Єгова любить тих, хто з радістю дає

«Нехай кожен дає, як серце йому призволяє,— не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 КОРИНТЯН 9:7).

 1. Як Бог і Христос виявилися радісними Давальниками?

ЄГОВА був перший хто давав з радістю. Він з радістю дав життя Своєму Однородженому Синові, а тоді користувався Ним, щоб створити ангелів і людство (Приповістей 8:30, 31; Колосян 1:13​-17). Бог дав нам життя і дихання, і все дощі з неба та врожайні часи, і наповнює наші серця радощами (Дії 14:17; 17:25). Бог і Його Син, Ісус Христос, дають з радістю. Вони дають радо і несамолюбно. Єгова так полюбив світ людства, що «дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує [практикує віру, НС] в Нього, не згинув, але мав життя вічне». Ісус щедро «душу Свою дав на викуп за багатьох» (Івана 3:16; Матвія 20:28).

 2. Як Павло сказав, якого давальника Бог любить?

² Отже Божі та Христові слуги повинні з радістю давати. У Другому посланні до християн у Коринті, що було написане близько 55 року н. е., Павло заохочував до такого давання. Очевидно маючи на думці добровільні і приватні грошові пожертви на допомогу нужденним християнам у Єрусалимі та Іудеї, Павло сказав: «Нехай кожен дає, як серце йому призволяє,— не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 Коринтян 9:7; Римлян 15:26; 1 Коринтян 16:1, 2; Галатів 2:10). Як Божі люди реагували на нагоду давати? І чого ми можемо навчитися з Павлової поради про давання?

Спонукані охочими серцями

 3. До якої міри ізраїльтяни підтримували будування скинії на поклоніння Єгові?

³ Охочі серця спонукують Божих людей жертвувати собою і їхнім майном на поширення Божого наміру. Наприклад, ізраїльтяни в Мойсеєві дні з радістю підтримували будування скинії на поклоніння Єгові. Серця декотрих жінок спонукували їх прясти козячу вовну, тоді як деякі чоловіки служили майстрами. Народ з радістю жертвував золото, срібло, дерево, полотно та інші речі як добровільний «дар для Господа [Єгови, НС]» (Вихід 35:4​-35). Вони так щедро давали, що «наготованого було досить для кожної праці, щоб зробити її, і ще зоставалось» (Вихід 36:4​-7).

 4. З яким відношенням Давид та інші жертвували на храм?

⁴ Століття пізніше, цар Давид дуже багато жертвував на храм Єгови, якого побудував його син Соломон. Через Давидове «замилування до дому Бога», віддав «скарб власного» золота та срібла. Князі, начальники та інші «наповнювали свою руку пожертвою для Господа [Єгови, НС]». З якими наслідками? «І радів народ за їхню жертву, бо вони жертвували Господеві [Єгові, НС] з цілого серця!» (1 Хронік 29:3​-9). Справді, вони давали з радістю.

 5. Як ізраїльтяни підтримували правдиве поклоніння протягом століть?

⁵ Протягом століть ізраїльтяни мали привілей підтримувати скинію, а пізніше храми, як і священиків та левитів, які служили в них. Наприклад, за днів Неемії євреї постановили робити пожертви, щоб підтримувати правдиве поклоніння, бо знали, що не повинні занедбувати Божого дому (Неемії 10:32​-39). Також і сьогодні, Свідки Єгови з радістю роблять добровільні пожертви на будування і підтримку Залів для зібрань і правдивого поклоніння.

 6. Розкажи, як християни давали з радістю.

⁶ Ранні християни теж давали з радістю. Наприклад, Гай виконував «вірну працю», гостинно приймав роз’їзних наглядачів у інтересах Царства, як у наш час Свідки Єгови гостинно приймають роз’їзних наглядачів, яких посилає Товариство Вартової Башти (3 Івана 5​-8). Це коштовно посилати цих братів подорожувати від збору до збору і виявляти їм гостинність, але як-то корисно духовно! (Римлян 1:11, 12).

 7. Як филип’яни вживали їхні матеріальні засоби?

⁷ Збори взагалі можуть поширювати інтереси Царства, користуючись своїм матеріальним майном. Наприклад, Павло сказав віруючим у Филипах: «Раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солуня. Кажу це не тому, щоб шукав я давання,— я шукаю плоду, що примножується на річ вашу» (Филип’ян 4:15​-17). Брати филип’янського збору давали з радістю, але що спонукувало таке радісне давання!

Що спонукує давання з радістю?

 8. Як можна доказати, що Божий дух спонукує Його людей давати з радістю?

⁸ Святий дух Єгови, або Його активна сила, спонукує Його слуг давати з радістю. Коли іудейські християни мали потребу, то Божий дух спонукав інших віруючих допомогти їм матеріально. Щоб заохотити християн у Коринті якнайбільше жертвувати, Павло посилався на збори в Македонії як наприклад. Хоч християни в Македонії переживали переслідування і були вбогі, то виявляли братерню любов даванням понад силу. Вони навіть просили привілею давати? (2 Коринтян 8:1​-5). Божі інтереси не є залежні головно від пожертв заможних (Якова 2:5). Його матеріально бідні присвячені служителі були головною опорою в справі проповідування Царства (Матвія 24:14). Однак вони не потерпіли через щедре давання, бо Бог вірно задовольняє потреби Своїх людей в цій праці і Своїм духом продовжує та збільшує її.

 9. Як віра, знання, і любов стосуються тих, хто дає з радістю?

⁹ Віра, знання і любов спонукують давання з радістю. Павло сказав: «Ви [коринтяни], як у всім, збагачуєтесь: вірою, і Словом, і розумом, і всякою пильністю, і вашою любов’ю до нас,— щоб збагачувались ви і в благодаті оцій. Не кажу це, як наказа, але пильністю інших досвідчую щирість любови й вашої» (2 Коринтян 8:7, 8). Жертвування на Божі інтереси, особливо вбогими, вимагає віри у Божі майбутні постачання. Християни, які мають багато знань, бажають служити намірам Єгови, а ті, хто відчуває багато любові до Нього та Його людей, з радістю віддають з їхніх ресурсів на поширення Його інтересів.

10. Чому можна казати, що Ісусів приклад спонукує християн давати з радістю?

¹⁰ Ісусів приклад спонукує християн давати з радістю. Павло заохотив коринтян давати з любові, говорячи: «Ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатилися Його убозтвом» (2 Коринтян 8:9). Найбагатіший зі всіх Божих синів на небі, Ісус, умалив Самого Себе і став подібним до людини (Филип’ян 2:5​-8). Ставши вбогим, Ісус виправдив Ім’я Єгови і віддав Своє життя як викуп за тих людей, які приймуть Його. Подібно до Ісуса, чи ж ми не повинні з радістю допомагати іншим і жертвувати на виправдання Ім’я Єгови?

11, 12. Як добре планування допоможе нам давати з радістю?

¹¹ Добре планування уможливлює давання з радістю. Павло сказав коринтянам: «Першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду» (1 Коринтян 16:1, 2). Подібно до цього, приватно і добровільно бажаючі жертвувати на поширення інтересів Царства в наш час повинні відкладати трохи із своїх заробітків для цієї цілі. У результаті такого доброго планування Свідки Єгови особисто, родинами і зборами можуть жертвувати на поширення правдивого поклоніння.

¹² Планування робити пожертви робить нас радісними. Як Ісус сказав: «Блаженніше давати, ніж брати!» (Дії 20:35). Коринтяни могли б збільшувати їхню радість, коли б послухалися Павлової поради, щоб посилати щорічно дарунок у Єрусалим. «Приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має»,— сказав Павло. Коли людина жертвує в міру можливості, такі пожертви слід дуже оцінювати. Якщо покладаємося на Бога, то Він може зрівноважити справу, щоб заможні ставали щедрими й не марнотратними, а вбогі, шоб не зменшували їхніх зусиль та спроможності служити Йому (2 Коринтян 8:10​-15).

Уміле поводження, щоб жертвувати

13. Чому коринтяни довіряли Павлові, що він справедливо буде поводитися з пожертвами?

¹³ Павло наглядав за пожертвами для бідних віруючих, щоб вони могли втішатися матеріальною допомогою і енергійно проповідувати; ні він, ні інші не присвоювали тих грошей для власної користі (2 Коринтян 8:16​-24; 12:17, 18). Павло працював, щоб задовольнити свої матеріальні потреби і не нав’язував фінансового тягару на будь-який збір (1 Коринтян 4:12; 2 Солунян 3:8). Отже коли коринтяни давали йому пожертви, то довіряли їх цьому надійному, працьовитому слузі Бога Єгови.

14. Яку репутацію заслужило Товариство Вартової Башти щодо пожертв?

¹⁴ З часу легалізації Товариства Вартової Башти Біблії й Брошур у 1884 році, хто жертвував, мали доказ, що це Товариство вірно наглядає над усіма пожертвами, які доручено йому на справу проповідування про Царство Єгови. Як є сказано в статуті цього Товариства, воно старається задовольняти найбільшу потребу всіх людей, тобто, духовну. Воно виконує цей обов’язок друкуванням біблійної літератури, яка пояснює як можна спастися. Сьогодні Єгова прискорює збирання вівцеподібних людей в Його зростаючу організацію, і Його благословення розумного вживання пожертв на проповідування про Царство є ясним доказом Божого схвалення (Ісаї 60:8, 22). Ми певні, що Він буде спонукувати серця тих, хто дає з радістю.

15. Чому пожертви деколи згадуються в цьому журналі?

¹⁵ Час від часу Товариство нагадує читачам цього журналу про привілей робити добровільні пожертви на всесвітню справу проповідування про Царство. Це не настирливе прохання грошей, а тільки нагадування всім бажаючим підтримувати «святу службу Євангелії Божої», в якій Бог сприяє їм (Римлян 15:16; 3 Івана 2). Товариство ощадливо вживає грошові пожертви, щоб проголошувати Ім’я Єгови та Його Царство. Воно вдячно одержує всі пожертви, визнає їх і користується ними, щоб поширювати добру новину Божого Царства. Наприклад, цими пожертвами підтримується місіонерська діяльність у багатьох країнах, а також розбудовуються засоби друкування і розповсюдження важливого біблійного знання. Крім того, пожертви на всесвітню працю вживаються, щоб оплачувати кошти, які все збільшуються на видання Біблій і біблійних видань, а також звукових та відеокасет. Цим чином ті, хто дає з радістю, поширюють інтереси Царства.

Не примусово

16. Хоч мало Свідків Єгови є матеріально заможними, то по чому оцінюється їхні пожертви?

¹⁶ Мало Свідків Єгови є матеріально заможними. Хоч вони, можливо, скромно жертвують на інтереси Царства, то все-таки їхні пожертви дуже важливі. Ісус як побачив, що бідна вдова вкинула дві малих монети до скарбниці в храмі, сказав: «Ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх! Бо всі [хто жертвував] клали від лишка свого в дар Богові, а вона поклала з убозтва свого ввесь прожиток, що мала» (Луки 21:1​-4). Хоч її пожертва була мала, то вона таки давала з радістю — і Бог оцінював її пожертву.

17, 18. Яка є суть Павлових слів у 2 Коринтян 9:7, і на що вказує грецьке слово, яке перекладене словом «радість»?

¹⁷ Відносно допомоги іудейським християнам, Павло сказав: «Нехай кожен дає, як серце йому призволяє,— не у смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 Коринтян 9:7). Павло, можливо, мав на думці частину Приповістей 22:8 у перекладі Септуагінта, де говориться: «Бог благословить того, хто дає з радістю; і надолужить недостачу вчинку його» (Біблія Септуагінта, переклад Чарлза Томпсона). Павло замінив слово «благословить» словом «любить», яке має подібне значення, бо з Божої любові бувають великі благословення.

¹⁸ Хто дає з радістю, дає добровільно. З грецького слова, що перекладене «з радістю» у 2 Коринтян 9:7 походить слово «веселий»! Звернувши увагу на це, учений Р. С. Г. Ленські сказав: «Бог любить веселого, радіючого, щасливого давальника... [якого] обличчя розпливається в усмішці, коли йому трапляється нагода давати». Людина такого радісного духу не дає примусово, але від серця. Чи ти теж так радієш, коли жертвуєш на поширення інтересів Царства?

19. Як ранні християни робили пожертви?

¹⁹ Ранні християни не передавали таці і не давали десятини з їхнього доходу на релігійні цілі. Точніше, вони добровільно жертвували. Тертуліан, навернений на християнську віру близько 190 року н. е., написав: «Хоч у нас є скарбниця, та до неї не скидають гроші, щоб купувати ними спасіння, як у релігії, яка призначає ціну. Одного дня в місяці [очевидно, раз на місяць], якщо християнин хоче, то кладе до неї малу пожертву; але тільки, якщо це його воля і якщо він має спроможність; бо нікого не змушують давати; усі пожертви добровільні» (Апологія).

20, 21. (а) Що було сказано про привілей підтримувати Божі інтереси фінансово в ранньому номері цього журналу, і як цей принцип стосується навіть до нашого часу? (б) Що буває, коли прославляємо Єгову нашими дорогоцінностями?

²⁰ Між слугами Єгови в наш час завжди був звичай жертвувати добровільно. Іноді декотрі не використовували цього привілею підтримувати Божі інтереси пожертвами. Наприклад, у лютому 1883 році в цьому журналі було сказано: «Декотрі носять дуже великий грошовий тягар заради інших, і їхня спроможність допомагати фінансово зменшується від перевтоми, і це шкодить їхній здібності; але це ще не все, бо ті хто... повністю не розуміє ситуації втратили благословення, тому що не використали нагоди робити щедрі грошові пожертви».

²¹ По мірі того, як великий натовп прямує до організації Єгови в наш час, і як Божа праця поширюється в Східній Європі та інших країнах, де нашу працю колись забороняли, виникає все більша і більша потреба розбудовувати підприємства і використовувати інші сприятливі умови. Конче треба друкувати більше Біблій та інших видань. Товариство почало багато теократичних розбудов; і декотрі можна б скоріше закінчити, коли б були гроші. Звичайно, ми віремо, що Бог постачить потреби, і знаємо, що ті, хто «шанує Єгову із маєтку свого», одержить благословення (Приповістей 3:9, 10). Дійсно, «хто сіє щедро,— той щедро і жатиме!» Єгова «збагатить нас на всіляку щирість», і наше давання з радістю спонукає інших дякувати Йому і хвалити Його (2 Коринтян 9:6​-14).

Будьте вдячні за Божі дари

22, 23. (а) Що є Божий невимовний дар? (б) Що ми повинні робити, якщо цінуємо дари від Єгови?

²² Спонуканий глибокою вдячністю, Павло сказав: «Дяка Богові за невимовний дар Його!» (2 Коринтян 9:15). Ісус, як «ублагання» за гріхи помазаних християн і світу, є основою і джерелом невимовного дару від Єгови (1 Івана 2:1, 2). Той дар — це «велика Божа благодать», яку Він виявляв Своїм людям на землі через Ісуса Христа, доводить до їхнього спасіння на славу та виправдання Єгови (2 Коринтян 9:14).

²³ Ми дуже вдячні Єгові за Його невимовний дар, як і за багато інших духовних та матеріальних дарів, які Він дає Своїм людям. Доброта нашого небесного Отця є така чудесна, що її неможливо висловити. Певно вона повинна спонукувати нас давати з радістю! Із сердечним оцінюванням стараймося як можемо поширювати інтереси нашого великодушного Бога, Єгови, Першого і Найбільшого радісного Давальника!

Чи пригадуєш собі?

◻ Що охочі серця спонукували людей Єгови робити?

◻ Що спонукує давання з радістю?

◻ Як Товариство Вартової Башти користується одержаними пожертвами?

◻ Кого з тих, хто дає, Бог любить, і як можна бути вдячним за Його численні дари?

[Ілюстрація на сторінці 15]

Коли будували скинію ізраїльтяни, то тяжко працювали і робили Єгові великодушні пожертви.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Єгова і Його організація оцінюють такі пожертви як пожертву бідної вдови.