Хто буде схвалений Єговою?

«Виконуйте своє спасіння. Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю» (ФИЛИП’ЯН 2:12, 13).

 1, 2. Під якими обставинами Бог схвалив Ісуса, і чому це повинно цікавити нас?

ЦЕ БУВ поворотний пункт історії. Іван Хреститель проповідував Божу звістку й хрестив покаяних у воді. Тоді до Івана приступає чоловік, Який Іван знав був праведний: Ісус. В Ісуса гріха не було, однак Він вимагав охреститись, щоб «виконати все, що було праведне» (Матвія 3:1-15, НС).

² Іван сумирно погодився, і коли Ісус вийшов з води,— «небо розкрилось, і побачив Іван духа Божого, що спускався». Крім того, «голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав [схвалив, НС]!» (Матвія 3:16, 17; Марка 1:11). Яке ж чудове оголошення! Ми всі любимо догоджати комусь, якого поважаємо (Дії 6:3-6; 16:1, 2; Филип’ян 2:19-22; Матвія 25:21). Уявіть же собі, ваше власне почуття, коли б Всемогутній Бог оголосив «Я схвалив вас!»

 3. Чим ми повинні турбуватись відносно схвалення Богом?

³ Чи сьогодні можливо людині бути схваленою Богом? Наприклад, подумайте про людину, яка «не має надії й без Бога на світі», «відчужена від життя Божого» (Ефесян 2:12; 4:18). Чи такій людині можливо перейти від того ненадійного становища до блаженного, схваленого Єговою? Якщо так, то як? Давайте побачимо.

Що значили Його слова?

 4. (а) Що значить грецьке слово на «схвалений» в Божій декларації? (б) Чому це слово в такому значенні спеціально цікавить нас?

⁴ Божі слова в Євангеліях «Я схвалив [Ісуса]» походять з грецького дієслова ев·до·кі΄йо (Матвія 3:17, НС; Марка 1:11; Луки 3:22). Те слово значить «бути дуже задоволеним, вважати сприятливим, дуже любити», а іменник того слова значить «добра воля, задоволення, ласка, побажання, бажання». Ев·до·кі΄йо не обмежується тільки до божественного схвалення. Наприклад, християни в Македонії «визнали за добре» подавати іншим деяку грошову допомогу (Римлян 10:1; 15:26; 2 Коринтян 5:8; 1 Солунян 2:8; 3:1). Однак, Ісуса схвалив Бог, а не людина. Цей вислів стосується Ісуса тільки після Його хрещення (Матвія 17:5; 2 Петра 1:17). Цікаво, в Луки 2:52 вживається інакше слово — ха·ріс, коли говорить про неохрещеного юнака, Ісуса, Який одержував «благодать» у Бога й людей.

 5. (а) Як стає ясно, що недосконалі люди можуть бути схвалені Богом? (б) Хто це «люди доброї волі»?

⁵ Чи недосконалі люди, такі як ми, можуть здобути Божого схвалення? На щастя, можуть. Коли Ісус народився на землі, то ангели оголосили: «Слава Богу на висоті, на землі мир між людьми доброї волі [ев·до·кі΄ас]» (Луки 2:14, НС). Буквальною грецькою мовою, ангели співали про майбутнє благословення «людей доброї думки», або «людей, яких Бог схвалює»a. Професор Ганс Бітенгард пише про слова ен антро΄поїс ев·до·кі΄ас: «Цей вислів стосується людей, яких Бог любить... Тут не говорить про добру волю людства... Тут маємо справу з Божим суверенітетом і Його люб’язною волею, яка вибирає для себе людей на спасіння». Так як Свідки Єгови вже давно пояснюють, Луки 2:14 показує, що присвячені й охрещені, недосконалі люди можуть стати людьми доброї волі, людьми яких Бог схвалюєb!

 6. Що ми ще повинні навчитись про Боже схвалення?

⁶ Ви мабуть усвідомлюєте різницю між «ворогом [Божим] з думкою в злих учинках» а схваленням як співучасники нашого справедливого й розумного Бога (Колосян 1:21; Псалом 15:1-5). Хоч знання, що люди можуть бути схвалені мабуть натхне вас надією, то ви правдоподібно хочете знати що вам слід робити. Можна багато довідатись з Божих минулих стосунків з людьми.

Він приймав людей

 7. Як 2 Мойсеєва 12:38 виявляє нам Боже відношення?

⁷ Протягом століть перед тим оголошенням у Луки 2:14, Єгова приймав тих людей, які приходили до Нього, щоб поклонятись Йому. Звичайно, Бог мав стосунки виключно з присвяченим Йому народом Ізраїлю (2 Мойсеєва 19:5-8; 31:16, 17). Пам’ятайте, що коли ізраїльтяни вийшли з Єгипту, то «також багато різного люду піднялися з ними» (2 Мойсеєва 12:38). Ті неізраїльтяни, які мабуть мали стосунки з Божим народом, бачили кари, яких Бог наслав на Єгипет і тепер рішили піти з ізраїльтянами. Декотрі правдоподібно навернулись до єврейської віри.

 8. Яких два класи іноземців мешкали в Ізраїлі, і чому ізраїльтяни інакше поводились з кожним?

⁸ У Законі-угоді було визнано споріднення неізраїльтян з Богом і Його народом. Декотрі іноземці замешкували ту ізраїльську країну, і мусили слухатись основних законів,— щоб не вбивати, і додержуватись суботи (Неемії 13:16-21). Замість приймати цих поселенців за братів своїх, то ізраїльтяни поводились з ними обережно, тому що вони ще не були частиною Божого народу. Наприклад, тоді як ізраїльтянинові не було дозволено купувати й споживати м’ясо якої-небудь здохлої тварини з якої кров не стекла, то таким іноземцям, ще не наверненим до віри ізраїльтян, не було заборонено (5 Мойсеєва 14:21; Єзекіїля 4:14). Була можливість, що згодом декотрі іноземці-поселенці наслідуватимуть інших іноземців, виконають обряд обрізання й навернуться до єврейської віри. Аж тоді з ними поводилися б як з братами в чистому поклонінні, і вони вже мали б відповідальність додержуватись цілого Закону (3 Мойсеєва 16:29; 17:10; 19:33, 34; 24:22). Моавітка Рут, і Нааман, прокажений сірієць, не були ізраїльтянами, але Бог прийняв їх (Матвія 1:5; Луки 4:27).

 9. Як Соломон підтвердив Боже відношення до іноземців?

⁹ За днів царя Соломона, теж бачимо як Бог приймав неізраїльтян. Під час присвячення храму, Соломон молився: «Також і чужинця, що він не з народу Твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого... і помолиться в цьому храмі, Ти почуєш це з небес,.. щоб усі народи землі пізнали Ім’я Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль» (1 Царів 8:41-43). Так, Єгова слухав молитов щирих іноземців, які шукали Його. Може бути, що ці теж навчаться Його законів, обріжуться, і стануть прийнятними членами Його благословенних людей.

10. Як євреї поводилися б з ефіопським вельможею, і чому він скористав з обрізання?

¹⁰ Один чоловік, який пізніше навернувся до єврейської віри, був скарбник ефіопської цариці Кандаки. Правдоподібно, коли йому вперше донеслось про євреїв і їхнє поклоніння, то його життя, або релігійний погляд, не були прийнятні Єгові. Але, коли цей іноземець студіював закон, щоб навчитись Божих вимог, то євреї мусили виявляти йому міру терпимості. Очевидно він робив добрий прогрес і змінив своє життя, щоб стати кваліфікованим обрізатись. У Діях 8:27 читаємо, що він «до Єрусалиму прибув поклонитись» (2 Мойсеєва 12:48, 49). Це показує, що той скарбник уже зовсім навернувся до єврейської віри. Тепер він міг прийняти Месію, стати Його хрещеним учнем, погоджуючи своє життя з Божою прогресивною волею.

Невіруючі в християнському зборі

11, 12. (а) Які інші зміни відбулись, коли ефіопець охрестився? (б) Як це погоджувалось з пос. до Филип’ян 2:12, 13?

¹¹ Ісус сказав Своїм послідовникам «Тож ідіть, і робіть учнів з людей всіх народів, хрестячи їх у Ім’я Отця, і Сина, і святого духа, навчаючи їх додержувати всього того, що Я наказав вам» (Матвія 28:19, 20, НС). Той новонавернений ефіопець уже знав про Єгову й святого духа. Тому то, коли Пилип допоміг йому зрозуміти й прийняти Ісуса як Месіанського Сина Божого, то він уже був кваліфікований охреститись. Таким чином він стане схваленим членом слуг Єгови, послідовників Христа. Звичайно, він буде відповідальний перед Богом, і мусить «додержуватись усього наказаного» для християн. Але, разом з відповідальністю, перед ним відкрилась чудесна можливість: спасіння!

¹² Пізніше, Павло написав, що всі християни мусять «зо страхом і тремтінням виконувати своє спасіння». Однак, можливо виконати спасіння, тому що «це Бог, заради Своєї доброї волі [ев·до·кі΄ас], діє у вас для того, щоб ви проявляли волю й діяли» (Филип’ян 2:12, 13, НС).

13. Як християни поводилися б з тими, які не охрещувались так скоро як ефіопський вельможа?

¹³ Не всі маючі контакт з правдивими християнами були такі охочі або кваліфіковані так скоро хреститись, як той ефіопець. Декотрі, не бувши євреями або наверненими до єврейської віри, не знали Єгови й Його способів; також вони не провадили свого життя за Його нормою моралі. Як же з ними поводились? Християни мали наслідувати приклад Ісуса. Ісус не заохочував людей грішити, а також не пробачав за добровільний гріх (Івана 5:14). Однак, Він терпеливо ставився до грішників, які приближувались до Нього і бажали погодити своє життя з Божими вимогами (Луки 15:1-7).

14, 15. Крім помазаних християн, які інші люди приходили на зібрання в Коринті, і як вони різнились духовним прогресом?

¹⁴ З того, що Павло сказав про зібрання в коринтянському зборі стає ясно, що християни терпимо поводилися з особами, які тільки навчались про Бога. Обговорюючи чудесні дари духа, доказ на те, що Бог благословив Християнство, Павло згадує «віруючих» і «невіруючих» (1 Коринтян 14:22). «Віруючі» це ті, що прийняли Христа й охрестились (Дії 8:13; 16:31-34). «Багато з коринтян, почувши, увірували й охристились» (Дії 18:8).

¹⁵ Так як читаємо в 1 Коринтян 14:24 (Переклад Хоменка), «невіруючі чи неосвічені» люди приходили на зібрання в Коринті й коринтяни щиро приймали їхc. Правдоподібно, вони різнились прогресом студіювання і застосування Божого Слова. Декотрі мабуть ще грішили. Інші можливо мали міру віри, трохи змінили спосіб їхнього життя, і, ще навіть перед хрещенням, розказували людям, те що вже навчились.

16. Як такі особи користали з того що приходили на зібрання разом з християнами?

¹⁶ Звичайно, жодні з тих неохрещених не були «в Господі» (1 Коринтян 7:39). Якщо в їхньому житті були серйозні моральні й духовні вади, то зрозуміло таким треба більше часу, щоб пристосуватись до Божих норм. Тимчасом, доти поки вони навмисно не руйнували віру й чистість збору, то могли приходити на зібрання. Те що вони бачать і чують на зібраннях може «докоряти їх» тоді як «таємниці їхнього серця стають явними» (1 Коринтян 14:23-25, НС; 2 Коринтян 6:14, Переклад Хоменка).

Залишаючись схвалені Богом на спасіння

17. Як Луки 2:14 сповнилось у першому столітті?

¹⁷ Через публічне проповідування охрещеними християнами в першому столітті, тисячі людей чули добру новину. Вони повірили почутому, покаялись за колишні гріхи, охрестились, і «устами визнавали на спасіння» (Римлян 10:10-15, Переклад Хоменка; Дії 2:41-44; 5:14; Колосян 1:23). Не було сумніву, що охрещені особи в той час були схвалені Єговою, тому що Він помазав їх Своїм святим духом, і прийняв за Своїх духовних синів. Апостол Павло написав: «[Бог] призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням [ев·до·кі΄ан] волі Своєї» (Ефесян 1:5). Таким чином, у тому столітті сповнилось те, що передсказали ангели в час Ісусового народження, тобто: «Мир між людьми доброї волі [або, людьми, яких Бог схвалює]» (Луки 2:14, НС).

18. Чому помазані християни не могли припускати своє схвалене становище перед Богом як щось певне?

¹⁸ Щоб не загубити той мир, то ті «люди доброї волі» мусили «зо страхом і тремтінням виконувати своє спасіння» (Филип’ян 2:12). Зробити це нелегко, тому що вони ще були недосконалі люди. Таким, треба боротись проти спокус, і тисків, щоб не грішити. Коли б піддались спокусам, то загублять Боже схвалення. Тому то Єгова постарався духовних пастирів, щоб люблячо допомагати таким і охороняти збори (1 Петра 5:2, 3).

19, 20. Що Бог постарався, щоб допомагати охрещеним християнам продовжувати як Його схвалені слуги?

¹⁹ Старші збору будуть брати близько до серця Павлову пораду: «Як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!» (Галатів 6:1). Звичайно, охрещена людина стає більш відповідальною, так як обрізаний новонавернений був більш відповідальний від іноземця в Ізраїлі. Все ж таки, коли б охрещений християнин згрішив, то в зборі знайде люблячу допомогу.

²⁰ Старші збору можуть запропонувати допомогти комусь, який серйозно згрішив. Юда написав: «До одних, хто вагається, будьте милостиві, спасайте і виривайте з огню, а до інших будьте милосердні зо страхом, і ненавидьте навіть одежу, опоганену від тіла!» (Юди 22, 23). Охрещений член збору, якому старші дають допомогу, може далі втішатись схваленням Єгови й миром, про якого ангели говорили в час Ісусового народження.

21, 22. Що треба робити коли б хтось згрішив і не хотів покаятись, і яка була б реакція вірних членів збору?

²¹ Деколи грішник не хотів покаятись. У такому разі, старші мусили виключити його, щоб охороняти збір від його нечистості. Так то сталось з охрещеним чоловіком у Коринті, який намагався продовжувати неморальні стосунки. Павло порадив збір: «Не єднайтеся з перелюбниками,— але не взагалі з цьогосвітніми перелюбниками, чи з користолюбцями, чи з хижаками, чи з ідолянами, бо ви мусіли були б відійти від світу. А тепер я писав вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець чи ідолянин, чи злоріка, чи п’яниця, чи хижак,— із такими навіть не їсти!» (1 Коринтян 5:9-11).

²² Тому що той чоловік у коринтянському зборі був охрещений, схвалений Богом і членом збору, то виключити його була серйозна справа. Павло наказав християнам не спілкуватись з ним, тому що він зруйнував своє схвалене становище перед Богом. (Порівняйте з 2 пос. Івана 10, 11). Петро писав про таких виключених: «Бо краще було б не пізнати їм дороги праведности, аніж, пізнавши, вернутись назад від переданої їм святої заповіді! Бо їм трапилося за правдивою приказкою: Вертається пес до своєї блювотини» (2 Петра 2:21, 22).

23. У першому столітті, яка була загальна ситуація між християнами щодо Божого схвалення?

²³ Очевидно Єгова вже не може схвалювати таких виключених і непокаяних осіб (Євреїв 10:38; порівняйте з 1 Коринтян 10:5). Мало осіб були виключені. Більшість християн, які здобули «незаслуженої ласки й миру від Бога» і «усиновленням... за вподобання волі Його», залишались вірними (Ефесян 1:2, 5, 8-10, НС).

24. Який аспект цієї теми заслуговує нашої додаткової уваги?

²⁴ Так само буває в наш час. Як можна допомогти «невіруючим або звичайним людям», щоб вони стали схваленими Богом сьогодні, і як можна допомогти таким якщо вони згрішать. У наступній статті будуть обговорюватись ці справи.

[Примітки]

Чи пригадуєте?

◻ Згідно з Святим Письмом, з якого часу, і в які способи люди можуть бути схвалені Богом?

◻ Як Бог дивився на іноземців між Його народом, але чому ізраїльтяни мусили поводитись обережно з ними?

◻ До якого висновку можна доходити з того, що «невіруючі» приходили на християнські зібрання в Коринті?

◻ Що Бог постарався на допомогу хрещеним християнам зоставатись Його схваленими слугами?