Коли припиняться страждання

СТРАЖДАННЯ не входило до Божого початкового наміру для людської сім’ї. Він не призначав, щоб люди страждали, і він не хоче цього. «Але якщо це так,— ви можете запитати,— як страждання почалося і чому Бог дозволив йому продовжуватися до сьогодні?» (Порівняйте Якова 1:13).

Відповідь міститься у Біблії, особливо у книзі Буття,— найранішому записі людської історії. Там розповідається, як наші перші прабатьки Адам і Єва приєдналися до Сатани Диявола у його бунті проти Бога. Їхні дії підняли фундаментальні спірні питання стосовно самої основи всесвітнього закону й порядку. Коли вони захотіли мати право самим для себе вирішувати, що добре, а що зле, то цим кинули виклик Божому суверенітету. Вони поставили під сумнів його право бути правителем і єдиним суддею «добра й зла» (Буття 2:15—17; 3:1—5).

Чому він відразу не настояв на своїй волі?

«Чому ж Бог відразу ж не забезпечив виконання своєї волі?» — запитаєте ви. Багатьом ця справа видається дуже простою. «Бог має силу. Він повинен був використати її, щоб знищити бунтарів»,— кажуть вони (Псалом 147:5). Але запитайте себе: чи я без вагань аплодую всім, хто використовує більшу силу, щоб забезпечити виконання своєї волі? Хіба я не відчуваю інстинктивної відрази до диктатора, який за допомогою каральних загонів винищує своїх ворогів? Такі речі шокують більшість розсудливих людей.

«Але,— скажете ви,— якщо б Бог застосував силу, ніхто б не ставив під сумнів його дій». Ви впевнені? Хіба люди не ставлять під сумнів те, як Бог застосовує свою силу? Вони ставлять під сумнів правильність того, що він не використовує силу й, наприклад, допускає зло. І вони ставлять під сумнів правильність того, що він використовує її в інших випадках. Навіть вірному Авраамові було важко зрозуміти Боже використання сили проти Його ворогів. Згадайте, що було, коли Бог вирішив знищити Содом. Авраам помилково побоювався, що добрі люди загинуть разом з поганими. Він вигукнув: «Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим» (Буття 18:25). Навіть такі врівноважені люди, як Авраам, потребують запевнення, що абсолютною владою не буде надужито.

Звичайно, Бог міг відразу знищити Адама, Єву та Сатану. Але подумайте, як це подіяло б на інших ангелів чи майбутніх створінь, які могли б пізніше довідатися про це. Чи не гризли б їх сумніви щодо правильності Божого правління? Чи це не породило б звинувачення, що Бог — деспотичний тиран, як про нього говорив Ніцше, Бог, який немилосердно знищує кожного, хто йому протистоїть?

Чому б не примусити людей поводитися правильно?

«Чи Бог не міг би примусити людей поводитися правильно?» — запитає дехто. Розгляньмо наступне. Протягом усієї історії уряди намагалися примусити людей підкорятися їхньому способу мислення. Деякі уряди чи окремі правителі застосовували різного роду методи контролювання психіки — навіть за допомогою медикаментів чи операцій,— позбавляючи своїх жертв чудового дару свободи волі. Чи ми не цінуємо свою моральну свободу, навіть якщо цим даром хтось і зловживає? Чи ми оправдуємо спроби будь-якого уряду чи правителя позбавити нас свободи?

Яку ж альтернативу негайному застосуванню сили мав Бог, щоб забезпечити негайне виконання свого закону? Бог Єгова постановив, що у справі бунту найкраще буде дати тим, хто відкинув його закони, тимчасовий період незалежності від його правління. Це дозволило б людям, потомкам Адама і Єви, обмежений час правити собою, не підкоряючись Божому закону. Чому він зробив це? Бо він знав, що з часом нагромадяться беззаперечні докази, що його спосіб правління завжди правильний і справедливий, навіть коли він використовує свою безмежну силу, щоб забезпечити виконання своєї волі, і що будь-який бунт проти нього рано чи пізно доводить до лиха (Повторення Закону 32:4; Йова 34:10—12; Єремії 10:23).

Що сказати про всі невинні жертви?

«Але що сказати про всі невинні жертви? — запитаєте ви.— Хіба обов’язково потрібно їхніх страждань тільки заради того, щоб довести якусь деталь закону?» Бог дозволив злу існувати не для того, щоб довести якийсь розпливчастий пункт закону. Мета — раз і назавжди встановити фундаментальну істину, що він один є сувереном і що слухняність його законам є необхідною для тривалого миру і щастя усіх його створінь.

Слід пам’ятати один важливий момент: Бог знає, що він може повністю відшкодувати будь-які збитки, завдані людській родині. Він знає, що корисні наслідки оправдають тимчасовий період болю і страждання. Подумайте про матір, яка міцно тримає свою дитину, тоді як лікар вводить вакцину, завдаючи дитині болю, щоб захистити її від якоїсь хвороби, що позбавила б її життя. Жодна мати не хоче, щоб її дитина зазнавала болю. Жодний лікар не хоче завдавати пацієнтам страждань. У той час дитина не усвідомлює причини для такого болю, але пізніше вона зрозуміє, чому його допустили.

Справжня потіха людям, які страждають

Дехто може вважати, що саме лише знання цих речей не дуже потішає людей, які страждають. Ганс Кюнґ каже, що розумне пояснення, чому існує страждання, «таке ж корисне людині, що страждає, як лекція про хімічний склад харчів людині, яка голодує». Він питає: «Чи можуть хитромудрі доводи дати справжнє підбадьорення людині, охопленій стражданням?» Всі «хитромудрі доводи» людей, що ігнорують Боже Слово, Біблію, нікого не підбадьорюють у стражданні. Такі людські доводи лише погіршують проблему, натякаючи, що страждання входить у Божий намір для людини і що земля приготована як долина сліз чи місце випробування для тих, котрі з часом отримають життя в небі. Яке святотатство!

Однак Біблія дає справжню потіху. Вона не тільки дає логічне пояснення причини страждань, але також розвиває віру в Божу тверду обіцянку, що він відшкодує всі збитки, завдані тимчасовим дозволом страждання.

«Відновлення всього»

Бог невдовзі зробить світ таким, яким він хотів бачити його на початку, ще до бунту своїх перших людських створінь. Його призначений час для незалежного правління людей майже закінчився. Ми живемо в часі, коли він пошле «Ісуса Христа, що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог відвіку устами всіх святих пророків Своїх!» (Дії 3:20, 21).

Що зробить Ісус Христос? Він звільнить землю від усіх Божих ворогів (2 Солунян 1:6—10). Він не буде знищувати поспішно, як це роблять людські диктатори. Маса доказів, які доводять катастрофічні наслідки людського зловживання владою, покаже, що Бог має всі підстави невдовзі вжити свою безмежну силу, щоб забезпечити виконання своєї волі (Об’явлення 11:17, 18). Спочатку це означатиме «скорботу», якої земля ще не знала; подібну до скорботи під час Потопу за Ноєвих днів, але ще більшу (Матвія 24:21, 29—31, 36—39). Ті, що переживуть «велику скорботу», матимуть «часи відпочинку», коли побачать сповнення усіх Божих обіцянок, які він дав «устами всіх святих пророків Своїх» (Дії 3:19—21; Об’явлення 7:14—17). Що ж обіцяв Бог?

Божі стародавні пророки кажуть, що настане кінець стражданню, яке приносять війни й кровопролиття. Наприклад, у Псалмі 46:10 говориться: «Аж до краю землі припиняє Він війни». Не буде вже невинних жертв і сумних біженців, ґвалтувань, каліцтва і вбивств у жорстоких війнах! Пророк Ісая каже: «Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни!» (Ісаї 2:4).

Також, за словами пророків, закінчаться страждання через злочинність й несправедливість. Приповістей 2:21, 22 обіцяє, що «замешкають праведні землю» і що ті, які приносять біль і страждання, «повириваються з неї». Більше не буде панувати «людина над людиною на лихо для неї» (Екклезіяста 8:9). Усі злі будуть усунені назавжди (Псалом 37:10, 38). Кожен зможе жити в мирі й безпеці, звільнений від страждання (Михея 4:4).

Крім того, пророки також обіцяють, що настане кінець стражданню від фізичних та психічних розладів (Ісаї 33:24). Ісая обіцяє, що сліпі, глухі та покалічені, а також усі хворі будуть вилікувані (Ісаї 35:5, 6). Бог навіть усуне наслідки смерті. Ісус передрік, що «всі, хто в гробах,— Його голос почують, і повиходять» (Івана 5:28, 29). Коли апостол Іван бачив у видінні «небо нове й нову землю», йому було сказано, що «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде» (Об’явлення 21:1—4). Уявіть собі: жодного болю, сліз, крику смерті — жодного страждання!

Усі трагедії, що сталися протягом цього тимчасового допущення зла, будуть відшкодовані. Навіть спогади про людський біль і страждання — чого Бог ніколи не мав у своєму намірі — будуть повністю стерті. «Забудуться утиски давні... і не згадаються речі колишні»,— пророкував Ісая (Ісаї 65:16, 17). Божий первісний намір для досконалої людської сім’ї, яка житиме у повному мирі й щасті на райській землі, буде повністю здійснений (Ісаї 45:18). Впевненість у його суверенітеті буде цілковитою. Який же привілей жити в часі, коли Бог збирається покінчити з усім людським стражданням, у часі, коли він показує, що він не такий, як його називав Ніцше: «деспот, самозванець, шахрай і кат», а завжди люблячий, мудрий і справедливий у використанні своєї необмеженої влади!

[Ілюстрація на сторінці 5]

Деякі правителі застосовували методи контролювання психіки, позбавляючи своїх жертв свободи волі.

[Відомості про джерело]

UPI/Bettmann

[Ілюстрація на сторінці 7]

Коли не буде більше страждання, усі втішатимуться повноцінним життям.