Набуваючи кваліфікацій, як вчителі у зборі
„Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням”.— Як. 3:13.
1. Чому це є дуже важливим, щоб ті, що служать, як учителі у християнському зборі були кваліфіковані мужі?
ВПЛИВ учителя може бути корисний або шкідливий. Головно це є правда в справах поклоніння. Відносячись до фарисеїв, Ісус Христос сказав: „Це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого,— обоє до ями впадуть”. (Мат. 15:14.) Усі, що сліпо наслідували небіблійні навчання фарисеїв прямували до духовного знищення і загибелі, але ті, що слухали здорового навчання Сина Божого, були на шляху до життя. (Мат. 7:13—20, 24—27) Факт, що тут є включене життя робить це дуже важливим, щоб ті, які служать, як учителі у християнському зборі, були кваліфіковані мужі.
2. Чому апостол Павло міг сказати: „Я є чистий від крови всіх людей”?
2 Те, що апостол Павло сказав старшим ефесянському збору про себе самого показує, що спосіб, яким християнський вчитель виконує свою відповідальність може зробити його винним або невинним відносно крови. Апостол сказав: „Я кличу вас посвідчити цього дня, що я є чистий від крови всіх людей, бо я не вхилявся говорити вам усю пораду Божу”. (Дії 20:26, 27, НС, анг.) Коли хтось з старших в ефесянському зборі ставався невірний і починав перекручувати Писання на свою власну духовну загибель і на шкоду співвіруючим, то Павло не був винуватий за це. (Порівняйте Дії 20:29, 30.) Вони самі мали бути винуваті відносно крови. Павло старався, як міг переказувати їм „усю пораду Божу”. Він не стримував від них нічого, що було потрібне для спасіння. Він не бажав статись популярним, кажучи їм тільки те чого вони бажали чути або ухиляючись говорити про щось, що сильно виявляло неправильні відношення, слова або вчинки.— Порівняйте 2 Тимофія 4:3, 4.
3. У гармонії з Павловим прикладом, то чого нам сподіватись від чоловіка, який є здібний бути вчителем у зборі?
3 У гармонії з прикладом апостола Павла, то чоловік, який має кваліфікації вчителя у християнському зборі, мусить знати і розуміти все те, що є потрібне для спасіння так, щоб в його навчанні не було серйозних хиб. Він також мусить бути готовий передавати „всю пораду Божу”, не зважаючи на відношення збору. Часами збір добре відноситься до докору та поправлення з Божого Слова. Але часом, багато не бажають змінювати свого неправильного відношення або звичок. Проте, християнський вчитель таки мусить вірно триматись Божого Слова, коли дає духовну допомогу. Коли в декотрих є неправильні напрями, то такі мусять стримуватись, не ставатись нетерплячими і далі говорити правду. У цьому відношенні, обдумайте те, що апостол Павло написав до Тимофія: „Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою”.— 2 Тим. 4:2.
4. До кою стосується порада в Якова 3:1?
4 Тому що здорова наука впливає на чиєсь спасіння, то навчання є відповідальністю, яке повинно доручатися тільки кваліфікованим мужам. Християнський учень Яків писав: „Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями”. (Як. 3:1) Намір цього надхненого застереження не був, щоб знеохочувати кваліфікованих мужів ставатись учителями, бо Писання також каже: „Коли якийсь чоловік добивається посади надзирателя. то доброго діла він прагне”. (1 Тим. 3:1, НС, анг.) Яків говорив до тих мужів, що наставляли себе бути учителями співвіруючих, хоч не були призначені або кваліфіковані вчити. Ці некваліфіковані мужі шукали тільки слави та влади, що є зв’язана з посадою вчителя, незважаючи на потрібні кваліфікації. Вони мусіли бути подібні до тих мужів, про яких апостол Павло говорив: „Вони забажали бути вчителями Закону,— та не розуміли ні того, що говорять, ні про що запевняють”.— 1 Тим. 1:7.
,БІЛЬШИЙ ОСУД’
5. Як вчителі „отримують більший осуд”?
5 Тому, що такі удавані вчителі не розуміли зовсім або не оцінювали „усієї поради Божої”, то було потрібно сильно впливати на них, щоб вони зрозуміли в якій серйозній позиції вчитель знаходить себе. Яків сказав, що вчителі, включаючи себе самого, ,більший осуд приймуть’. (Як. 3:1) Тому, що вчитель стоїть перед іншими і навчає або провадить, то від нього сподіваються більше, ніж від інших членів збору. Це є в гармонії з біблійним принципом: „Кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть”. (Луки 12:48) Отже, слова та вчинки вчителів є під критичнішим оглядом, ніж інших християнів. Крім того, коли чоловік зробить помилку в його навчанні й витворить проблему для членів збору, або коли через його вчинки хтось правильно образиться, то підпадає під суворий осуд Бога Єгови через Господа Ісуса Христа. Син Божий сказав: „Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений”.— Мат. 12:36, 37.
6. Згідно з Якова 3:2, то яка небезпека є властива у навчанні?
6 Учень Яків продовжує свій довід: „Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий”. (Як. 3:2) Тому що навіть зразкові вчителі помиляються в слові, то можливість на таку помилку стається багато більша, коли б навчали некваліфіковані мужі. І чим більше якийсь учитель помиляється, то тим більше шкодить зборові, і тим більший буде осуд проти нього.
„ХТО МУДРИЙ І РОЗУМНИЙ”?
7. Що запитання, яке знаходиться в Якова 3:13 виявляє відносно кваліфікацій чоловіка, як учителя?
7 Приймаючи до уваги, що у навчанні людей звичайно є небезпеки, то було б добре запитати: Дійсно, хто є кваліфікований вчити? Учень Яків підносить подібне запитання: „Хто мудрий і розумний між вами?” (Як. 3:13) Тут варто зауважити, що Яків не питає тільки: ,Хто має здібність промовляти?’ Щоб бути добрим учителем, то це не вистачає, щоб хтось тільки добре висловлював свої думки. Мудрість та вирозуміння також є потрібні. Мудра особа має відповідний страх Бога Єгови і знає, як пристосовувати знання у такий спосіб, щоб з нього виходили добрі наслідки. (Прип. 9:10) Чоловік, який має вирозуміння може заглянути в справу, зрозуміти її і розпізнати споріднення різних точок якогось стану або обставин. Особа тоді цілком розуміє те, що обдумує. Це значить, що вчитель мусить бути дозрілим християнином, якого ,сили розуміння були привчені вживанням, щоб розрізняти добро й зло’.— Євр. 5:14, НС.
8. Що повинно показувати чи чоловік посідає потрібне розуміння та мудрість, щоб вчити співвіруючих?
8 Який є доказ, що чоловік має потрібну мудрість і розуміння вчити своїх співвіруючих? Його життя повинно показувати, що він має таку мудрість і вирозуміння зв’язані з глибоким, шанобливим страхом Бога Єгови. Учень Яків продовжає: „Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням”. (Як. 3:13) Отже, інші повинні бачити, що його поведінка є в гармонії з Божими характерними рисами, способами та вчинками.
9. Як чоловік може виявляти „лагідність, що належить до мудрости”, і чому це є важливим, коли він хоче служити, як учитель?
9 Така правильна поведінка повинна виявляти „лагідну мудрість”. Щоб кваліфікуватись на вчителя, то потрібно бути лагідним, спокійним і мудрим, а не жорстоким, галасливим, упертим або зарозумілим. Учитель також не повинен робити сильні твердження без здорового доводу або доказу, щоб доказувати їх. Чоловіку, що не є лагідний, буде дуже трудно поводитись у гармонії з Павловою порадою до Тимофія: А раб Господній не повинен сваритись, але бути привітним до всіх навчальним, до лиха терплячим, що навчав би противників із лагідністю”.— 2 Тим. 2:24, 25.
НЕПРИДАТНІ РИСИ
10. (а) Коли хтось має „гірку заздрість”, то що це може вміщати? (б) Що є сварливість?
10 Звертаючи свою увагу основно до мужів, які припускали, що були кваліфіковані вчителі в зборі, учень Яків тепер говорить про непридатні риси. Ми читаємо: „Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду”. (Як. 3:14) Ці слова можуть вимагати саме перевірки. Чоловік повинен запитати себе: ,Чи я таю гірку заздрість? Чи я є сварливий?’ Гірка заздрість включає те, що хтось має надмірне бажання прославляти себе та свої погляди. Така заздрість може виявлятись у фанатичному та впертому запалі до своїх власних поглядів і у відвертому осудженню поглядів, що різняться від його власних або коли не признається, що інші мають мудрість і вирозуміння, що рівняються або і перевищують його власні. Щодо сварливости, то це значить, що хтось має духа сварки та суперечки. Чоловік може бути схильним до способів від яких буває неспокій, щоб розладнювати інших і просувати свої власні наміри. Така сварливість є наслідок гордости та самолюбного честолюбства.
11. Чому Яків міг казати, що заздрісний та сварливий удаваний вчитель величається і говорить брехню на правду?
11 Луже заздрісний та сварливий чоловік, звертаючи увагу на свої власні кваліфікації, як учитель, справді буде хвастатись або хвалитись. Одначе, християнська правда, яку він заявляє навчати, осуджує такі погані риси, які він виявляє. Отже, чоловік, в якого є такий роздільний дух суперництва й який однак відчуває, що є кваліфікований служити, як християнський вчитель, неправильно представляє, або говорить брехню на правду, яка знаходиться в Писаннях. Крім цього, тому, що в нього є такі небажані риси, то він не має жодної основи хвастатись своїми кваліфікацями, як вчитель. Для нього робити так був би обман. Факт, що в серці своїм він є корисливий та сварливий, робить його нездатним служити, як християнський вчитель.
12. Яку мудрість посідає заздрісний і сварливий чоловік?
12 Мудрість, яку такий корисливий чоловік претендує посідати, не є небесна мудрість. Учень Яків пише: „Це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська”. (Як. 3:15) Божественна мудрість стоїть протилежно гірким заздрощам та сварливості.— Прип. 6:16—19.
13-15. Як така мудрість є (а) „земна”, (б) „тілесна” або тваринна” і (в) „демонська”?
13 Відверто визнана мудрість такого удаваного вчителя відбиває характерні риси тих земних людей, що є відчужені від Бога. Такий вчитель є подібний до тих, що не є духовні, але тільки виснажують час та енергію в гонитві за розкошами, або стараються добитись поваги та майна в цій нестійкій, все-змінюючій системі. (Фил. 3:19; Кол. 3:2) Причина через яку такий бажає статись учителем не є правильна. Бувши гордим, такий вчитель бажає поваги та честі, які в його думці є зв’язані з становищем.
14 Мудрість гордого й сварливого чоловіка також є тваринна або тілесна, тобто звичайно походить від чоловіка, який є чутливим створінням, що є просто душа. Згідно з Писаннями, то людина і тварина є душі. (1 Мойс. 2:7; 4 Мойс. 31:28; Об. 16:3) Люди, як чутливі створіння (душі) є наділені моральними та розумовими здібностями, але тварини, як чутливі створіння не мають розсудку. (2 Пет. 2:12; Юди 10) Отже, коли є сказано, що така мудрість є „тілесна чи тваринна”, або ,чутлива’ (керується почуттям), то це значить, що вона не є духовна, але є наслідком тілесного чуття, жадання та схильностей.
15 Отже, Яків правильно каже, що вона є демонська мудрість. Це тому, що демони (лукаві духи) виявляють напрями протилежні божественній мудрості. Вони не є лагідні, але жорстокі та злобні, так як можна бачити з жалюгідного стану тих осіб, які стаються біснуваті. (Марка 5:2—5) Щодо Сатани, Диявола, провідник демонів, то Біблія показує, що його паддіння сталось через самолюбну гордість та честолюбність.— 1 Тим. 3:6.
БАЖАНІ РИСИ ЗВ’ЯЗАНІ З НЕБЕСНОЮ МУДРІСТЮ
16. Які є риси небесної мудрости?
16 Щоб хтось був здібний вчити своїх співвіруючих, то не може мати тих рис, що є зв’язані з земною, тілесною та демонською мудрістю. Життя такого вчителя повинно відбивати небесну мудрість. Учень Яків описує цю мудрість, як слідуюче: „А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потом спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, бестороння та нелукава”. (Як. 3:17) Подумайте, що це означає.
17. Що це значить бути „чистим” і „мирним”?
17 Там є сказано, що ті мужі, що мають здібність навчати є „чисті”, або мають незабруднений розум та серце. Бувши „спокійні”, вони є особи, які підтримують мир. Вони не тільки ухиляються від агресивної або зухвалої поведінки або сварок, але стараються, як можуть, щоб створити добре споріднення з іншими. (Рим. 14:19; 1 Тим. 3:3) Вони не беруть участи і не похвалюють нічого, що розбиває мир. Порівняйте Приповісті 16:28; 17:9.
18. Як особа виявляє (а) ,розсудливість’, (б) ,готовість слухатись’ і (в) що є „повна милосердя та добрих плодів”?
18 А „розсудливий” чоловік є лагідний, поміркований та терплячий, не є фанатиком у своєму запалі. Він не буде намагатись, щоб усе завжди було так, як він хоче, або щоб точно дотримувати всі накази, але поводиться людяно з іншими. (Порівняйте 1 Петра 2:18.) Замість бути впертим, то посідаючий небесну мудрість є „готовий слухатись”. У нього є дух співпраці, і він буде готовий відповідати на правильні просьби. Такий чоловік буде погоджуватись з тим, що Писання кажуть, не вибираючи якийсь стан і тримаючись його будь він добрий чи злий. Він скоро зміниться, коли є ясний доказ, що взяв якийсь неправильний стан або зробив помилкові висновки. Той з небесною мудрістю також є „повний милосердя та добрих плодів”. В його стосунках з іншими, він є співчутливий. Він жалує засмучених та страждаючих, прагне та є охочий робити все те, що може, щоб допомогти їм. „Добрі плоди” включають всі вчинки зв’язані з добротою, праведністю та правдою.— Ефес. 5:9.
19. Що це значить, що особа є „безстороння”?
19 Особа, під проводом небесної мудрости буде ,безстороння’. Вона не буде давати комусь переваги через їхній зовнішній вигляд, позицію, майно, походження в житті, або їхній вплив у зборі. (Порівняйте Якова 2:1—4.) У своїх стосунках з його ближніми, такий старається бути безсторонній.
20. (а) Що це є лицемір? (б) Як хтось, що посідає небесну мудрість показує, що він не є лицеміром?
20 Небесна мудрість ніколи не робить когось „лицемірним”. Лицемір прикидається або претендує бути тим чим він не є. Чоловік, що посідає небесну мудрість не одягає маски, тобто не удає того чим він в дійсності не є. У всіх своїх спорідненнях, він є праведний і вірогідний.— Ефес. 4:25.
21. Як ми можемо особисто пристосовувати те, що Біблія каже про вимоги, яких мусять мати всі ті, що служать, як учителі в зборі?
21 Те, що вимагається від християнських учителів повинно спонукувати нас усіх докладно перевірити самих себе. Чи ми показуємо, що хочемо жити в гармонії з небесною мудрістю? Хоч ми можливо не є вчителі в зборі, то ми всі таки маємо відповідальність, як Христові учні, навчати людей правди. Отже, це дуже важно, щоб наші відношення, слова та вчинки погоджувались з тим, чим ми визнаємо бути. (Рим. 2:21, 22) Стараймось бути кращими слугами нашого небесного Отця і втішаймося благословеннями, якими Він обдарував нас.— Порівняйте 1 Тимофія 4:15, 16.
[Ілюстрація на сторінці 12]
„А коли сліпий водить сліпого, . . .” — Мат. 15:14.