між християнськими свідками Єгови! Їхній погляд не є фатальний “Їжмо і пиймо, бо завтра помремо”. (1 Кор. 15:32) Навпаки, вони дуже цікавляться майбутністю, чекаючи на майбутність. По суті, ціле їхнє життя і думання зосереджується навколо, не кінцевого, обмеженого існування, але навколо вічности. Проте, чи це є правда про вас особисто? Щоб бачити як це можна здійснити, подивімся на “вічність” згідно поглядів Бога та Його намірів.

ВІЧНІСТЬ ВЛАСТИВА В НАШОМУ ПОКОЛІННІ

5. Чому вічність є важна для нашого поклоніння?

⁵ Придатно можна сказати, що християнське покоління зосереджується навколо вічности, бо наш Бог є Вічний. Для людей, це може трудно зрозуміти — Бог ніколи не мав початку. Але лише подумайте про гори, цілу землю, так, всесвіт. Чи вони є нові, недавні? Науковці кажуть, що всесвіт уже існує тисячі мільйонів років. То чи ж їхній Творець не повинен бути багато старший? Відповідно, апостол Павло писав, що Єговину “вічну силу і Божество”, можна бачити з того, що Він створив.— Рим. 1:20.

6. Що Біблія показує відносно Божої майбутности?

⁶ Божа вічність також сягає в майбутність. Письменники Єврейського, як і Християнського Грецького Писання знали, що Бог ніколи не помре, що Єгова буде царювати навіки. Псалмоспівець проголосив: “Єгова є цар до часу необмеженого [єврейське Оглам], навіть повіки [єврейське ‘адг’]”. (Пс. 10:16, НС; 2 Мойс. 15:18) І в останній книзі Біблії апостол Іван наводив голоси з неба, які казали про Господа Єгову: “Він зацарює на вічні віки”. Тут письменник Іван уживав форму у множині грецького вислова, який у буквальному розумінні значить “до вічних віків”. (Об. 11:15; 1 Тим. 1:17) Щодо майбутности, тоді, Іван напевно знав, що наш Творець буде царювати “на вічні віки”. (Царський Міжрядовий Переклад) (анг. мові). Що це може значити тепер і в майбутності для вас?

7. Чи всі Божі живі творення на землі можуть існувати вічно? А як є відносно людини?

⁷ Не все Боже живе творення є вічне. Ми знаємо, що рослини, навіть дуже старі дерева, з часом умирають. (1 Пет. 1:24) І немає ніякого Біблійного доказу, що Божий намір був дати індівідуальним тваринам вічне життя. Однак з людьми є інакше. Нашим першим родичам Бог був дав надію ніколи не вмирати. Коли б вони були покірні, то могли б жити вічно. (1 Мойс. 2:17) Проте, коли людина згрішила, то цим вона не розбила Божий намір. Але Біблія показує, що Його намір таки є, щоб покірні люди вічно жили на землі, і той намір здійсниться. Це станеться через Боже царство, про якого говориться в Об’явленні 12:1—5, і яке народилося на небі в 1914 р. З.Д. Так, відтоді можна казати: “Царство світу сталося царство нашого Господа”.— Об. 11:15, НС.

ВІЧНІ ПРАВИТЕЛІ В ЦАРСТВІ

8. Чому Біблія звертає особливу увагу відносно Божого царства?

⁸ Це царство, через яке вічне життя є можливе для нас, є небесний уряд. Сам Ісус є головний Правитель і з Ним є 144.000 співправителів вибраних з-поміж людства, яких Бог покликав до небесного життя. (Рим. 8:16, 17; Луки 22:29; Об. 5:9, 10; 14:1) Надзвичайну важливість того царства можна бачити з наголоса, якого Бог поставив на нього у Біблії. Воно було головною темою Ісусового проповідування. (Мат. 4:23) Також, більшість Християнського Грецького Писання відноситься до духом-помазаних християнів, які будуть царювати в тому царстві. включаючи і обітниці вічного життя.

9. Як можна бачити, що Іван мав на думці, коли говорив про “вічне життя” в 1 Івана 2:25?

⁹ Наприклад апостол Іван писав у 1 Івана 2:25: “Оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя”. Чи він мав на думці вічне життя на землі, чи безсмертне життя на небі? Іван знав, що Божий намір, від самого Адама, був, щоб земля була наповнена правдивими поклонниками, які дістануть вічне життя. Але цими словами Іван говорив до християнів, які були помазані святим духом і покликані до небесного життя. (1 Ів. 2:20) Тому, він продовжав: “Ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що коли з’явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є”.— 1 Ів. 3:2.

10. Обіцяючи, що Його учні “ніколи не побачать смерти”, то що Ісус мав на думці?

¹⁰ Подібну обітницю вічного життя знаходимо в Ісусових словах: “Поправді, поправді кажу вам; хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік”. (Ів. 8:51; 6:51, 58; 11:25, 26; 12:25) Ясно є, що Христос не мав на думці, що Його вірні апостоли та інші, які будуть помазані святим духом, ніколи не будуть старітися або вмирати. Він знав, що для того, щоб дістати небесне життя, вони мусять умерти. Кілька місяців перед цим Ісус сказав їм, що Він Сам мусів умерти і воскреснути. (Мат. 16:21; 17:22, 23; Ів. 2:19—22) Усі Його помазані послідовники також мусіли вмерти, щоб стати безсмертними правителями в Його царстві. (1 Кор. 15:42—44, 49, 53; 2 Тим. 4:18) Але як це є, що такі “ніколи не побачать смерти”? Це тому, що коли будуть вірні до самої смерти, то друга смерть ніколи не пошкодить їм так, як показує Об’явлення 2:10, 11. Отже, коли вони воскреснуть, то вічно будуть царями на небі, на користь усіх Божих слуг на землі. (Об. 22:5) Що за благословенство!

11. Як ми можемо бути певні, що вічне життя на землі є можливе для людей, які тепер живуть?

¹¹ Ця надія на вічне життя, проте, не обмежується тільки до тих, що будуть мати участь у небесному царстві. Цілком ні. Говорячи про цей час, або покоління, яке побачить заснування царства, Ісус пообіцяв вічне земне життя. Це буде час відділяти “вівці” від “козлів”. (Мат. 25:31—33) А яку нагороду Ісус обіцяв “вівцям”, які помагають і служать разом із Його помазаними “братами”, але які самі не належать до тих “братів” Христа, які дістануть небесне життя? Він обіцяв, що ці праведні ввійдуть у “вічне життя”, так, дістануть вічне життя саме тут на землі. (Мат. 25:46) Що за чудова надія, жити вічно на землі, яку Бог має намір перемінити в рай! Але скільки все це значить для вас? Чи ви показуєте, що вірите в це? Чи воно впливає на ваші щоденні рішення? ваше відношення до роботи? на теми, яких ви вибираєте в школі? чи будете незабаром женитися чи виходити заміж, чи ви живете маючи на увазі вічність?

БІЛЬШЕ ВІД ЛИШЕ МЕРЕГТІННЯ ЧИ ПРОБЛИСКУ НАДІЇ ВІЧНОГО ЖИТТЯ

12. В якому розумінні ми маємо великий привілей?

¹² Можливість бути між “вівцями”, які дістануть вічне життя на землі, повинна підкріпляти вашу посвяту до Бога. Таж, ви є в позиції зазнати те, чого багато вірних слуг за минулих століть бачили лише як проблиск надії. Зверніть увагу як це було з царем Давидом.

13. Про що Давид думав коли писав Псалму 37:11, 29?

¹³ У Псалмі 37:11, 29, Давид писав: “Покірні вспадкують землю, . . . Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній”. Очевидно, він мав на увазі те, що повинно було бути в справі Обіцяної Землі за його часу і в наступних поколіннях. Згідно з Божою угодою з Авраамом, то злі погани, які жили в землі повинні бути вигнані. (1 Мойс. 15:18—21; 17:8; 5 Мойс. 7:22; Іс. Нав. 21:43—45) Отже кожне наступне покоління праведних поклонників, що складали ізраїльський народ повинно було жити на тій землі, яку Бог був дав їм. (5 Мойс. 30:20) Ми знаємо, проте, що більшість ізраїльтянів були невірні, отже не виконували Божого наміра в цьому відношенні. По суті, Бог наостанку дозволив Асирії і Вавилонові тимчасово завоювати і випорожнити землю.

14. Ісус показав, що Псалма 37:11, 29 мала яке дальше і більше значення?

¹⁴ Але те, що Давид писав у 37-ій Псалмі був проблиск чи мерегтіння надії, яку християни сьогодні можуть мати. Що Давидові слова відбивають багато ширше застосовання до володіння Царства над цілою землею, можна бачити з факту, що в Матвія 5:5 Ісус наводив із 37-ої Псалми. Чи Христос сказав, що та Псалма вже сповнилася? Ні, бо Він поклав її сповнення в майбутність, кажучи, що ‘покірні вспадкують землю’. Так, ті покірні, що мають бути з Христом у Його небесному царстві будуть володіти над цією землею. (Об. 5:9, 10) Ісус знав, що царство буде володіти навіки у праведності над землею. Отже, сама земля буде залюднена “праведними”, що будуть “жити на ній вічно”. Отже, під надхненням, Давид говорив про останні наслідки, коли Єгова виконає Свій намір для нашої землі. Християни повинні тішитися, що можуть зазнати те, що Давид лише бачив як проблиск чи мерегтіння того, що сам зможе зазнати лише через майбутнє воскресення. Ті, яких Господь ставить по Його правиці, як “вівці” мають нагоду “вічно жити” на райській землі під вічним урядуванням із неба.

15. Яке було відношення Михея до служіння і поклоніння Єгові, і що це значить для нас?

¹⁵ Як придатно, тоді, для нас зосереджувати наші думки, плани і надії на служіння Єгові з поглядом на вічність. Подумайте як Давид, Авраам і такі пророки, як Ісая і Михей раділи б коли б були живі тепер і мали такий привілей. Говорячи пророчо про відновлення чистого поклоніння між жидами після їхнього повороту в 537 р. перед З.Д. Михей відбиває відношення, яке він й інші правдиві поклонники мали: “Усі бо народи ходитимуть кожен ім’ям свого бога, а ми будем ходити ім’ям Господа [Єгови], нашого Бога, на віки віків”. (Мих. 4:1—5; Іс. 65:18) Він постановив вічно служити і поклонятися Богові. У тому часі Михей не мав вічного життя. До того часу смертна людина мусіла умирати. Однак Михей хотів служити Богові до самої смерти, і коли воскресне в Новому Порядкові, то буде далі служити немов його служба не була перервана. Який гарний погляд Михей мав! Чи ми, багато з нас, маємо нагоду безпереривно вічно ходити в ім’я Єгови не повинні мати подібний погляд?

НЕ СЛУЖИМО ТІЛЬКИ ДО ЯКОГОСЬ ДНЯ

16. Який був погляд відносно служби тих, що ставали християнами в першому столітті З.Д.?

¹⁶ Чи ми особисто маємо надії на життя на небі з Ісусом, або на райській землі, то дуже важно є пам’ятати, що наша мета є вічність, а не якийсь означений день. У цьому відношенні ми можемо наслідувати християнів, що жили перед знищенням Єрусалиму в 70 р. З.Д. Вони правильно сподівалися, що кінець жидівського ладу мав прийти скоро в часі “великого горя”, яке Ісус сказав прийде в тому поколінні. (Мат. 24:3, 21, 22, 34) Але чи вони постановили, що покаявшись і ставшись християнами, будуть служити тільки до якогось дня або події? Цілком ні. Те, що вони навчилися і прийняли, як-от коли Петро проповідував Корнилійові та його домові, не було, що вони будуть християнами тільки до якогось дня в майбутності. Навпаки, Бог “дав покаяння в життя”, вічне життя, як християнам.— Дії 10:34—43, НС; 11:18.

17. Як Юда виявив цей погляд?

¹⁷ Отже коли Ісусів півбрат Юда написав свій надхнений лист коло 65 р. З.Д., майже рік перед першим нападом римлянів на Єрусалим, то він нічого не згадував про якусь кінцеву дату. Замість цього, він писав: “Бережіть себе самих у Божій любові, і чекайте милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя”. (Юди 20, 21) Він знав, що їхній намір був вічно служити Богові. Без різниці, чи “велике горе” на жидівську систему прийде за два чи три роки або й пізніше, то це не змінить їхньої постанови далі служити Богові.

18. (а) Де ми тепер є в течії часу? (б) Що Біблійна хронологія показує, без призначення дат?

¹⁸ І те саме сьогодні між правдивими християнами, які бачать з сповнення Біблійного пророцтва, що кінець цілого цього лукавого ладу вже близько. Правда, найдокладніша Біблійна хронологія показує, що 6.000 років існування людства закінчиться посередині 1970-го десятиліття.a Отже ці християни дуже цікавляться побачити чи цей час буде сходитися з вибухом “великого горя” за нашого часу, який знищить всіх злих на землі. Воно може. Але вони навіть не стараються докладно передсказувати коли знищення Сатанської лукавої системи прийде. Вони є задоволені чекати і побачити, знаючи, що жодна людина на землі не знає того дня.— Мат. 24:36.

19. До якого погляду це доводить між Божими людьми сьогодні?

¹⁹ Християнські свідки Єгови є певні, що Бог знищить цю безбожницьку систему в ЙОГО призначеному часі. Коли те “велике горе” почнеться, то ми зможемо пізнати його. Отже замість мати здогадки про якийсь певний день, ніби маючи намір служити лише до того дня, ми можемо зосереджувати увагу на важну роботу проповідування, яку Ісус сказав Його учні будуть виконувати в цьому часі. (Марка 13:10) Отже, коли б те “горе” не вдарило б, то ми будемо зайняті і будемо ревно виконувати наше призначення. Наша ціль не буде служити тільки до якогось майбутнього дня, але на вічні віки, так як Юда заохочував християнів робити.

ВІДБИВАЙТЕ ВІЧНЕ ПОКЛОНІННЯ ПОВОДЖЕННЯМ І РІШЕННЯМ

20, 21. (а) Що життя особи може відбивати про погляд на майбутність? (б) Чи такий погляд є розумний?

²⁰ Наше переконання, що ми можемо служити Богові вічно також повинно відбиватися в інших справах, а не лише проповідуванням. Воно повинно впливати на наші щоденні думки і вчинки. Ми згадуємо це тому, що особа може говорити, що погоджується зі всім тим над чим ми досі застановлялися, але в щоденному житті показує, що воно таки не впливає на її думки і вчинки. Її вчинки можуть показувати, що вона живе тільки для ТЕПЕРІШНЬОГО часу. Як сумно це було б.

²¹ Сам факт, що правдиві поклонники можуть мати місце у вічному намірі Єгови показує, як теперішній час швидко минає. Теперішній час можна порівняти до пів дюйма на лінійці тисячі миль довгої, якщо можете уявити собі таку річ. Чи ж було б розумно керувати ціле наше життя пів дюймом, мов це була головна річ? Як багато розумніша і більш зрівноважена є та особа, що тепер живе, щоб жити вічно, і обдумує та оцінює справи у тому відношенні, як вони будуть впливати на її вічний добробут!

22, 23. (а) Що Писання помагають християнам зрозуміти відносно одруження? (б) Протилежно світові, яке відношення має християнська молодь, що служить з вічністю на увазі до подружжя?

²² Один приклад, якого можна вжити, щоб зобразити життя поглядом вічности включає подружжя. Можна легко зрозуміти притягнення між молодими чоловіками і жінками до подружжя. Подружжя є Божий розпорядок і має багато благословенств. Але між недосконалими людьми воно має свої проблеми і обмеження. (1 Кор. 7:28) Апостол Павло розумів це, отже радив самітність для християнів, які могли жити в неодруженому стані, якщо пристрасть не турбувала їх. Такі неодружені особи зможуть ‘постійно служити Господеві без розваг’, які приходять із подруженим життям. І Павло сказав, що ця користь неодруженого життя була спеціально дорогоцінна, тому що “час уже короткий”.— 1 Кор. 7:29—38.

²³ Між молодими особами, які не вірять, що можуть вічно служити Богові, є відношення: ‘Пощо турбуватися про самоконтролю. Якщо хочемо втішатися статевими зносинами, або дружитися, то не стримуймося. Хто знає, що майбутність принесе?’ Але молодий християнин, який справді служить Єгові, маючи вічність на увазі, не буде квапитися. Він є готовий чекати аж поки “мине цвіт молодости” і тоді буде рішати чи воно є краще дружитися чи ні. Тимчасом він може користати з неодруженого життя: і ‘віддавати Господеві цілковиту посвяту’. (1 Кор. 7:35, Поправлений Стендард Переклад, анг. мові) якщо, з часом він вирішить дружитися, тоді він зможе краще доглянути відповідальності подружжя. Його служіння з вічністю на увазі поможе йому не жити тільки для “теперішнього” часу. І зверніть увагу, що це відбивається в його щоденних рішеннях.

24. Як “вічність” впливає на наш погляд відносно матеріальних речей?

²⁴ Коли маємо намір служити вічно, то це повинно впливати на наш погляд відносно грошей і майна. Багато людей у світі мають відношення до таких речей ‘хапай коли можеш’. І оголошення постійно заохочують купувати нові речі тепер. Але як ви відноситеся до цього? Який є ваш погляд? Коли вас спокушують таким матеріалістичним думанням, то чи ви зараз пригадуєте собі вічність? Ви повинні, бо показавши небезпеки любови до грошей і матеріального майна, Біблія радить, щоб думати про вічне життя. (1 Тим. 6:6—12) Отже, коли вас прямо чи хитро натискують набувати більше грошей чи майна, то запитайте себе: “Чи тисячу років відтепер я буду жалувати, що вирішив не брати додаткової роботи, яка помогла б мені купити нове авто чи човен?’ Або запитайте, ‘Мільйон років у Новому Порядку чи я буду дивитися назад і жалувати, що вирішив не працювати надурочні години, щоб мати час ходити на християнські зібрання?’ Так, вічність повинна впливати на наше щоденне життя і наші думки.

25. Яку користь має правильний погляд вічности, коли переноситься різні проби?

²⁵ Такий самий погляд — мати на увазі служити вічно — поможе християнам радісно витримати все. Хоч опозиція, хвороби і старий вік є тяжкі проби, то коли їх порівнюється з майбутністю, то таке терпіння стається лише тимчасове. Перед нами може бути така майбутність про яку апостол говорить: “Бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме — дочасне, невидиме ж — вічне”.— 2 Кор. 4:16—18; Мат. 19:29.

26. Отже, який повинен бути погляд християнина відносно майбутности?

²⁶ Отже, як християни, стараймося кожний день пам’ятати, що наш Бог є вічний і ми повинні служити маючи вічність на увазі. І Він поможе нам збільшати наше знання про Його вічну правду і поможе нам Своїм Святим Духом, якого обіцяв своїм слугам. (2 Ів. 2; Ів. 14:16, 17) Тоді ми не будемо служити Йому тільки в теперішньому часі, або лише на протязі обмеженої довжини нашого життя. Навпаки, ми будемо служити Йому вічно, бо Йому належиться “слава... на вічні віки”.— Ефес. 3:20, 21.

[Примітки]