‘Віру зберегла’

РОЗПОВІЛИ ДРУЗІ БРУНЕЛЛИ ІНКОДІТІ

«СУБОТА тягнулася дуже довго і нудно. Я була в кімнаті сама, охоплена безнадійністю. У мене було таке відчуття, буцімто я йшла коридором. Усе було гаразд, аж раптом хтось грюкнув дверима в мене перед самим носом, і, попри всі свої зусилля, я не була в стані вибратися звідтіля».

На серце 15-річної Брунелли Інкодіті лягла надзвичайна туга. Минав найважливіший день її юного життя. Не пройшло й року з того часу, коли щораз більша любов до Єгови і Біблії спонукала її присвятити йому своє життя. У липні 1990 року вона мала охреститись на обласному конгресі «Чиста мова» в Монреалі (Канада). Натомість тепер Брунелла стояла перед випробуванням своєї віри, і це випробування тривало решту її життя.

За два дні до того, як Брунелла мала символізувати своє присвячення через водне хрещення, вона дізналася, що у неї лейкемія. Лікарі місцевої дитячої лікарні вирішили негайно розпочати лікування, тому Брунеллу поклали в лікарню.

Її слова зворушили лікарів

Брунелла знала, що для Бога Єгови кров є святою (Левит 17:11). Її батьки, Едмондо і Ніколетта, домагалися, щоб при лікуванні їхньої дочки не застосовувалось переливання крові. «Брунелла хотіла, щоб лікарі почули це також і від неї, хоча вона була ще неповнолітньою,— пригадує її батько.— Вона рішуче заявила, що не погоджується на лікування, через яке порушувався би біблійний наказ ‘стримуватись від крови’» (Дії 15:20).

Десятого липня 1990 року три лікарі й один робітник патронажу зустрілися з батьками Брунелли і двома служителями місцевого збору Свідків Єгови. Аналізи підтвердили, що в Брунелли лімфобластний лейкоз. Лікарі розповіли про свій план боротьби з хворобою. Вони тактовно повідомили, що цю хворобу подолати дуже важко. «Поведінка Брунелли та її непохитність слухатися Бога надзвичайно зворушили цих лікарів і робітника патронажу. На них справила велике враження любов її батьків і підтримка друзів із християнського збору. Їм також сподобалось те, що ми розуміли та поважали їхню позицію»,— пригадує один із старійшин збору.

Лікарі погодились, щоб лікування проводилось без переливання крові. Брунелла мала пройти екстенсивну хіміотерапію, але ця терапія буде не такою агресивною, як проводиться звичайно. Завдяки такому лікуванню розраховувалося зменшити інтенсивність руйнування її клітин крові. «Лікарі врахували фізичні, емоційні і духовні потреби Брунелли,— розповідає Ніколетта.— Коли ми попросили їх проконсультуватися у спеціаліста, який має досвід у безкровному лікуванні дитячої лейкемії, вони погодились». Брунелла завоювала велику симпатію у працівників лікарні.

Духовні цілі

Хоча початкове лікування дало деякі позитивні результати, тяжке випробування Брунелли було все ще попереду. Під кінець листопада 1990 року хвороба трохи попустила і тому вона без зволікань охрестилася. Пригадуючи декілька попередніх місяців, Брунелла визнала: «Було зовсім не легко. Треба мати велику силу і позитивний склад думок. ...Моя віра піддавалася випробовуванню, але я залишалася непохитною, і я все ще хочу бути сталою піонеркою [повночасним служителем]».

На початку 1991 року в Брунелли стався рецидив. Вона заледве не померла під час проведення хіміотерапії, але на превелике здивування та радість усіх їй полегшало. Під кінець серпня вона почувала себе досить добре, щоб провести один місяць у проповідницькому служінні як допоміжний піонер. Її стан знову погіршився, і в кінці листопада 1991 року рак вразив її тіло в декількох місцях. Бригада лікарів, тепер вже іншої лікарні, почала лікувати її, застосовуючи радіотерапію.

Навіть за таких важких обставин Брунелла залишалася непохитною і ставила перед собою духовні цілі. Коли вона вперше дізналася про лейкемію, їй було повідомлено, що у неї залишається лише шість місяців життя. Тепер, майже через півтора року, Брунелла все ще складала плани на майбутнє. «Стараючись досягнути свої цілі, вона не гаяла часу,— відзначив один старійшина збору.— У час тяжкого випробування Брунелла черпала сили з віри в Божий обіцяний Рай. Незважаючи на свій юний вік, вона стала зрілою християнкою. Її поведінка і склад думок надихали збір і заполонили серця тих, хто знав її, включаючи навіть працівників лікарні». Мати Брунелли пригадує: «Вона ніколи не нарікала. Коли хтось питав її, як вона почувається, Брунелла відповідала: «Добре», або «Непогано, а ти?».

Надійне майбутнє

Брунелла постановила побувати в липні 1992 року на обласному конгресі Свідків Єгови «Носії світла». Втім, коли проводився цей конгрес, Брунеллу було госпіталізовано, і життєві сили поволі покидали її. Усе-таки вона була на цьому конгресі в інвалідному візку й уважно дивилася драму «Чинити добро в очах Єгови».

Вона повернулася додому, щоб провести останні дні свого життя із сім’єю. «До самого кінця вона більше турбувалася про інших, ніж про себе,— говорить Ніколетта.— Вона заохочувала їх вивчати Біблію, кажучи: «Ми будемо разом у Раю».

Брунелла померла 27 липня 1992 року з непохитною надією воскреснути, щоб жити в Раю на землі. Вона тільки почала прямувати до своєї мети, але вирішила йти далі шляхом присвячення після воскресіння. Лише за декілька днів до смерті Брунелла написала листа, якого зачитали на її похороні; в ньому було сказано:

«Мої дорогі!

Я вдячна за те, що ви прийшли. Ваша присутність має велике значення для моєї сім’ї.

Також для тих людей, котрі були весь цей час поряд зі мною і теж дуже натерпілися. Ми мали чимало прикрих хвиль, але й було немало кумедних ситуацій. Це була завзята і довга боротьба, але не думайте, що я зазнала невдачі. У Святому Письмі говориться: «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг» (2 Тимофія 4:7).

Я також багато чого навчилася та дуже подорослішала, і мої друзі й ті, хто оточував мене, бачили цю зміну. Я хочу подякувати всім, хто підтримував мене.

Усі ви, хто вірить у нову систему і в Єгову, знайте, що буде воскресіння, як про це говориться в Івана 5:28, 29. Тому залишайтеся міцними в правді, і ми зможемо знову побачитись.

Я хочу подякувати тим людям, хто знає, через що мені прийшлося пройти. Я міцно обіймаю і цілую кожного з вас. Я всіх вас дуже люблю».

Брунелла не дозволила, щоб юність і хвороба відстрочили її присвячення Богові. Її приклад віри і непохитності спонукує як молодих, так і старших відкладати все, що може заважати їм бігти в змаганні за життя (Євреїв 12:1).