Нарешті справедливість для всіх

«Ми намагатимемося по-новому прислуховуватися... до ображених, занепокоєних і розпачливих голосів, які домагаються, щоб їх почули... І залишається всього-на-всього впровадити в життя те, що говориться в законі: нарешті забезпечити те, аби так само, як усі народжуються рівними за гідністю перед Богом, усі народжувалися рівними за гідністю перед людиною». (Із звернення президента США Річарда Мілгауза Ніксона під час вступу на посаду 20 січня 1969 року).

КОЛИ царі, президенти й прем’єр-міністри вступають на посаду, вони багато говорять про справедливість. Річард Ніксон, колишній президент Сполучених Штатів Америки, не був винятком. Але його яскраві слова втрачають свій блиск, коли розглянути їх у безсторонньому аспекті історії. Хоча Ніксон обіцяв «впровадити в життя те, що говориться в законі», пізніше його піймали на порушенні закону, і він був змушений піти у відставку. Уже пройшло три десятиріччя, а «ображені, занепокоєні й розпачливі голоси» все ще домагаються, щоб їх почули.

Чимало лідерів, які діють з найліпших міркувань, з’ясували, що вислуховувати такі голоси й задовольняти їхні прохання зовсім нелегко. «Справедливість для всіх» виявилася примарною метою. А втім, багато сторіч тому прозвучала гідна нашої уваги обіцянка — унікальна обіцянка про справедливість.

Через пророка Ісаю Бог запевнив своїх людей, що він пошле їм ‘Отрока’, якого сам обере. «Я злив Свого Духа на Нього,— сказав їм Єгова,— і Він правосуддя народам подасть» (Ісаї 42:1—3). Жодний людський правитель не наважився б зробити таке багатозначне проголошення про довічну справедливість для всіх народів. Чи можна покладатися на цю обіцянку? Чи можна досягнути такої дивовижної мети?

Обітниця, на яку ми можемо покладатися

Обіцянка є надійна настільки, наскільки надійний той, хто її дає. У цьому випадку ним є не хто інший, як Всемогутній Бог, який проголошує, що його «Отрок» встановить справедливість по цілому світі. На відміну від політиків, Єгова не дає необдуманих обітниць. «Неможливо, щоб Бог казав неправду»,— запевняє нас Біблія (Євреїв 6:18, Хом.). «Як мислив собі Я, так станеться»,— переконливо проголошує Бог (Ісаї 14:24).

Наше довір’я до цієї обітниці посилюють також факти про Божого обраного «Отрока», Ісуса Христа. Той, хто має встановити справедливість, повинен любити її та жити згідно з нею. Ісус був бездоганним чоловіком, який «полюбив праведність, а беззаконня зненавидів» (Євреїв 1:9). Його слова, спосіб життя і навіть його смерть — все це довело, що він був по-справжньому справедливим чоловіком. Після Ісусової смерті римський офіцер, який, мабуть, був свідком Ісусового суду й страти, відчув спонуку сказати: «Дійсно праведний був Чоловік Цей!» (Луки 23:47).

Окрім того, що Ісус сам жив праведно, він протистояв несправедливості, яка дуже поширилася за його днів. Він не робив цього, вдаючись до підривної діяльності або революції, але навчаючи про істинну справедливість усіх охочих слухати. Його Нагірна проповідь — це майстерне пояснення того, як потрібно застосовувати на практиці істинну справедливість і праведність. (Матвія, розділи 5—7).

Ісус робив те, чого навчав. Він не ставився з презирством до нещасних прокажених, покидьків єврейського суспільства. Він розмовляв з ними, торкався цих людей і навіть зціляв їх (Марка 1:40—42). Усі люди, яких він зустрічав, у тому числі бідні й пригноблені, були цінні для нього (Матвія 9:36). «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою!» — говорив він їм (Матвія 11:28).

А головне, Ісус не дозволяв, щоб несправедливість довкола нього зіпсувала або озлобила його. Він ніколи не віддавав злом за зло (1 Петра 2:22, 23). Зазнаючи незносного болю, він навіть молився до свого небесного Отця за вояків, які розп’яли його. «Отче, відпусти їм,— благав він,— бо не знають, що чинять вони!» (Луки 23:34). Авжеж, Ісус «роз’яснив народам, що таке справедливість» (Матвія 12:18, НС). Чи існує переконливіший доказ того, що Бог бажає встановити справедливий світ, ніж живий приклад його власного Сина?

Несправедливість можна перемогти

Живий доказ того, що несправедливість можна перемогти, також бачимо в сьогоднішньому світі. Свідки Єгови, кожен зокрема і, як організація в цілому, стараються перемагати упередження, небезсторонність, расизм і насильство. Розгляньте такий приклад.

Педроa вважав, що підривна діяльність — це єдиний спосіб встановити справедливість у країні басків (область Іспанії), де він жив. Для цього він вступив у терористичну організацію, яка провела для нього воєнізовану підготовку у Франції. Коли закінчилась підготовка, йому було наказано сформувати терористичний підрозділ і підірвати поліцейські казарми. Тимчасом як група вже готувала вибухівку, його заарештувала поліція. Він провів 18 місяців у в’язниці, але навіть за ґратами продовжував свою політичну діяльність — брав участь у голодовках і якось перерı́зав собі жили на зап’ястях.

Педро вважав себе борцем за справедливість. Потім він дізнався про Єгову та його наміри. Тимчасом як Педро був у в’язниці, його дружина почала вивчати Біблію зі Свідками Єгови, і, коли він вийшов, запросила його на одне із зібрань. Йому настільки сподобалось, що він попросив, аби з ним почали біблійне вивчення. Це вивчення допомогло йому зробити великі зміни у своєму світогляді й способі життя. Зрештою, 1989 року, Педро та його дружина охрестилися.

«Я вдячний Єгові, що нікого не вбив, коли був терористом,— говорить Педро.— Тепер я користуюся мечем Божого духу, Біблією, щоб приносити людям звістку правдивого миру й справедливості — добру новину про Боже Царство». Недавно Педро, тепер старійшина Свідків Єгови, пішов саме в ті казарми, які колись хотів знищити. Проте цього разу він прийшов, щоб проповідувати тамтешнім сім’ям звістку миру.

Свідки Єгови здійснюють такі зміни, бо вони палко бажають праведного світу (2 Петра 3:13, Ог. 1988). Хоча вони цілковито довіряють Богові, який запевняє, що виконає цю обітницю, однак розуміють, що також їхнім обов’язком є жити згідно зі справедливістю. У Біблії недвозначно говориться про те, чого Бог сподівається від нас.

Сіяти праведність

Слід визнати, що коли ми зустрічаємося з несправедливістю, то, може, схильні вигукувати: «Де Бог правосуддя?» Так вигукували євреї за днів Малахії (Малахії 2:17). Чи Бог вважав їхню скаргу вмотивованою? Аж ніяк, вона ‘мучила’ його, бо, серед усього іншого, вони самі вчиняли невірність стосовно своїх постарілих дружин, розлучаючись з найнезначнішого приводу. Єгова висловив свою турботу щодо ‘жон юнацтва їхнього, яким вони невірність вчиняли, а вони ж були їхніми подругами і дружинами умови їхньої’ (Малахії 2:14).

Чи ми маємо право скаржитись на несправедливість, якщо самі поводимося несправедливо? З другого боку, якщо ми намагаємося наслідувати Ісуса, викорінюючи зі своїх сердець упередження та расизм, виявляючи безсторонність та любов до всіх і не віддаючи злом за зло, то засвідчуємо, що дійсно любимо справедливість.

Якщо ми хочемо пожинати справедливість, Біблія заохочує нас ‘сіяти праведність’ (Осії 10:12, Хом.). Важливою є кожна особиста перемога над несправедливістю, хоч би якою маленькою вона здавалась. Мартін Лютер Кінг молодший написав у своєму «Листі з бірмінгемської в’язниці», що «несправедливість десь — загроза справедливості усюди». Бог обирає тих, хто ‘шукає справедливості’, щоб вони вспадкували його праведний новий світ, який вже близько (Софонії 2:3, Хом.).

Ми не можемо будувати своєї надії щодо справедливості на хисткій основі людських обіцянок, однак ми можемо довіряти слову нашого велелюбного Творця. Ось чому Ісус сказав своїм послідовникам постійно молитися, щоб прийшло Боже Царство (Матвія 6:9, 10). Ісус, призначений Цар цього Царства, «визволить... бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги! Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних» (Псалом 72:12, 13).

Безсумнівно, несправедливість не триватиме вічно. Христове правління над усією землею назавжди покінчить з несправедливістю, як запевняє нас Бог через свого пророка Єремію: «Дні настають, ...і Я виконаю добре те слово, що Я провіщав... тими днями та часу того Я Давидові зрощу Пагінця справедливости,— Він буде чинити на землі правосуддя та правду!» (Єремії 33:14, 15).

[Примітка]