Навіщо шукати правду?

БАГАТО релігійних організацій заявляють, що у них є правда, і тому вони з радістю пропонують її іншим. Проте разом ці організації пропонують величезну кількість «істин». Чи це ще один доказ того, що всі істини є відносними і що немає абсолютної істини? Ні.

У книжці «Мистецтво думати» (англ.) професор В. Р. Руджеро висловив свій подив стосовно того, що навіть інтелігентні люди інколи говорять про відносність істини. Він розмірковує: «Якщо кожен встановлює для себе свою правду, то жодна з ідей не може бути ліпшою від іншої. Всі мають бути рівноцінними. А якщо всі ідеї рівноцінні, тоді навіщо робити дослідження в якійсь галузі? Навіщо робити розкопки, щоб дістати відповіді на питання археології? Навіщо шукати причину напруження на Середньому Сході? Навіщо шукати медичного засобу проти раку? Навіщо вивчати галактики? Усе це має сенс лише тоді, коли певні відповіді є ліпшими, ніж інші, коли правда не має нічого спільного з особистими поглядами людини, не залежить від них».

По суті, ніхто повністю не вірить, що правди немає. Якщо йдеться про фізичні факти, як, скажімо, в медицині, математиці або фізичні закони, навіть найзапекліший релятивіст віритиме, що деякі поняття є правдивими. Хто б з нас наважився сісти в літак, якби закони аеродинаміки не були для нього абсолютною істиною? Переконливі істини існують, вони оточують нас, і ми покладаємось на них у своєму житті.

Ціна релятивізму

Хиби релятивізму є найвідчутнішими в моральній сфері, бо саме тут таке мислення заподіяло найбільшої шкоди. В «Американській енциклопедії» говориться так: «Існують великі сумніви стосовно того, чи можна досягнути знань або правди, що були б прийнятними для всіх людей... Однак певним є те, що, коли взаємопов’язаний ідеал правди і знання відкидають як містику або щось шкідливе, людське суспільство починає занепадати».

Можливо, ви вже бачите такий занепад. Наприклад, біблійні вчення стосовно моралі, які ясно кажуть, що статева неморальність є злом, сьогодні дуже рідко вважаються правдивими. Етичний релятивізм — «сам вирішуй, що правильне для тебе» — є нині чимось звичайним. Чи хтось може сказати, що занепад у суспільстві не зумовлений таким релятивістичним поглядом? Безсумнівно, всесвітні епідемії хвороб, що передаються статевим шляхом, розбиті сім’ї і підліткова вагітність говорять самі за себе.

Що таке правда?

Полишмо каламутні води релятивізму і коротко дослідімо те, що́ Біблія називає чистими водами правди (Івана 4:14; Об’явлення 22:17). У Біблії «правда» ніскільки не нагадує абстрактного, незбагненного поняття, довкола якого точаться дискусії філософів.

Коли Ісус сказав, що метою його життя є розповідати про правду, він говорив про те, чим вірні євреї дорожили вже багато сторіч. У своїх священних писаннях євреї задовго до цього читали про «правду» як про щось реальне, а не теоретичне. У Біблії слово «правда» є перекладом єврейського слова «еме́т», яке вказує на щось стійке, ґрунтовне і, найважливіше, надійне.

Євреї мали вагомі причини вважати правду саме такою. Вони називали свого Бога Єгову ‘Богом правди’ (Псалом 31:6). А це тому, що він робив усе, як обіцяв. Коли він давав обітниці, то сповняв їх. Коли він надихав пророцтва, вони ставали реальністю. Коли він виголошував остаточні вироки, вони здійснювалися. Мільйони ізраїльтян були наочними свідками таких реальних подій. Натхнені письменники Біблії записали їх як незаперечні історичні факти. На відміну від інших книг, які вважаються священними, в основу Біблії не лягли міфи або легенди. Вона міцно ґрунтується на підтверджених фактах: історичних, археологічних, наукових і соціологічних. Не дивно, що псалмоспівець говорить про Єгову: «Закон твій — правда. ...Всі твої веління — правда. ...Початок твого слова — правда»! (Псалом 119:142, 151, 160, Хоменко).

Ісус Христос повторив слова цього псалма, кажучи: «Твоє слово — то правда» (Івана 17:17). Ісус знав, що всі слова його Отця є абсолютно певними й надійними. Також сам Ісус був ‘повний правди’ (Івана 1:14). Його послідовники пересвідчились і записали для всіх наступних поколінь, що всі його слова є достовірними, тобто правдивимиa.

Проте коли Ісус сказав Пилатові, що прийшов на землю, аби говорити про правду, він мав на увазі особливу правду. Ісус заявив про це, відповідаючи на Пилатове запитання: «Ти Цар?» (Івана 18:37). Боже Царство та Ісусова роль Царя в тому Царстві були головною темою, або суттю, його вчення, коли він був на землі (Луки 4:43). Цією «правдою», на яку покладають надію всі правдиві християни, є вчення про те, що за допомогою Царства буде освячено ім’я Єгови, виправдано його суверенітет і повернено вірному людству вічне та щасливе життя. Оскільки Ісус займає чільне місце у сповненні всіх Божих обітниць і всі Божі пророцтва завдяки Ісусу стають «Амінь», або правдивими, він міг слушно сказати про себе: «Я — дорога, і правда, і життя» (Івана 14:6; 2 Коринтян 1:20; Об’явлення 3:14).

Визнання того, що ця правда є цілком надійною, має сьогодні для християн глибоке значення. Це означає, що їхня віра в Бога і надія на його обітниці спираються на факти, на дійсність.

Правда на ділі

Не дивно, що Біблія пов’язує правду з ділами (1 Самуїла 12:24; 1 Івана 3:18). Для богобійних євреїв правда не була темою філософських дискусій, вона була способом їхнього життя. Єврейське слово, що перекладається як «правда», могло також означати «вірність» і вживалося, щоб описати людину, якій можна повірити на слово. Ісус вчив своїх послідовників поділяти його погляд на правду. Він яскраво описував лицемірство фарисеїв — величезну різницю між їхніми словами, якими наголошувалося на праведності, і їхніми неправедними вчинками. І він дав приклад, живучи згідно з тими істинами, яких сам навчав.

Так повинні робити усі послідовники Христа. Для них правда з Божого Слова, підбадьорлива добра новина про Боже Царство під правлінням Ісуса Христа, є щось більше, значно більше, ніж звичайна інформація. Ця правда спонукує їх діяти, змушує їх жити згідно з нею і говорити про неї іншим. (Порівняйте Єремії 20:9). Для членів християнського збору в першому столітті спосіб їхнього життя як послідовників Христа був знаний просто як «правда» або «дорога правди» (2 Івана 4; 3 Івана 4, 8; 2 Петра 2:2, Хом.).

Безцінний скарб

Щоправда, приймати істини з Божого Слова не легко. По-перше, нас може приголомшити саме дослідження правди. В «Американській енциклопедії» зауважується: «Правда часто є неприємною, бо вона не підтримує забобонів або міфів». Ми можемо розчаровуватись, коли розкривається неправильність наших вірувань, особливо якщо нас цього навчали авторитетні релігійні провідники. Дехто дивиться на це, як на викриття, що батьки, котрим довірялось, є скритими злочинцями. Але чи ж не ліпше знайти релігійну правду, ніж жити в омані? Чи ж не ліпше знати достовірні факти, ніж керуватися неправдою?b (Порівняйте Івана 8:32; Римлян 3:4).

По-друге, життя в гармонії з релігійною правдою може коштувати нам схвалення тих, хто колись був нашим другом. У світі, де так багато людей «Божу правду замінили на неправду», особи, що міцно тримаються правди з Божого Слова, здаються диваками і їх часами уникають та неправильно розуміють (Римлян 1:25; 1 Петра 4:4).

Але правда варта такої подвійної ціни. Знання правди робить нас вільними від брехні, омани і забобонів. І коли ми живемо в гармонії з правдою, вона додає нам сили в час труднощів. Божа правда є настільки надійною і обґрунтованою та вселяє в нас таку надію, що ми можемо встояти під час будь-якого випробування. Не дивно, що апостол Павло порівняв правду з широким, міцним шкіряним ременем, або поясом, яким підперізувалися воїни, йдучи в бій! (Ефесян 6:13, 14).

В одній біблійній приповісті говориться: «Купи собі й не продавай правду, мудрість, і картання та розум» (Приповістей 23:23). Відмовитися від правди, вважаючи її відносною або неіснуючою,— це відмовитися від найбільш захопливого й радісного пошуку в житті. Знайти її — це знайти надію; знати й любити її — це знати й любити Творця всесвіту та його єдинородного Сина; жити згідно з нею — це мати ціль і душевний спокій у житті тепер і навічно (Приповістей 2:1—5; Захарія 8:19; Івана 17:3).

[Примітки]

[Рамка на сторінці 6]

Чи правда змінюється?

ТАКЕ цікаве запитання поставив В. Р. Руджеро у своїй книжці «Мистецтво думати». Його відповідь звучить просто: ні. Він пояснює: «Інколи здається, що вона змінюється, але ретельніше дослідження виявляє, що це не так».

«Розгляньте,— говорить він,— питання авторства першої книги Біблії, книги Буття. Сторіччями як християни, так і євреї вірили, що ця книга мала одного автора. З часом у цьому засумнівалися і зрештою почали вважати, що книгу Буття писало аж п’ять авторів. Відтак, у 1981 році, було опубліковано результати п’ятирічного лінгвістичного аналізу, в котрому говориться, що ймовірність написання її однією людиною, як це вважалося спочатку, становить 82 відсотки.

Чи правда щодо авторства Буття змінилася? Ні. Змінився лише наш погляд. (...) Ні своїм знанням, ні своїм невіглаством ми не змінимо правди».

[Рамка на сторінці 7]

Повага до правди

«ПОВАГА до правди — це не сучасний псевдоцинізм, який ставить собі за мету «викривати» все підряд, висуваючи погляд, що ніхто і ніщо не може законно претендувати на правду. Це ставлення, в якому радісна впевненість у тому, що правду таки можна знайти, поєднується зі смиренним підкоренням цій правді за будь-яких обставин. Таку неупередженість до правди повинні мати ті, хто служить Богові правди, а належна повага до неї допомагає людині бути чесною зі своїм ближнім, виявляючи це словом і ділом. Про таке ставлення, ми переконалися, засвідчує як Старий, так і Новий Завіт» («Новий міжнародний словник теології Нового Завіту», том III, сторінка 901, англ.).

[Ілюстрації на сторінці 7]

Рушійною силою наукового прогресу є відкриття наукових істин.

[Ілюстрація на сторінці 8]

Правда тісно пов’язана з Царством і його благословеннями.