Чи ти виконуєш Божу волю?

ПРОПОВІДУЮЧИ від дому до дому, двоє Свідків Єгови зустріли священика з єпископальної церкви. Це був привітний, бородатий чоловік, на вигляд років 60, одягнений у майку з написаною на ній назвою його церкви. Він відразу сказав: «Я хотів би, щоб члени нашої церкви були такими ж ревними у розповсюдженні Слова, як і ви, але мушу попросити вас не приходити більше до мене».

У дійсності є багато людей, які захоплюються роботою Свідків Єгови і хвалять їх за ревність та ентузіазм. Але вони абсолютно не цікавляться тим, що роблять Свідки, і зовсім не задумуються, чи слід їм самим займатися тою роботою, чи ні. Проте в цьому суперечливому на перший погляд стані справ немає нічого нового. У свій час Ісус помітив це і розповів притчу, яка заставляє задуматися.

«А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: «Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!» А той відповів і сказав: «Готовий, панотче»,— і не пішов. І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: «Я не хочу». А потім покаявся, і пішов. Котрий же з двох учинив волю батькову?» (Матвія 21:28—31).

Відповідь є очевидною. Як і люди, що чули Ісуса, ми сказали б: «Останній». Але крім цього очевидного, Ісус звертає своєю притчею увагу на те, що значення мало виконання батькової волі. Хоча другий син сказав, що не хоче йти, він таки пішов і отримав за це похвалу. Так само важливим є виконання конкретної роботи. Другий син працював у батьковому винограднику, він не пішов працювати у свій власний.

Як же застосувати все це до нас? Чого Бог вимагає від сьогоднішніх поклонників? Чого можна навчитися з Ісусового життя, щоб нам було легше виконувати волю його Отця? Це важливі питання, і правильні відповіді означатимуть вічне благополуччя для нас, оскільки, «хто Божу волю виконує, той повік пробуває» (1 Івана 2:17; Ефесян 5:17).

Що таке «Божа воля»?

У «Біблійній симфонії» іменник «воля» у цьому значенні наводиться більше як 80 разів. У близько 60 випадках (що становить десь 75 відсотків) мова йде про Божу волю. Такі вирази, як «воля Бога», «воля Мого Отця» та «Божа воля», зустрічаються понад 20 разів. З цього можна побачити, що божественна воля мусить бути для нас найважливішою. Виконання Божої волі повинно бути головною турботою у нашому житті.

Іменник «воля» означає «прагнення, рішучість, бажання, хотіння, право розпоряджатися на свій розсуд, влада». Отже Єгова, Всевишня Влада, має волю, бажання або рішучість. У чому ж полягає ця воля? Святе Письмо каже, наприклад, що «воля [Божа] є, щоб усякі люди спаслися і набули точного знання правди» (1 Тимофія 2:4, НС). Ісус Христос та ранні християни з цілого серця старалися донести це точне знання до інших (Матвія 9:35; Дії 5:42; Филип’ян 2:19, 22).

Хто виконує Божу волю сьогодні? Скільки серед близько двох мільярдів людей, які називають себе послідовниками Ісуса Христа, є таких, як молодший син в Ісусовій притчі, що пішов і виконав волю свого батька? Відповідь неважко знайти. Правдиві послідовники Ісуса Христа мали виконувати роботу, яку він передбачив для них: «Перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана» (Марка 13:10). Свідки Єгови, які налічують близько чотирьох з половиною мільйонів чоловік по цілому світі, активно проповідують добру новину про Боже Царство і навчають інших, показуючи, що Царство — це єдина надія людства на мир та безпеку. Чи ти береш повну участь у виконанні Божої волі? Чи ти проповідуєш добру новину про Царство так, як Ісус? (Дії 10:42; Євреїв 10:7).

Радість у виконуванні Божої волі

Хоча ми отримуємо радість, навчаючись волі Отця, ще більше радості ми маємо тоді, коли навчаємо Божої волі інших. Ісус знаходив радість, навчаючи людей про свого Отця. Це було для нього, ніби пожива (Івана 4:34). Ми теж зазна́ємо правдивого щастя, якщо так, як Ісус, будемо проповідувати та навчати про те, що він отримав від Отця і про що сам навчав (Матвія 28:19, 20). Ісус обіцяв: «Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!» (Івана 13:17).

Наприклад, одна сестра, яка, хоча має дітей, недавно відновила своє повночасне піонерське служіння, сказала: «Так хвилююче бачити, як зацікавлена людина радіє, коли різні біблійні істини проникають їй у серце! Мені так радісно спостерігати, як одна зацікавлена до вивчення власноручно виписує всі біблійні вірші, а під час вивчення робить нотатки, щоби пізніше могла відповісти на будь-яке питання для повторення». Інша її зацікавлена мала зв’язок з правдою у підлітковому віці. Після одруження вона зіткнулася з деякими особистими проблемами і захотіла знову зустріти Свідків. Ця молода жінка дуже зраділа, коли її знайшла одна піонерка. Відразу поновилося біблійне вивчення».

Зберігати радість у виконанні Божої волі

Цар стародавнього Ізраїлю, Давид, є прикладом людини, яка намагалася виконувати Божу волю усе своє життя. Незважаючи на багато труднощів та проблем, які з’являлися на його шляху, він був натхнений сказати: «Чинити твою волю, Боже мій, я радий, і твій закон у мене в серці» (Псалом 40:9, Хоменко). Бажання виконувати волю Єгови було в самій душі Давида, в самому його єстві. У цьому був секрет його постійної радості у служінні Єгові. Виконання Божої волі не було трудністю для Давида. Навпаки, це було радістю, чимсь, що походить із серця. Ціле своє життя він намагався робити все, що міг, у служінні Богу Єгові, хоча і робив деколи гріхи та помилки.

Інколи наша радість може ослабнути. Ми можемо втомитися або занепасти духом. Чи, можливо, нас переслідує минуле або совість турбує через якийсь давній неправильний вчинок. Часто такі почуття можна побороти, якщо глибше досліджувати Боже Слово. Можна поставити за мету написати Божий закон собі «в серці», як Давид. Якщо ми цілою душею, тобто з усіх сил, намагаємося виконувати Божу волю, він нагородить нас, бо він вірний (Ефесян 6:6; Євреїв 6:10—12; 1 Петра 4:19).

Цікаво, що в Євреїв 10:5—7 апостол Павло процитував слова Давида з Псалма 40:7—9 і застосував їх до Ісуса Христа. Таким чином Павло показав, наскільки близьким Ісус був до свого Отця. Єврейський відповідник слова «воля» в дійсності передає поняття «насолоди, бажання, ласки або задоволення». Отже вірш з Псалма 40:9 може звучати так стосовно Христа: «Чинити твоє задоволення, Боже мій, я радий»a. Ісус хотів, так би мовити, чинити те, що задовольняє його Отця. Ісус виконав навіть більше, ніж повинен був. Він чинив те, що було по серцю його Отця, і йому подобалося робити це.

Ціле життя Ісуса зосереджувалося навколо навчання інших Божої волі і того, що їм слід робити для досягнення Божого благословення. Він був повночасним проповідником та вчителем і знаходив велику радість у виконуванні цієї роботи. Тому логічно, що, чим більше ми виконуємо працю Єгови, тим більше радості отримуємо. Чи ти можеш розпочати повночасну проповідницьку працю, так щоб і твоя радість збільшилась?

Зберегти радість у виконанні Божої волі легше, якщо не зводити погляду з майбутнього. Саме це робив Ісус. Він «замість [задля, НС] радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором». Доказати свою вірність Богові до кінця і потім отримати нагороду, стати царем по правиці свого Отця, було радістю (Євреїв 12:2).

Уявіть собі майбутню радість людей, що і надалі виконуватимуть Божу волю. Вони побачать знищення тих, які невідступно чинять свою власну егоїстичну волю, навіть якщо це приносить страждання людям, що намагаються виконувати Божу волю (2 Солунян 1:7, 8). Подумайте про радість воскреслих улюблених, які отримають можливість навчитися про Божу волю і виконувати її. Згадайте Божий намір відновити на землі Рай. І зрештою уявіть собі свободу, яка настане внаслідок повного знищення Сатани, противника волі Єгови.

Безперечно, виконання Божої волі сьогодні може принести багато радості тепер і безконечне щастя у майбутньому. Хоч би якою була реакція на нашу проповідницьку працю, наслідуймо приклад Ісуса й отримуймо задоволення у виконанні волі його Отця.

[Примітка]