Мир і безпека — з якого джерела?

ТОДІ як Організація Об’єднаних Націй виконала дорогоцінні послуги на деяких полях, то яка-небудь поінформована людина мусить признати, що досі вона не довела нації до миру й безпеки. Цей факт явно визнають найбільш палкі прихильники Організації.

Тому то, ще в 1953 році, тільки вісім років після заснування цієї організації, Даг Хаммершельд, тодішній генеральний секретар, визнав: „Тоді як наші предки мріяли про нове небо, то наша найбільша надія є, щоб нам було дозволено зберегти стару землю”. Двадцять шість років пізніше, С. Вільям Мейнес, помічний державний секретар Сполучених Штатів Америки, мусив признати: „Головна ціль Ради безпеки й Генеральної асамблеї була підтримувати міжнародний мир і безпеку... Ви маєте доказ, що ця організація не виконала своєї центральної цілі”.

Яка ж доречна?

Справа в тому, що більшість головних рішень впливаючих на мир і безпеку протягом минулих 40 років вирішувались головно поза Організацією Об’єднаних Націй. У 1982 році, генеральний секретар Хав’єр Перез де Куельяр оплакував те, що „цього року ми бачили, як багато разів Організацією нехтували або не слухались її, з цієї або тієї причини, в ситуаціях у яких вона повинна, і могла, відограти важливу й творчу роль”. Чому це так?

Дехто каже, що одна причина на це є скорий ріст членства організації. Оригінальних 51 членів збільшилось на більше як 150, і кожний має рівносильний голос у Генеральній Асамблеї. Однак, декотрі ці нації є дуже малі. Тому то, острів св. Хрістофера й Невіс, 158 нація, яка вступила в членів організації, має менше як 50 000 населення, однак має рівнозначний голос з Китаєм, в якій то країні живе близько один більйон людей. Правда, під цим розпорядком менші нації мають нагоду на те, щоб їх вислуховували; але це не заохочує більших націй серйозно ставитись до рішень цілої організації.

Другу проблему стисло торкає Шерлі Газзард: „Організації Об’єднаних Націй не дано силу примусу крім сил, які настільки знаходяться в тих членах, яких правдоподібно треба буде примушувати”. Інакше кажучи, Організація може робити рішення, але в більшості випадків не може примушувати їх. Великі світові проблеми регулярно й довго обговорюються. Формально ухвалюють резолюції, а тоді забувають про них. У 1982 році генеральний секретар ООН був спонуканий оплакувати „брак пошани до своїх рішень тими державами, до яких вони стосуються”.

Це організаційні проблеми — аналісти згадують ще інші. Але є глибші, більш серйозні причини чому Організація Об’єднаних Націй не мала успіху.

Глибші проблеми

„Тоді здавалось, що буде можливо найперше установити пріоритет [першість] системи для підтримування міжнародного миру й безпеки під умовами статуту”, сказав Хав’єр Перез де Куельяр, пригадуючи собі ідеали засновників організації. „Що ж сталось з тією величною мрією? Незгода між великими державами скоро затінила її... Крім того, світ доказався бути багато складнішим, менш порядним місцем від того чого ми сподівались”.

Фактично, не було жодної можливості, що Організація Об’єднаних Націй здійснить мир і безпеку. Завдання завелике. Вислови генерального секретаря пригадують нам слова пророка Єремії: „Не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком”. (Єремії 10:23) Люди, бувши обмежені в мудрості та спроможності, ніколи не зможуть розв’язати проблему й здійснити мир та безпеку для всіх людей.

Генеральний секретар сказав, що засновники Організації Об’єднаних Націй знайшли світ бути „складнішим” від того, чого вони сподівались. На це становище є основна причина, яку очевидно вони не усвідомлювали. Апостол Іван пояснює це так: „Цілий світ лежить у силі лукавого”. (1 Івана 5:19, НС) Біблія каже, що сьогодні той „лукавий”, Сатана Диявол, спричиняє „горе для землі”, „маючи лютість велику”. (Об’явлення 12:12) Похмура дійсність Сатани та його впливу прирекли до невдачі зусилля Організації Об’єднаних Націй здійснити мир ще до її заснування.

Також треба мати на увазі те, що Організація Об’єднаних Націй є витвором цього світу й тому вона успадкувала його характерні риси. Слабкості, лукавості й зіпсуття характеризуючі особисті нації неминучо існують в Організації Об’єднаних Націй. Олександра Солженіцина, який сказав у 1972, цитовано так: „Чверть століття тому, з великими надіями для всього людства, народилась Організація Об’єднаних Націй. На нещастя, у неморальному світі, вона теж стала неморальною”. Біблія перестерігає: „,Для безбожних спокою немає’, говорить Господь [Єгова, НС]”. (Ісаї 48:22) „Неморальна” організація ніколи не може здійснити мир і безпеку.

Що ж сказати про мир і безпеку?

Чи ж оголошення, що 1986 рік буде „міжнародний рік миру” матиме якесь значення? Дуже неймовірно, що так станеться, через те, що людство зовсім не може розв’язати вищезгаданих проблем. Що „рік миру” доведе людство ближче до миру й безпеки є таке саме неймовірне, як був „рік дитини” у 1979 році, який не поліпшив міжнародну долю дітей, або „міжнародний рік жінок” у 1975 році не зробив зі світу кращого місця для жінок.

Однак, якщо людство переживе, то очевидно, що хтось мусить постаратись на мир і безпеку. Сьогодні, ядерноозброєні нації можуть знищити більшість життя на Землі. Звичайною зброєю вбивають дуже багато людей кожного року. Здається, що немає жодної надії на мир! Якщо Організація Об’єднаних Націй не може розв’язати цих проблем, то хто ж може?

Подивитись у історію дасть нам надійну відповідь на це запитання. Близько 3000 років тому цар Давид, воїн-цар на Середньому Сході, писав про майбутнього Правителя, Який успішно здійснить міжнародний мир. У молитві заради цього Правителя, Давид сказав: „Нехай гори приносять народові мир, а пагірки — правду. Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий — аж поки світитиме місяць”.— Псалом 71 (72):3, 7.

Який же правитель може здійснити тривалий мир? Давид звертав увагу, не на людську організацію, але на його Бога, Єгову, через Якого владу це може здійснитись. Чи Давид тільки мріяв, що колись побачить такі обставини? Ні, Соломон, син Давида, покладався на того самого Бога, і протягом його царювання, Єгова показав йому в типічний спосіб Свою силу, даючи мир Соломоновому царству, яке знаходилось у одній з найбільш війною-порваних місцевостей світу. Соломон не був воїном-царем, однак протягом його царювання „безпечно сидів Юда та Ізраїль, кожен під своїм виноградником та під своєю фігою, від Дану [на півночі] й аж до Беер-Шеви [на півдні] всі дні Соломона”.— 1 Царів 5:5 [4:25, ПК].

Звичайно, той мир не тривав. Ізраїльтяни стали неморальні так як світ і загубили їхню Богомдану безпеку. Усе-таки, більше як двоє століть пізніше, коли жорстокі ассірійці захищали мир жахом, то пророк Ісая передсказав прихід Царя на Якого Соломон був прообразом. Він написав: „І кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник... Князь миру. Без кінця буде множитися панування та мир”.— Ісаї 9:5, 6 [9:6, 7, ПК].

Хто ж це той „Князь миру”? Більше як 700 років після Ісаї, тоді як Римська світова держава старалась здійснити мир і безпеку своїм способом, Той Цар появився в Давидовій країні, Іудеї, в особі Ісуса Христа. Він проповідував Своїм співвітчизним Боже Царство, в якому Він Сам буде Царем. Те Царство буде небесне, і розв’яже всі проблеми спричинені впливом Сатани й природженою неспроможністю людини правити над людиною. Здається, Ісусові співвітчизники воліли мати над собою римське правління й постарались, щоб Ісуса незаконно вбити. Все-таки, так як історія ясно показує, Ісус воскрес від померлих і вознісся на небо, чекаючи там Божого часу для Нього зацарювати в Божому Царстві.

Фактично, сповнення пророцтва показує, що в наш час має сповнитись та велика подія. Це народження Божого Царства на небі й скинення Сатани на землю довело до його „великої лютості” і „горя для землі”. (Об’явлення 12:7—12) З яким же наслідком? Це довело до війн та інших страждань людства, так як Ісус Сам пророкував. Земля стала сценою „тривоги людей, не знаючих виходу”.— Луки 21:25, 26, НС; Матвія 24:3—13.

Спосіб людини чи Божий?

В Ісусових пророцтвах, даних нам близько 2000 років тому, знаходимо більш акуратний опис світових обставин від життєрадісних заяв зроблених за часів народження Організації Об’єднаних Націй 40 років тому. Невдача тієї організації довести людство до „виходу” тільки підкреслює точність біблійних пророцтв. Справді, по словах Ісаї, ,провісники миру самі гірко плачуть’, розстроюються через їхні невдачі.— Ісаї 33:7.

Це підкреслює останню причину чому Організація Об’єднаних Націй ніколи не може здійснити мир на землі. Вона старається здійснити мир у спосіб зовсім протилежний Божому способові. Згідно із заявленими намірами Єгови, мир здійсниться, не з’єднанням націй цього світу, але коли Боже Царство зовсім заступить їхнє місце. (Даниїла 2:44) Даг Хаммершельд сказав, що він працював, щоб „зберегти стару землю”. Якщо він мав на думці теперішній світовий лад складаючийся з незалежних політичних націй, то з самого початку його надії були приречені на невдачу. Факт є, що „старий світ” мусить уступитись, щоб зробити місце на Новий Лад. „Світ минається”. (1 Івана 2:17) Ніщо не врятує його, а навіть Організація Об’єднаних Націй.

Тому що нації є націоналістично самолюбні, то є тільки один реалістичний приступ до здійснення миру й безпеки. Тільки Боже Царство може здійснити такий мир, якого людина прагнула ще від її вигнання з раю Едемського. Ось один опис безпеки, яку Царство здійснить: „І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше [колишнє, НС] минулося”.— Об’явлення 21:4.

Чи така обіцянка звучить для вас бути нереалістичною? Дійсно, немає іншої надії, і в наступному номері Вартова Башта буде глибше обговорювати причини на це. Тимчасом, звертаємо вам увагу на цей важливий факт: Історія Організації Об’єднаних Націй ще не закінчилась. Та Організація ще гратиме важливу роль у майбутніх подіях. Заохочуємо вас читати наступні статті в цьому журналі, в яких обговорюється майбутність Організації Об’єднаних Націй в світлі біблійного пророцтва.

[Ілюстрації на сторінці 5]

Задача, щоб здійснити мир є занадто трудна для Організації Об’єднаних Націй

[Відомості про джерело]

Фото США армії

[Ілюстрації на сторінці 6]

,Цілий світ лежить у силі лукавого’. Це включає Організацію Об’єднаних Націй

[Ілюстрації на сторінці 7]

Організація Об’єднаних Націй ніколи не стане більш моральною від її особистих член-націй