Любов до Бога є силою на моральне добро
РОЗСУДЛИВІ люди охоче погодяться, що необхідно стримуватись від неморальності. Так як сказав священик Об’єднаної церкви Христа в Канаді: „Наслідки, коли люди й суспільство ігнорують закон моральності, страхають. Вони такі: війни, знецінення, Уотергейтська справа й анархія”. Так як було показано в попередній статті, головні релігії цього світу не доказались бути силою на моральне добро. Якщо ми особисто хочемо бути моральними, то необхідно звернутись до іншого авторитету, щоб він постачив нам таку силу, а тоді додержувати умови того авторитету.
Вплив такого вищого авторитету виявився в житті Йосипа, єврейського адміністратора в домі царедворця в Єгипті. Коли дружина Потіфара приманювала його до статевих зносин з нею, то Йосип не піддався її авансам і сказав: „Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?” (1 Мойсеєва 39:7-9) Визнаючи Божий авторитет і бажаючи задовольнити Бога підкріпило Йосипа не піддатись її пропозиціям.
Двоє століть пізніше, народ Ізраїлю, потомки Йосипового батька, Якова, одержав Десять Заповідей як частину Мойсеєвого Закону. Тоді як непослух стягав на людину незадоволення Єгови, то слухатись того Закону доводило до божественних благословень. Тому то ці заповіді були моральним керівництвом для народу.
Десять Заповідей — силою на добро
Якою міцною силою були ті Десять Заповідей? Вони ще в цьому 20 столітті не загубили свого впливу. У 1962 р. тодішній губернатор Нової Зеландії сказав: „За загальною думкою декотрі люди вірять, що Десять Заповідей вже застарілі. Але значним є те, що коли б усі з нас сьогодні вірно додержували їх, то державний закон став би непотрібним”.
Усе ж таки, у розмові з молодим єврейським правителем, Ісус Христос сказав, що Бог вимагав чогось іншого ніж тільки додержувати Десять Заповідей. Цей молодий правитель запитав: „Що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?” Коли Ісус сказав йому „виконай заповіді”, згадавши декотрі з тих Десятьох, то правитель відповів: „Це я виконав все. Чого ще бракує мені?” Ісус відповів: „Піди, продай добра свої та й убогим роздай,— і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною”. Євангеліє продовжує й каже: „Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись,— бо великі маєтки він мав”.— Матвія 19:16-22.
Порівняти це із сказаним у Євангелії Луки 10:25-28 допоможе нам зрозуміти основну проблему цього молодого правителя. Там читаємо так: „Підвівсь ось законник один, і сказав, Його [Ісуса] випробовуючи: ,Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?’” Ісус допоміг йому дійти до свого власного висновку, і як наслідок цей молодий чоловік міг відповісти на своє власне питання, кажучи: ,Любити Єгову всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю силою, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе’. Тоді Ісус сказав: „Роби це,— і будеш жити”.
Чи бачите проблему цього молодого правителя? Він більше полюбив матеріальне майно ніж Бога й ближнього. Який же жаль! Незважаючи на те, що він додержував Десять Заповідей, то все ж таки міг загубити вічне життя.
Що це значить любити Бога?
За наших днів, любов до себе, матеріального майна й статевих зносин заступила любов до Бога й ближнього. Декотрі люди вже навіть не вірять у Бога, як Творця, але в недоказану теорію еволюції. Як усе це сталось?
Протягом століть, священики так званого Християнства своїм небіблійним вченням про страшенний вогонь у пеклі, запановували над моральністю людей. Енсайклопідія інтернешонел (Міжнародна енциклопедія) каже: „Наймогутніша сила на добро між звичайними людьми протягом середніх віків безсумнівно був страх пекла, який то страх підкоряв церкві навіть королів та імператорів, і правдоподібно тільки цей страх стримував їх від невгамованих пристрастей”. Цей догмат про пекло зображує Бога бути нелюбовним, немилостивим, і каральним. Незважаючи на те, що цей догмат можливо стримував декотрих людей від злочину, то таки відвернув багато інших від Бога, роблячи їх легкою жертвою небіблійних догматів і таких теорій, як еволюція.
Проте, Біблія не вчить, що Бог мучить душі в пеклі. Замість цього, апостол Іван каже: „Бог є любов”. Мойсей написав: „Господь [Єгова, НС],— Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий”. (1 Івана 4:8; 1:9; 2 Мойсеєва 34:6) Це є тільки кілька з Божих чудесних рис. Вони приближують Його до нас. Ці риси, а головно Його любов, спонукують нас любити Його. „Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив”. (1 Івана 4:19) Це любов до Бога є найбільшою силою на моральне добро; вона може довести людину до вічного життя!
Справжня любов до Бога не є тільки якась незрозуміла риса. Вона спонукує людину діяти на користь іншої. Апостол Павло згадав багато способів у які можна показувати цю любов. Кілька цих способів такі: „Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву”. (1 Коринтян 13:4, 5) Коли будемо показувати таку любов, то цим наслідуємо нашого небесного Отця. Ісус сказав: „На двох оцих заповідях [любити Бога й ближнього свого] увесь Закон і Пророки стоять”. (Матвія 22:40) Інакше кажучи, коли будемо показувати таку любов, то не будемо красти від нашого ближнього, не будемо вбивати його, або чинити перелюб з його дружиною. Апостол Іван погоджується з цією думкою кажучи: „Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді”.— 1 Івана 5:3.
Любов до Бога сила на добро
Зауважте, як любов до Бога впливала на ранніх християн, так як сказав Тертулліан у другому столітті. Він вимагав, щоб його супротивники показали йому одного християнина між їхніми злочинцями. Коли вони не могли зробити цього, то він додав: „Тільки в нас злочину немає”. Книжка Олд ровман ворлд (Староримський світ) погоджується з цим поглядом, і каже: „Ми маємо доказ на їхнє бездоганне життя і моральність”. Також, у творі Крищієниті тудей (Сьогоднішнє Християнство) цитує церковного історика, Роленда Бейнтона: „Від закінчення ери Нового Завіту, до десятиліття від 170-180 рр. немає доказу, що християни служили при війську”. Любов до Бога спонукувала їх любити Його й доказати свою любов моральним життям. Але ви мабуть бажаєте знати, ,Чи сьогодні маємо якийсь доказ цієї корисної моральної сили?’
Справді маємо! Письменник Майк МекМанус писав у Гералд енд рів’ю, що він ще ніколи не чув проповідей проти передшлюбних статевих зносин. Місяць пізніше він одержав листа від одного 14-тилітнього свідка Єгови, який написав: „Тільки подумати про зараження цими хворобами повинно стримувати людину [від передшлюбних статевих зносин]. Але Свідки Єгови стримуються від передшлюбних статевих зносин тому, що Єгова наказує їм утікати від розпусти”. (Курсив наш.) Коментуючи цього листа, МекМанус запитав: „Скільки 14-тилітніх у вашому зборі можуть так ясно цитувати святого Павла (1 Кор. 6:18)?”
Той самий принцип, щоб слухатись наказів Єгови, якого цитувала та молода дівчина, також стосується до свідків Єгови в інших справах життя. Суть декотрих Божих наказів записаних у Святому Письмі така: ,Будьте чесні в усьому’, ,Уникайте ідолів’, ,Стримуйтесь від крові й розпусти’, ,Говоріть правду’, ,Навчайте ваших дітей Божих способів’. (Євреїв 13:18; 1 Івана 5:21; Дії 15:29; Ефесян 4:25; 6:4) Чи ви вже зауважили, що Свідки Єгови вашого сусідства або на роботі стараються додержувати цих наказів? Чи ви вже бажали знати чому вони слухаються їх, чому вони не погоджуються на переливання крові, чому вони не йдуть на війну, і чому вони відвідують вас у вашому домі, дійсно, чому вони інакші? Відповідь на ці запитання є, що вони люблять Бога.
Любов ніколи не схибне
Бажаючи задовольняти Бога, Свідки Єгови беруть до серця цю пораду: „Перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале”. (Римлян 12:2, Переклад Хоменка) Довідавшись, що є „воля Божа” для них, вони тоді хочуть виконувати ту волю. Спонукуючи їх до цього вчинку є їхня любов до Бога. Чи ви думаєте, що так робити за наших днів не є практично, нереально? Якщо так, то подумайте про наступні доповіді.
Ще в 1963 р., Жозей, з Сан-Паулу, Бразілії, почав жити з Евженією, одруженою жінкою. Два роки пізніше, вони почали студіювати Біблію з свідками Єгови. З Біблії вони навчились Божої вимоги, щоб „в усіх [був] чесний шлюб”. (Євреїв 13:4) Вони знали, що мусили одружитись, але в Бразілії закон не дозволяє розлучення, щоб звільнити Евженію вийти заміж за Жозея. Проте, в 1977 р., коли впровадили такий закон, то вона звернулась до суду за розлученням від свого чоловіка, і в 1980 р. вони одружились, завершуючи Божу вимогу. Вони були нагороджені за їхню любов до Бога.
У місті Нью-Йорку, Ініре вже брав усілякі наркотики. Він жив з його коханкою, Анною. Щоб здобути грошей, то постарався, щоб вона посилала фотографії з себе до відомого чоловічого журналу. Її запропонували багато грошей, коли б вона погодилась фотографуватись голою. Тим часом Ініре почав студіювати Біблію з Свідками Єгови, а пізніше Анна. Ініре перестав уживати наркотики. Після трьох тижнів, вони добровільно вирішили одружитись. Навчившись з Біблії, що християнам слід скромно вбиратись, Анна вирішила, не позувати на ті фотографування, байдуже скільки грошей вони пропонували їй. (1 Тимофія 2:9) Що ви думаєте спонукало їх зробити такі зміни? Анна каже, що навчившись, що бути свідком Єгови не значить тільки приєднуватись до якоїсь релігії, але, що це включало ціле життя людини, присвячена Богові, то знала, що мусила негайно змінитись. Справді, любов до Бога,— це міцна сила на добро.
Дехто мабуть каже, ,Ну, це собі виняткові випадки’. Але це не правда. Подібні зміни вже відбувались багато разів по тих місцевостях у яких свідки Єгови є діяльні. Чому ж не розглянути цю справу? Переконайтесь що любов до Бога так як вона виражається в правдивій релігії, ще досі є силою на моральне добро.
[Вставка на сторінці 6]
Про ранніх християн, книжка „Олд ровман ворлд” (Староримський світ) каже: „Ми маємо доказ на їхнє бездоганне життя й моральність”. Що це спонукує таку „бездоганну моральність”?
[Ілюстрація на сторінці 7]
Любов до Бога може допомогти вам протистояти спокусам чинити зло.