«Шануйте таких»

У КОРИНТСЬКОМУ зборі все йшло не так. Певна особа вчинила жахливу неморальність, і між братами точилися чвари. Декого турбували серйозні особисті проблеми або запитання, що вимагали відповіді. Деякі брати подавали один на одного в суд, інші навіть заперечували воскресіння.

Там також виникли серйозні запитання. Чи слід залишатися зі своїми невіруючими партнерами тим, хто живе в релігійно розділених родинах, а може їм слід роз’їхатись? Яку роль мають відігравати у зборі сестри? Чи личить їсти пожертвуване ідолам м’ясо? Як мали проходити зібрання, в тому числі Господня Вечеря? (1 Коринтян 1:12; 5:1; 6:1; 7:1—3, 12, 13; 8:1; 11:18, 23—26; 14:26—35).

Цілком вірогідно, що, занепокоєні благополуччям своїх братів у такому неспокійному духовному середовищі, Ахаїк, Фортунат і Степан вирушили в подорож, щоб зустрінутися з апостолом Павлом в Ефесі. Цілком можливо, що, крім тих тривожних новин, вони ще мали для Павла лист від збору, в якому були запитання стосовно цих справ (1 Коринтян 7:1; 16:17). Очевидно, що не тільки ці три брати були занепокоєними такою ситуацією. Павло, по суті, вже отримав звістки «від Хлоїних» про те, що між членами збору були суперечки (1 Коринтян 1:11). Безсумнівно, звіт цих посланців допоміг Павлові ліпше зрозуміти ситуацію, аби вирішити, яку потрібно дати пораду і як відповісти на поставлені запитання. Здається, що послання, відоме нам сьогодні як Перше коринтян,— це Павлова відповідь, натхнена Божим святим духом. Ахаїк, Фортунат і Степан, можливо, були тими, хто доставив це послання.

Хто такі Ахаїк, Фортунат і Степан? Що ми можемо дізнатися про них, вивчаючи Святе Письмо?

Степанів дім

Степанів дім був «первістком» служіння Павла в римській провінції Ахая (південна Греція) коло 50 року н. е., і членів цього дому охрестив сам Павло. Очевидно, Павло вважав, що їх можна було поставити коринтянам за приклад зрілих і стійких осіб. Він сердечно похвалив їх за їхню діяльність для збору: «Благаю ж вас, браття,— знаєте ви дім Степанів, що в Ахаї він первісток, і що службі святим присвятились вони,— і ви підкоряйтесь таким, також кожному, хто помагає та працює» (1 Коринтян 1:16; 16:15, 16). Хто належав до Степанового «дому», точно не говориться. Цей вислів міг просто стосуватися членів сім’ї, але також міг включати й рабів або робітників. Оскільки ім’я Ахаїк було типовим ім’ям раба, а Фортунат — типовим для вільновідпущеника, декотрі дослідники припускають, що вони обоє могли бути членами цього ж дому.

Хоч би як там було, Павло вважав Степанів дім зразковим. Усі в ньому «службі святим присвятились». Степанова родина чітко розуміла те, що потрібно працювати для благополуччя збору, і всі вони добровільно прийняли це служіння, беручи на себе цю відповідальність. Безумовно, їхнє бажання так служити для святих заслуговувало моральної підтримки й схвалення.

«Вони заспокоїли духа мого й вашого»

Хоча Павла непокоїла ситуація в Коринті, його духовно піднесло прибуття цих трьох посланців. Павло говорить: «Я тішусь з приходу Степана, і Фортуната, і Ахаїка, бо вашу відсутність вони заступили, бо вони заспокоїли духа мого й вашого» (1 Коринтян 16:17, 18). З огляду на такі обставини, а також перебуваючи далеко від коринтян, Павло, можливо, був дуже занепокоєний, але тепер присутність цих посланців компенсувала відсутність цілого збору. Їхній звіт, мабуть, дав Павлові загальну картину всієї ситуації та розвіяв принаймні декотрі його побоювання. Можливо, справи не стояли так вже й погано, як він уявляв.

За словами Павла, місія цих трьох чоловіків не тільки освіжила його дух, але й зумовила піднесення духу членів коринтського збору. Поза всяким сумнівом, великим полегшенням для них стало й те, що їхні посланці чітко пояснили Павлові кожний аспект ситуації та повернулися з його порадою.

Тому Степан і його два супутники отримали сердечну похвалу за свою працю для коринтян. Схвальний відгук Павла про цих чоловіків виявився в тому, що їм було сказано взяти провід у поділеному коринтському зборі після їхнього повернення. Цей апостол переконує братів: «Підкоряйтесь таким, також кожному, хто помагає та працює... шануйте таких» (1 Коринтян 16:16, 18). Ці рішучі поради чітко вказують на цілковиту вірність і відданість цих чоловіків, попри велике напруження у зборі. Таких чоловіків потрібно було мати в пошані (Филип’ян 2:29).

Вірна співпраця дає чудові результати

Немає жодних сумнівів у тому, що тісна співпраця з організацією Єгови та її представниками дає чудові результати. Коли невдовзі після першого послання Павло написав ще одне послання — тепер відоме як Друге коринтян — ситуація у зборі вже поліпшилась. Безупинна й наполеглива праця таких братів, як Ахаїк, Фортунат і Степан, а також візит Тита, дали хороші результати. (2 Коринтян 7:8—15; порівняйте Дії 16:4, 5).

Члени сьогоднішніх зборів народу Єгови можуть взяти багато корисного, роздумуючи над короткою згадкою у Святому Письмі про цих вірних чоловіків. Припустімо, що з певної причини брати не можуть швидко розв’язати якусь проблему в зборі й це їх непокоїть. Що ж робити? Наслідувати Степана, Фортуната та Ахаїка, які не відступили від свого обов’язку сповістити Павла про ситуацію, і відтак упевнено склали цілу справу на руки Єгови. Ревність до праведності не дозволила їм діяти незалежно або почати ‘гніватися на Господа’ (Приповістей 19:3).

Збори є власністю Ісуса Христа, а тому в його відповідний час, так само як у випадку з коринтянами, він розв’яже всі труднощі, котрі, можливо, загрожують духовному благополуччю та миру зборів (Ефесян 1:22; Об’явлення 1:12, 13, 20; 2:1—4). А тим часом, наслідуючи гарний приклад Степана, Фортуната та Ахаїка, а також докладаючи великих зусиль у служінні своїм братам, ми теж повинні вірно й віддано підтримувати зборовий розпорядок, зміцнювати своїх братів і ‘заохочувати їх до любови й до добрих учинків’ (Євреїв 10:24, 25).