Моавський камінь — знищений, але не загублений
МОАВСЬКИЙ, або Меша, камінь навмисно розбили на куски не більше як через рік після його знайдення в 1868 р. Цьому каменеві вже майже 3000 років. Це чорний базальтовий камінь, закруглений зверху, розміром 112 см [44 дюйми] заввишки, 71 см [28 дюймів] завширшки, і завтовшки 36 см [14 дюймів]. Якийсь час після його розтрощення, знайшли 2 великих і 18 менших фрагментів цього каменя, а третя частина зовсім загублена.
Як це сталось, що така надзвичайна нахідка майже була зовсім загублена? І яка цінність цього каменя дослідникам Біблії?
Приховані дії і недовір’я
Ф. А. Клайн був перший й останній європеєць бачити цього каменя в цілості. Камінь лежав між руїнами Дівона на північний схід від Мертвого моря. Він накреслив частинки 34 рядків напису й вернувшись у Єрусалим, дав звіт про нього Пруській владі. Відразу ототожнили писання бути фінікійського походження й взнали його важливість. Коли Королівський музей в Берліні торгувався за цей камінь, то інші зацікавлені консульства теж торгувались за нього. Узнавши цінність цього каменя, місцеві шейхи заховали його й дуже підвищили ціну.
Французькому археологові вдалось зберегти відбиток писання на тому камені. Але не мавши нагоди висушитись, відбиток був ледве зрозумілий. Тим часом, з Дамаска прийшов наказ, щоб бедуїни віддали камінь урядовим начальникам. Замість погодитись на це, вони постановили знищити його. Араби розвели багаття навкруги цього каменя, і поливали його водою, щоб розбити на кусочки. Кусочки цього каменя негайно розповсюджували між місцеві родини для користування як талісмани, щоб запевнити благословення їхнього врожаю. Це теж дало людям найкращу нагоду особисто домовлятись про ціну розбитих кусочків.
Біблійна історія оживає
З гіпсу й паперу доповнили куплені кусочки, і відновили напис на камені. Вчені здивувались відновленим текстом. У той час казали, що ця стародавня кам’яна плита була «найчудеснішим монолітом [суцільна кам’яна брила] до того часу».
Меша, цар Моавський, спорудив Моавський камінь на честь богові Кемошу в пам’ять визволення від Ізраїлю, яке, так як він каже, тривало 40 років і якого допустив Кемош тому що «розгнівався на цей край». Цей Моавський бунт звичайно поєднують з подіями записані в третьому розділі 2 Царів. На пам’ятнику, Меша хвалиться, що є дуже релігійний, і пише про будування міст і доріг, і перемогу над Ізраїлем. У цьому, він віддає честь своєму богові Кемошу. Але поборення Меши й пожертвування його власного сина — про яких Біблія говорить — так як можна сподіватись, не поміщаються в цьому написі самовеличання.
Багато місцевостей яких Меша завоював згадуються в Біблії, між якими знаходяться Медева, Атарот, Нево, і Ягац. Таким чином камінь підтверджує правдивість сказаного в Біблії. Видатним є те, що Меша згадує тетраграмат ЙГВГ, ім’я Ізраїлевого Бога, у 18 рядку його записів. Там Меша хвалиться: «Я взяв звідти [Нево] [посуд] Ягве, і проволік їх перед Кемошом». Крім Біблії, це правдоподібно є найранніший запис Божого Ім’я.
У 1873 р. Моавський камінь відновлено гіпсом. Також відновили відсутній текст, і поставили на виставу в Луврському музеї, Парижі, де він знаходиться до цих пір. Відтворення оригіналу цього каміння можна бачити в Британському музеї, Лондоні.
[Ілюстрації на сторінці 9]
(Вгорі) Моавський край.
[Відомості про джерело]
З ласки: Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.
(На ліво) Відбудований Моавський камінь.
[Відомості про джерело]
З ласки: Musée du Louvre, Paris
(На право) Тетраграмат, так як Він знаходиться на плиті.
[Відомості про джерело]
Біблія в Британському музеї