Він був предтечею Месії

ШИРОКИЙ ремінний пояс відтінював його темну від засмаги шкіру. Він носив одяг з верблюжого волосу і виглядав як справжній пророк. Багато приходило до нього на ріку Йордан. Там цей незвичайний чоловік сміло проголосив, що він готовий хрестити розкаяних грішників.

Люди були вражені! Хто був той чоловік? Яка його ціль?

Ісус Христос сказав про цю людину: «По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, — навіть більш, як пророка. ...Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя!» (Матвія 11:9—11). Чому Іван був такою надзвичайною людиною? Тому що він був предтечею Месії.

Його місія була передбачена

Більш ніж за 700 років до народження Івана Єгова оголосив, що цей чоловік буде кликати в пустелі: «Вготуйте дорогу Господню [«Єгови», НС], в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому!» (Ісаї 40:3; Матвія 3:3). Понад 400 років до того, як народився Іван, Всемогутній Бог сказав: «Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий й страшний!» (Малахії 4:5) Те, що Іван Хреститель народився приблизно за шість місяців до Ісуса, не було просто випадком і не сталося лише внаслідок природного процесу. Як і народження Ісака, обіцяної дитини, народження Івана було чудом, оскільки його батьки, Захарій та Єлисавета, вже переступили ту вікову межу, коли можна мати дітей (Луки 1:18).

Ще до зачаття Івана його завдання, праця та спосіб життя були передречені ангелом Гавриїлом. Маючи силу та дух Іллі, Іван повинен був відвертати неслухняних з дороги смерті і приготовляти їх, щоб прийняти Ісуса як Месію. Іван мав бути від самого народження назореєм — повністю присвяченим Богу — і не торкатись ані вина, ані міцного напою. І справді, він їв у пустелі «сарану та мед польовий» (Марка 1:6; Числа 6:2, 3; Луки 1:13—17). Як і Самуїл, Іван з дитинства був призначений на славне служіння Всевишньому Богу (1 Самуїла 1:11, 24—28).

Навіть ім’я Іван було вибране Богом. Єврейською мовою ім’я Іван означає «Єгова виявив прихильність, Єгова був милостивим».

Коли на восьмий день хлопчика обрізали, його батька, Захарію, було натхнено Божим духом на те, щоб проголосити: «Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати, щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів, через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав» (Луки 1:76—78). Служіння серед людей було на першому місці в житті Івана. Порівняно з цим, все інше було неважливим. Отож перші 30 років Іванового життя Біблія зображує одним віршем: «Дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем» (Луки 1:80).

Голос в пустині

На 15-му році правління Тиверія Цезаря, коли намісником Юдеї був Понтій Пилат, Іван Хреститель з’явився в пустині з вражаючою звісткою: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне» (Матвія 3:2; Марка 1:4; Луки 3:1, 2). Мешканці цілого краю сколихнулися. Ця сміла заява зворушила серця людей, спраглих певної надії. Крім того, Іванове повідомлення було випробуванням людської покірності, тому що воно закликало до сердечного покаяння. Відвертість та переконаність Івана спонукали багатьох чесних та щирих людей визнати, що він є посланий Богом.

Слава про Івана поширювалась блискавично. Через одяг та побожність Івана швидко розпізнавали як пророка Єгови (Марка 1:6). Навіть священики та левити приїжджали з Єрусалима, аби дізнатися, що викликало в людей таке зацікавлення. Розкаятись? Нащо та й в чому? Хто є той чоловік? Вони хотіли довідатись про це. Іван пояснив: «Я — не Христос». І запитали його: «А хто ж? Чи Ілля?» І відказує: «Ні!» «Чи пророк?» І дав відповідь: «Ні!» Сказали ж йому: «Хто ж ти такий? щоб дати відповідь тим, хто послав нас. Що ти кажеш про себе самого?» Відказав: «Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню, як Ісая пророк заповів». Посланці ж із фарисеїв були. І вони запитали його та сказали йому: «Для чого ж ти христиш, коли ти не Христос, ні Ілля, ні пророк?» (Івана 1:20—25).

Покаяння та хрещення були необхідними кроками для тих, хто хотів увійти в Царство. Отож Іван відповів: ‘Я хрищу розкаяних грішників водою, але за мною йде хтось потужніший за мене. Він христитиме вас Святим Духом й огнем. Я негідний навіть розв’язати Йому ремінця від взуття. Стережіться! У руці своїй має він віячку і пшеницю збере до засіків Своїх, а полову попалить ув огні’ (Луки 3:15—17; Дії 1:5). Справді, послідовники Месії мали отримати святий дух, а його ворогів мало спіткати знищення.

«Усякі люди» попереджені

Слова Івана глибоко зворушили серця багатьох щирих євреїв, і вони відкрито визнали свій гріх невірності Закону-угоді. Вони прилюдно виявили своє каяття, дозволивши Івану охрестити їх у ріці Йордані (Матвія 3:5, 6). Внаслідок цього серця в них були готові сприйняти Месію. Щоб втамувати їхнє прагнення дізнатись про Божі праведні вимоги, Іван охоче навчав їх як своїх учнів, показуючи навіть, як треба молитись (Луки 11:1).

Апостол Іван написав про предтечу Месії: «Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі [«усякі люди», НС] через нього» (Івана 1:7). І справді, усякі люди приходили послухати Івана Хрестителя, коли він «усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння» (Дії 13:24). Він застерігав митників проти здирства. Він попереджував військових, щоби вони нікого не скривдили або не звинуватили фальшиво. І він говорив удавано благочестивим фарисеям та саддукеям: «Роде зміїний, — хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? Отож, — учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: «Ми маємо отця Авраама». Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння!» (Матвія 3:7—9; Луки 3:7—14).

За життя Івана релігійні провідники як клас відмовились повірити йому і фальшиво звинувачували його в тому, що він нібито мав демона. Вони відкинули дорогу праведності, яка веде до вічного життя. З іншого боку, грішні митники та блудниці, які повірили свідченню Івана, розкаялись та охрестились. Коли прийшов час, вони прийняли Христа як Месію (Матвія 21:25—32; Луки 7:31—33).

Месію представлено

Шість місяців, з весни до осені 29 року н. е., вірний свідок Бога Іван скеровував увагу євреїв на дедалі ближчий прихід Месії. Це був час, коли мав з’явитись Месіанський Цар. Проте з’явившись, Месія сам прийшов до тієї ж таки річки Йордан і попросив хрещення в її водах. Іван спочатку заперечував, але пізніше виконав прохання. Уявіть собі його радість, коли на Ісуса зійшов святий дух і почувся голос Єгови, який схвалював Свого Сина (Матвія 3:13—17; Марка 1:9—11).

Іван був першим, хто розпізнав Ісуса як Месію і представив тому Помазанцю своїх учнів. «Оце, — сказав Іван, — Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» Він промовив також: «Це Той, що про Нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я. І не знав я Його та для того прийшов я, христивши водою, щоб Ізраїлеві Він з’явився» (Івана 1:29—37).

Іванова праця продовжувалась паралельно зі служінням Ісуса приблизно шість місяців. Кожен з них розумів, що робить інший. Іван уважав самого себе дружком молодого і радів бачити, що Христос росте, тоді як він сам і його робота зменшуються (Івана 3:22—30).

Ісус визначив Івана як свого предтечу, прообразом якого був Ілля (Матвія 11:12—15; 17:12). Одного разу Ісус сказав: «Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього» (Луки 16:16).

Вірний до кінця

Іван був арештований і вкинений до в’язниці тому, що він сміло оголошував правду. Він не ухилився від свого обов’язку виявляти правду навіть тоді, коли йшлося про гріх царя Ірода. Порушуючи Божий закон, цей цар чинив перелюб, бо жив з Іродіядою, дружиною свого брата. Іван говорив про це, щоб цар міг покаятись і здобути Боже милосердя.

Яким прикладом віри і любові був Іван! Ціною власної свободи він довів свою відданість Богу Єгові та любов до ближніх. Після року тюремного ув’язнення Іван був обезголовлений. Сталось це внаслідок натхнених Дияволом інтриг злої Іродіяди, яка «лютилась на нього» (Марка 6:16—19; Матвія 14:3—12). Але предтеча Месії зберіг свою вірність Єгові і скоро буде воскрешений, щоби втішатися життям в новому Божому світі праведних (Івана 5:28, 29; 2 Петра 3:13).