Відвідування місіонерської ниви у нашій рідній країні

КОЛИ я відвідую призначені мені християнські збори, у мене складається враження, ніби я подорожую від Португалії до Китаю. Проте я зі своєю дружиною Олів ніколи не залишаю Великобританії.

Ми відвідуємо дедалі більшу кількість іншомовних зборів Свідків Єгови, розкиданих по цілій країні. Наша пишна, духовно процвітаюча багатомовна нива простягається від острова Джерсі, розташованого приблизно в 20 кілометрах від узбережжя Нормандії (Франція), де у нас діє португальська група, аж до міста Сандерленд, що на півночі Англії, де ми відвідуємо зацікавлених людей, котрі розмовляють китайською мовою. Як ми отримали це незвичайне призначення? Що відбувається на нашій рідній місіонерській ниві? Дозвольте мені пояснити.

Ось уже майже 20 років ми разом з Олів беремо участь у роз’їзній праці, відвідуючи кожного тижня інший збір. Ми об’їхали всю Великобританію з півночі на південь і зі сходу на захід, а під кінець служили нашим християнським братам на середземноморському острові Мальта, де нам виявляли виняткову християнську гостинність. (Порівняйте Дії 28:1, 2). Після трьох років служіння на Мальті ми почали думати, яким буде наше наступне призначення. Ми гадали, що, можливо, піклуватимемося про якусь сільську місцевість в Англії і стали підготовляти себе до того. Якою ж несподіванкою для нас було отримати призначення в новий район, сформований з груп та зборів, у котрих розмовляють 23 різними мовами!

Нас турбувало питання, як ми справлятимемося з цим. Не враховуючи трьох років на Мальті, ми ніколи багато не спілкувалися з людьми різного походження і культури. Чи ми дійсно зможемо підбадьорювати тих, хто не розуміє достатньо англійської мови? Як нам спілкуватися, не знаючи їхніх мов? А що сказати про їжу та відмінні звички інших людей? Чи ми зможемо пристосуватися? Нас постійно турбували подібні питання, коли ми з молитвою обдумували, як відповісти на цей заклик македонянина (Дії 16:9, 10; 1 Коринтян 9:19—22).

Долання мовного бар’єра

«Спочатку я відчувала себе непридатною, оскільки не знала мов,— пояснює Олів.— Я не розуміла, як зможу допомагати сестрам. Потім я згадала, як одне подружжя, котре першим проводило з нами біблійне вивчення, заохочувало нас ніколи не відмовлятися від свого призначення. Вони навчали нас, що Єгова ніколи не попросить нас робити те, чого ми не можемо». Тому ми обоє охоче прийняли це призначення.

Роздумуючи про своє служіння, ми бачимо, що наше незнання іншої мови допомагає нам ставитися до всіх з повагою. Наприклад, відвідуючи кожного тижня зібрання, котрі проводилися іншою мовою, ми зрозуміли, як почуваються брати на англійських зібраннях, розуміючи лише трохи з усього сказаного. Нам треба дуже добре готуватися до зібрань, аби можна було зрозуміти, про що йде мова. На зібранні Олів завжди відповідає на якесь одне запитання. Вона готує відповідь англійською мовою, а одна сестра перекладає її, пишучи для неї переклад у фонетичній формі. Олів зізнається, що їй завжди боязко піднімати руку, щоб дати коментар. Інколи її відповіді викликають сміх. Але це не зупиняє її. «Я знаю, що брати цінують мої зусилля,— говорить вона.— Мої відповіді заохочують брати участь у зібранні тих, хто набагато ліпше знає цю мову».

Мені також доводиться по-іншому виголошувати промови, оскільки після кожного речення треба виділяти час перекладачеві. Через це так легко втратити послідовність думки. Слід також набагато більше зосереджуватися і значно скорочувати свій матеріал. Але я дуже тішуся нашим призначенням.

Наше різноманітне служіння

У багатьох міських районах Великобританії люди, які розмовляють іноземними мовами, не живуть разом — можливо, десь двоє на одній вулиці, а тоді вам необхідно проїхати певну відстань, щоб знайти інших. Однак, привітавшись з ними їхньою рідною мовою і побачивши реакцію, ви відчуваєте, що пошук варто було робити. Коли брат, якого я супроводжую, представляє звістку про Царство рідною мовою мешканця, то часто це викликає неймовірну радість.

Ми служимо Єгові ось уже 40 років, і служіння Царству на чужомовній ниві — наше найзахопливіше призначення. Тут існує величезний потенціал для росту. Безсумнівно, багато людей навчаються правди набагато швидше і більше цінують її, коли навчання проводиться їхньою рідною мовою (Дії 2:8, 14, 41). Дуже зворушливо в кінці зібрання бачити сльози радості на очах братів і сестер, декотрі з яких вперше чули та розуміли цілу програму.

Проповідуючи від дому до дому, ми намагаємося робити принаймні вступ мовою мешканця, хоча інколи і це досить важко. Наприклад, звичайне привітання мовою гуджараті звучить: «Кемчо», що лише означає «Привіт». Мабуть, одного разу я зробив незначну помилку і вийшло, ніби я рекламую відомий сорт кави. Проте в одному домі чоловік та дружина посміхнулися у відповідь, коли я привітав їх мовою гуджараті. Вони відразу запросили нас увійти й люб’язно запропонували випити кави — і зовсім не через мою помилку. Згодом вони стали спілкуватися з деякими Свідками Єгови з тої групи, яку ми відвідували, і по-справжньому зацікавилися правдою.

Наша англомовна сестра часто залишала журнали одній жінці, яка розмовляла китайською мовою. Так вона робила роками. Час від часу сестра пропонувала їй безкоштовне домашнє біблійне вивчення, але та відмовлялася. Якось інша сестра, що вивчала китайську мову, супроводжувала цю англомовну сестру і запропонувала господині книжку «Ви можете жити вічно в Раю на землі» китайською мовоюa. Зацікавлена жінка охоче прийняла її. Тепер, маючи книжку своєю рідною мовою, вона погодилася на біблійне вивчення. Так сильно вплинули на неї ті декілька слів, сказаних її рідною мовою.

Різні культури

Ми не знали, що в деяких культурах чоловіки не люблять, аби їхні дружини ходили ввечері кудись самі. Через це багатьом нашим сестрам дуже важко відвідувати вечірні зібрання. У деяких азіатських громадах вважається образою для сім’ї, коли молоді жінки, замість виходити заміж, продовжують жити в домі своїх батьків. Батько одної молодої сестри хотів отруїтися, коли вона відмовилася вийти заміж за чоловіка, якого для неї вибрала її родина. Тяжко собі навіть уявити, що ці сестри мусять зносити! Але коли ви бачите позитивний вплив правди на сімейне життя і те, як вірність і відданість Єгові цих молодих сестер вражає їхніх невіруючих батьків, то не перестаєте дивуватися.

Приймаючи своє призначення, нам слід було зробити деякі зміни. До цієї роз’їзної праці я їв ту їжу, яка готувалася лише по-англійськи, але тепер — чим більше приправ, тим ліпше. Нам навіть шкода, що стільки років ми жили без такої різноманітної і вишуканої кухні — від сирої риби до соусів «керрі».

Чудові перспективи

Безперечно, що зараз час розквіту іншомовної ниви в багатьох місцях. Тепер є дедалі більше публікацій різними мовами. Благословення Єгови видно в тому, що формуються нові збори. Брати, які знають інші мови, приїжджають з далеких зборів, щоб допомагати.

Визначний приклад — відгук на проповідування доброї новини про Царство французькою мовою. За останні роки багато біженців із Заїру та інших африканських країн, які розмовляють по-французьки, приїхали до Великобританії. Спочатку в першому французькому зборі в Лондоні було коло 65 вісників Царства. Через рік ця кількість різко зросла до 117 вісників, з яких 48 служили повночасно як сталі піонери. Незабаром сформували другий збір, щоб піклуватися про подальше зростання такого зацікавлення. Тепер більше уваги можна було приділяти зацікавленим особам, оскільки в 1995 році святкування Спомину відвідали 345 чоловік. Колишні випускники школи Ґілеад, які служили в Беніні, Кот д’Івуарі, Марокко та Заїрі, сьогодні використовують свій досвід, щоб піклуватися про цю ниву, яка постійно зростає. І люди відгукуються надзвичайно добре.

Під час відвідування французького збору я пішов на біблійне вивчення до молодої африканської жінки. Коли ми вже мали йти від неї, ця молода жінка почала благати нас: «Будь ласка, не йдіть. Залиштеся довше». Вона дуже хотіла знати більше і цим нагадала мені Лідію з першого століття (Дії 16:14, 15).

Спочатку наша праця полягала в тому, щоб допомагати малим іншомовним групам ставати зборами. Там, де брати проводили щотижневе книговивчення, ми ввели скорочену програму Школи теократичного служіння — один раз у місяць. Це дуже допомагає їм у проповідницькому служінні. Тепер вони працюють над тим, щоб поступово ввести всі п’ять щотижневих зібрань збору. У нас вже діють нові збори, в яких говорять валлійською, гуджаратською, китайською (кантонський діалект), пенджабською, португальською, тамільською, французькою та японською мовами.

Ми також мали привілей відвідувати зібрання глухих братів. Дуже зворушує, коли спостерігаєш за братами, які співають за допомогою своїх рук. Розуміючи, що у своєму служінні вони розмовляють жестами, я ціную їхні величезні зусилля брати участь у проповідуванні про Царство. Існують навіть перекладачі для осіб, які не можуть ні бачити, ні чути. Здається, що Єгова запевняє нас в тому, що жодна людина не буде забута.

Якщо б нам і слід було щось попросити, то теж саме, про що просив Ісус: «Благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав» (Матвія 9:38). Багато хто з наших братів береться за нелегке завдання — вивчити мову етнічних груп на території свого збору. Хоч нам не дарована у надприродний спосіб здібність говорити різними мовами, але безперечним є те, що Єгова уможливлює служіння на цій місіонерській ниві у нашій рідній країні — на ниві, яка вже дозріла для жнив (Івана 4:35, 36). (Розповів Колін Саймор).

[Примітка]