Біблія — Написана людьми, однак є Боже послання
1. Згідно людським поглядом, які люди були письменники Біблії?
БІБЛІЮ написали коло сорок осіб приблизно на протязі шістнадцять століть часу. Ці люди не були досконалі; вони мали слабкості і робили помилки. Як люди, вони не були інакші від інших людей. Один із них, Павло, сказав деяким, які неправильно вважали його і місіонерського друга Варнаву за богів: “Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди”. (Дії 14:15) Згідно людським поглядом, багато письменників Біблії не були дуже освічені особи і не мали незвичайних здібностей. Серед них були дуже звичайні люди,— пастухи та рибаки.
2. Як це було можливо для недосконалих людей видати історію, яка в дійсності є Боже “слово”?
2 Як же такі недосконалі особи могли написати історію, що дійсно є Боже послання? Вони не писали з своєї власної спонуки, але були надхнені Богом. “Усе Писання Богом надхнене”, сказав апостол Павло про частину Святого Писання за його часу.— 2 Тим. 3:16.
3, 4. Чому сумніви про надхнення Біблії є небезпечні?
3 Ви можливо приймаєте Біблію за Боже надхнене Слово. Але, яке сильне є ваше переконання? Чи воно може витримати під пробою? Пророк Єремія сказав: “Сталося слово Господнє [Єгови] мені цілий день за ганьбу й посміховище”. (Єрем. 20:8) Чи б ви були готові переносити усну образу, фізичне переслідування, навіть смерть за нього? Під натиском страждання і опозиції, навіть найменший сумнів про надхненність Божого Слова може збудити більші сумніви, підмивати віру і ослабити опір проти спокуси. (Як. 1:6) Проте, якщо ви направду переконалися, що Біблія є Боже Слово і що це є правильно жити згідно з її принципами, то будете в багато кращому стані відпирати натиск і шлях доцільности.
4 Особа, яка міркує собі, що Біблія — принаймні якась частина — є виріб людського думання може старатися оправдувати своє нехтування того, що вона говорить у зусиллю обминути клопіт. Однак, роблячи так, хтось може ослабити власну нагоду на вічне життя. Ісус Христос сказав: “Хто дбатиме зберегти свою душу, той погубить її, а коли хто погубить, той оживить її”. (Луки 17:33) Отже, маємо багато важніші причини через які ми повинні застановитися чому Біблія, написана людьми, справді є Боже Слово. Тут є включено саме наше життя.
ЯК ПИСЬМЕННИКИ БІБЛІЇ ОТРИМУВАЛИ СВОЮ ІНФОРМАЦІЮ
5. Яку участь прямий диктант мав в писанні Біблії?
5 Між “різними способами”, які вживалися передавати Боже послання людям на землі був прямий диктант або диктовання. (Євр. 1:1, 2) Диктовані частини Біблії поміщали Десять Заповідей (які також були записані на кам’яних таблицях) і всі інші закони у Божій угоді з ізраїльтянами. Бог Єгова передав цей закон через ангелів. (Дії 7:53) Потім Мойсей дістав наказ: “Напиши собі [ці] слова”. (2 Мойс. 34:27) Інші пророки, крім Мойсея також діставали точні вістки і пізніше вони записували їх. (За прикладами, побачте 2 Самуїла 7:5—16; Ісаї 7:3—9 і Єремії 7:1—34.) Ці особливі послання переважно переказували ангели, що представляли Бога.— 1 Мойс. 31:11—13.
6. Опишіть натуральність снів, видінь і трансів і яку участь вони мали в передаванні Божого послання людям?
6 Часами Бог Єгова передавав людям Свої послання чи вістки через сни, видіння і транс. (4 Мойс. 12:6; 1 Сам. 3:4—14; 2 Сам. 7:17; Дан. 9:20—27) У снах, або “нічних видіннях”, Бог вкладав Свій намір або послання в розум сплячої особи. Інші бачили видіння коли були цілком пробуджені і цю інформацію ілюстровано вкладалося в свідомий розум. (Мат. 17:2—9; Луки 9:32) Деякі особи діставали видіння під час трансу. Хоч бувши свідома, така особа була так захоплена видінням, що не відчувала нічого навколо себе. (Дії 10:10—16; 11:5—10) Пізніше, письменники Біблії, які отримували інформацію через сни, видіння або під час трансу мусіли підбирати власні слова і вислови, щоб описувати значення того, що бачили.— Ав. 2:2; Об. 1:1,11.
7. Як письменники Біблії діставали інформацію про історичні події?
7 Значна частина Біблії містить в собі історію — досвіди осіб, родин, племен і народів. А як письменники Біблії отримували цю інформацію? Часами вони самі бачили події про які писали. Але часто вони мусіли звертатися до інших джерел, звертаючись до існуючих історичних записів, родоводів, навіть людей, які були в позиції постачати вірогідну інформацію, безпосередньо або інакше. Це значить, що письменник мусів докладно дослідити інформацію. Ездра, священик і кваліфікований переписувач, звертався до майже двадцять документальних джерел зложити дві книги Хроніки. Лікар Лука, пишучи про свою євангелію, сказав: “Я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком”. (Луки 1:3) Історичний матеріял (так як його поміщає перша книга Мойсея і книга Йова) про початок людини і ранішні події, розмови в невидимих небесах і таке подібне, Сам Бог відкривав письменникам або іншим. Якщо ця інформація була передана іншим особам, не письменникам, то вона була передана усно або в написаній формі аж поки її не було записано, як частину Біблійної історії.
8. Яке джерело багатьох мудрих приказок і порад, які знаходяться в Біблії?
8 Крім історії, Біблія містить багато мудрих приказок і порад. Письменники Біблії користали з власного досвіда і досвідів інших, а також студіювали або пристосовували досяжні Писання. Часто ми читаємо в Біблії доказ про це. Про те, що псалмоспівець Давид сам зауважував як Бог доглядав своїх слуг, він сказав: “Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, та нащадків його, щоб хліба просили”. (Пс. 37:25) Розумний письменник книги Екклезіястова, Давидів син Соломон, вивів заключення з того, що сам зауважував: “Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога”. (Еккл. 2:24) Письменник мусів старанно вкладати цей матеріял із людського досвіду. Це можна бачити з книги Екклезіястова 12:9, 10 де читаємо: “Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей. Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова”.
РОЛЯ БОЖОГО ДУХА
9. Чи факт, що було багато людського зусилля в писанні Біблії значить, що Святе Писання є лише обмежена Божа вістка?
9 Тому що писання Біблії вимагало такого людського зусилля, то чи це значить, що Біблія є Боже Слово тільки в обмеженому значенні? Чи лише ті частини, що Бог особисто диктував є Його послання? Ні, бо вся Біблія, а не тільки деякі частини є надхнені Богом. Це тому, що Бог Єгова через Свою дієву силу або духа, провадив письменників Біблії. Признаючи це, псалмоспівець Давид сказав: “Дух Господній [Єгови] говорить мені, а слово Його — на моїм язику”.— 2 Сам. 23:2.
10. Поясніть, що значить вислів ‘слово Боже’ так, як воно споріднюється з Біблійним матеріалом.
10 Те “слово” Боже на язику Давида, не було лише одно “слово”, але складена вістка чи послання. Це стається ясно з способу, яким Біблія вживає вислів “слово”. Наприклад, один із слуг пророка Єлисея сказав керівникові Єгу: “Слово мені до тебе, о керівнику!” (2 Цар. 9:5) Те “слово” доказалося бути Божа вістка. Воно призначило Єгу на Богом-вибраного царя над десять-поколінним царством Ізраїля і призначило його виконати суд проти царського дому Ахава. (2 Цар. 9:6—10) Подібно, Єремії 23:29 відноситься до вістки замість одного “слова” де читаємо: “Хіба слово Моє не таке, як огонь, говорить Господь [Єгова] і ‘як молот, що скелю розлупує?’ “ Одно “слово” не може мати таких спустошаючих наслідків, але сильна вістка, коли буде проведена в життя. Як Бог уживав Свого духа вложити такі сильні послання в розуми письменників Біблії і запевнити, що вони далі були Його “словом”?
11. Як це, що Біблійне пророцтво не ‘походить із особистого тлумачення?’
11 Про участь, яку Божий дух мав у пророкуванню, Біблія говорить: “Жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить. Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені духом святим”. (2 Пет. 1:20, 21) Це значить, що Біблійне пророцтво не було наслідком власного аналізу письменника та тлумачення сучасних людських подій та напрямів і те до чого він думав вони доведуть. Навпаки, Божий дух збуджував розуми письменників провадив їх висловлювати надхнене послання їхніми власними словами. Отже слова були того, хто писав, але послання було від Бога Єгови.
12. Яку участь мав Божий, дух у записуванню минулих подій?
12 Але чи матеріал, який ставав частиною Біблії не був часто записаний роки після того, як події відбувалися? Так, це правда, наприклад, про земну службу Ісуса Христа. Одначе, це Божий дух був відповідальний за вложення точної історії. Це можна бачити з Ісусових власних учнів: “Утішитель же, дух святий, що його Отець пошле в ім’я Моє, той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив”. (Ів. 14:26) Отже, це значить, що Божий дух був відповідальний за точне пригадування інформації, яка пізніше була поміщена в Біблії.
13. Який є доказ, що Божий дух провадив вибір матеріалу, який був поміщений в Біблії?
13 Через Свого духа, Бог Єгова також постарався, щоб те, що було записане сходилося з Його наміром, постачаючи потрібні інструкції для тих, що хотіли залишатися Його схваленими слугами. Він провадив вибором матеріалу, якого поміщалося в таких інструкціях. Тому то апостол Павло міг сказати: “А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію”. (Рим. 15:4) І особливо відносячись до досвідів ізраїльтянів за часу Мойсея, Він сказав: “Усе це трапилось з ними, як приклади [“прообрази”, Уповноважений Переклад, при краю сторінки], а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов”.— 1 Кор. 10:11.
14. Чи Бог Єгова “витворював” злочинні події між ізраїльтянами лише, щоб їх записувати на пересторогу християнам? Поясніть.
14 З цього ми не повинні робити висновки, що Бог у кожному випадку діяв немов великий “Драматург”, і обдумано витворював сценічні події, щоб дати приклади з яких Його слуги пізніше могли брати перестороги і заохочення. Ні, але так як у подіях про які апостол згадує, під різними обставинами ізраїльтяни діяли за власним вибором і бажанням, коли нарікали або ставали жертвами ідолослужіння та перелюбу. Бог не спонукував їх чинити це. (1 Кор. 10:1—10) Тому що ізраїльтяни були Божим народом під угодою, то факт, що вони піддавалися спокусі додає сили пізнішій пересторозі апостола: “Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти”.— 1 Кор. 10:12.
15. Як лист Юди показує, що Божий дух провадив вибір матеріалу?
15 Отже, замість спричиняти багато з цих подій, Бог Єгова лише дозволяв їм розвиватися натурально і тоді спонукував письменників записувати те, що Бог знав буде корисне на майбутність. Що Божий дух провадив вибір матеріалу для Біблійної історії показує лист учня Юди. На початку Юда мав намір писати про загальне спасіння духом-помазаних християнів. Одначе, під проводом Божого духа, він розпізнав, що християнам було потрібно щось іншого, щоб подолати труднощі зі станом, якого вони зустрічали. Пояснюючи причину чому він відступив від свого оригінального наміру, він писав: “Улюблені, всяке дбання чинивши писати до вас про наше спільне спасіння, я признав за потрібне писати до вас, благаючи боротись за віру, раз дану святим. Бо крадькома повходили деякі люди, на цей осуд віддавна призначені, безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту, і відкидають єдиного Владику і Господа нашого — Ісуса Христа”. (Юди 3, 4) Те, що Юда тепер написав під проводом Божого духа, було якраз дуже потрібне для його співвіруючих, щоб встояти проти псуючих впливів.
16. Чи письменники Біблії часами вибирали свої власні теми про які писали? Поясніть.
16 Чи факт, що Божий дух провадив вибір матеріалу для Біблії, значить, що ті, що писали не вибирали власних тем про які писали? Ні, часто вони точно записували те, що мали намір передавати. Вони відповідали на деякі питання або старалися пояснювати різні точки, через які заходило непорозуміння. Прикладом цього маємо другий лист апостола Павла до збору в Солуні. Деякі в тому зборі неправильно робили висновки, що присутність Ісуса Христа в царській силі вже була близько. І були ті, що не звертали багато уваги на його попередню пораду, щоб ‘добре працювати і чесно ходити щодо людей поза збором’. Павлів другий лист боровся з цими проблемами і відкрив властивий християнський погляд у таких справах. (1 Сол. 4:10—12; 2 Сол. 2:1—3; 3:10—15) Тому що такі письменники, як Павло відносилися до проводу Божого духа, то те, що вони писали було в повній згоді з Божим наміром, отже було вірогідне.
ЛЮДСЬКІ ПОГЛЯДИ — МАЮТЬ ЧИ НЕ МАЮТЬ БОЖЕСТВЕННОЇ ПІДТРИМКИ?
17, 18. Як нам розуміти слова апостола Павла: коли він ‘подавав свої власні думки?’
17 А що сказати, коли здається, що письменники Біблії висловлювали свої власні думки? Наприклад, застановіться над наступними словами апостола Павла: “Іншим же я говорю, не Господь . . . “Про дівчат же не маю наказу Господнього, але даю раду”. “Блаженніша вона [вдовиця], коли так позостанеться за моєю порадою, бо міркую, що й я маю Божого духа”. (1 Кор. 7:12, 25, 40) Що саме Павло мав на думці такими висловами?
18 У точках про які він говорив апостол не міг навести науки Господа Ісуса Христа, отже висловлював свої власні “думки”. Проте, він писав під проводом Божого духа, і отже його думки мали божественну підтримку і виявляли Божий Власний погляд. Це підтверджує факт, що апостол Петро поміщає Павлові листи разом із рештою Писання, кажучи: “А довготерпіння Господа нашого вважайте за спасіння, як і улюблений брат наш Павло написав був до вас за даною йому мудрістю, як і по всіх посланнях, що в них він говорить про це. У них є дещо тяжко зрозуміле, що неуки та незміцнені перекручують, як і інші Писання, на власну загибіль свою”.— 2 Пет. 3:15, 16.
19. В якому змісті Біблія є Боже послання?
19 Отже можна бачити, що вся Біблія, є Боже “слово” або послання чи вістка, згідно того, що все записане було записане під проводом Його духа, щоб послужити Його цілі і фактично представляти справи. Коли Біблія наводить заяви деяких людей або оповідає, що вони робили під деякими обставинами, то зміст Біблії показує чи такий шлях годиться наслідувати або обминати, чи приймати або відкидати їхні дії чи міркування.
20. Поясніть як хтось може вживати Біблію, щоб приписувати Богові погляди недосконалих людей.
20 Наприклад, візьміть книгу Йова. Багато частин тієї книги містять неправильні погляди трьох приятелів Йова і часами неправильний погляд самого Йова. Ясно є, що такі неправильні висновки і перекручення фактів не були надхнені Богом. Наприклад, Еліфаз, приятель Йова неправильно обвинувачував Бога: “Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса”. (Йова 15:15) Пізніше Бог Єгова докорив Еліфазові і його приятелям за таке неправильне представлення. Він сказав Еліфазові: “Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, ‘бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов”. (Йова 42:7) Хоч Еліфаз та його приятелі не були надхнені, то Божий дух таки провадив письменника книги Йова записати докладну історію їхніх висловів. Такий запис виявляє неправильне поняття того, чому Бог дозволяв лукавству існувати. Отже, в цілості, Біблія є Боже надхнене слово або послання. Одначе, це показує, що ми мусимо вважати коли наводимо деякі частини Біблії. Коли не зрозуміється їхнього повного змісту, то можна приписувати до Бога те, що в дійсності є неправильний погляд недосконалих людей.
БОГ ВИЯВИВ МУДРІСТЬ КОЛИ ВЖИВАВ ЛЮДЕЙ ЗАПИСУВАТИ СВОЄ СЛОВО
21. Коли б Бог Єгова ужив ангелів написати цілу Біблію, то чи вона мала б більшу користь для нас недосконалих людей?
21 Коли Бог уживав людей записувати Його “слово”, то цим Він виявив Свою велику мудрість постачати те, що недосконалі люди потребують. Він міг ужити ангелів. Але, чи ж Його “слово” мало б таке саме приваблення? Правда, ангели могли записати Божі чудові риси та Його величні діла. Вони могли передати глибину їхньої власної посвяти та оцінення за Його безмежні дари. Але чи ж нам, бувши недосконалими, не було б тяжко сполучити себе з записом, якого висловлювали досконалі духовні створіння, яких власний досвід і знання були багато вищі від наших? Життя в їхній сфері не могло б відбивати життя так, як ми знаємо його — з його радощами разом із його страхами, розчаруваннями та смутком. Отже, вживаючи людей, Бог Єгова дав Його “слову” теплоту, різноманітність та заклик, яких лише людська передача може постачити.
22. Коли б від Біблії цілком відібрали людське почуття, то які проблеми в розумінню могли б виринати?
22 Коли б не люди написали Біблію, то нам було б трудно зрозуміти її зміст послання чи вістку. Нам, як недосконалим людям, не було б можливо бачити, як набути похваленого стану перед Творцем. Наприклад, коли б історія лише казала, що ‘Бог є милосердний’, то це не вистачало б показати, що той вислів дійсно значить. Нам треба висловити такі справи в легкозрозумілих словах. Бувши написана людьми, Біблія постачає конкретні приклади з дійсного життя, представляючи їх з людської перспективи. Вона описує нам про людей, які хоч знали Божий закон, таки піддавалися слабкостям і чинили серйозні переступи, про особи, які висловлювали своїми власними словами своє почуття та відношення. А разом з тим ми навчаємося до якої міри їм показувалося милосердя.
23, 24. Розкажіть, що сталося з Давидом і Вірсавією, і покажіть, що ми навчаємося про Бога Єгову з цього?
23 Візьміть царя Давида за приклад. Він доказався бути чоловіком визначної віри. Але, пізніше деякі обставини довели його стати жертвою неправильного бажання. Давид полюбив дружину хіттеянина Урії, чоловіка, що дуже вірно підтримував Давидове царювання. Він дозволив свойому бажанню вкорінитися і дійсно привів дружину Урії, Вірсавію, до своєї палати. Хоч, можливо зразу він не мав наміру чинити статеві зносини з нею, то він був так захоплений нею, що вчинив перелюб. Довідавшись, що Вірсавія завагітніла, він зараз хотів заховати справу і прикликав Урію до дому, щоб він мав статеві зносини з його дружиною. Коли це не вдалося, то Давид став розпачливий. Виглядало, що був лише один спосіб, щоб Вірсавія не була виявлена як розпусниця, а це вбити її чоловіка і взяти її собі за свою власну дружину. Отже, Давид зробив розпорядки поставити Урію в таку позицію, щоб він під час битви напевно був забитий. Урія забили. Давид тоді взяв його вдову Версавію собі за дружину.— 2 Сам. 11:2—27.
24 Коли пророк Натан виявив його великий злочин, то це вдарило Давида в серце і він виразив дуже глибокий жаль за свій гріх. Він сказав: “Згрішив я перед Господом [Єговою]”. (2 Сам. 12:13) Бачучи Давидове сердечне покаяння, Бог хоч покарав Давида, то не відкинув його, як Свого слугу. Отже Давид не перебільшував справи, коли сказав в одному з своїх псалмів: “А Ти, Господи [Єгово], Бог щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, і справедливий”.— Пс. 86:15.
25. Що ми довідуємося про милосердя Єгови від Його вчинків із ізраїльтянами за часу Єремії?
25 З другого боку, Біблія також говорить про невірних мешканців Єрусалиму за днів Єремії. Взагалі люди не слухали повторного заохочення, щоб покаятися. Одверто вони намагалися чинити беззаконня. Отже Бог Єгова відрізав від них Своє милосердя, забрав Свою охорону і допустив, щоб вони дуже постраждали з рук вавилонців. Він не слухав, коли у великій розпачі вони просили допомоги. А чому ні? Тому, що вони не хотіли покаятися. Про це, пророк Єремія записав: “Закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав не помилував, закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла”.— Плач Єремії 3:43, 44.
26. Як приклади з дійсного життя помагають нам навчатися про Єгову?
26 Така ілюстрація або приклад з дійсного життя помагає нам дістати зрівноваженого розуміння, який Бог Єгова в дійсності є й як Він буде поступати з нами. Без різниці який серйозний переступ недосконалі люди можуть зробити, то коли вони справді покаються, то Бог простить їм. Але коли свідомо будуть нарушувати Його праведні заповіді й не схочуть покаятися, то не втечуть від Його ворожого суду. Тому що Біблія відкриває таку велику широчінь Божої особистості в словах, яких ми, недосконалі люди, можемо зрозуміти то ми маємо можливість познайомитися з Ним, як з особою.
27. Як спосіб в який Біблія є написана може випробовувати серця?
27 Спосіб, яким Біблія є написана виявляє, що є в людських серцях. (Євр. 4:12) Ті, що хочуть знайти ніби то якісь вади або суперечності у Біблії, знайдуть їх. Одна причина є тому, що Біблія не описує всі подробиці. Часто вона говорить про людські думки, рішення і вчинки без висловлення схвалення або осудження. Тому то деякі особи, коли читають якусь частину Біблії, сумніваються в тому чи Бог дійсно був справедливий в тому, що робив. Тоді вони вживають ці надхнені вірши для свойого оправдання чому не хочуть робити змін у свойому житті так, як Біблія радить. Це є цілком в згоді з Божим наміром мати за похвалених слуг лише тих, що дійсно люблять Його і оціняють Його тим чим Він дійсно є.— 5 Мойс. 30:11—20; 1 Ів. 4:8—10; 5:2, 3.
28. Який погляд відносно уявлених суперечностей ті, що оціняють цінність Біблії будуть мати? Поясніть.
28 Однак, особа, що серйозно застановляється над Біблією і зазнає, який чудовий провід вона постачає для життя не хапається таких уявних, недоказаних суперечностей, щоб відкидати її й не приймати за Боже послання для людства. Така особа не засліплює себе уявними проблемами. Цілком ні! Вона розуміє, що Біблія є у цілковитій гармонії, і отже не відкидає контексту в якому Біблія представляє якусь особисту подію або стан. Наприклад, припустім, що ви маєте дуже близького друга, який ви знаєте є добрий батько, чоловік, що справді дбає про добробут своїх дітей. Якщо б ви почули, що він дуже серйозно покарав свого сина, то чи ви б негайно зробили висновок, що він не є оправданий і є нерозсудливий у цьому? Певно, що ні; тому що ви добре знаєте його, то ви подумали б, що він мав добрі причини чому так поступив із своїм сином. Подібно, Біблія постачає досить інформації про особистість, способи та дії Бога Єгови, щоб помогти нам пізнати, який Бог дійсно є. Отже, навіть коли подробиці в якомусь даному стані не є виложені докладно, то пощо нам виходити з рівноваги, думаючи, що Бог не був любий, немилосердний або несправедливий? Робити так відкидалося б багато доказів у Біблії, що Він є любий, милосердний та справедливий Бог.— 2 Мойс. 34:6, 7; Іс. 63:7—9.
29. Чому деяка уявна суперечність у Біблії не повинна дивувати нас?
29 Є ще одна причина чому ми повинні сподіватися знайти в Біблії маленькі різниці, нібито суперечності, коли вона описує про подібний матеріял. Наприклад, подумайте про описи Ісусової земної служби. Про неї писали чотири чоловіки. Про заняття і фах трьох ми знаємо, один був лікар, інший митник чи збирач податків, а третій рибак. Тому що Бог Єгова не диктував цим чоловікам, що вони мали записувати, але лише провадив їх Своїм духом, щоб запевнити докладність їхнього писання, то звичайно можна сподіватися деякі різниці. Кожний з них міг помістити багато більше інформації, ніж він дійсно помістив. Один із них, апостол Іван, навіть сказав: “Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів своїх, що в книзі оцій не записані”. (Ів. 20:30) Отже Євангелії є дуже скорочені й тому знаходимо деяку інформацію в одній, якої бракує в іншій. Замість перечити одна одній, вони дійсно підтримують одна одну, помагаючи нам бачити докладніший образ. Разом з цим ці різниці постачають ще більший доказ, що Біблія є вірогідна. А як це? Бо показують, що між письменниками не було змови, вони не радилися і не змовлялися писати щось фальшивого.
30. Відносно Біблії, чому немає жодної причини сперечатися про маленькі різниці?
30 Отже немає жодної причини сперечатися над маленькими справами. Без різниці, який вчений або освічений хтось може бути, то він таки не є в позиції судити справи свідком, яких він особисто не був. А навіть коли б він і був там коли такі події відбувалися, то також клав би наголос на дещо інакші точки того, що бачив і чув. Коли чесно оцінемо Євангелії, то стається ясно, що ці чотири відмінні свідчення, що є в повній згоді, засновують одну важну правду: Ісус Христос є Син Божий.— Ів. 20:31.
ЧИ БОЖЕ ПОСЛАННЯ Є ПЕРЕДАНО ВІРОГІДНО?
31. Яке питання виринає тому, що вже немає оригінальних рукописів?
31 Боже послання, як його містить чотири Євангелії і так, як воно знаходиться в решта Біблії, не збереглося в оригінальній формі. Ті первісні рукописи вже давно зникли, або через уживання або через давність. Як же, тоді, ми можемо бути певними, що Боже послання не було викривлено через так багато століть переписування?
32. Що Біблія сама говорить про витривалу рису Божого послання, і що це вимагало, щодо його збереження?
32 Біблія сама звертає увагу на витривалу рису Божого “Слова”. В Ісаї 40:8 ми читаємо: “Трава засихає, а квітка зів’яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме”. Щоб ці слова були правдиві в майбутніх поколіннях, то Боже “слово” не може бути перекручене. Коли б воно стратило свою вірогідність через людські помилки в переписуванню, то воно не могло б бути Божим посланням. Але, чи є якийсь доказ, що Боже “слово” залишилося у правдивій формі? Безперечно!
33. Як переписувачі Біблії переважно виконували свою роботу?
33 Ті, що переписували Святі Писання були дуже уважні. Багато писарів Єврейського Писання рахували, не лише слова, але особисті літери. Коли вони знаходили найменшу помилку — неправильно написану літеру — то вирізували цілу секцію і заміняли її новою, досконалою. Між писарями був звичай читати вголос кожне слово перед писанням його. Написати лише одно слово з пам’яти багато вважали за великий гріх. Переписувачі Християнського Писання, хоч часто не були фахові особи, також дуже старанно працювали. Тому вони робили дуже мало помилок, а навіть коли зробили маленькі помилки, то вони не змінили значення послання.
34. Що порівняння стародавніх рукописів показують про вірогідність Біблії, так як ми маємо її сьогодні?
34 Порівняння тисячів стародавніх Біблійних рукописів, деякі з них були більше, як 2.000 років старі, відкривають, що переписування було дуже докладне. Про Єврейське Писання, вчений В. Г. Ґрін зауважив: “Можна безперечно сказати, що жоден інший стародавній твір не був так акуратно переписаний”. Сер Фредрік Кенйон у вступі до його сім томів про “Chester Beatty Biblical Papyri”, сказав:
“Перший і найважніший висновок, до якого приходять з перегляду [папірусів] задовольняє, що вони відбивають важну акуратність існуючого вірша. Ні в Старому, ні в Новому Заповітах немає значних або основних різниць. Немає важних пропусків, ні додатків до віршів, ні змін, щоб могли впливати на важні факти або науку. Різниці у віршах впливають на неважні справи, як-от порядок слів або їхня точність . . . Але важним є, що вони підтримують, доказом із ранішнього часу, який досі не був досяжний, вірність існуючих віршів”.
Подібно, в своїй книжці Біблія і Архіологія, він зауважив:
“Інтервал часу від оригінального писання до найранішнього доказу стається такий незначний, і остання основа на сумнів, що Писання, яке ми тепер маємо є таке саме, як воно було написане, є усунена. Можна вірити, що автентичність і загальна вірність книг Нового Заповіту вже нарешті цілком є установлені”.
35. Який вплив Біблія може мати на нас сьогодні?
35 Справді, що Боже послання, як його записали люди під проводом Його духа, залишилися у вірогідній формі до теперішнього дня. І таке вірогідне збереження не було без наміру. Саме послання може дуже гарно впливати на добро тих, що приймуть його, як від Бога. Навіть сьогодні слова до християнів у Солуні можна пристосовувати до соток тисяч людей по цілому світі: “Що, прийнявши почуте від нас Слово (послання) Боже, прийняли ви не як слово людське, але — як правдиво то є,— Слово Боже, що й діє в вас, віруючих”. (1 Сол. 2:13) Так як солуняни, багато сьогодні були готові терпіти тому, що вірно трималися Святого Писання, бувши переконані, що воно справді є Боже надхнене “слово”. (1 Сол. 2:14—16) Чи ви є переконані так само? Чи те “слово”, або послання і у вас діє? Чи ви користаєте з нього у щоденному житті?